Правові засади захисту економічної конкуренції

Наумов Владислав, ЕМБ-503, КНЕУ

Вступ

Обрана мною тема есе звучить так : Правові засади захисту економічної конкуренції. Я, як споживач, зацікавлений у добросовісній економічній конкуренції, адже завдяки їй може відбуватися прогрес, покращуватись продукція виробників та знижуватися ціни, що піде тільки на руку кінцевому споживачеві – мені. Отже, я вирішив детальніше дослідити цю тематику та особливості її існування в Україні.

Метою цього есе є дослідження особливостей існування та правового регулювання захисту економічної конкуренції в Україні. Тема є актуальною, оскільки стосується кожного з нас, споживачів.

Основна частина

Подивимось ближче на правовий захист економічної конкуренції з точки зору законодавства. Функціонування ринкових відносин, в основі яких лежить економіка, передбачає створення рівних можливостей для суб’єктів господарської діяльності, а також їх конкуренцію, під якою розуміється змагальність суб’єктів господарювання, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач.

З конкуренції, що існує в умовах розвинених товарно-грошових відносин, виростає класична монополія. На відміну від неї “соціалістичний” монополізм народився в умовах досить специфічних форм економіко-організаційного розвитку нашої держави у складі СРСР. Він є наслідком свідомої економічної політики соціалістичної держави (як носія політичної влади і власника основних засобів виробництва) щодо планового ведення народного господарства на основі застосування переважно адміністративно-командних методів керівництва економікою, що призвело, зрештою, до перетворення її на єдиний народногосподарський комплекс. Монополізм у нашій державі є також породженням політики концентрації і спеціалізації виробництва та інших сфер життєдіяльності. Саме тому, визначивши в Законі України “Про економічну самостійність України” від 3 серпня 1990 р. зміст, мету та основні принципи економічної самостійності України як суверенної держави, механізм господарювання, регулювання економіки і соціальної сфери, організації фінансово-бюджетної, кредитної та грошової системи України, Верховна Рада в постанові про реалізацію зазначеного закону включила до переліку законодавчих актів, які б забезпечували дію Закону України “Про економічну самостійність України”, антимонопольне законодавство. За час, що минув, зроблено вагомі кроки на шляху формування антимонопольного законодавства.

Так, 18 лютого 1992 р. було прийнято Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності”, який визначав правові основи обмеження і попередження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства. З набранням чинності Законом України “Про захист економічної конкуренції” від 11 січня 2001 р. Закон “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності” втратив чинність. Верховна Рада України 26 листопада 1993 р. прийняла Закон України “Про Антимонопольний комітет України”, який визначив правове становище Комітету, його органів та посадових осіб. Правові засади захисту господарюючих суб’єктів і споживачів від недобросовісної конкуренції визначає Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 7 червня 1996 р.

Порядок розгляду Антимонопольним комітетом України і його територіальними відділеннями справ про порушення антимонопольного законодавства визначався Правилами розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України, затвердженими розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р. (в редакції розпорядження від 29 червня 1998 p.), а нині регулюється нормами розділів VII та XI Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

Таким чином, на сьогодні законодавство про захист економічної конкуренції, яке грунтується на нормах, установлених Конституцією України і складається з законів України “Про захист економічної конкуренції”, “Про Антимонопольний комітет України”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів, можна вважати сформованим.
Ближче до статей, які допомагають українцям у борьбі з недобросовісною конкуренцією : Значної шкоди розвиткові конкуренції в економіці України завдає недобросовісна конкуренція – будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності (ч. 1 ст. 1 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”).

Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” визнає недобросовісною конкуренцією, зокрема, такі дії:

– неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки;

– неправомірне використання товару іншого виробника;

– копіювання зовнішнього вигляду виробу;

– порівняльну рекламу;

– дискредитацію господарюючого суб’єкта (підприємця);

– купівлю-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом;

– схилення до бойкоту господарюючого суб’єкта (підприємця);

– схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника);

– схилення господарюючого суб’єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом;

– підкуп працівника постачальника;

– підкуп працівника покупця (замовника);

– досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

– неправомірне збирання комерційної таємниці;

– розголошення комерційної таємниці;

– схилення до розголошення комерційної таємниці;

– неправомірне використання комерційної таємниці (статті 4-19 Закону).

 

То чи виконує законодавство свою захисну функцію у цьому плані? Цим займається, як відомо, антимонопольний комітет.

Державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму в господарській діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб’єктів господарювання, які сприяють розвиткові конкуренції, здійснюються органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю. Для забезпечення державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захисту інтересів суб’єктів господарювання та споживачів від його порушень утворено спеціальний державний орган – Антимонопольний комітет України. Основними завданнями Антимонопольного комітету України є:

  • здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції;
  • захист законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, накладання стягнень за порушення цього законодавства у межах своїх повноважень;
  • сприяння розвиткові добросовісної конкуренції у всіх сферах економіки.

