Інноваційний стартап чи традиційний бізнес?

Нагорський Назар Олександрович,

КНЕУ, ФЕФ, 2 курс, ФФ-201, nagorskiy.1999@gmail.com

 

Вступ

Головним завданням для економіки кожної країни, є забезпечення випереджаючих темпів економічного зростання, підтримка виходу традиційного бізнесу за межі внутрішнього ринку, та розвиток стартапів та інноваційних проектів. Українське бізнес-середовище потребує жорсткішого втручання уряду, більшої підтримки підприємців та малого бізнесу.

Дуже багато вчених-дослідників проводили свої дослідження в сфері бізнес-середивоща, стартапам приділяли значну увагу: Г. Вогель, Дж. Кейган, Ф. Котлер, М. Портер, Дж. Данінг, Чан Кім, О.І. Амоша, В.І. Довбенко, Є.В. Крикавський, Д. Кузьменко, І.О. Малишко, Й.М. Петрович, Н.І. Чухрай, Д. Шнайдер, Збанацький Д.Ю., Мацевич О.А., Пітер Тіль, Боб Дорф, Джирджи Вонг, Євелін Бучацький, Бен Казнок, Гафф Дрю, Кріс Зачаріасі, К. Фримен, Р. Нельсон, Б. Лундвалл, Т. Стоуньер, Й. Масуда, Р. Карц, та ін.

Стартапом вважається проект, що швидко розвивається у певній галузі економіки. Успішний запуск такого проекту як правило забезпечує значний соціальний ефект, що проявляється через створення нових робочих місць та достойну оплату праці персоналу. Стартап-компанії, дуже неоднозначний метод інвестицій, через високі ризики втрати коштів, але й привабливі через майбутні прибутки. Саме тому важливо мати об‘єктивну та всебічну оцінку життєздатності стартапу ще на рівні ідеї [8].

На думку українських вчених Попко О. В., Мальчик М. В. сучасна сфера стартапів зосереджена в ІТ-сфері, на жаль не всі ідеї втілюються в Україні, велика частка проектів розпочинає власне життя в США[3].

Виклад основного матеріалу

В останнє десятиліття стартапи стали невід’ємною частиною інноваційної модернізації багатьох високорозвинених країн. Велика кількість стартапів реалізується, та допомагає людству. Але, незважаючи на настільки ефективні здобутки, стартапи в більшості випадків залишаються без належної підтримки та фінансування і реалізовуються на власний ризик.

Згідно зі статистикою Global Entrepreneurship Monitor, станом на кінець серпня 2016 року в світі існує більше 305 млн. стартапів. Сам термін «стартап» з’явився в журналі Forbes в 1976 р і Business Week в 1977 р для позначення компаній з короткою історією операційної діяльності. Щорічно відкривається близько 100 млн. стартапів і більше 1,35 млн. з них – це стартапи пов’язані з новими технологічними рішеннями, на жаль не всі вони реалізуються через ризикованість.

Найбільш привабливим інвестиційним кліматом можуть похизуватися сфери ІТ-технологій та винахідники штучного інтелекту.

Примітно, що однією з найдинамічніших напрямів є сфера фінансових послуг. Час — це гроші, а стартапи, здатні заощадити цей дорогоцінний ресурс і провести фінансові операції в будь-якій точці світу в лічені секунди, на вагу золота.

Попит на діяльність стартапів невпинно зростає, але така тенденція спостерігається не у всіх галузях [2].

У Сполучених Штатах Америки в період між 1991 і 2000 роками лише 21,9% створених інтернет-компаній залишилися після 5 років діяльності. Згідно з результатами досліджень, наведеними в Startup Genome Report, одна з головних причин невдач, це брак досвіду підприємницької діяльності: стартапам насправді потрібно в 2-3 рази більше часу для виходу на ринок, ніж очікують їх інвестори.

Сьогодні інвестори стикаються з труднощами при оцінці інноваційних проектів, так як питання оцінки стартапа із застосуванням традиційних підходів є досить складним.

Існуючі традиційні підходи до оцінки будь-якого бізнесу, як правило, засновані на певній накопиченій статистиці діяльності даного бізнесу і галузі, до якої він належить. Основна відмінність інтернет-компанії від «традиційної» криється в бізнес-моделі. Щоб краще зрозуміти сутність інтернет-компаній, необхідно вивчити бізнес- моделі, які вони використовують. Вагомий внесок у дослідження бізнес-моделей належить таким вітчизняним та зарубіжним науковцям, як А. Остервальдер, І. Піньє, Н. Ревуцька, М. Черненко, Е. Юзькова та ін. В їхніх працях розглянуто сутність поняття «бізнес-модель», виокремлено її ознаки та складові компоненти, охарактеризовано особливості бізнес-моделей, притаманних для різних видів господарської діяльності [4].

