Моделі фінансування стартапів

Мєльник Валерія Володимирівна, КНЕУ,

ФЕФ, 2 курс, ФФ-201, melnik_valery@ukr.net

 

Вступ. Сучасний ринок характеризується надзвичайною мінливістю та складністю організації, що вимагає від підприємців різних сфер діяльності не тільки постійного вдосконалення, а й пошуку нових можливостей для отримання максимального прибутку та використання нових підходів до ведення бізнесу. Саме стартап поєднує в собі характеристики, що дозволяють йому оптимально функціонувати у складних умовах сучасного ринку. Успішність стартапу залежить від поєднання трьох факторів: ідеї, виконавців та інвесторів. Безсумнівно, найважливішим фактором є процес залучення фінансових вкладень. Фінансування стартапів є однією з ключових тем для розуміння бізнесу і зміцнення загальної фінансової грамотності.

Основна частина. Стартап — це компанія зі скороченим циклом виходу на ринок, яка, як правило, є інноваційною, створена максимально швидко за мінімальні кошти і має обмежені ресурси (як людські, так і фінансові). На етапі створення такого типу бізнесу одним з ключових питань є отримання фінансування. Кошти можуть бути необхідні для закупівлі обладнання, оренди офісу, найму кваліфікованих фахівців або в якості оборотних коштів. Якщо автор бізнес-ідеї не забезпечений власними фінансовими ресурсами, він звертається до зовнішніх джерел запозичення.

Вибір однієї з моделей фінансування стартапу є важливим моментом, оскільки від цього залежить подальша доля проекту. Якій з моделей віддати перевагу — це складне рішення, яке приймається виходячи зі специфіки самої ідеї, інвесторів, ресурсів та можливостей.

Існують різні способи залучення інвестицій до фінансування стартапів. Серед основних джерел фінансування стартапів виділяють: особисті заощадження стартаперів; бізнес-партнерство; модель «3Д»: домашні, друзі, дурні; кредитування; венчурні фонди; бізнес-ангели; бізнес-інкубатори, бізнес-акселератори; краудфандинг; грантові організації; ІРО; субсидії держави.

Особисті заощадження стартаперів. Використовуються на етапах зародження і становлення, коли ідея продукту, послуги, технології, а також бізнес-план самого стартапу знаходяться на стадії розробки, і пропонувати стороннім інвесторам поки просто нічого.

Бізнес-партнерство. Якщо свого капіталу замало для початку підприємницької діяльності, але є життєздатна ідея для стартапу, виходом може стати пошук партнера для спільного володіння бізнесом. Таким чином, можна не тільки привернути додаткові кошти, але також знизити ризики і, можливо, отримати надійного однодумця з цікавими пропозиціями для вашого стартапу.

Модель «3Д»: домашні, друзі, дурні. Використовуються на перших етапах становлення проекту, коли вже є витрати, а прибутку ще немає. У цей момент друзі та родичі можуть виступати не тільки в якості фінансових помічників, але і як перші користувачі продуктом або послугою.

Основною перевагою такого фінансового джерела є відсутність боргів та отримання стартапером всього прибутку. Але, обсяг власних та сімейних коштів, які інвестуються в стартапи, здебільшого, є незначним. Крім того, в нинішніх умовах економічної та політичної нестабільності в Україні, це джерело фінансування стартапів має більш теоретичний, ніж практичний характер, оскільки платоспроможність населення перебуває на вкрай низькому рівні. До недоліків такого виду фінансування можна також віднести складності в розмежуванні дружніх, сімейних та ділових стосунків.

Кредитування. Кредит — один з найбільш небажаних видів фінансування нового проекту. Пояснюється це цілком зрозумілими причинами, а саме: стартап – підприємство з високими ризиками, які найчастіше складно прорахувати, також важко визначити рівень прибутковості проекту. Сьогодні отримати кредит на стартап досить таки складно навіть при наявності майна для застави, поручителя і правильно прорахованого бізнес-плану, адже банкіри часто віддають перевагу співробітництву з працюючим бізнесом.