Правове становище Антимонопольного комітету України визначено Законом України “Про Антимонопольний комітет України”, а його діяльність щодо контролю за концентрацією суб’єктів господарювання, розгляду заяв та справ про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб’єктів господарювання, розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про недобросовісну конкуренцію регламентують закони України “Про захист економічної конкуренції” та “Про захист від недобросовісної конкуренції”.

Антимонопольний комітет та утворені ним територіальні відділення (в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі) становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету.

Антимонопольний комітет відповідно до покладених на нього завдань:

– контролює додержання антимонопольного законодавства при створенні, реорганізації, ліквідації господарюючих суб’єктів; при перетворенні органів управління на об’єднання підприємців, придбанні часток (акцій, паїв), активів господарських товариств та підприємств; при здійсненні господарської діяльності підприємцям” та при реалізації повноважень центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування щодо підприємців;

– розглядає справи про порушення антимонопольного законодавства та приймає рішення за результатами розгляду в межах своїх повноважень;

– звертається до суду чи арбітражного суду з позовами (заявами) у зв’язку з порушеннями антимонопольного законодавства, в тому числі:

а) про визнання недійсними актів центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого й регіонального самоврядування та припинення ними дій, що обмежують конкуренцію, в разі невиконання ними у встановлені строки розпорядження Антимонопольного комітету про скасування неправомірних актів, припинення правопорушень тощо;

б) про відшкодування збитків, заподіяних порушенням анти-монопольного законодавства;

в) про вилучення прибутку, незаконно одержаного суб’єктами підприємницької діяльності в результаті порушення антимонопольного законодавства;

г) з інших підстав, передбачених чинним законодавством, а також надсилають до суду протоколи про адміністративні порушення для накладання штрафів на посадових осіб відповідно до чинного законодавства;

– дає рекомендації державним органам щодо провадження заходів, спрямованих на розвиток підприємництва і конкуренції;

– бере участь у розробці та вносить у встановленому порядку проекти актів законодавства, що регулюють питання розвитку конкуренції, антимонопольної політики та демонополізації економіки;

– бере участь в укладенні міждержавних угод, розробці й реалізації міжнародних проектів та програм, а також здійснює співробітництво з державними органами і неурядовими організаціями іноземних держав та міжнародними організаціями з питань, що належать до компетенції Антимонопольного комітету;

– узагальнює практику застосування антимонопольного законодавства, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення;

– розробляє і організовує провадження заходів, спрямованих на запобігання порушенням антимонопольного законодавства;

– систематично інформує населення України про свою діяльність;

– здійснює інші дії з метою контролю за додержанням антимонопольного законодавства.

Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та десяти державних уповноважених.

Державні уповноважені є незалежними у здійсненні покладених на них повноважень щодо контролю за додержанням антимонопольного законодавства та під час розгляду справ про його порушення. Для виконання покладених на них функцій державні уповноважені наділені широкими правами, серед яких, наприклад, право безперешкодно входити на підприємства та в організації, мати доступ до документів та інших матеріалів, необхідних для проведення перевірки; право вимагати усні або письмові пояснення посадових осіб та громадян; право розглядати справи про порушення антимонопольного законодавства та ін.

Вимоги державних уповноважених та голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України в межах їхніх

повноважень є обов’язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено чинним законодавством. Невиконання зазначених вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Територіальне відділення Антимонопольного комітету України є органом Антимонопольного комітету України, утвореним для реалізації завдань, покладених на Комітет Законом України “Про Антимонопольний комітет України”, іншими актами законодавства про Антимонопольний комітет України.

Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України 23 лютого 2001 р.

Відділення утворюється Комітетом в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, інших адміністративно-територіальних одиницях йому підпорядковане і підзвітне.

Відділення є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в Державному казначействі України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Основні завдання відділення:

здійснення державного контролю за додержанням антимонопольного законодавства;

запобігання, виявлення і припинення порушень антимонопольного законодавства;

контроль за економічною концентрацією;

сприяння розвиткові добросовісної конкуренції.

Свої завдання відділення здійснює у відповідному регіоні, а у випадках, передбачених законодавством, та за дорученням Голови Комітету – за межами регіону.

 

Висновки

Отже, дослідивши питання яке я виніс у гіпотезі, тобто розібравшись у тому, як працює законодавство України щодо захисту економічної конкуренції, можна сказати, що правове регулювання цього питання розвивалося з 1990 року і триває й досі, оскільки не є бездоганним.

Антимонопольний комітет України є одним з важелів захисту економічної конкуренції та контролює додержання антимонопольного законодавства. Для реалізації такого роду завдань покладених на Антимонопольний комітет України в областях та Києві утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції.

Поставлені мною завдання тематики цього есе повністю виконані та вичерпані.