Правові аспекти законодавчого регулювання діяльності стартап-компаній в Україні

Ніщимний В.О.,

КНЕУ, Юридичний інститут,  ІV курс

 

 

 

В умовах стрімкого розвитку технологій, стирання кордонів та турбулентного ринкового середовища, ведення бізнесу постає водночас і цікавим і надто ризикованим діянням, особливо, якщо він висуває претензію на хоча б тимчасове створення та існування  абсолютно нового продукту, послуги тощо. Нові проекти та ідеї часто не доживають до стадії втілення, не говорячи вже про стадію прибутковості та розвитку. Водночас із новими напрямками бізнесу з’являється новий сленг, слова, поняття, терміни, які точно і чітко відображають суть справи за умови грамотного їх використання. Таким відносно новим явищем та дефініцією в українській бізнес-культурі є «стартап».

Спробуємо розібратися, що ж це за «звір» такий цей «стартап». Деякі вважають, що це інноваційне підприємство, дехто тлумачить його як спосіб життя та мислення, деякі вважають, що це фільм. Думок повно, поглядів безліч – єдине розуміння відсутнє. А що з приводу даного поняття говорять у світі та як розуміють його ті, хто з ним стикається на практиці? Наприклад, відомий американський підприємець, творець восьми успішних стартапів, «Хрещений батько Кремнієвої долини», Стів Бланк вважає, що «стартап – це організація сформована для пошуку повторюваної і масштабованої бізнес-моделі» [12]. Гуру венчурного світу Пол Грем, засновник Y Combinator, творець Yahoo! Store і автор книги «Хакери та Художники» стверджує, що «стартап – це компанія, спроектована з метою швидкого зростання» [13]. Американський підприємець, піонер руху «Ощадливий стартап», відомий блогер в сфері бізнесу високих технологій Ерік Ріс, зазначає, що «стартап − це людський інститут, спроектований для створення нового продукту або сервісу в умовах критичної невизначеності».

Як висновок, спостерігаємо таку ситуацію, що єдиного визначення «стартапу» немає навіть серед людей, які знають і відчувають що це, так би мовити, із середини. Проте, існують, чіткі, не розмиті етапи створення стартапу, єдині за спрямованістю ствердження чим він є і чим він не являється, а також види фінансування та юридичного оформлення стартапів. Розкриття даних аспектів надасть можливість більшого розуміння суті, функціонування та розвитку стартап-тенденції в Україні та світі.

Незважаючи на економічний спад, за оцінками експертів, у 2015 р. спостерігалася рекордна сума інвестицій в українські стартапи – як за сумою (від 60 до 100 млн. дол. США), так і за кількістю угод. (Для порівняння: у 2014 р. ця сума була меншою за 50 млн. дол. США). За даними світового рейтингу стартапів сервісу Startup Ranking, Україна посідає 33 місце поміж 150 країн. За результатами аналізу в Україні у 2015 р. було зареєстровано щонайменше 141 стартап-компанію. Парадоксально, але, наприклад, в Австрії, де реалізуються ініціативи з підтримки стартапів, створено необхідні передумови і бізнес- середовище є набагато кращим, ніж в Україні, було зареєстровано 132 стартап-компанії.

Однак, в Україні дотепер відсутні не лише інструменти державної підтримки інноваційних стартапів, а й формалізоване визначення у нормативно-законодавчому полі терміну «стартап-компанія». Проблемам державної підтримки малих інноваційних підприємств присвячено багато наукових праць. Так, наприклад, В. Геєць зазначив, що формування нових організацій інноваційного типу, а також підтримка інноваційного розвитку має відбуватися насамперед за рахунок збільшення фінансування інноваційної діяльності підприємцями, зокрема, шляхом розширення можливостей для залучення фінансових ресурсів венчурного характеру.

Нещодавно Володимир Гройсман запропонував створити Раду інновацій і фонд для підтримки стартапів. Питання необхідності такого фонду порушувалося ще в липні 2016-го на зустрічі представників IT-сфери з президентом Петром Порошенком. Ініціатива для України більш ніж необхідна, але важливо зробити все правильно.