Тому брати кредит на розвиток такого бізнесу логічніше на більш пізніх стадіях, коли ці ризики вже знизилися, а прибутковість підвищилася.

Венчурні фонди. Венчурними прийнято називати фонди приватного капіталу, які інвестують у підприємства, що знаходяться на ранніх стадіях свого розвитку. Венчурні компанії усвідомлено йдуть на ризик інвестування в бізнес-ідею або проект заради можливості отримання високих відсотків на відносно невелику суму вкладень.

До особливостей венчурного фінансування можна віднести: відносно невелика частка в капіталі компанії, яка завжди менша контрольного пакету; інвестиції на ранніх стадіях проекту; участь фонду в управлінні стартапом; продаж частки компанії після виходу продукції на ринок; диверсифікація ризиків.

Багато венчурних фондів закладають у схему роботи можливість повного або часткового списання вкладених коштів. В якості компенсації високих фінансових ризиків вони пред’являють вимоги до прибутковості інвестованих проектів від 50% до 100% річних. Звичайний термін венчурної інвестиції становить 3-5 років, а в деяких випадках термін може сягати 7-8 років.

Зазвичай венчурні інвестиції — це інвестиції у високотехнологічні галузі й інші галузі з високим потенціалом розвитку, тому для креативних стартапів малоймовірно залучити кошти цим способом.

Приклади: TaVenture, Chernovetskyi Investment Group, AVentures Capital, Vostok Ventures.

Бізнес-ангели. Бізнес-ангел — це фізична особа, яка готова вкладати кошти в стартап на нульовому або початковому етапі, в обмін на частку в майбутньому підприємстві. Крім вкладення грошей і отримання частки компанії, бізнес-ангели інвестують людський капітал: діляться своїм досвідом і знаннями ведення бізнесу, використовують свої особисті зв’язки і беруть участь в прийнятті рішень

Бізнес-ангели, як правило, вкладають свої власні кошти на відміну від венчурних капіталістів, які керують грошима третіх осіб, об’єднаними в венчурні фонди. Ангелами керує не лише можливість примножити свої інвестиції, а й особистий інтерес до стартапу, в який вони вкладені.

Головним недоліком співпраці з бізнес-ангелами є його пряме втручання в управління проектом, яке може не збігатися з баченням стартапера, а також загроза припинення фінансування на будь-якій стадії розвитку проекту.

Саме з підтримкою бізнес-ангелів стартували такі проекти, як Twitter, Google, PayPal, Facebook, Skype.

Приклади: Асоціація часних інвесторов України, 908.vc, UAngel, UAban.

Бізнес-інкубатори. Цей варіант добре підходить тим, хто має ідею для стартапу, проте не знає як втілити її в реальному житті без підприємницького досвіду. Таким людям інкубатори надають інфраструктуру (офіс, оргтехніку, зв’язок), участь у тренінгах та тематичних заходах, послуги консультантів або менторів. Вони допомагають провести маркетингові дослідження, скласти бізнес-план, розвинути проект до рівня, коли ним можуть зацікавитися потенційні інвестори.

Умови, на яких можна взяти участь у роботі бізнес-інкубатора, відрізняються в різних структурах. Це може бути безкоштовний вхід для учасника з подальшим наданням частки бізнес-інкубатору в працюючому проекті. При цьому пакет акцій, на які претендує інкубатор, може коливатися від 5% до 25%. Другий варіант — оплата за комплекс послуг, наданих бізнес-інкубатором (від 400 гривень до 600 доларів). У цьому випадку інкубатор не стає співвласником бізнесу.

За статистикою, близько 70% проектів, що отримали такі попередні інвестиції, розоряються або переформатуються в іншу команду і з іншим керівником. На другий етап фінансування виходять 20-25% проектів і тільки 5% стартапів роблять дійсно потужний ривок.

В Україні функціонує понад 20 бізнес-інкубаторів, найпотужнішими серед яких є бізнес-акселератори сфери ІТ-технологій.

Приклади: iНub, WannaBiz, Polyteco, Happy Farm, Founder Institute.

