Особливості правового регулювання діяльності стартап-компаній в Україні

Анастасія Черненко, КНЕУ

На сьогоднішній день важко уявити діяльність підприємців і управлінців та й економіку в цілому без терміну «стартап». Саме стартап-компанії належать до нової форми інноваційного підприємництва. Дана компанія, або проект іншими словами, запускається для отримання прибутку та характеризується своєю короткою історією діяльності. Більш того, на практиці стартапом прийнято вважати проекти, котрі ще перебувають на стадії розробки й в майбутньому плануються стати офіційними, тобто бути зареєстрованими.

Незважаючи на те, що стартап-компанії виходять на ринок ще в «сирому» вигляді і володіють зазвичай обмеженим набором ресурсів, саме вони вважаються найбільш динамічними компаніями, які в змозі забезпечити оперативну трансформацію певних наукових результатів та розроблень в інноваційні продукти та робочі місця.

Переконаємося на прикладі в можливостях здійснення стартапу: найбільш успішними стартапами у світовому масштабі були такі корпорації, як: Google (була заснована двома студентами Стенфордського університету), Apple, Paypal, Ryanair.

Зазначимо, що наразі в Україні прикладів успішних стартапів небагато, однак позитивна тенденція зростання їх чисельності спостерігається. За останні роки ринок стартапів в Україні зріс до 20-30%. Вище було зазначено проекти відомі як інтернет-стартапи.

Крім того, стартап може досягти значного розвитку та масштабу за межами інтернету. Так до прикладу стартапу оффлайн-стартапу можна привести ізраїльський стартап Emefcy.

Зазначена компанія розробила та впроваджує технологію, котра дозволяє дешево і безпечно очищати стічні води за допомогою бактерій.

Очевидно, це лише один приклад з багатьох оффлайн-проектів, які за своєю характеристикою набувають значення стартапу. Отже, помітне зростання кількості стартап-компаній у всьому світі актуалізує потребу у визначенні особливостей правового регулювання їх діяльності в Україні.

Проте, характеризуючи стартап-компанії, важливим є те що в законодавстві України термін «стартап» відсутній. Через відсутність визначення терміну «стартап» на законодавчому рівні, регулювання такого виду діяльності здійснюється у рамках законів та законодавчих актів, які стосуються окремих напрямів та особливостей діяльності стартапів.

Розглянемо норми українського законодавства, які здійснюють регулювання правових відносин у сфері швидкозростаючих та інноваційних проектів. Отже, нормативно-правову основу ведення діяльності стартапів та інвестиційної діяльності в Україні становлять наступні законодавчі акти:

  1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р. №1560-XII

Визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України. Він спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб’єктів, котрі здійснюють інвестиційну діяльність незалежно від форм власності. Також закон сприяє фективному інвестуванню народного господарства України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.

  1. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р. №93/96-ВР

Визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України, виходячи з цілей, принципів і положень законодавства України.

  1. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р.№40-IV

Визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом.

  1. Закон України «Про наукові парки» від 25.06.2009 р. №1563-VI

Цей Закон регулює правові, економічні, організаційні відносини, пов’язані зі створенням і функціонуванням наукових парків, та спрямований на інтенсифікацію процесів розроблення, впровадження, виробництва інноваційних продуктів та інноваційної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках.

  1. Закон України «Про авторське право та суміжні права» від 23.12.1993 р. №3792-XII

Закон охороняє особисті (немайнові) і майнові права авторів та їх правонаступників, пов’язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), і права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення (суміжні права).

  1. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 р. №3687-XII

Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку з набуттям і здійсненням права інтелектуальної власності на винаходи і корисні моделі в Україні.

  1. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 р. №3689-XII

Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні.

  1. Закон України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 р. №2297-VI

Закон регулює правові відносини, пов’язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв’язку з обробкою персональних даних.

Загально визначеним є той факт, що стартап-компанія вимагає юридичного оформлення її засновниками. У такий спосіб наявність якоїсь інновації або ж «ідеї» у майбутньому може стати відомою та прибутковою компанією. Зважаючи на необхідність діяти у правовому полі, засновники мають потребу у виборі організаційно-правової форми стартапу, яка на певному етапі найбільш підходить даному проекту.

Організаційно-правова форма передбачає класифікацію підприємств залежно від форм власності та способів розмежування у підприємствах окремих форм власності і управління майном. Стартап, зазвичай, як певний вид бізнесу, на початку об’єднує спільною ідеєю невелике коло зацікавлених у її реалізації осіб. Зважаючи на це, як початковий варіант його юридичного оформлення можна запропонувати такі форми:

Організаційно-правова форма
Переваги Недоліки
Фізична особа-підприємець (ФОП) – Відсутні вимоги до наявності статутного стартового капіталу;

– коротка процедура реєстрації за місцем проживання підприємця;

– контроль з боку держави незначний;

– стартап-підприємець працює самостійно і тільки на себе

– У разі невдачі проекту, банкрутства, ФОП несе відповідальність усім своїм майном;

– обмеженість стартового капіталу власними коштами ФОП (або незначними позичковими)

Приватне підприємство (ПП) – розмір статутного капіталу не встановлений законодавчо, тобто визначається на розсуд засновників;

– можливість самостійно визначати, як працюватиме ПП, передбачивши усі істотні положення в статуті

– поняття «приватне підприємство» вказує лише на форму власностіта потребує законодавчого уточнення;

– така форма підприємства є менш пізнаваною іноземними інвесторами (на відміну від ТОВ, яке має зрозумілий іноземцям аналог – Ltd.)