Якщо коротко, на першому етапі головне в державній підтримці стартапів -створити такі умови, у яких держава не буде заважати стартапам. Навіть не допомагати, а не заважати, трохи підтримувати, захищати. Щоб розробити правильну стратегію, можна вивчити міжнародний досвід та адаптувати його для себе.

Світовий досвід свідчить, що державна підтримка інноваційних стартапів відіграє ключову роль у їхньому зростанні та успішному розвитку. Керівництво ЄС та уряди її країн-членів: Німеччини, Франції, Фінляндії, Австрії, Ірландії, Швеції, Норвегії та інших, продовжують запроваджувати різноманітні програми підтримки інноваційних стартапів, надаючи компаніям кредити на пільгових умовах під проекти, податкові пільги, гранти для студентів, випускників і підприємців та створюючи сприятливе середовище для венчурних інвесторів. Нові члени ЄС – Польща, Чеська Республіка, Литва, Угорщина також долучилися до цього процесу.

Наприклад, у 1998 р. в Ірландії було створено автономне державне агентство з розвитку підприємництва – Enterprise Ireland, яке надає підтримку, в тому числі й фінансову, для стимулювання розвитку ірландських компаній. Причому значний акцент програм Enterprise Ireland зроблено на стимулювання високопотенційних стартапів (HPSUs), для яких можливе використання декількох інструментів підтримки одночасно: CORD-гранти, до програми яких входять початкові курси з бізнес-освіти, підприємництва, розвитку особистості, бізнес-наставництва і бізнес-керівництва; гранти на участь у торговому ярмарку; гранти на залучення наставника або бізнес-акселераторів; інноваційні ваучери; програми сертифікації стартового капіталу та розширення бізнесу; отримання інвестицій з Фонду капіталу та Загального фонду для високопотенційних стартапів, а також програма «Перший рейс» (First Flight Programme) для підтримки компаній, що планують уперше експортувати або вийти на нові ринки.

За 10 років існування програми EXIST у Німеччині (метою якої є поліпшення ставлення до підприємництва в університетах та науково-дослідних організаціях, перетворення нових ідей і результатів досліджень у нові інноваційні компанії – стартапи), було створено організовано 13 700 підприємств та 4 300 нових робочих місць. Цю допомогу надавали у вигляді індивідуальних грантів, коштів на навчання і підготовку підприємців у інноваційній сфері. Загальний бюджет EXIST на підтримку проектів на найближчі сім років (станом на 2010 р.) становив 45 млн. євро. Метою ж нової програми, EXIST Business Start-Up Grant (гранти для започаткування підприємства) на 2014-2022 рр., є генерація технологій і наукомістких стартапів, проектів університетів та/або дослідницьких інститутів на до початковій і початковій фазах, особливо щодо підготовки ефективних бізнес-планів, створення інноваційних послуг.

В Україні на державному рівні для підтримки стартапів не створено нічого подібного. Однак, запроваджуються конкурси стартапів на базі державних інститутів, наприклад, НМК «Інститут післядипломної освіти» НТУУ «КПІ», Національного університету «Львівська політехніка», а також реалізується приватна ініціатива – Vernadsky Challenge. В квітні 2016 р. відбувся конкурс інженерних стартапів Vernadsky Challenge, організований інвесткомпанією Noosphere Ventures. Переможцями було визнано 12 стартапів, проте призовий фонд у вигляді грантів – розміром 2 млн. грн. розподілили лише між проектами, що посіли перші три місця. У минулому році ситуація була набагато гіршою. Однак Vernadsky Challenge є поки що єдиним конкурсом для hardware-проектів (програмного забезпечення), починаючи від АПК, альтернативної енергетики, оборонної сфери і закінчуючи медициною, робототехнікою, космічними технологіями.

Зважаючи на відсутність державної програми, зазначені ініціативи є лише одиничним випадками підтримки стартапів, бо започаткування будь-яких заходів вимагає попередньої оцінки масштабу проблеми та обґрунтування шляхів її розв’язання. Саме тому, у травні 2016 р. ДУ «Інститут економіки та прогнозування» НАН України вперше ініціював опитування стартапів як найбільш динамічних агентів національної інноваційної системи. Усвідомлюючи, що репрезентативність вибірки є основним критерієм для визначення меж генералізації, був використаний метод, що дозволяє отримати достатню для дослідження репрезентативність вибірки, – простий випадковий (рандомізований) відбір.