При оцінені стартапу необхідно враховувати: стійкість (інвестиційна привабливість), фінансову міцність, та також як буде змінюватися середовище, після реалізації даного проекту.

За період свого розвитку стартап стає традиційним з точки зору його фінансової оцінки. При цьому під традиційним бізнесом розуміється компанія, що здійснює підприємницьку діяльність в різних видах економічної діяльності з метою отримання прибутку. У зв’язку з цим можна зробити висновок про те, що перехід від стартапу до традиційного бізнесу відбувається найчастіше на стадіях, коли у компанії припиняється ріст, немає високих обсягів інвестування, бізнес продовжує приносити прибуток в запланованих обсягах (збільшуючись пропорційно вкладеним витратам), сформована бізнес-модель, налагоджуються відносини з партнерами.

Відзначимо, що традиційний бізнес і стартап мають ряд особливостей свого розвитку. Так, для предметного дослідження доцільно проаналізувати відмінності стартапу і традиційного бізнесу за різними критеріями: ставлення до інновацій; джерела фінансування; масштаби; темпи зростання; прибуток; бізнес модель; відносини з партнерами, замовниками, покупцями, конкурентами.

Соціальні стартапи набирають популярність шаленими темпами, з кожним роком їх кількість швидко збільшується. Маючи на меті допомогу окремим верстам населення, вони реформують суспільство, в бік підтримки кожного. Тому наслідками кожного стартапу можна вважати дві складові: фінансова (комерційна) та соціальна.

Все ж таки більшість стартапів, суто комерційні. Соціальні проекти не є прибутковими, а тому не є цікавими для більшості приватних інвесторів. В такому випадку, держава повинна заохочувати підприємців інвестувати у діяльність стартапів, за якими реалізація «супутніх» проектів до їх основної діяльності була б вигідною. Прикладами можуть слугувати зміни в податковому законодавстві, вільний доступ до державних тендерів та ін. [7].

Окрім виконання суспільно-необхідних функцій, соціальні стартапи в майбутньому зможуть приносити прибуток, звісно не порушуючи прав населенню.

При оцінці стартапу, ключовим моментом є дохід, котрий отримуватимуть інвестори після вдалої реалізації стартапу. Тому кожен стартап є комерційним явищем, на меті котрого стоїть збагечачення.

Проекти, метою яких є підтримка і примноження вкладеного капіталу, повинні бути оцінені, і в їх основі повинна лежати ринкова оцінка, яка дозволить вибрати найбільш перспективні проекти для інвестора. При цьому під ринковою оцінкою стартапу слід розуміти найбільш ймовірну ціну, по якій традиційний бізнес або стартап може бути відчужений на відкритому ринку в умовах конкуренції. В Україні проводяться дослідження ділового клімату з метою вивчення стану і тенденцій економічної кон’юнктури, а також виявлення бар’єрів на шляху розвитку інноваційного бізнес-середовища, стартапів, традиційного бізнесу. Результати таких досліджень дають уявлення про пріоритетні завдання щодо покращення екосистеми бізнесу в Україні.

Порівняльний аналіз традиційного бізнесу і стартапів

Критерій порівняння Традиційний бізнес Стартап
Масштабованість Зростання традиційного бізнесу, як правило, обмежується розміром ринку і здатністю бізнес-моделі легко і швидко масштабуватися Стартапом можна називати тільки той проект, який потенційно може показати кількаразове зростання в капіталізації, легко

масштабується і оперує на багатомільярдних ринках

Інновації Для традиційного бізнесу наявність інновацій в проекті не обов’язкова, але часто допомагає знизити витрати,

підвищити ефективність і зводиться до використання

сторонніх інноваційних продуктів і сервісів

Головним і неодмінним моментом має бути інновація, якщо інновації немає, то навряд чи стартап зможе конкурувати за значну частку ринку
Джерела фінансування Для відкриття традиційного бізнесу частіше всього достатньо особистих заощаджень; вкладень родичів, знайомих і друзів; коштів інвесторів; банківських кредитів Стартапери завжди чекають інвестицій, часто навіть не

намагаючись запустити працюючу схему монетизації, яка і здатна перетворити проект в працюючий і прибутковий бізнес

Темпи зростання Традиційний бізнес повинен рости, але так як його

пріоритетним завданням є отримання прибутку, то після

виходу в плюс зростання бізнесу відбувається в міру необхідності

Стартапи повинні рости якомога швидше, формуючи світову унікальну бізнес-модель, яку можна успішно відтворити в світових масштабах. На цьому ринку важливо не стільки бути

