ВПРОВАДЖЕННЯ ОБЛІКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ У СТАРТАП-КОМПАНІЇ

Семенюк І.О.,

студент ОЕФ, 3 курсу, спец. 6.030509 «Облік і аудит»,

ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

 

Стартап-компанії як початок втілення певної ідеї та перетворення її в дохідну справу потребує відповідних інвестицій. У більшості починаючих компаній відсутні необхідні основні та обігові фонди, але вони мають людський капітал (з здібностями, рівнем освіти тощо). А також новинки, канали збуту, що допомагає розвиватися таким компаніям і те, що може зацікавити інвестора.

Такі види активів та відносин або не відображаються в обліку, або відображаються з іншого ракурсу, який не повністю розкриває його сутність. Відсутність чого призводить до викривлення даних фінансової звітності, що порушує пункт 4 І розділу «Загальні положення» Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», в якому визначено, що метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства [1]. А також відображення даної інформації в обліку буде додатковим стимулом працівників, які бачитимуть вартість своїх здібностей, навичок, рівня освіти, який вони вкладають в цю компанію, як інвестори.

Відповідно за допомогою облікової інформації можна буде здійснювати контроль з метою перевірки того чи дотримуються права суб’єктів, чи не порушуються державні закони, що безперечно знижуватиме ризики для інвесторів.

Одними з перших хто почав вивчати поняття інтелектуального капіталу були Лейф Едвінссон і Майкл Мелоун, які в своїй роботі «Інтелектуальний капітал» (1997р.) висвітлили питання того, що можна визнавати інтелектуальним капіталом, його класифікацію, роль в традиційному бухгалтерському обліку і вплив на ринкову вартість компанії.

Дослідженню даної проблематики присвячені роботи таких науковців: О.Ю. Докаш, Н.С. Гордаш, Д.О. Кохно, які поділяють думку необхідності здійснення даного обліку. Проте складність заключається в ряді проблем, таких як: не весь інтелектуальний капітал може бути власністю компанії, складність амортизації даних активів, оскільки деяким з них властива тенденція зростання в ціні, наприклад, досвід працівників тощо.

Облік інтелектуального капіталу тільки розробляється, проте вже існують певні його елементи, які потребують систематизації та уніфікації. Одним з тих, хто дав визначення інтелектуального капіталу був Б.Б. Леонтьев. Так, інтелектуальний капітал — це вартість сукупності наявних у нього інтелектуальних активів, зокрема, інтелектуальної власності, його природних і придбаних інтелектуальних здібностей й навичок, а також накопиченої ним бази знань і корисних відносин з іншими суб’єктами [6].

Класифікується інтелектуальний капітал так:

  1. людський капітал — це знання, здібності, навички, які людина може реалізувати на підприємстві;
  2. структурний капітал — це різні програмні забезпечення, бази даних, патенти, ноу-хау тощо, якими підприємство може володіти, тобто це результат наукової діяльності;
  3. клієнтський капітал — це ті зв’язки та їх міцність, які компанія вибудувала в процесі своєї діяльності з різними контрагентами.

З огляду на це можна сказати, що на підприємстві в основному може здійснюватися облік структурного капіталу за правилами та нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», а також частково клієнтський капітал у вигляді брендів та торгових марок.

Людський капітал вчені не вважають власністю підприємства, аргументуючи тим, що люди не можуть бути власністю підприємства. Проте це твердження не завжди відповідає дійсності. Так, працівник отримує заробітну плату за надану підприємству роботу, яку він виконує згідно трудового договору. При такому погляді тим, чим може володіти підприємство це виконана робота працівника у матеріальному чи не матеріальному вигляді. Але при укладанні довгострокових договорів чи створенні людиною або групою людей стартап-компанії окрім ведення обліку з оплати праці за виконану роботу працівниками, можна вважати їх здібності, знання такими, які передані у фінансовій оренді підприємства або як власний капітал підприємства. Таке визнання можливе, оскільки згідно із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 «Оренда» фінансова оренда — це оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов’язаних з правом користування та володіння активом [2]. Це зумовлено тим, що людина, яка укладає довгострокові договори з підприємством планує тривалий час здійснювати роботу, а засновники мають на меті зробити його успішним і не планують його покидати, тобто вони самі з доброї волі дають використовувати себе, свої якості для ефективної роботи підприємства з метою отримання максимального доходу.

