Матеріали до лекції “Правове регулювання страхової діяльності”

  1. Поняття та види страхування.
  2. Договір страхування.
  3. Поняття перестрахування.

 

Закон України “Про страхування” від 07.03.1996 р.

Глава 67 “Страхування” Цивільного кодексу України

Ст. 352 – ст. 355 Господарського кодексу України

В. Мачуський “Теоретичні проблеми законодавчого визначення поняття страхування”

В. Мачуський “Взаємне страхування: організаційно-правові аспекти” 

  1. Поняття та види страхування.

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо  захисту
майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання
певних   подій   (страхових   випадків),   визначених    договором
страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що  формуються  шляхом  сплати  фізичними  особами  та  юридичними особами  страхових  платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страховиками, які    мають    право   здійснювати   страхову
діяльність на території України, є:

фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних,
командитних  товариств або товариств з додатковою відповідальністю
згідно із   Законом   України   “Про   господарські    товариства”,  з  урахуванням  того,  що  учасників  кожної з таких фінансових  установ  повинно  бути  не  менше  трьох,   та   інших особливостей,   передбачених  цим  Законом,  а  також  одержали  у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової  діяльності (далі – страховики-резиденти);

зареєстровані Уповноваженим   органом   відповідно  до  цього
Закону та законодавства України постійні  представництва  у  формі
філій   іноземних   страхових   компаній,  які  також  одержали  у
встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової  діяльності
(далі – філії страховиків-нерезидентів).

Страховиками-нерезидентами вважаються фінансові установи,  що
створені та мають ліцензію  на  провадження  страхової  діяльності
відповідно  до  законодавства  тих  іноземних держав,  у яких вони
зареєстровані.

Страхувальниками визнаються  юридичні  особи   та   дієздатні
фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або
є страхувальниками відповідно до законодавства України.
Страхувальники можуть укладати із страховиками  договори  про
страхування  третіх  осіб  (застрахованих осіб) лише за їх згодою,
крім випадків,  передбачених чинним  законодавством.  Застраховані
особи  можуть  набувати  прав і обов’язків страхувальника згідно з
договором страхування.

Страхування може бути добровільним або обов’язковим.

Добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на
основі договору між страхувальником і страховиком.  Загальні умови
і  порядок  здійснення  добровільного   страхування   визначаються
правилами  страхування,  що  встановлюються страховиком самостійно
відповідно до вимог  цього  Закону.  Конкретні  умови  страхування
визначаються  при  укладенні  договору  страхування  відповідно до
законодавства.

Страхування життя  –  це  вид  особистого  страхування,  який
передбачає обов’язок страховика здійснити страхову виплату  згідно
з  договором  страхування  у  разі  смерті застрахованої особи,  а
також,  якщо це передбачено договором страхування,  у разі дожиття
застрахованої  особи до закінчення строку дії договору страхування
та (або) досягнення  застрахованою  особою  визначеного  договором
віку.

Обов’язкові види  страхування  запроваджуються законами
України.

 

2. Договір страхування.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані з:

1) життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Істотні умови договору страхування

Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов’язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Сторони у договорі страхування

Страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом.

Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

 

3. Поняття перестрахування.

Перестрахування – страхування  одним  страховиком  (цедентом,
перестрахувальником)   на   визначених   договором  умовах  ризику
виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у  іншого
страховика  (перестраховика)  резидента або нерезидента,  який має
статус страховика  або  перестраховика,  згідно  з  законодавством
країни, в якій він зареєстрований.

Перестрахування у   страховика  (перестраховика)  нерезидента
здійснюється  згідно  з  вимогами  та  в  порядку,
встановленими Кабінетом Міністрів України.
Страховик     (цедент,     перестрахувальник)    зобов’язаний
повідомляти  перестраховика  про  всі  зміни  свого   договору   з
страхувальником.
Страховик (цедент,    перестрахувальник),    який   уклав   з
перестраховиком   договір   про    перестрахування,    залишається
відповідальним  перед  страхувальником  у  повному обсязі згідно з
договором страхування.