першим, скільки швидким і гнучким

Прибуток Традиційний бізнес орієнтований на отримання і збільшення виручки і прибутковості, бажано відразу ж. Остаточні обсяги прибутку бізнесу залежать від планів власників по його розширенню Пріоритетна мета – створити продукт, який сподобається

споживачам і завоює ринок. Якщо ця мета буде досягнута, то в кінцевому рахунку прибуток компанії складе астрономічні цифри

Бізнес-модель Бізнес-модель традиційного бізнесу практично не

змінюється, аналогічна моделям, використовуваним в інших подібних компаніях

При розвитку стартапів бізнес-модель може змінюватися дуже часто, що, будучи на початковому етапі гідністю, згодом може

нашкодити стабільній монетизації компанії

Відносини з партнерами,

клієнтами,

конкурентами

Традиційний бізнес приділяє багато уваги конкурентам,

клієнтам, співробітникам

Стартапи можуть звертатися до відносин з партнерами і

конкурентами тільки при необхідності

На жаль, на українському ринку є дуже багато бар’єрів, котрі перешкоджають вдалому існуванню стартапів та традиційного бізнесу. Податкова система, недосконале законодавство — це негативні риси, котрі стримують розвиток проектів. До позитивних рис українського бізнес-середовища, можна віднести низьку конкуренцію в різних сферах діяльності, навіть ІТ-сфера, котра складає левову частку всіх бізнес-проектів України, є вільно-доступною в порівнянні з іноземними країнами. Тому шлях для реалізації власних проектів, відкритий для кожного.

Розвиток інноваційного бізнес-середовища, стартапів, традиційного бізнесу в Україні стимулює науково-технічний прогрес, сприяє впровадженню новітніх світових досягнень, тому необхідно розвивати дану сферу діяльності.

Висновки

Стартап виступає найсучаснішою та найперспективнішою формою ведення бізнесу в Україні. Завдяки огляду останніх досліджень і публікацій стає зрозумілим, що стартап — це проект, який потрібно підтримувати весь процес його створення, з ризиком втрати коштів, та що потрібно робити нашій державі, для того щоб ідеям було зручніше втілюватися в наше повсякденне життя.

Задля того щоб інвестиційне середовище у вигляді стартапів існувало в Україні, необхідно дотримуватися певних умов, а саме:

– Створення середовища, в якому буде вигідно здійснювати інноваційну та традиційну підприємницьку діяльність;

– Адаптування інструментів державної політики для підтримки стартап-проектів;

– Просування оновлення навичок та інновацій в усіх їх формах;

– Допомога в отриманні вигоди від росту онлайн-ринків.

Адже, на сьогоднішній день, розвиток економіки будь-якої країни визначається розвиненістю інноваційного бізнес-середовища для стартапів та інвестиційного клімату для традиційного бізнесу.

Література

1. Багдасарьян І.С., Сочнева Е.Н. Соціальне підприємництво: місце і роль в регіональній економіці інноваційного розвитку. – Фундаментальні дослідження. 2016. – № 9 (частина 2). С. 321-324.

2. Інформаційне видання TRISTAR.com.ua [Електронний ресурс]. — Режим доступу:

http://tristar.com.ua/1/art/kakie_startapy_v_sfere_strahovaniia_sushestvuut_i_chem_oni_mogut_byt_polezny_5647.html

3. Попко О.В. Сучасна парадигма стартапів у бізнесі / О.В. Попко, М.В. Мальчик // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Логістика. – 2014. – № 811. – С. 275-279. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VNULPL_2014_811_43

4. Ревуцька, Н. В. Теоретичні аспекти формування бізнес-моделі підприємства / Н. В. Ревуцька // Стратегія економічного розвитку України. – К .: КНЕУ, 2002. – Випуск 6 (13). – С. 232–235.

5. Удальцова Н.Л. Інвестиції в інновації // Науковий журнал: Економічні науки, 2014 року, №7, стор. 69-72.

6. Український бізнес форум [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://biznet.kiev.ua

7. Федорова О.Є. Моделювання вибору інвестиційного портфелю проектів з врахуванням соціальної складової / Федорова О. Є. Жиров О. Л. // Вісник НТУУ «КПІ». – 2015. – №12(77). – с.526-531

8. Фещур Р.В. Формування концепції проекту впровадження преакселератора шляхом побудови бізнес-моделі / Р.B. Фещур, Б.Б. Янівський, Г.Я. Янівська //Вісник НТУ «ХПІ». – 2016. – № 1 – с. 101-105. – Режим доступу: http://repository.kpi.kharkov.ua/bitstream/KhPIPress/

21427/1/vestnik_KhPI_2016_1_Feshchur_Formuvannia_kontseptsii.pdf