Для відображення інтелектуального капіталу в обліку необхідно його оцінити в грошовому вимірі. Оцінка даного капіталу здійснюється багатьма методами, які ділять на чотири групи:

  1. прямі методи оцінки, тобто ця група методів передбачає ідентифікацію складових інтелектуального капіталу, які окремо оцінюються і сумуються;
  2. ринкові методи оцінки вартості його суть полягає в тому, що вартість компанії на ринку віднімають від активів наявних у неї;
  3. дохід на активи — це результат ділення середнього доходу до вирахування податків на середні матеріальні витрати;
  4. метод підрахунку очок — не має вартісного вираження, це встановлюються певні відносні величини, які відображають стан відповідних складових інтелектуального капіталу, що систематизують і групують у вигляді таблиць та діаграм.

Інтелектуальний капітал потребує значних фінансових витрат на його створення (відтворення), однак в сучасному світі він швидко морально застаріває або зростає в ціні, що також має бути відображено в обліку. Компанії для підвищення своєї конкурентоспроможності повинні створювати фонди для забезпечення відтворення інтелектуального капіталу. Нарахування амортизаційних відрахувань можливе лише за кожними елементами інтелектуального капіталу окремо через те, що з часом деякі його складові ростуть в ціні як, наприклад, набутий людиною досвід, навички, уміння тощо.

Нормативно-правова база врегульовує лише деякі елементи обліку інтелектуального капіталу. Серед таких: Конституція України — визначає права людини, Цивільний кодекс України та додаткові закони — врегульовують питання права власності нематеріальних активів, способи їх захисту та порядок узаконення, Кодекс законів про працю, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку — методологію відображення в обліку нематеріальних активів, розрахунків з контрагентами та відображення відносин з оплати праці.

Проаналізувавши данні можна визначити переваги та недоліки впровадження обліку інтелектуального капіталу в стартап-кампанії, які наведено в табл. 1.

Таблиця 1

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ВПРОВАДЖЕННЯ ОБЛІКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В СТАРТАП-КОМПАНІЇ

№ з./п. Переваги Недоліки
1 2 3
1. Впровадження обліку даного об’єкта дасть можливість об’єктивно оцінювати вартість компанії Даний вид обліку до кінця не врегульований чинним законодавством України
2. Здійснювати контроль за даним об’єктом, визначати який фактор, як саме та на скільки, вплинув на результат діяльності Відсутня чітка методологія даного обліку
3. Перевіряти ефективність здійснення інвестицій в людські ресурси Оцінка інтелектуального капіталу є суб’єктивною, і громісткою роботою, що потребуватиме значних витрат
4. Стимулюватиме робітників ефективно робити свою роботу, Стартап-компанії не мають можливості створювати фонди для

Продовження табл. 1

1 2 3
навчатись, берегти своє здоров’я тощо відтворення інтелектуального капіталу, а якщо такі і будуть створені, то вони не будуть достатньо профінансовані
5. Стимулюватиме роботодавців інвестувати в працівників, в умови праці, організовувати її більш ефективно Українська бюрократія та корумпованість буде створювати значний тиск на стартап-компанії, через недосконалість певних процедур
6. Стимулюватиме поважати контрагентів, здійснювати операції вчасно в повному обсязі, оскільки це збільшуватиме вартість таких відносин, а відповідно і компанії В умовах невизначеності та нестабільності вливання в персонал не буде здійснюватися, оскільки це значні витрати при високому ступені ризику

Отже, можна зробити висновки, що відсутність єдиної чіткої методології даного виду обліку, його витратність, невизначеність та нестабільність нинішньої ситуації в Україні не дають можливості вводити даний вид обліку в стартап-компанії, не зважаючи на його позитивні сторони. Проте в майбутньому безперечно цей облік може стати вигідним, але для цього потрібно його вдосконалювати, а також — провести відповідні реформи в українському законодавстві. Необхідно реформувати державний апарат управління для зменшення зовнішніх ризиків для стартап-компанії.

Список використаної літератури

  1. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13.
  2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z04 87-00.
  3. Докаш О.Ю., Гордаш Н.С. / Управління інтелектуальним капіталом підприємства: теоретичні та практичні підходи. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ir.znau.edu.ua/bitstream/123456789/2625/3/IEHTtaNP_2015_49%E 2%80%9356.pdf.
  4. Кохно Д. О. Амортизація інтелектуального капіталу / Д. О. Кохно // Економіка розвитку. – 2013. – № 3. – С. 93-96.
  5. Лейф Эдвинссон, Майкл Мэлоун. Интеллектуальный капитал. Определение истинной стоимости компании / переклад російською мовою. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://iir-mp.narod.ru/books/inozemcev/p age_1429.html.
  6. Леонтьев Б. Б. Цена интеллекта. Интеллектуальный капитал в российском бизнесе / Б. Б. Леонтьев. М. : Издательский центр «Акционер», 2002. — 200 с.
  7. Оцінка інтелектуального капіталу підприємства. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.com/78165/pravo/otsinka_intelektualnogo_kapita lu_pidpriyemstva.