Переваги та недоліки державної реєстрації стартапів

Мансілья Альварес Віктор Олександр Мартінович,

КНЕУ, 2 курс,  фінансово-економічний факультет

Спеціальність «фінанси та страхування», група ФФ-201

 

Мета: розкрити позитивні та негативні сторони державної реєстрації стартапів. Надати обґрунтовані поради засновникам стартапів чи варто реєструвати свій проект.

Вступ

Впродовж усього існування людства, на кожному етапі трансформації суспільства локомотивами розвитку ставали так звані «люди-ідеї»: здібні люди, що вигадували нові способи вирішення актуальних проблем або ж запропоновували новий підхід до розв’язання задач. Не є винятком і сьогодення. Саме талановиті люди, які продукують нові ідеї і є рушійною силою розвитку цивілізації. Нині такі обдаровані люди створюють стартапи.

Визначення поняття стартапу (з англійської «startup», можна дослівно перекласти як початок вгору) випливає вже зі своєї назви — невелика або навіть маленька, нещодавно заснована компанія, яка тільки починає виходити на ринок завдяки своїй інноваційності. Стартапи зазвичай мають одного засновника («людина-ідея») або декілька. Вони мають обмежені ресурси (адже перевага надходить від нової інновації) і мають на меті отримання прибутку. Іншими словами це на початковій стадії розвитку новий бізнес, що базується на нововведенні. Згідно чинного законодавства України, як і будь-яка комерційна діяльність, стартапи мають бути офіційно зареєстровані. І ось тут виникає питання на яке має відповісти практично кожен автор нової ідеї: чи варто реєструвати свій стартап? Які ризики має державна реєстрація?

Основна частина

Засновники стартапів під час вибору країни реєстрації перш за все орієнтуються на ринок, де буде реалізовуватися інновація, можливості розвитку та фінансування компанії, перешкоди та ризики, пов’язані з особливостями законодавства країни реєстрації. Найбільш привабливими в цьому плані є Німеччина, Великобританія, Японія, Сполучені Штати, Гонконг, Сінгапур. Найчастіша практика фундаторів українських стартапів це реєстрація своїх компаній за кордоном (особливо в США) і коли стає зрозуміло, що проект «вистрілив», то подальший його продаж іноземним компаніям. Іншим популярним варіантом є заснування з цими компаніями спільної юридичної особи.

Проте якщо нова ідея зорієнтована на український ринок і свої ресурси покладатиме на вітчизняних інвесторів, то в процесі розвитку проекту його необхідно офіційно затвердити, через державну реєстрацію.

Що таке стартап з точки зору українського законодавства? Попри свою достатньо тривалу історію та всплеск стартапів, що спостерігається в України за останні роки, у вітчизняному законодавстві на даний момент термін «стартап» відсутній. Тому регулювання такого виду діяльності здійснюється у рамках законів та законодавчих актів, які стосуються окремих напрямів та особливостей діяльності стартапів.

Діяльність засновників стартапу дуже схожа з підприємницькою діяльністю (в деяких випадках їх можна назвати підприємцями). Згідно з Господарським кодексом України, підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тому, як і у випадку підприємців, засновникам стартапу для реєстрації потрібно визначитися і обрати організаційно-правову форму для діяльності. Основними завданнями реєстрації в контексті стартапу як правило є:

  • врегулювання податкових питань – актуально на етапі початку монетизації проекту;
  • врегулювання питання розподілу майнових прав на продукт – актуально на етапі створення нематеріальних активів (програмний код, дизайнерські рішення і т.п.);
  • врегулювання питання взаємовідносин з інвестором – актуально на етапі залучення стороннього фінансування проекту – відповідно.

Враховуючи, що стартап, зазвичай, на початку об’єднує спільною ідеєю невелике коло зацікавлених у її реалізації осіб, як початковий варіант його юридичного оформлення можна запропонувати такі форми: фізична особа-підприємець (ФОП), приватне підприємство (ПП), товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Для кожної форми існують свої переваги та недоліки. Розглянемо докладніше.

Фізична особа-підприємець (ФОП)

Переваги:

  • відсутні вимоги до наявності статутного стартового капіталу;
  • коротка процедура реєстрації за місцем проживання підприємця;
  • стартап-підприємець працює самостійно і тільки на себе;
  • дозволить виглядати легітимно перед потенційними інвесторами;
  • можливість мати офіційний рахунок суб’єкта господарювання в банку.

Недоліки:

  • У разі невдачі проекту, банкрутства, ФОП несе відповідальність усім своїм майном;
  • обмеженість стартового капіталу власними коштами ФОП (або незначними позичковими);
  • стартап відразу опиняється під прицілом податкових та інших «зацікавлених» органів, хоча контроль і не дуже значний.