Бізнес-акселератори. Бізнес-акселератори є моделлю підтримки бізнесу на ранній стадії, яка передбачає інтенсивний розвиток проекту в найкоротші терміни. Участь в акселераторі являє собою обмежені за часом платні освітні програми для підприємців, які приходять в акселератор з уже сформульованої ідеєю і командою. У процесі такої програми команда отримує менторську і експертну підтримку, допомогу в розвитку бізнесу. Існує кілька моделей роботи акселератора: деякі надають тільки допомогу в розвитку соціального капіталу, деякі надають початкове фінансування проекту в обмін на частку в компанії (4 – 10%).

Приклади: GrowthUp, Carrot, Sikorsky Challenge.

Сьогодні існує багато суперечностей з приводу того, чи є насправді різниця між бізнес-інкубаторами та бізнес-акселераторами або це все ж таки тотожні поняття. Провідні західні економісти зупинились на наступній версії.

Основна перевага бізнес-інкубаторів — це наявність місця для роботи та знайомство з близькими по духу людьми. В інкубатор слід звертатися на ранньому етапі — коли є ідея, презентація, декілька людей в команді і немає прототипу кінцевого продукту. Бізнес-інкубатор підтримує стартап на всіх етапах розвитку — від ідеї до його переходу в фазу зрілого бізнесу.

Якщо стартапер вже має сформований колектив, офіс, але потрібні навчальна програма, поради фахівців, допомога у створенні та просуванні прототипу, пошуку інвестицій, вихід на ринок, тобі — в акселератор. Як правило, в акселераторах програма розвитку чітко розбита по часу та за її дотриманням стежить ментор.

Краудфандинг. Організовується інтернет-платформа, на якій реєструються учасники — люди, які хочуть долучитись до реалізації інновацій, але яким недостатньо особистих коштів для інвестування в проекти в якості бізнес-ангела або венчурного капіталіста. Стартапи, що приваблюють фінансування, створюють промо-відео, в якому висвітлюється ідея проекту, його цілі та необхідна сума інвестицій. Визначається необхідна сума, збирання грошей обмежується в часі, а в якості подяки за вклад у проект, стартапери пропонують різні винагороди, так чи інше пов’язані з проектом. Найчастіше, звичайно, таким чином збираються гроші на створення музичних альбомів, кінозйомку, книговидання, соціальні та благодійні проекти.

Завдяки краудфандингу у стартапах є можливість залучити гроші з мінімальними для себе витратами. Звичайно, в кожній платформі є свої системи оплати послуг, але в середньому це лише 3% до 9% від залученої суми.

Крім того, краудфандингові платформи допомагають отримати відповідь на питання — чи дійсно майбутній продукт потрібний користувачам, а значить — чи є у нього ринок і майбутнє.

Приклади: Kickstarter, Big Idea, Ideax Nescafe.

Грантові організації. Первинну фінансову підтримку на доволі лояльних умовах, порівняно з іншими інвесторами, стартапам можуть надавати і грантові організації. Суть діяльності грантових організацій полягає у наданні фінансової підтримки молодим креативним людям із прогресивними ідеями. Коли один із фінансованих проектів стає успішним, то організація отримує «хороше ім’я» та безкоштовний PR.

Приклади: Lviv Young Project, Microsoft Seed Fund, Global Technology Foundation, TechPeaks.

Initial Public Offering (IPO). Одним із способів залучення зовнішніх інвестицій є первинна публічна пропозиція акцій. IPO є пропозицією, яку компанія робить всім зацікавленим інвесторам. Основною метою проведення IPO є отримання так званого «засновницького прибутку» — прибутку, отримуваного засновниками акціонерних товариств у вигляді різниці між сумою від продажу випущених акцій і капіталом, дійсно вкладеним ними в акціонерне підприємство.

Технічно IPO — це простий спосіб зібрати гроші, але на цей раз від мільйонів звичайних людей. Завдяки IPO компанія може відразу ж продати багато акцій на фондовому ринку і будь-хто може їх купити. Власникам компанії не потрібно індивідуально звертатися до інвесторів і просити кошти. Крім того, всі співзасновники і інвестори після IPO зможуть перетворити або продати свої акції, відповідно збільшити свою частку або отримати готівку.