«Рушійною силою» розбудови стартап-екосистеми в Україні є інноватори з наукового середовища, організовані науковими працівниками (їхня частка становила майже 9%), працівниками промислового середовища (11,4%) та працівниками сервісного середовища (20%) національної економіки. Водночас у цей бізнес активно інтегруються стартапи освітньої сфери, організовані студентами, викладачами та науковцями; цей показник становив майже 29% опитаних.

 

Доказом того, що стартапи в Україні слугують «двигунами прогресу», є їхня активна позиція щодо інноваційної діяльності – її здійснюють майже 65% опитаних. Стартапи купують обладнання, програмне забезпечення та ліцензії; здійснюють технологічну та дослідницьку діяльність, промислове проектування для створення та/або запровадження інновацій щодо продукту чи процесу.

На шляху здійснення науково-технічної та інноваційної діяльності, безумовно, стартапи мають безліч перешкод, головна з яких – несприятливий бізнес-клімат, макроекономічна нестабільність та юридичні аспекти здійснення інноваційної стартап діяльності. Це підтверджується й міжнародним рейтингом Doing Business-2016, де Україна посіла 83-те місце за легкістю ведення бізнесу.

Очевидно, що незбалансованість доходів і витрат державного бюджету, дефіцит якого стрімко зростає; високі темпи інфляції; зміни валютного курсу в комплексі створюють несприятливі фінансові умови для ухвалення приватним сектором рішень про інвестиції та інновації.

Серед негативних факторів, що перешкоджають інноваційній діяльності, стартапи зазначають також про недосконалість судової системи, брак коштів (як власних, так і запозичених) та труднощі із захистом прав інтелектуальної власності. Примітно, що компанії, де працює понад 10 осіб, доходи – вищі за 100 тис. дол., а ключові ринки збуту – країни ЄС та США, до кола перешкод включили також брак кадрів належної кваліфікації.

Показовим фактом є те, що 76% учасників опитування очікують на запровадження в Україні державної програми підтримки стартапів. Причому, найголовнішими стимулами, що сприятимуть розвитку їхніх компаній, відзначили: державні гранти і замовлення (частка становить 24%), пільги в оподаткуванні (20%), субсидії з метою відшкодування частини вартості підготовки та підвищення кваліфікації працівників (17%), субсидії з метою відшкодування витрат на організація бізнесу (15%) та інші пільги (8%).

Тож в даному аспекті актуалізується потреба у визначенні особливостей законодавчого регулювання діяльності стартап-компаній в Україні.

Нормативно-правову основу ведення діяльності стартапів та інвестиційної діяльності в Україні становлять такі законодавчі акти:

Законодавчий акт Регулювання
Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р. №1560-XII Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України.
Закони України «Про підприємництво» від              7 лютого 1991 p.№ 698-XII Визначає загальні правові, економічні та соціальні засади підприємницької діяльності (підприємництва) громадян та юридичних осіб на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки.
Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р. №93/96-ВР Визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України, виходячи з цілей, принципів і положень законодавства України.
Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р. №40-IV Визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом.
Закон України «Про наукові парки» від 25.06.2009 р. №1563-VI Закон регулює правові, економічні, організаційні відносини, пов’язані зі створенням і функціонуванням наукових парків, та спрямований на інтенсифікацію процесів розроблення, впровадження, виробництва інноваційних продуктів та інноваційної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Закон України «Про авторське право та суміжні права» від 23.12.1993 р. №3792-XII Закон охороняє особисті (немайнові) і майнові права авторів та їх правонаступників, пов’язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), і права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення (суміжні права).
Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 р. №3687-XII Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку з набуттям і здійсненням права інтелектуальної власності на винаходи і корисні моделі в Україні.
Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 р. №3689-XII Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні.
Закон України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 р. №2297-VI Закон регулює правові відносини, пов’язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв’язку з обробкою персональних даних.