ФОП є сенс реєструвати коли є лише один автор стартапу, у разі якщо ідея в чистому вигляді починає перетворюватися на продукт та на столі лежить конкретний бізнес-план. Не варто реєструвати, якщо немає стабільного доходу і не налагоджений обіг коштів. У будь-якому разі контролю з боку держави та податків не оминути, проте ФОП однозначно не буде зайвим при залучені капіталу та пошуку інвесторів, адже засновник виглядатиме престижніше перед ними.

Приватне підприємство (ПП)

Переваги:

  • розмір статутного капіталу не встановлений законодавчо, тобто визначається на розсуд засновників;
  • можливість самостійно визначати, як працюватиме ПП, передбачивши усі істотні положення в статуті.

Недоліки:

  • поняття «приватне підприємство» вказує лише на форму власності та потребує законодавчого уточнення;
  • така форма підприємства є менш пізнаваною іноземними інвесторами.

Приватне підприємство у своїй суті не дуже відрізняється від ФОП, з тією різницею, що засновниками може бути декілька осіб. Має місце коли є декілька авторів стартапу. При цьому при пошуку іноземних інвесторів потрібно бути готовим пояснити, що таке приватне підприємство. З іншого боку механізм його функціонування законодавчо врегульований слабо врегульований (є згадка тільки в Господарському кодексі). Така ситуація має і свою перевагу, адже дозволяє самостійно визначити, як працюватиме ПП (порядок внесення вкладів, хто за що відповідальний, механізм вибуття/ усунення учасників), передбачивши ці положення в статуті.

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ)

Переваги:

  • розмір статутного капіталу не встановлений законодавчо, тобто визначається на розсуд засновників;
  • спрощена система управління підприємством: повноваження директора обмежені повноваженнями вищого органу управління – зборами засновників (учасників);
  • у разі невдачі проекту, учасники відповідають тільки в межах своїх вкладів до статутного фонду;
  • статутний капітал вноситься на баланс ТОВ протягом року після реєстрації;

Недоліки:

якщо один з учасників діятиме всупереч інтересам товариства, то усунути його від діяльності навіть рішенням зборів учасників буде складно: він повинен сам захотіти піти.

ТОВ є доцільним, якщо засновників стартапу декілька. Враховуючи те, що розмір статутного капіталу не встановлений законодавчу та те, що він вноситься на баланс протягом року, то фундатори мають змогу на першому етапі привабити інвесторів кругленькою сумою, при цьому ще є час її зібрати. ТОВ є більш зрозумілим для іноземного інвестора, адже є навіть аналог Ltd. Але потрібно враховувати і ризики й підбирати надійних партнерів.

Висновок. Отже, стартапи є рушіями прогресу в умовах стрімкого розвитку технологій та інновацій. Саме вирішують в якому напрямку рухається світ. Прикладів є безліч, але найвідоміші стартапи це Google, Apple, Facebook тощо. На жаль Україна наразі не може пишатися такими не менш успішними прикладами. Основні дві причини: немає відповідних ринків для реалізації ідей та нерозвинена законодавча база. В Україні немає тієї зручної організаційно-правової форми в якому зручно розвиватися стартапу. Усі три розглянуті форми передбачають сплату податків (і в першу чергу податку на прибуток) неприйнятних і непосильних для стартапу. Ще однією причиною такої сумної картини є ціла армія чиновників, що постійно втручаються в роботу організацій (інколи аж до переписування установчого договору). Для України виходом із ситуації стане перегляд чинного законодавства, створення сприятливих умов для розвитку та функціонування стартап-компаній шляхом, наприклад зниження або звільнення податків (податкові канікули) стартапів певних сфер (може бути, а можливо й має бути IT-сфера), державна підтримка (субсидії, дотації), створення відповідного закону про стартапи. З іншого боку засновникам стартапів потрібно бути дуже обережними при реєстрації свого проекту, не поспішати з нею, а дочекатися коли буде стабільний обіг коштів, шукати інвесторів, які б згодилися фінансувати ідею та бути готовим до наслідків, до яких приведе державна реєстрація (особливо в перші роки).

Список використаних джерел

  1. Як оформити стартап: юридична тяганина [електронний ресурс] — Режим доступу: http://studway.com.ua/startup-issue/
  2. Стартап і його реєстрація в Україні [електронний ресурс] — Режим доступу: https://pravdop.com/ua/publications/kommentarii-zakonodatelstva/startap-i-ego-registraciya/
  3. Чому українські стартапи не хочуть реєструватися в Україні [електронний ресурс] — Режим доступу: https://innovationhouse.org.ua/statti/ukrainian-startups-not-willing-registered-ukraine/
  4. Господарський кодекс України [електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15
  5. Особливості законодавчого регулювання діяльності стартап-компаній в Україні [електронний ресурс] — Режим доступу: http://ev.fmm.kpi.ua/article/view/108722/103670