«Організаційно-правові форми стартапів в Україні»

Мощенська Євгенія Вадимівна, 

КНЕУ, 3 курс, обліково-економічний факультет, 

спеціальність «Облік і аудит», група  ООА-305

Термін «стартап» в українському законодавстві відсутній. Він не закріплений жодним нормативно-правовим актом, відповідно даний термін може бути використаний тільки як характеристика певного виду бізнесу.

Стартап – це тільки що створена компанія (можливо навіть не є юридичною особою), яка знаходиться на стадії розвитку і будує свій бізнес  на основі нових інноваційних ідей або на основі  технологій, які нещодавно з’явилися.

Більшість стартапів розраховані на якнайшвидшу реалізацію і в основному не є великим бізнесом, наприклад, це може бути просто маленький додаток або сервіс для користувачів мобільного телефону.

Наприклад, компанія Apple колись теж була стартапом, а сьогодні вона сама щорічно купує стартапи на суму більш ніж 1 мільярд доларів. Однією з основних причин створення, успішного розвитку та подальшого існування стартапів вважають неповороткість і повільність великих корпорацій, які успішно використовують уже наявні продукти, а розробкою і створенням нових майже не займаються. Тому стартапи, завдяки своїй мобільності в плані втілення нових ідей складають конкуренцію великим корпораціями [3].

Відповідно до українського законодавства, підприємництво є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб’єктами господарювання для досягнення певних результатів та одержання прибутку. Найбільш прийнятними формами для стартап-бізнесу є реєстрація юридичної особи.

Відповідно до ст. 55 Господарського Кодексу України суб’єктами господарювання є: господарські організації- юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці [1].

Беручи до уваги вищенаведене, можна стверджувати, що законне функціонування стартапу передбачає ведення підприємницької діяльності в певній організаційно-правовій формі. Слід зазначити, що організаційно-правових форм здійснення господарської діяльності в Україні існує багато, проте не будемо зупинятись на особливостях усіх, Пропонуєтмо звернути увагу на найбільш доречні для реєстрації діяльності стартапів в Україні [3].

Говорячи про створення стартапів, в сьогоднішніх українських реаліях найбільш прийнятними формами реєстрації стартапів є юридична особа (а саме товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ), приватне підприємство (ПП)) або фізична особа-підприємець (ФОП). Саме ці форми дозволяють в рамках стартапу обрати найбільш прийнятні форми оподаткування, процедура їх реєстрації є більш спрощеною, порівняно з іншими, та й взагалі саме ці форми дозволяють обирати більш прості шляхи вирішення питань оперативної діяльності стартаперів.

Для початку я хочу зупинитись на такій формі створення стартапу як юридична особа у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Порядок створення ТОВ регламентується Законом України «Про господарські товариства», Господарським Кодексом України, а також Цивільним Кодексом України.

Товариство з обмеженою відповідальністю – це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів, і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями усім своїм майном; учасники, які повністю сплатили свої внески, несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах вартості своїх внесків.

Постає питання: «Чому саме ця форма є однією із найбільш зручною для стартапу?» Оскільки засновники ТОВ несуть відповідальність за наслідки своєї стартаперської діяльності виключно майном такого підприємства, а не своїм власним. Розмір статутного капіталу може бути будь-яким. В цьому випадку закон не обмежує у праві вибору. Крім того статутний капітал стартап-бізнесу може формуватись протягом такого періоду часу, який засновники для себе самі визначать.

Вказане є позитивним моментом, зокрема, коли ми говоримо про інвестиції в стартап, адже якщо в планах вкласти в стартап велику суму, то є час для того, щоб накопичити відповідний капітал. Окремо зазначимо, що для іноземних інвесторів функціонування стартапу саме у формі юридичної особи викликає більше довіри, аніж просто до підприємця.

Щодо патентування стартапу необхідно обрати назву стартапу, визначитись із його власниками та їх долями в ньому, за якою адресою він буде знаходитись, хто буде керувати стартапом, скільки коштів та протягом якого часу готові вкласти в стартап, яка його дохідність планується для обрання оптимальної системи оподаткування.

