Перспективи переходу України, як до країни інновацій. Ізраїльський досвід – країни стартапів

Малова А.Є.,

студентка ОЕФ, 3 курсу, спец. 6.030509 «Облік і аудит»,

ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

На сьогодні більшість українських відомих стартапів, які звучать у медіа,  пов’язують з Україною лише біографії засновників – юридично й фізично вони перебувають за кордоном, піднімають інвестиції там і відповідно платять податки. Але доки чиновники працюють над оновленням законодавства щодо авторського права, захисту інвестицій та інших норм ведення венчурного бізнесу, в українських стартапів все ж таки є шляхи розвитку і лайфхаки як працювати тут, аби не шукати кращої долі за кордоном.

Найголовнішою проблемою є гроші. У стартапу більше шансів успішно залишитися в Україні, якщо він почне тут пілотне тестування. Звичайно в Україні є проблеми на внутрішньому ринку – низька платоспроможність людей, слабкий ринок мобільних додатків, але є компанії, які готові бути платними першими клієнтами.

В Україні реально проводити пілотне тестування стартапу як з великими компаніями, так і з державними структурами, що одразу підніме рівень проекту в очах суспільства, і дасть можливість уникнути слабкого роздрібного ринку. Крім того, достатньо швидко можна створити проект на базі так званих «відкритих даних».

Щодо відсутності в Україні так званого «посівного капіталу» – парадоксально, але насправді складно знайти маленькі суми, такі як 30-50 тис. доларів, а 500 тис. доларів – легше. Правда, знайдуться вони дійсно за межами країни. Щоб ці гроші отримати, стартапу запропонують виїхати закордон і вимагатимуть реєстрацію закордонної юридичної особи, а також план розвитку, який не буде пов’язаний з Україною[2].

Частіше за все для пошуку коштів використовують вищезгадане пілотне тестування у великих компаніях, але вже на комерційній основі. Готові платити за інноваційні сервіси для себе аграрії, енергетичні чи транспортні компанії. Корпораціям вигідно користуватися українськими сервісами, бо це дешевше, ніж у закордонних розробників. А якщо цей сервіс буде розвиватися з врахуванням стратегії бізнесу, то вони готові вкластися на старті. За даними UVCA за 2016 рік загальна сума інвестицій в стартапи становила 88 млн дол, та понад 400 млн.дол. загалом за останні 5 років.

Але є ще інший варіант пошуку коштів — грантове фінансування. Зараз у країні присутня чимала кількість грантових грошей, пов’язаних із допомогою у реформах, відповідно цим варто користуватися. Такі Фонди як Western NIS Еnterprise, «Відродження», британський UKAID, звісно американський USAID дотують гранти у межах 10-15 тис. доларів, при чому на маленькі проекти-початківці[2].

Також проблемою є неефективне функціонування біржового ринку, що зумовлено як об’єктивними, так і суб’єктивними чинниками. Зокрема, серед об’єктивних факторів заслуговують на увагу такі:

  1. Недосконалість законодавства, що регулює біржову діяльність. Відсутність законодавчо встановлених правил поведінки на біржовому ринку та прийняття численних нормативно-правових актів – одні з яких сприяли розвитку біржової торгівлі, а інші, навпаки, запроваджували обмеження, які загрожували існуванню біржової діяльності, свідчить про відсутність в Україні послідовного й ефективного державного регулювання біржової діяльності. Основний і практично єдиний закон, що регулює діяльність товарних бірж (Закон України “Про товарну біржу ”), ні на момент його прийняття, ні в даний час не відповідає об’єктивним потребам економіки, оскільки основні питання, пов’язані з біржовою торгівлею, не знайшли у ньому відображення.[1]
  2. Відсутність державного контролю за діяльністю бірж. Виділяють три основні моделі, які характеризують рівень державного втручання в регулювання біржової діяльності – американську (орієнтація на самоуправління та самоконтроль), англійську (поєднання значного впливу держави та органів саморегулювання) та французьку (визначальна роль держави в контролі за діяльністю біржових структур і ринку).
  3. Відсутність розрахунково-клірингової палати, що, своєю чергою, перешкоджає запровадженню торгівлі ф’ючерсними контрактами та опціонами.
  4. Відсутність реальної інфраструктури біржового ринку.
  5. Відсутність належного інформаційного забезпечення (у першу чергу сільськогосподарських товаровиробників).
  6. Хаотичне, невиправдане ні станом економіки, ні станом вітчизняного ринку кількісне зростання товарних бірж (більшість з яких не відповідає своєму статусу та призначенню), кожна з яких діє автономно, за власними правилами, що унеможливлює ефективне проведення цінової політики і в подальшому може призвести до стагнації всієї біржової торгівлі [3].

Суб’єктивними чинниками можна вважати: відсутність необхідних знань та недостатня поінформованість товаровиробників щодо технології та переваг біржової діяльності. Небажання виробників і посередників вести чесну прозору торгівлю [3].

