Правові засади оподаткування діяльності суб’єктів малого бізнесу

Ручко Сніжана, ЕМБ-503, КНЕУ

Вступ. У більшості країн світу малому бізнесу належить значне місце в загальній сумі валового національного продукту, що дає змогу повніше задовольняти попит у товарах, збільшувати зайнятість населення, надходження грошових ресурсів до бюджету за рахунок сплати податків. Український малий бізнес постійно піддається різного роду реформам, що негативно відображається на коливаннях настроїв бізнесменів та відкритості їх бізнесу.

Розвитку малого підприємництва заважають цілий ряд економічних та організаційних перешкод, де особливу роль відіграє механізм його оподаткування.

Введення в Україні альтернативної спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва забезпечило реальні зрушення в їх розвитку, хоча діюча система оподаткування в Україні чинить значне податкове навантаження на суб’єктів малого підприємництва.

Метою дослідження є висвітлення сучасного стану та особливостей  правового регулювання оподаткування діяльності суб’єктів малого бізнесу в Україні, виявлення переваг та недоліків застосування єдиного податку, значимість єдиного податку в наповненні місцевих бюджетів  та дослідження основних пріоритетів розвитку малого бізнесу через механізми оподаткування.

Основна частина. Основними нормативно-правовими актами, що регулюють сферу малого підприємництва в Україні, є Господарський кодекс України, Податковий кодекс України та Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні».  Перш ніж перейти до поставленого питання, розглянемо суб’єктів підприємництва залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу:Таблиця 1

Суб’єкти мікро-підприємництва Фізичні і юридичні особи:

<= 10 осіб працюючих та

<= 2 млн. євро річного доходу

Суб’єкти малого підприємництва Фізичні і юридичні особи:

<= 50 осіб працюючих та

<= 10 млн. євро. річного доходу

 

Продовження таблиці 1

Суб’єкти середнього підприємництва від 50 до 250 осіб працюючих

>10 до 50 млн. євро річного доходу

Суб’єкти великого підприємництва юридичні особи:

>250 осіб працюючих та

>50 млн. євро річного доходу

 

Сьогодні в Україні підприємства малого бізнесу покликані не тільки виступати елементом структурної перебудови регіональної економіки, але й сприяти підвищенню доходів місцевих бюджетів. Основним фінансовим інструментом, що регулює взаємовідносини малого бізнесу з державою, залишається його оподаткування – законодавчо  з певними параметрами: чисельність працюючих, обсяг валового доходу від реалізації,вид податкового режиму – загальний чи спеціальний (спрощений).

Саме спеціальний податковий режим спрямований на стимулювання малого підприємництва, а його система припускає тільки один вид податку: єдиний податок, який сплачується до місцевого бюджету. Незалежно від цього підприємці платять єдиний соціальний внесок, що зараховується на рахунки органів Пенсійного фонду України.

Платники податку сплачують єдиний податок (замість податків та зборів) та мають право на спрощені процедури обліку та звітування. Для працівників такі підприємства мають сплачувати податок з доходів фізичних осіб та єдиний соціальний внесок (ЄСВ), в той час як ЄСВ для самих підприємств становить 22% мінімальної заробітної плати.  Існує 4 групи платників єдиного податку:

Таблиця 2

Група Хто відноситься К-ть працівників Обсяг доходу Ставка
1

 

підприємці, які здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках або здійснюють господарську діяльність по наданню побутових послуг населенню.

 

0 До 300 тисяч гривень на рік до 10% мінімальної заробітної плати (з січня 2015 року мінімальна ЗП складає 1 тисяча 218 гривень). Встановлюють ставки місцеві ради

Продовження таблиці 2

2 Підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку або населенню, здійснюють виготовлення або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства.

 

до 10 осіб. до 1,5 мільйона гривень до 20% мінімальної заробітної плати (з січня 2015 року мінімальна ЗП складає 1 тисяча 218 гривень). Встановлюють ставки місцеві ради.

 

3 Фізичні особи-підприємці та юридичні особи: не обмежено до 5 мільйонів гривень 3% доходу — за умови окремої сплати ПДВ; 5% доходу — за умови включення ПДВ до складу єдиного податку.
4 Сільгоспвиробники, в яких доля сільськогосподарського товаровиробництва за попередній рік дорівнює або перевищує 75%.

 

не обмежено не обмежено Підставою для нарахування єдиного податку платникам четвертої групи є дані державного земельного кадастру та/або дані з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

 

 

З метою створення сприятливих умов для розвитку малого бізнесу, сучасною спрощеною системою передбачено:

  • збільшення обсягів річного доходу, що дає право перебувати на спрощеній системі;
  • прив’язку ставок єдиного податку до розміру мінімальної заробітної плати;
  • скасування надбавок, які застосовувалися до фіксованих ставок податку за кожного найманого працівника фізичної особи;
  • скасування обмеження щодо віднесення до витрат платника податку на прибуток, витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у фізичних осіб – платника єдиного податку в межах визначених груп платників;
  • обмеження сфери застосування спрощеної системи оподаткування для окремих видів господарської діяльності;
  • посилення відповідальності платника податку за застосування іншого способу розрахунків, здійснення діяльності, не зазначеної у свідоцтві, перевищення граничного обсягу доходу, тощо;
  • встановлення підстав для анулювання органами податкової служби свідоцтва платника єдиного податку.

Після прийняття Податкового кодексу спрощена система звітності надає суб’єкту малого підприємництва низку переваг, таких як: спрощується ведення поточного бухгалтерського обліку та форм фінансової звітності, що передбачена Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; замість різноманітних форм податкової звітності за податками та зборами, які заміщуються єдиним податком, заповнюється одна форма звітності; значно спрощуються розрахунки, пов’язані з визначенням сум податків.