Держава. Як правило, замислюючись про пошук джерела фінансування свого проекту, підприємець в останню чергу згадує про державу і про ту підтримку, яку вона може надати в розвитку його бізнесу.

Звичайно, для цього є підстави: адже наша держава, на жаль, не дуже шанує малих підприємців та стартаперів своєю увагою, і щоб отримати від неї матеріальну допомогу, потрібно докласти чимало зусиль.

Але саме для цього і формується команда, в якій кожен займається своєю справою: хтось розробляє продукт, хтось займається рекламою і дослідженням ринку, а хтось стурбований оформленням юридичної сторони справи і питаннями пошуку фінансової підтримки.

Отже, по-перше, кожен громадянин України має право на безоплатну субсидію для створення та розвитку власної справи. Безсумнівно, що для отримання субсидії потрібно надати велику кількість документів, а після отримання грошей — звітів по їх використанню, але загалом це цілком реально.

По-друге, кожний регіон країни розробляє свої програми допомоги малому і середньому бізнесу, в тому числі і конкретно стартапам, особливо якщо направлення проекту відповідає потребам місцевих жителів.

Висновки. В силу значного різноманіття стартапів та особливостей сфер їх реалізації, доволі складно виділити єдину програму їх розвитку та фінансування. Масштаби бізнесу компанії, її імідж і популярності серед інвесторів, загальноекономічна ситуація в країні і світі, стан ринку — головні чинники вибору моделі фінансування стартапів.

Загалом, на ранніх стадіях найбільш успішним буде фінансування за рахунок бізнес-ангелів, бізнес-інкубатоів та бізнес-акселераторів, адже особистих заощаджень стартаперів на довго не вистачить. На жаль, в Україні, через низький рівень довіри населення до фінансової системи, краудфаундингові платформи, метою яких є збір коштів, не користаються популярністю і відповідно не розглядаються як серйозне джерело залучення коштів для реалізації проектів. На сьогоднішній день проведення ІРО також не є поширеною практикою на українському фондовому ринку.

Венчурні інвестиції зручніше залучити на другому етапі фінансування. Незважаючи на затяжні військові дії і тривале падіння національної економіки, з 2015 році в Україні з’явилася тенденція розвитку венчурного інвестування в IT-стартапи. Сумарний обсяг венчурних інвестицій за цим напрямом перевищив 10 млн дол. США

Через економічну та політичну нестабільність, в Україні залишаються незадіяними два джерела фінансових ресурсів для реалізації стартапів: банківські кредити та державна підтримка. Отриманню банківського кредитування нині перешкоджає високий рівень ризику стартапів, що для банку може означати неповернення вкладених коштів, а для стартапера — високі кредитні ставки та необхідність надання ліквідної застави або поручительства. В країнах ж Заходу фінансування тартапів шляхом банківського кредитування як на коротко-, так і на довгостроковій основі є суттєвим джерелом розвитку інновацій. А державна підтримка інноваційних проектів стартаперів має здійснюватись через надання грантів, програми пільгового кредитування, фінансування наукових розробок, фінансування інноваційних проектів у певних галузях (сільське господарство, екологія, енергозберігаючі технології)

В будь-якому випадку, вибираючи схему фінансування стартової, краще бути уважним у юридичних моментах і вибрати для себе модель фінансування, яка б не сковувала у прийнятті фінансових рішень в подальшому.

Cпиcок викоpиcтaних джepeл:

  1. Правило трех F – золотое правило ведения успешного бизнеса [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.miond.de/pravilo-treh-f/
  2. Краудфандинг в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ain.ua/tag/kraudfanding
  3. Акселератор vs бизнес-инкубатор [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://hubs.ua/starter/akselerator-vs-biznes-inkubator-21224.html
  4. Финансирование стартапа в Украине [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://biggggidea.com/practices/1201/
  5. Джерела фінансування стартапів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://bizua.org/266/dzherela-finansuvannya-startapiv