Подальший розвиток біржового ринку повинен відбуватися у напрямку створення Єдиної біржової системи в Україні, для чого необхідно: 1) оптимізувати кількість бірж; 2) забезпечити ефективне регулювання біржової діяльності шляхом створення Комісії з біржового товарного ринку України та розрахунково-клірингових установ; 3) запровадити торгівлю ф’ючерсними контрактами, опціонами та складськими свідоцтвами; 4) покращити систему моніторингу кон’юнктури біржового ринку, висвітлювати котирування не лише фактичних біржових цін, а й прогноз на наступні місяці; 5) розробити і запровадити систему економічних заходів, спрямованих на стимулювання виробників до реалізації сільськогосподарської продукції через прозорі процедури біржового ринку.

Для переходу України, як до країни інновацій потрібно провести реформу законодавства, що дозволить інвестувати фізичним особам.

Зараз набирає обертів новий вид краундфандингу – crowdinvesting – це можливість зробити онлайн інвестицію. Законодавчу реформу такого характеру вже провели в Ізраїлі, США та Британії, ЄС. Йдеться про частку в компанії: до прикладу за 500 доларів онлайн можна зробити не просто пожертву, а купити 5% компанії – це перспективно.

На жаль, за українським законодавством поки фізична особа не має можливості інвестувати в стартапи. Але якщо така реформа в найближчі кілька років відбудеться в Україні, це дасть поштовх розвитку інноваційних проектів. Податкове законодавство та юстиція мають забезпечити можливість вкладати кошти таким чином, аби інвестори не були обманутими, а своє право на власність акцій можна було б відстояти в суді.

Але Україна не стоїть на місці, поступово ми йдемо до даної реформи, а поки в нас запрацював унікальний бізнес-інкубатор. Цей проект започаткував ПриватБанк в рамках програми розвитку малого підприємства в Україні КУБ “Країна підприємців”. Метою даного проекту є допомога розвитку підприємництва в Україні. Провідні бізнес-коучі, успішні підприємці та банкіри взялися навчати тонкощам і секретам ведення бізнесу молодих стартаперів. Вони допомагають українцям, які мають знання та креативні ідеї, однак позбавлені бізнес-досвіду і відповідних навичок. Головна мета інкубатора – допомогти перспективним підприємцям виростити свою власну справу з ідеї.

Розглянемо унікальний “проект” – Ізраїль. Як Ізраїль – країна створена посеред пустелі, не маючи придатних умов для життя, знаходячись під постійною загрозою – змогла не тільки вистояти і створити власні способи виживання, а ще й стати на один рівень технологічного розвитку поряд зі світовими лідерами? Вся історія починалась з тих, хто стояв біля витоків держави (президенти, прем’єри та їхні помічники), а також тих, хто тепер творить її майбутнє (власники стартапів та інвестори).

Ще 50 років тут була пустеля, а тепер це Мекка інновацій. На сьогоднішній день, саме Ізраїль на слуху у всіх інвесторів та стартаперів. І це не дивно, адже мова йде про самий динамічний стартап планети. Це наглядний приклад готового до використання досвіду для всіх інших, країн та підприємців, готових піти на ризики заради своєї мети.

Ізраїльська стартап-індустрія розвивається кілометровими кроками. Згідно з дослідженнями Startup Genome, Тель-Авів займає друге місце в світі — після Кремнієвої долини, а в рейтингу найбільш інноваційних країн від Bloomberg Ізраїль увійшов у першу п’ятірку, обігнавши навіть США і Великобританію. Позитивну динаміку венчурного ринку, Ізраїль показує останні 10 років.

У минулому році ізраїльські стартапери встановили рекорд залучення коштів: 3,4 млрд. доларів. А це на 46% більше, ніж у 2016-му, коли загальна сума була 2,3 млрд. доларів. Позитивну динаміку продемонстрували і ізраїльські венчурні фонди. У 2016 році було залучено 914 млн. дол., у той час як у попередньому році – 544 млн. дол.. Можна сміливо говорити про те, що рівень довіри до ізраїльського стартап-ринку неймовірно високий. За країною вже давно закріпився бренд «Startup Nation» [4].

Вперше про розвиток ізраїльської стартап-індустрії заговорив депутат Кнесету Авішай Браверман. Весною 2013 року він заявив, що Ізраїль перетворюється з Startup Nation у Exit Nation, при чому, в самому поганому сенсі. За його словами, гонитва за монетизацією, в підсумку, призведе до зниження інноваційного потенціалу країни. Але у лідерів VC-індустрії на цей рахунок своя думка.

