Потенціал та юридична природа Стартапу як інноваційного інституту

Анісімов Імран Мухамедович, 

Юридичний інститут КНЕУ, 

4 курс, 5 група

 

На сьогоднішній день стрімко розвивається таке інноваційне явище як Стартап, двигуном якого виступає мінливе ринкове середовище, яке змушує зареєстрованих та потенційних суб’єктів підприємницької діяльності шукати нові методи та форми отримання комерційного ефекту. Так, у понятійно – категоріальному апараті багатьох фахівців з’явився новий термін «Стартап». Питання перспектив розвитку та проблем Стартап – проектів широко досліджується та обговорюється у всьому світі, зокрема і в Україні.

З динамічним розвитком економічних процесів, як можна характеризувати Стартап з правової точки зору (в Україні)? На жаль, це питання під даним кутом є не досить дослідженим з боку науки.

Такий стан речей має об’єктивні причини, оскільки найавторитетнішим джерелом для науковця – юриста є чинне законодавство, характеристика якого на сьогодні свідчить про те, що право(нормотворення) не встигає реагувати та слідувати об’єктивним змінам в економічному та підприємницькому середовищі.

Як наслідок, ми у чинному законодавстві не знайдемо жодних правових норм, які б закріплювали поняття, ознаки, певний правовий режим явища, що підлягає під визначені критерії фахівцями з економіки щодо Стартапу. Тож, у фактичному житті, правник надає послуг з вирішення юридичних завдань стосовно Стартапу із застосуванням звичайного правового підходу. Тобто, це означає, що правники бачать це питання через призму традиційного підприємництва, закріпленого у законодавстві, а не як окрему форму – бо законодавчо її не визначено. Отже правник просто застосовує право на виконання покладених на нього завдань в залежності від організаційно-правової форми (АТ, ТОВ тощо), порядку реєстрації та оподаткування, виду господарської діяльності тощо. Тож, поняття «Стартап» для правника у його професійній діяльності не існує!

На основі вищевикладеного, потрібно поставити та відповісти на такі запитання: чи потрібен (створення) правовий інститут Стартапу? Як визначити поняття і ознаки Стартапу з точки зору юридичної природи?

Відповідаючи на питання доцільності створення або оформлення Стартапу як правового інституту, то тут потрібно виходити з того, що чи зможе це вплинути на економічний розвиток; розширення підприємницького сектору; лібералізації доступу суб’єктів господарювання до інвестицій; чіткість правового регулювання питань стосовно функціонування Стартапів. Враховуючи ці чинники і співвідносячи їх з тим, що буде викладно нижче, то створення або оформлення такого інноваційного інституту буде прогресивним кроком, який матиме вагомий позитивний вплив на господарські правовідносини.

Нижче, поняття та ознаки будуть визначені з урахуванням правових пропозицій (ідей), що будуть розглянуті у заключній частині тез.

Будь-який правовий інститут є недосконалим без визначення понять, тож яке визначення повинно бути закріплено за «Стартапом»? Є. В. Чазов у своїй науковій праці «Стартап як нова форма ведення бізнесу» визначив поняття Стартапу «як недавно створену компанію, що будує свій бізнес на основі інновацій та інноваційних технологій, володіє обмеженою кількістю ресурсів і планує виходити на ринок». Головною ознакою, що свідчить про економічну сутність та правову природу Стартапу є «інновація», тобто новизна(може стосуватися щодо впровадження нових або значного поліпшення старих технологій, процесів виробництва, видів продукції або послуг тощо) і це відповідно до ЗУ «Про інноваційну діяльність» полягає в тому, що «інновація» розробляється відповідно до інноваційного проекту має бути дійсно новою, тобто не зареєстрованою і не використовуваною іншими суб’єктами господарювання в Україні.

Другою ознакою є те, що господарська організація має бути новоствореною, тобто якщо господарська організація протягом певного тривалого періоду і прийняла рішення про впровадження нових ідей, інноваційних проекті та технологій – то цей суб’єкт господарювання не буде Стартап-компанією, оскільки вже повністю функціонує (а Стартап це початковий проект для юридичної особи) і зможе впорядкувати і захистити свою діяльність лише згідно законодавства, яке регулює права інтелектуальної власності(ЗУ «Про авторське право і суміжні права»; ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки»; ЗУ «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» тощо).

