Припинення господарських зобов’язань

Загальні умови припинення господарських  зобов’язань визначаються ст. 202 ГК.

Господарське   зобов’язання   припиняється:    виконанням, проведеним належним  чином;  зарахуванням  зустрічної   однорідної вимоги або страхового зобов’язання; у разі поєднання управненої та зобов’язаної  сторін  в  одній  особі;  за  згодою  сторін;  через неможливість  виконання  та  в  інших  випадках,  передбачених ГК або іншими законами.

Господарське  зобов’язання  припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До  відносин  щодо  припинення  господарських  зобов’язань застосовуються відповідні  положення  ЦК (глава 50 ЦК) з урахуванням особливостей, передбачених ГК.

Припинення господарського зобов’язання виконанням або зарахуванням.

Досягнення мети, заради якої встановлювалось зобов’язання, здійснюється шляхом його виконання. Виконання зобов’язання,   проведене належним чином, відноситься до найбільш розповсюджених способів припинення зобов’язань.

Господарське   зобов’язання,   всі  умови  якого  виконано належним чином,  припиняється,  якщо виконання прийнято управненою стороною. У  разі  якщо  зобов’язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов’язань,  щодо яких  вона  мала  право вибору  (альтернативне  зобов’язання),  господарське  зобов’язання припиняється виконанням.

Господарське   зобов’язання   припиняється    зарахуванням зустрічної однорідної вимоги,  строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом  витребування.  Для  зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Господарське зобов’язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов’язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов’язання.

Для застосування зарахування необхідна обов’язкова наявність певних умов, а саме:

– вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що випливають з різних взаємних зобов’язань між двома особами;

– вимоги повинні бути однорідними. Як правило, мова іде про взаємні вимоги грошових сум;

– настання строку виконання за всіма зустрічними вимогами.

Наявність зазначених умов надає право одній із сторін здійснити зарахування, повідомивши про це другу сторону. За своєю юридичною природою зарахування являє собою односторонній правочин, який викликає відповідні юридичні наслідки. У тому випадку, коли зустрічні вимоги сторін є рівними, то зобов’язання припиняється. Якщо розмір вимог не однаковий, то зобов’язання з більшим розміром суми вимог лишається чинним, але в меншому розмірі. Не допускається зарахування вимог по зобов’язанням: а) по яких минув строк позовної давності; б) про відшкодування шкоди, викликаної ушкодженням здоров’я або заподіянням смерті; в) про довічне утримання; г) в інших випадках, передбачених законом.

Припинення господарського зобов’язання за згодою сторін чи у разі поєднання його сторін    в одній особі.

Господарське  зобов’язання  може  бути припинено за згодою сторін,  зокрема угодою про заміну одного зобов’язання  іншим  між тими   самими   сторонами,   якщо   така   заміна   не  суперечить обов’язковому  акту,   на   підставі   якого   виникло   попереднє зобов’язання.

Господарське  зобов’язання  припиняється  у разі поєднання управненої та зобов’язаної  сторін  в  одній  особі.  Зобов’язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.

Припинення господарського зобов’язання у разі   неможливості виконання.

Господарське   зобов’язання   припиняється    неможливістю виконання  у разі виникнення обставин,  за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

У разі неможливості виконання  зобов’язання  повністю  або частково  зобов’язана  сторона  з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити  про це  управнену  сторону,  яка  має  вжити  необхідних  заходів щодо зменшення зазначених  наслідків.  Таке  повідомлення  не  звільняє зобов’язану    сторону   від   відповідальності   за   невиконання зобов’язання відповідно до вимог закону.

Господарське   зобов’язання   припиняється    неможливістю виконання  у  разі  ліквідації  суб’єкта  господарювання,  якщо не допускається правонаступництво за цим зобов’язанням.

У  разі  неспроможності  суб’єкта   господарювання   через недостатність  його  майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням  суду  банкрутом.  Умови,  порядок  та наслідки    оголошення    суб’єктів    господарювання   банкрутами встановлюються ГК та  іншими   законами.   Ліквідація суб’єкта   господарювання   –   банкрута  є  підставою  припинення зобов’язань за його участі.