Наприклад, Хемі Перес, керуючий партнер Pitango Capital зазначив, що гонитва за швидким екзитом не відображає всі особливості ізраїльського ринку. Є достатня кількість бізнесменів, які прагнуть виростити дійсно серйозну компанію, і регулярно відхиляють пропозиції про M&A (злиття і поглинання). Думку Переса підтверджує звіт аналітичної компанії IVC за 2014 рік. Згідно з ним, обсяг коштів, залучених на IPO ізраїльських компаній, показав найвищий показник за останні 10 років — 2,1 млрд. доларів. Тим не менш, M&A, як і раніше, привабливий для інвесторів. Всього в 2014 році в Ізраїлі відбулося 99 екзитів загальним обсягом 6,94 млрд.дол. [4].

В минулому році середній мультиплікатор прибутковості ізраїльської M&A-угоди склав 6,2. Перше місце в рейтингу екзитів зайняла компанія Mobileye. Її публічне розміщення акцій стало найуспішнішим IPO ізраїльської компанії за всю історію Нью-Йоркської фондової біржі. Разом з тим, не спостерігається ніякого зниження IPO-активності ізраїльських компаній: в 2015-2016 роках публічне розміщення акцій провели 25 ізраїльських стартапів [4].

В Ізраїлі все влаштовано інакше, і насамперед це стосується грошей. Ізраїльський стартап-ринок не відчуває нестачі у фінансуванні. За гідні стартапи можуть позмагатися не тільки ізраїльські інвестори, але і американські, європейські, китайські. У той же час, грошей багато не буває, і в цьому змаганні цілком можна досягти успіху. Ринок завжди радий новим гравцям.

Для виходу на ізраїльський стартап-ринок необхідно дотримуватися 5 основних принципів:

  • повага – ставлення інвестора до стартапу має бути шанобливим, спілкування проходить на рівних. Ринок венчурного капіталу дуже насичений, тому в Ізраїлі стартапи вибирають інвестора, а не навпаки;
  • швидкість (якщо інветори зацікавилися якимось стартапом, у них, як правило, є близько трьох місяців на укладання остаточної угоди. Швидкість, звичайно, не панацея, але в Ізраїлі вона може стати вагомою конкурентною перевагою);
  • чесність та прозорість. Якщо автор ідеї знає, що певна дія (ефект) займе місяць, то не стане обіцяти результатів через тиждень.
  • Цінність (в Ізраїлі шанують сімейні цінності, взаємодопомога і благодійність притаманні цій країні). Існує певне негласне правило: «Береш (інвестуєш) — віддавай (допомагай або розвивай)». Тому більшість стартапів і венчурних фондів, як ізраїльських так і зарубіжних, які працюють на місцевому ринку, пропонують власну програму соціальної відповідальності. Наприклад, китайські інвестори масово спонсорують ізраїльські університети. Американські фонди активно підтримують різні волонтерські проекти. І все це на абсолютно добровільних засадах, просто тут так прийнято;
  • репутація (для інвесторів з пострадянського простору, репутація – особливо важливий нюанс)[6].

У найближчі 5 років, ізраїльський стартап-ринок чекають наступні 3 тренди:

  1. Експансія інвесторів з Китаю, Латинської Америки і Росії продовжиться.
  2. Збільшення числа M&A і, в особливості, IPO.
  3. Нова хвиля державного стимулювання розвитку стартап-індустрії. В даному випадку мова йде про створення Управління інновацій при Міністерстві економіки.

До третього пункту в 2017 року Ізраїльське управління інновацій запустило програму «Інноваційні візи», яка дасть можливість іноземним підприємцям проживати в Ізраїлі та отримувати фінансову підтримку. Ця програма дозволить залучити в країну кращих підприємців з усього світу з їх знаннями, досвідом і новаторськими ідеями, і таким чином зміцнити позицію Ізраїлю як світового лідера в сфері інновацій та підприємництва. Іноземні розробники зможуть проживати в Ізраїлі протягом 24 місяців. У разі, якщо стартап переростає у компанію, учасник програми може отримати візу, яка дозволить працювати в Ізраїлі ще п’ять років [5].

Отже, пілотне тестування, мікро-гранти, краудінвестінг – базові складові для розвитку стартапів, це можливість розвинути проект в Україні й почати експортувати, підкорювати нові ринки. Також потрібна реформа законодавства, що дозволить інвестувати фізичним особам та створення Єдиної біржової системи в Україні.

Список використаної літератури

  1. Закон України “”Про товарну біржу” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1956-12
  2. Що таке стартап? Визначення та етапи розвитку. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://itstatti.in.ua/zarobitok-v-interneti/161-startap-shcho-tse-take.html.
  3. Шимко О. В..Біржова торгівля в Україні: проблеми становлення та розвитку — Рівно: Рівненьський Європейський університет, 2017 ст.437-442
  4. Топ-10 Ізраїльских стартапів 2016 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://hightech.fm/2016/12/13/israel-startaps-2016
  5. Світом правлять ідеї. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.witty-digital.com/#mirom_pravyat_idei.
  6. Ізраїль- країна стартапів. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://beinisrael.com/social/interview/izrail-strana-startapov/.