Третьою ознакою виступає тимчасовий характер Стартапу. По-перше, це зумовлено тим, що інновації на яких створюються Стартап як суб’єкт господарювання, мають певний період часу протягом якого це явище втрачає ті ознаки за якими характеризується як інновація – це одна з головних парадигм, що визначає юридичну природу Стартапу. По-друге, однією з цілей Стартапу, як правового інституту є створення можливостей для формування нових підприємців, щоб вони за допомогою впровадження своїх ідей мали дохід. Тож, при досягненні початкових цілей Стартап-компанія повинна трансформуватися у традиційну підприємницьку діяльність.

Четвертою (факультативною) ознакою є незалежність формування капіталу, що полягає у різних видах джерел фінансування Стартапу. Ця особливість виокремлена як ознака, оскільки деякі фахівці з економіки вважають, що тільки за наявності іноземного інвестування компанію можна кваліфікувати як Стартап. Це твердження з правової точки зору не є обґрунтованим, оскільки фахівці з економічної галузі спираються у більшості випадках на статистичні дані(дійсно більшість Стартап-компаній зобов’язують своїм функціонуванням іноземному інвестуванню), ігноруючи при цьому правову сутність відповідно до якої зв’язок з іноземним інвестуванням не є виключним, оскільки у Стартапі обов’язково не визначається, що воно є спільним підприємством, підприємством з іноземними інвестиціями(такі форми можливі) тощо – тобто ніщо не забороняє вітчизняним інвесторам вкладатися у Стартап.

Тож, но основі вищевикладених ознак можна сформулювати Стартап як новостворену або нещодавно створену господарську організацію, яка отримала у порядку визначеного законодавством тимчасовий спеціальний статус Стартапу, і основна діяльність якої ґрунтується на основі інновацій. Як ви можете зауважити моє визначення відрізняється від Є. В. Чазова тим, що було введено «тимчасовий спеціальний статус Стартапу». Ця інноваційна пропозиція буде розкрита після того, як ми коротко з’ясуємо провідні організаційно-правові форми для створення Стартапу в Україні.

Сьогодні найвикористовуванішими є три основні форми: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, фізична особа-підприємець. ТОВ є найпростішою та найрозвинутою формою господарської діяльності, преваги якої відповідно до ЗУ «Про господарські товариства» є відсутність конкретних вимог щодо розміру статутного капіталу і те, що учасники не відповідають за зобов’язаннями товариства. Якщо ж суб’єкт господарювання здійснює підприємницьку діяльність як ФОП , то така особа відповідає за зобов’язаннями власним майном. Тобто, якщо результати господарської діяльності мають від’ємні показники, то критерієм обрання організаційно-правової форми Стартапу є ризик втрати майна. Узагальнюючи більш доцільно обрати ФТ або ТОВ, оскільки зв інших організаційно правових форм суб’єкт несе відповідальність не тільки своїми вкладами, але й власним майном, що належить їй на праві особистої приватної власності.

Тож, що ж таке тимчасовий спеціальний статус Стартапу (надалі-статус Стартапу)? На мою думку, в українське законодавство потрібно внести зміни за для підтримки та лібералізації середовища, де здійснюють свою діяльність Стартап-компанії. Такі зміни полягають у введенні статусу Стартапу. На початку потрібно зазначити, що цей статус не буде виступати новою організаційно-правовою формою господарського товариства, бо як ми вже визначили однією з ознак Стартапу є його тимчасовий характер. Іншими словами, навіщо створювати нову форму для Стартап-компанії, якщо протягом певного проміжку часу вона втратить ознаки Стартапу.

Отже, сутність цього статусу полягатиме у тому, що суб’єкти, які мають намір реалізувати Стартап-проект матимуть право для встановлення тимчасового спеціального статусу Стартапу. Такі, суб’єкти протягом дії цього статусу матимуть певні преференції у вигляді звільнення від будь-яких форм та видів оподаткування тощо. Звичайно, це фактично дозволить застосовувати методи демпінгу організаціям з таким статусом, але одночасно з тим потрібно встановити межі відхилення від ринкових цін. Це дозволить таким суб’єктам відповідно до законодавства з захисту економічної конкуренції в межах принципу рівної конкуренції. Хоча, якщо буде створено абсолютно новий продукт, що не має подібних аналогів на ринку питання демпінгу і захисту економічної конкуренції майже відпадає, оскільки суб’єкт фактично одноосібно існуватиме на ринку без конкурентів.