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) – розмір статутного капіталу не встановлений законодавчо, тобто визначається на розсуд засновників;

– спрощена система управління підприємством:;

-якщо один із учасників діятиме всупереч інтересам товариства, то усунути його від діяльності навіть рішенням зборів учасників буде складно: він повинен сам захотіти піти

Одним з основних аспектів створення продукту та залучення фінансових інвестицій у його виробництво є врегулювання відносин між засновниками. Регулювання відносин між учасниками стартапу також є відповідальним етапом захисту прав інтелектуальної власності. Найлаконічнішим засобом оформлення таких відносин може стати засновницький договір без подальшого створення юридичної особи або зі створенням. Розглянемо питання, які учасники можуть передбачити у цьому договорі:

– вільне волевиявлення всіх сторін на створення проекту;

– регулювання права інтелектуальної власності, яке належатиме творцям об’єкта інтелектуальної власності, допоки юридична особа не буде створена і дозволить розмежувати, який об’єкт належить до проекту, а який ні;

– внески засновників у проект;

– право якої країни буде застосовуватись до майбутньої юридичної особи;

– порядок внесення змін у договір.

Загальновідомо, що учасники стартапу просувають на ринок продукт, який є результатом їх творчої діяльності, інакше кажучи об’єктом їх інтелектуальної власності. Тому, зазвичай права на використання такого продукту є захищеними.

Крім того, перш ніж товар або ж послуга вийде на ринок, учасники стартапу зобов’язані розглянути питання його подальшого розвитку. Мається на увазі просування товару власними силами, інакше продаж великим корпораціям з метою більш швидкого та ефективного просування на ринку. У випадку продажу товару, патентування не є обов’язковим. За умови, що стартап наважиться на виробництво, варто залучити фахівців аби визначити об’єкт та провести патентування в визначеному положенні. Такими об’єктами можуть бути: твори або комп’ютерні програми (об’єкти авторського права), корисні моделі, винаходи, промислові зразки (об’єкти патентного права) або ж ноу-хау (секрети виробництва).

Щодо питання регулювання діяльності у сфері охорони прав інтелектуальної власності в Україні створена Державна служба інтелектуальної власності. (ДСІВ). Як правило, після створення певного об’єкта інтелектуальної власності, автор отримує свідоцтво, яке засвідчує його право на твір. Для отримання свідоцтва до ДСІВ подають наступні документи:

– заяву;

– примірник твору (у матеріальній формі);

-документ, що свідчить про факт i дату оприлюднення твору (за наявності);

– документ або копію документа про сплату збору за підготовку до реєстрації авторського права;

– документ про сплату збору за оформлення i видачу свідоцтва;

– довіреність, якщо заявка подається довіреною особою.

Варто зазначити, що охоронні документи України діють лише на території цієї країни. Якщо ж стартап планує закордонні експансії, то варто вибрати іноземну країну патентування, при цьому таке патентування буде значно дорожче. Вартість залежить від країни і складається з патентних мит, що встановлюються національними патентними відомствами, і вартості послуг патентних повірених.

Висновок. Наголосимо, що за останні роки спостерігається динамічний розвиток ринку стартап-компаній в Україні. Це зумовлює актуальність у визначенні особливостей правового регулювання діяльності стартапів, а також питань охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. Як вже було зазначено, в українському законодавстві відсутнє визначення терміну «стартап». Це сприяє використання різних законів та законодавчих актів для регулювання їх діяльності. Для ідентифікації стартапу з юридичної точки зору приймають рішення щодо вибору його організаційно-правової форми. Зважаючи на особливості їх функціонування пропонують такі форми: фізична особа-підприємець, приватне підприємство або товариство з обмеженою відповідальністю. Також, для регулювання відносин між засновниками таких компаній укладається засновницький договір, а для захисту прав інтелектуальної власності – авторський договір між автором і засновником стартапу. Для здійснення патентування та реєстрації прав на об’єкт інтелектуальної власності залучаються фахівці, що здійснюють вище зазначене відповідно до цілей проекту.

Список використаних джерел:

  1. Закон України «Про інвестиційну діяльність»: за станом на18.09.91 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 357.
  2. Закон України «Про режим іноземного інвестування» : за станом на 19.03.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. –1996. – № 19. – Ст. 80.
  3. Закон України «Про інноваційну діяльність»: за станом на 04.07.2002 р. // Відомості Верховної Ради України.– 2002. – № 36. – Ст. 266.
  4. Закон України «Про наукові парки»: за станом на 25.06.2009 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 51. – Ст. 757.
  5. Закон України «Про авторське право та суміжні права» »: за станом на 23.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – Ст. 64.
  6. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»: за станом на 15.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України.– 1994. – № 7. – Ст. 32.
  7. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»: за станом на 15.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 36.
  8. Закон України «Про захист персональних даних»: за станом на 01.06.2010 р. // Відомості Верховної Ради України.– 2010. – № 347. – Ст. 481.
  9. Збанацький Д. Стартапи: юридичні та практичні аспекти. Ознайомча частина [Електронний ресурс] / Денис Збанацький // Незалежний аудитор.–Режим доступу: http://nauditor.com.ua/uk/component/na_archive/155?view=material.