Проте, поряд з перевагами спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва, існують і певні вади, що стримують розвиток малого підприємництва в Україні, зокрема: обмеження обсягів виручки суб’єктів малого бізнесу, які дають право використовувати спрощену систему оподаткування; підприємство може перейти на спрощену систему оподаткування зареєструвавшись платником єдиного податку, якщо виконується низка вимог, визначених законодавством; суми єдиного податку фізичної особи-платника податку сплачуються авансом за звітний період (квартал).

Розглянемо більш детально окремі аспекти змін. Так, відповідно до п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку: юридичні особи, які здійснюють:

  • діяльність з організації, проведення азартних ігор
  • обмін іноземної валюти;
  • виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів у ємностях до 20 літрів);
  • видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення;
  • видобуток, реалізацію корисних копалин;
  • діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування»;
  • діяльність з управління підприємствами;
  • діяльність з надання послуг пошти та зв’язку;
  • діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
  • діяльність з організації, проведення гастрольних заходів (пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ).

Юридичні особи, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, звільняються, відповідно до п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу, від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

  • податку на прибуток підприємств;
  • податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується, зокрема, юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 ст. 293 ПКУ;
  • земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;
  • збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
  • збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Разом з тим, спрощена система оподаткування юридичних осіб передбачає заміну окремих податків і зборів, від яких звільняється юридична особа на єдиний податок. Єдиний податок – це встановлений державою консолідований податок для визначеної частини юридичних осіб, який замінює справляння певної сукупності передбачених законодавством податків і зборів та зараховується до місцевих бюджетів, характеризується добровільністю обрання платниками його сплати та має на меті спрощення оподаткування доходів цих суб’єктів підприємницької діяльності.

Отже, єдиний податок є прямим, місцевим податком, що сплачується юридичними особами, які відповідають критеріям, установленим податковим законодавством. Об’єктом його оподаткування є дохід, порядок визначення якого передбачено ст.292 Податкового кодексу.

При дослідженні обов’язковості як однієї з рис податку можна зауважити, що вона має певну особливість для платників єдиного податку. Якщо у будь-яких інших платників конституційний обов’язок сплати податку, при наявності об’єкта оподаткування, то для обов’язковості єдиного податку цього недостатньо, так як є можливість вибору, тобто платник податку має можливість сам вибрати один із двох способів оподаткування своїх доходів: або сплата обов’язкових платежів на загальних підставах, або сплата єдиного податку. Все це дає можливість зробити висновок, що єдиному податку, як і будь-якому іншому податку, притаманні загальні ознаки, але при сплаті даного податку окремі з них (обов’язковість, адресність до бюджету, нецільовий характер, безвідплатність) мають певні особливості.

Потрібно виділити також і специфічні ознаки єдиного податку, за якими він відрізняється від інших обов’язкових платежів. Такими ознаками є:

  • системність;
  • альтернативність;
  • добровільність сплати;
  • сфера застосування.
  1. Системність єдиного податку має прояв через об’єднання в одному податку певної сукупності обов’язкових платежів, справляння яких передбачено чинним законодавством України. Так, сплата єдиного податку замінює, по-перше, справляння сукупності основних обов’язкових платежів, які входять до складу системи оподаткування України та зараховуються до бюджету, по-друге, справляння сукупності страхових внесків, які спрямовуються до відповідних державних цільових позабюджетних фондів.
  2. Альтернативність єдиного податку передбачає, що він є альтернативою визначеній сукупності існуючих обов’язкових платежів, від сплати яких платник єдиного податку звільняється, а також платник податків може обирати оподаткування своїх доходів від підприємницької діяльності або шляхом сплати одного (єдиного) податку, або на загальних підставах .
  3. Добровільність (самостійність) обрання сплати єдиного податку розкривається в тому, що як юридичній, так і фізичній особам надано право самостійно обирати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та до якої групи вони належать, та, відповідно до цього, яку ставку єдиного податку вони будуть сплачувати (зменшується кількість обов’язкових платежів, скорочуються витрати на ведення податкового обліку, спрощується порядок подання податкової звітності). На підставі реалізації цього права виникає обов’язок сплати єдиного податку.
  4. Сфера застосування єдиного податку визначається колом суб’єктів (тобто шість груп платників податків).

Висновок. В загальному можна зробити висновок, що останні зміни, внесені до спрощеної системи оподаткування призводять до її лібералізації, а, відповідно, і до збільшення кількості її платників. Дана система повинна задовольняти вимоги як держави щодо стабільності надходжень до бюджету від сплати податку, так і самих платників через систему відсоткових ставок на спрощеній основі, які, на їх думку, є достатньо високими для малих підприємств. Спрощена система передбачає простоту визначення бази оподаткування та розміру податкового зобов‘язання, мінімізацію облікових процесів до рівня, доступного пересічному громадянину. Спрощена система оподаткування є провідною частиною державної податкової політики підтримки розвитку малого підприємництва в Україні, а, отже повинна супроводжуватися новими програмами та способами ведення бізнесу, як це практикується у передових зарубіжних країнах.

Порівняно з країнами, які провели радикальні податкові реформи у формі істотного зниження ставок податків, у тому числі й для малих підприємств, удосконалення структури пільг, Україна активно та досить вдало переймає світовий досвід, удосконалює спрощену систему, що позитивно відображається на розвитку оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Проте для подальшого покращення бізнес-клімату та подолання корупції в Україні потрібно удосконалити механізм та податкове навантаження щодо справляння єдиного податку та ряду інших податків в системі оподаткування суб’єктів малого бізнесу.