 

Діяльність засновників стартапу дуже схожа з підприємницькою діяльністю (в деяких випадках їх можна назвати підприємцями). Адже підприємництво – це, по-перше, діяльність з власної ініціативи, не обумовлена сторонніми наказами чи зобов’язаннями; підприємець діє на свій розсуд без будь-яких застережень. По-друге, це діяльність постійного, тобто систематичного характеру. По-третє, така діяльність здійснюється на власний ризик підприємця. Це означає, що сам підприємець бере на себе відповідальність за наслідки підприємницької діяльності – як позитивні, так і негативні.

Важливим етапом переходу стартапу від «ідеї» до реального бізнесу, який у майбутньому може стати відомою та прибутковою компанією, є юридичне оформлення такого проекту його засновниками. Перш за все, необхідно визначити організаційно-правову форму, яка на певному етапі найбільш підходить даному проекту. Організаційна (організаційно-правова) форма передбачає класифікацію підприємств залежно від форм власності та способів розмежування у підприємствах окремих форм власності і управління майном. Враховуючи, що стартап, зазвичай, на початку об’єднує спільною ідеєю невелике коло зацікавлених у її реалізації осіб, як початковий варіант його юридичного оформлення можна запропонувати такі форми:

  • фізична особа-підприємець (ФОП);
  • приватне підприємство (ПП);
  • товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ).

Основні переваги та недоліки обрання зазначених організаційно-правових форм для реєстрації стартапу:

Організаційно-правова форма Переваги Недоліки
 

 

 

ФОП

Ø  Відсутні вимоги до наявності статутного стартового капіталу;

Ø  коротка процедура реєстрації за місцем проживання підприємця;

Ø  контроль з боку держави незначний;

Ø  стартап-підприємець працює самостійно і тільки на себе.

Ø У разі невдачі проекту, банкрутства, ФОП несе відповідальність усім своїм майном;

Ø обмеженість стартового капіталу власними коштами ФОП (або незначними позичковими)

 

 

 

ПП

Ø розмір статутного капіталу не встановлений законодавчо, тобто визначається на розсуд засновників;

Ø можливість самостійно визначати,  як працюватиме ПП, передбачивши усі істотні положення в статуті

Ø поняття «приватне підприємство» вказує лише на форму власності та потребує законодавчого уточнення;

Ø така форма підприємства є менш пізнаваною іноземними інвесторами (на відміну від ТОВ, яке має зрозумілий іноземцям аналог – Ltd.)

 

 

 

 

 

ТОВ

Ø    розмір статутного капіталу не встановлений законодавчо, тобто визначається на розсуд засновників;

спрощена система управління підприємством;

Øу разі невдачі проекту, учасники відповідають тільки в межах своїх вкладів до статутного фонду.

якщо один із учасників діятиме всупереч інтересам товариства, то усунути його від діяльності навіть рішенням зборів учасників буде складно: він повинен сам захотіти піти.

 

На момент створення продукту та залучення фінансування найлаконічнішим засобом врегулювати відносин між засновниками може стати засновницький договір без подальшого створення юридичної особи або зі створенням. У цьому договорі учасники стартапу можуть передбачити: вільне волевиявлення всіх сторін на створення проекту; регулювання права інтелектуальної власності, яке належатиме творцям об’єкта інтелектуальної власності, допоки юридична особа не буде створена і дозволить розмежувати, який об’єкт належить до проекту, а який –  ні; внески засновників у проект; право якої країни буде застосовуватись до майбутньої юридичної особи; порядок внесення змін у договір.

Продукт, який учасники стартапу планують просувати на ринок, є результатом їх творчої діяльності, тобто об’єктом їх інтелектуальної власності. Тому права на його використання повинні бути захищені.

Іншими словами, юридична структура ІТ-бізнесу – жива, і змінюється вона в міру того, як зростає і розвивається компанія і команда. Але це не треба сприймати як: «Вранці – стільці. Увечері – гроші» – спочатку бізнес, а потім всі формальності.

До сих пір значна кількість стартаперів, особливо фрілансери, працюють без будь-якого оформлення і отримують грошові кошти на особисті карткові рахунки через Payoneer або з використанням інших систем електронних грошей, що не легалізовані в Україні.

У більшості випадків так дійсно працювати можна, але вартість заробітку в такій ситуації значно збільшується. Тут я маю на увазі різницю в податкових наслідкках такої роботи з іноземним замовником.