Наступними є паперова робота, адже всі ці питання необхідно належним шляхом оформити документально: протоколами, установчими документами, вирішення питання створення та патентування стартапу саме на державному рівні, тобто, у відповідних реєстраційних органах [4].

Але існують і певні недоліки стартапу у формі ТОВ. До них можна віднести:

  • будь-яка зміна складу членів товариства, пропорцій їх часток у статутному капіталі або управлінської структури організації передбачає обов’язкове внесення змін в пакет установчих документів.
  • при створенні ТОВ необхідно вивчити об’єктивну інформацію про його особливості з тим, щоб максимально використати його переваги і зменшити вплив можливих недоліків.

Розглянемо стартапера – підприємця. Фізична особа-підприємець – фізична особа, яка реалізує свою здатність до праці шляхом самостійної, на власний ризик діяльності з метою отримання прибутку. Спеціального нормативного акта, який встановлював би правовий статус фізичної особи-підприємця, на сьогодні не існує. Відповідні положення щодо права фізичної особи на зайняття підприємницькою діяльністю містяться у главі 13 Господарського кодексу України, главі 5 Цивільного кодексу України та у деяких галузевих документах.

Тож розглянемо переваги стартапу у формі ФОП. Безумовною перевагою є те, що стартапер працює сам на себе, не зобов’язаний формувати статутний капітал, не зобов’язаний документально оформлювати будь-яке із своїх рішень, як, наприклад, зміна місця знаходження, а просто повідомляти про такі зміни уповноважений орган. Крім того стартапер в такому випадку працює із підрядниками на основі договорів та не зобов’язаний зараховувати їх в штат, сплачувати додаткові податки, що нараховуються на заробітну плату. Але суттєвим недоліком для підприємця – стартапера є те, що, якщо проект фейлиться, то стартапер відповідає за борги усім своїм майном. Хоча, якщо проект існує лише у формі ідеї, який тільки перетворюється в продукт, то краще все ж зупинитись саме на реєстрації ФОП.

Тож, для створення стартапера – підприємця необхідно визначитись лише з питанням системи оподаткування, виходячи із планованої дохідності стартап-проекту, працювати з печаткою чи без, основними напрямами стартапу. Далі безпосередня реєстрація в державному органі стартапу шляхом подачі відповідної реєстраційної заяви.

Щодо приватного підприємства, то механізм його функціонування слабо врегульований (є згадка тільки в Господарському кодексі) і така форма підприємництва не досить знайома іноземним інвесторам (на відміну від ТОВ). Проте прогалина в законодавстві дозволяє водночас самостійно визначити, як працюватиме ПП (порядок внесення вкладів, хто за що відповідає, механізм вибуття учасників), передбачивши ці положення в установчих документах.

Отже, можна зробити висновки, що найбільш прийнятними та простими формами для стартапів є Товариство з обмеженою відповідальністю або у статусі фізичної особи-підприємця. Кожна з яких має свої переваги та недоліки.

Та варто підкреслити, що стартап – не стартап, якщо він не зареєстрований, адже саме легітимність існування дозволить його захищати.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Гоcподapcький кодeкc Укpaїни : зaкон Укpaїни від 16 січня 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, № 19-20, № 21-22, ст.144.
  1. Цивільний Кодекс України : закон України від 16 січня 2003р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
  2. Глібко С. В. Питання фінансового забезпечення інноваційної діяльності/ С. В. Глібко // Правове забезпечення розвитку національної інноваційної системи в умовах глобалізації : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (Харків, Київ, 11 груд. 2015 р.). – Харків : Право, 2015. – С. 45–48.
  3. Пікуль В.С. / ЩО ТАКЕ СТАРТАП? [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://3222.ua/article/scho_take_startap.htm

5.     Створення та юридичний супровід стартапів в Україні [Електроний ресурс] — Режим доступу: http://pravova-rada.com/ua/244-sozdanie-i-juridicheskoe-soprovozhdenie-startapov-v-ukraine