Тимчасовість статусу полягає у тому, що його дія охоплюватиме певний період часу. Тож, потрібно встановити максимальний термін (який саме?-це питання для дискусії), але чіткого мінімального визначеного терміну не потребується. Замість цього, мінімальним критерієм встановлюватиметься «період реального прибутку». Ця догма полягатиме у тому, що для суб’єктів господарювання, які отримали статус Стартапу і після відбиття вкладених коштів і вихід на певний рівень доходу даний статус підлягатиме анулюванню. Тобто, цей статус даватиме можливість якомога швидше стабільно закріпитися на ринку і після анулювання статусу суб’єкт господарювання продовжуватиме діяльність на рівні з усіма учасниками господарських правовідносин.

Окрему увагу потрібно приділити цьому статусу у співвідношенні з акціонерним товариством. По-перше, законодавство закріплює обмеження щодо статутного капіталу, а саме розмір не повинен меншим ніж 1250 мінімальних заробітних плат громадян України. По-друге, акція суб’єктом емісії якої може бути лише акціонерне товариство є найбільшим привабливим об’єктом вкладення для іноземного інвестора. Виходячи з цього, окрім переваг статусу, які були наведені вище, доцільно встановити пільгові переваги у формуванні статутного капіталу. Ні, розмір статутного капіталу не буде зменшений, як ви встигли подумати. Пропозиція полягатиме в тому, що для АТ, яке отримало статус Стартапу була введена норма, яка регламентує формування статутного капіталу у ТОВ. А саме, оплата вартості статутного капіталу (акцій) здійснюватиметься протягом певного періоду (у ТОВ цей період становить один рік), а не до розміщення першого випуску акцій. Це лібералізує шлях до залучення інвестицій.

Тобто, за рахунок інвестицій на початковому етапі АТ зі статусом Стартапу зможе здійснювати свою діяльність протягом певного періоду та вирівнювати статутний капітал за рахунок нових інвестицій або прибутку.

Також, потрібно відкинути побоювання, що при не втішних результатах у АТ зі статусом Стартапу діяльність закінчиться – завжди можна здійснити процедуру перетворення на ТОВ.

Відповідно до статусу Стартапу при невтішних результатах потрібно спростити процедуру прийняття рішення про перетворення, яке приймається загальними зборами АТ трьома четвертими (кваліфікованою більшістю) голосами від кворуму , так враховуючи статус Стартапу АТ можна прописати прийняття даного рішення простою більшістю голосів від кворуму загальних зборів АТ.

Новели цього статусу не обійдуть і іноземних інвесторів. У чинному ЗУ «Про режим іноземного інвестування» для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим, тобто вони мають права і обов’язки на рівні з українськими суб’єктами господарювання. А для суб’єктів господарювання, які здійснюють інвестиційні проекти відповідно до державних програм розвитку може встановлюватися пільговий режим інвестиційної діяльності. Тож, новела полягає у тому, що пільговий режим матимуть іноземні інвестори не тільки за державними програмами, але інвестори, що інвестуватимуть у суб’єктів господарювання, які матимуть статус Стартапу.

Висновок

Отже, ми визначили три основні ознаки Стартапу: інновація, новоствореність суб’єкта господарювання, тимчасовий характер.

А оформлення тимчасового спеціального статусу Стартапу дозволить створити міжгалузевий правовий інститут Стартапу, оскільки у цьому контексті правове регулювання буде зв’язано між собою правовими нормами з різних галузей (господарської податкової, інтелектуальної, корпоративної тощо).

Дана праця не може повністю об’єктивно визначити доцільність запропонованих тез, а містить лише напрями-ідеї, які потребують глибшого дослідження і доопрацювання.

Список джерел

  1. Стартап як нова форма ведення бізнесу / Є. Чазов // Наукові праці Національного університету харчових технологій. – 2013. – № 52. – С. 122-128.
  2. Закон України «Господарський кодекс України»
  3. Закон України «Про господарські товариства»
  4. Закон України «Про акціонерні товариства»
  5. Закон України «Про режим іноземного інвестування»
  6. Закон України «Про інноваційну діяльність»