Комерційний кодекс Каліфорнії: мета, структура, окремі положення

Володимир Мачуський

Правове регулювання комерційних операцій в штаті Каліфорнія здійснюється, зокрема, відповідно до положень Комерційного кодексу Каліфорнії – the Uniform Commercial Code (далі Commercial Code).

Основною метою Commercial Code є спрощення, уточнення та модернізація і уніфікація законодавства в сфері здійснення комерційних операцій (секція 1103 Commercial Code).

Крім того, Commercial Code сприяє поширенню комерційної практики через застосування звичаїв і угод.

Commercial Code складається із наступних 15 розділів: Розділ 1. Загальні положення; Розділ 2. Продажі; Розділ 3. Платіжні засоби обігу і платежу; Розділ 4. Банківські депозити і збори; Розділ 5. Акредитиви; Розділ 6. Розпродаж; Розділ 7. Товаророзпорядчі документи; Розділ 8. Інвестиційні цінні папери; Розділ 9. Забезпечені операції; Розділ 10. Оренда особистого майна; Розділ 11. Переказ коштів; Розділ 12 – відсутній; Розділ 13. Набрання чинності і скасування; Розділ 14. Набрання чинності і перехідні положення; Розділ 15. Набрання чинності і перехідні положення; Розділ 16. Набрання чинності і перехідні положення.

Перший розділ Commercial Code  встановлює  відмінності угоди від контракту, а також визначення неплатоспроможності.

Так, “Угода”, що відрізняється від “контракту”, означає фактичну угоду сторін, текст якої сформульовану сторонами або наявність угоди випливає з інших обставин, включаючи хід виконання, коммерційну практику або торгові звичаї.

“Контракт”, на відміну від “угоди”, означає загальне юридичне зобов’язання, яке випливає з угоди сторін, як це визначено в Commercial Code або чинним законодавством Каліфонії.

“Неплатоспроможність” означає:
1. За загальним правилом, припинення сплати боргів під час звичайної діяльності, за винятком добросовісного спору;
2. Нездатність погасити борги, коли вони становлять зобов’язання; 3.Неплатоспроможність у значенні федерального закону про банкрутство.

Другий розділ Commercial Code спрямований на регулювання операцій з товарами.

У відповідних главах і секціях розділу наводятсь визначення товару, продавця і покупця, контракту продажі товарів і т.і.

Під товарами розуміються всі речі (включаючи спеціально виготовлені товари), які є рухомими на час ідентифікації для контракту на продаж.

“Покупець” – особа, яка купує або украдає контракт на купівлю товарів; “Продавець” – особа, яка продає або укладає контакт на продаж товарів.

Контракт на продаж товарів може бути здійснений будь-яким способом, достатнім для того, щоб продемонструвати угоду, включаючи поведінку обох сторін, яка свідчить про наявність такого контракту.

Контракт на продаж продаж товарів на суму, що перевищує 500 долларів США повинен бути укладений в письмовій формі.

Пропозиція укласти контракт повинна бути сформульована як запрошення прийняти пропозицію в будь якій формі і за допомогою будь яких розумних засобів.

Підписана угода, яка виключає її зміну або скасування, за винятком підписаного письмового документу, не може бути змінена чи скасована іншим чином.

Обов’язком продавця є передача та доставка, а обов’язком покупця є прийнятття та оплата згідно з контрактом.

Оплата (ціна) може бути здійснена грошима або іншим способом.

Контракт може бути укладений, якщо це відповідає намірам сторін, навіть без встановлення ціни контракту.

Місцем для доставки товарів є місце здійснення підприємницької діяльності продавця.

Крім того, зазначений розділ містить положення, спрямовані на врегулювання умов поставки товарів. Наприклад, термін C.I.F. означає, що ціна включає одноразову суму витрат на товари,  страховку та фрахт до зазначеного місця призначення. Термін C. & F або C.F. означає, що ціна таким чином включає вартість та фрахт до зазначеного місця призначення.

Третій розділ Commercial Code визначає статус осіб як платників і отримувачів коштів, встановлює перелік платіжних засобів (не грошей), які забезпечують комерційні операції, визначає відповідальність сторін

“Акцептант” (платник) – особа, яка прийняла на себе платіжне зобов’язання.

“Платіжне розпорядження (доручення)” (Draft) – письмове розпорядження про сплату певної суми. (Див. платіжні інструменти в Україні ТУТ)

“Платник” – особа, яка вказана в платіжному розпорядження в якості платника.

“Maker” – особа, яка підписує платіжний документ і бере на себе зобов’язання здійснити виплату.

“Ордер” означає письмову інструкцію щодо виплати грошей, підписану особою, що надає інструкцію. Інструкція може бути адресована будь-якій особі, в тому числі особі, яка надає інструкцію, або одній чи кільком особам спільно або альтернативно, але не послідовно.

Для прикладу розглянемо відносини сторін у випадку випуску такого платіжного інструменту як вексель:

векселедатель (трасант), складаючи вексель дає наказ платнику (трасату) виплатити вказану суму особі, на користь якої видано вексель (ремітенту). Акцептуючи вексель, платник (акцептант) приймає на себе зобов’язання за його своєчасну оплату в розмірі суми, на яку здійснено акцепт і стає головною зобов’язаною за векселем особою.

Особа не несе відповідальності за платіжний документ до тих пір, поки вона його не підписала.

Зобов’язання сторони оплатити  платіжний документ погашається актом або угодою із стороною, яка виконала зобов’язання виплатити гроші за звичайним договором.

Четвертий розділ Commercial Code містить положення спрямовані на визначення закону, який регулює відповідальність банку за дії чи бездіяльність (закон місця розташування банку). Поряд з цим, в даному розділі наводятся визначення банку (видів банків), банківського рахунку, банківського дня, клієнта, платіжного засобу і т.п. Крім того, положеннями зазначеного розділу регулюються відносини між банком і клієнтом.

П’ятий розділ Commercial Code присвячений акредитивам. Під акредититивом, виходячи із змісту положень секції 5102 вказаного розділу розуміється певне зобов’язання емітента перед бенефіціаром від свого імені чи за власний рахунок здійснити оплату чи доставку товару.

Шостий розділ Commercial Code, спрямований на регламентацію розпродажу майна. Під розпродажем в даному розділі розуміється продажі, не пов’язані із звичайною діяльністю продавця і які складають більше половини інвентаря чи обладнання продавця. Особливість такого типу продажу полягає в тому, що майно продається, як правило, одному покупцю з метою ухилення від інвентарізації майна кредиторами.

Сьомий розділ Commercial Code, містить положення, що регулюють обіг товаророзпорядчих документів.

 

 

 

 

 

 

 

 

Share

Leave a Reply

Your email address will not be published.