Наприклад, ТОВ та ФОП можуть використовувати «золотий стандарт» IT-індустрії – єдиний податок, і абсолютно законно платити менше податків. А якщо співпрацювати з замовником, не створюючи ТОВ або без реєстрації ФОП, то розробник буде зобов’язаний за підсумками звітного року подати свою декларацію до ДФС і заплатити прибутковий податок за ставкою 18% від усіх грошей, отриманих від такого замовника. ТОВ або ФОП, в такій ситуації, відбулися б податком максимум в 5% від доходу.

Поки що держава не особливо відстежує такі доходи громадян, але ніхто не дає гарантії, що в наступному році це не зміниться і…?

Із практики не менш проблемними є випадки коли невеликі ІТ-компанії, нарікають на недосконалість українського законодавства, що регулює ведення бізнесу в Україні та роботу з іноземними клієнтами, зокрема пред’являються надмірні вимоги до оформлення документів. Частково вони мають рацію.  Адже, західним клієнтам необхідно пояснювати, чому має бути саме «паперовий» договір, та ще й з мокрою печаткою?

Спростити цю паперову бюрократію – це те, про що вже давно просили компанії і фрілансери, які працюють з міжнародними біржами замовлень, такими як UpWork, і не можуть нормально отримувати зароблені гроші в Україні.               У цьому контексті, варто зазначити, що 30 листопада 2016року Президент України підписав законопроект №4496 («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо усунення адміністративних бар’єрів для експорту послуг)»), який покликаний скасувати і необхідність виключно письмових договорів з іноземними клієнтами, і необхідність оформлення актів виконаних робіт. Чекаємо офіційний текст і будемо дивитися, чи відбулося очікуване [10].

Таким чином, динамічний розвиток ринку стартапів в Україні, особливо в ІТ-секторі, зумовлює необхідність у визначенні особливостей правового регулювання їх діяльності та питань охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. Необхідність формального визначення «стартапу» у законодавстві та вибір організаційно-правової форми. З метою регулювання відносин між засновниками стартап-компаній доцільно укладати засновницький договір, а для захисту прав інтелектуальної власності – авторський договір між автором і засновниками стартапу.

Особливо важливим є запровадження державної Програми підтримки українських технологічних стартапів та суміжних програм, що забезпечить синергетичний ефект. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України має започаткувати такі програми. Проте Україні потрібні не «кліше» успішних програм, а репродукція кращого світового досвіду з урахування національних особливостей та історичного досвіду, що дозволить отримати дієвий інструмент розвитку інноваційного підприємництва.

 

Список використаної літератури

 

  1. Закон України «Про підприємництво»: за станом на 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. -– №14. – Ст. 168.
  2. Закон України «Про інвестиційну діяльність»: за станом на18.09.91 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 357.
  3. Закон України «Про режим іноземного інвестування»: за станом на 19.03.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. –1996. – № 19. – Ст. 80.
  4. Закон України «Про інноваційну діяльність»: за станом на 04.07.2002 р. // Відомості Верховної Ради України.– 2002. – № 36. – Ст. 266.
  5. Закон України «Про наукові парки»: за станом на 25.06.2009 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 51. – Ст. 757.
  6. Закон України «Про авторське право та суміжні права»: за станом на 23.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – Ст. 64.
  7. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»: за станом на 15.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України.– 1994. – № 7. – Ст. 32.
  8. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»: за станом на 15.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 36.
  9. Закон України «Про захист персональних даних»: за станом на 01.06.2010 р. // Відомості Верховної Ради України.– 2010. – № 347. – Ст. 481.
  10. Проект Закону України №4496 («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо усунення адміністративних бар’єрів для експорту послуг)») від 21.04.2016 р.
  11. Березовская Н. Я не люблю слово «стартап» / Н. Березовская // FORBES Украина. Приложение Forbes WOMAN – 2016. − Май 2016, С.22-23
  12. Paul Graham. Before the Startup, available at: http://www.paulgraham.com/before.html.
  13. Steve Blank. What Founders Need to Know: You Were Funded for a Liquidity Event. – Start Looking, available at: https://steveblank.com/category/venture-capital