«Стартап: Інтелектуалізація економічного розвитку в Україні. Формування економічних та правових регуляторів».

Тимофєєв М.В., Інститут бізнес освіти КНЕУ, програма бізнес адміністрування (МБА)

презентація доповіді

 

Мета:

Розкрити економічну суть стартапу. Дослідити правові аспекти існування стартапів в Україні та вплив державного сектора на розвиток інновацій в законодавчому полі.

Вступ:

Сьогодні в умовах стрімкого розвитку технологій, розвитку ринкового середовища, ведення бізнесу, постає водночас цікавим та надто ризикованим діянням, особливо, якщо він висуває претензію на хоча б тимчасове створення та існування абсолютно нового продукту, послуги тощо. Нові проекти та ідеї (стартапи) часто не доживають до стадії втілення, не говорячи вже про стадію прибутковості та розвитку. Причин може бути досить багато, головне розуміння в якому напрямку йде рух розвитку генерації нових ідей, і яким чином державний апарат фокусує законодавчу діяльність для стимулювання старапів в Україні.

«Стартап» − відносно нове та модне слово у словарному запасі більшості українців. Деякі думають, що це інноваційне підприємство, дехто тлумачить його як інтелектуальне мислення, деякі вважають, що це соціально-направленний розвиток молодого покоління в сфері бізнесу.

Проте, наразі у економічному  розвитку нашої держави та серед науковців   вже виокремилися певні етапи створення стартапу, єдині за спрямованістю ствердження чим він є і чим він не являється, а також види його  фінансування  та  юридичного  оформлення. Розкриття  даних  аспектів  надасть  можливість  більшого розуміння суті, функціонування   та розвитку стартапів в Україні.

 

Дослідження:

Стартап – початок процесу, тому можна зазначити, що стартапи − це командні або індивідуальні проекти, які здатні в умовах генерування нових мислень та ідей вийти на масштабовану бізнес – модель економічного зростання. Для багатьох стає проблематичним фінансування і розвиток нової бізнес-ідеї. Цьому, в якійсь мірі, можуть перешкоджати фактори державного регулювання, а саме, законотворча діяльність, а точніше її маштабність для перетворення стартап-ідеї в підприємницьку діяльність.

Фінансування стартапів здійснюється за допомогою різних способів, при цьому може відбуватися синтезування декількох способів одночасно.

Розглянемо основні з них:

Краудфандинг −  це  кооперування  людей,  які добровільно  об’єднують  свої  гроші  або  інші  ресурси, як правило  через  Інтернет,  щоб  підтримати  зусилля  інших людей або організацій. В даному випадку – стартапу.

Бізнес-ангели – це індивідуальні інвестори, професійні нетворкери та незалежні консультанти, які допомагають отримати не тільки цінні знання, але і гроші, працюють паралельно з компаніями – інкубаторами, однак їхні послуги дещо відрізняються від аналогічних організацій. Принцип їх роботи можна визначити поняттям часткового фінансування, в якому бізнес – ангел стає співвласником і далі ділить прибуток з основним Інвестором.

Бізнес-інкубатори (бізнес-акселератори) – це освітні проекти, які беруть в організаційний та фінансовий обіг потенційно успішні стартапи. Молоді підприємці (стартапери), які пройшли конкурсний відбір, набувають не тільки корисний досвід і знання про ведення бізнесу, але і заручаються підтримкою своїх наставників на роки вперед.

Єдиним неприємним для засновників стартапу моментом стане розмір оплати наданих послуг – за допомогу в розвитку і залучення інвестицій, доведеться віддавати чималі гроші. Середній відсоток за допомогу у виході на ринок і менторську підтримку оцінюється в розмірі від 15% подальшого прибутку стартапу, але означені недоліки носять локальний характер і не впливають  на кінцеві результати, тому що в основі концепції насамперед є інтелектуальна праця, але ця теза без сумніву в подальшому перетворюється (або ні) на впровадження продукту, послуги, виробництва і в цьому випадку потрібен чіткий аналіз всіх чинників, як економічних, так і юридичних, та спроможність впливати ініціатору на їх зміну, проте без всебічного розуміння, що ідея – це тільки початок великої роботи, багато стартапів завершуються на єтапі осмислення.

Судячи зі зростання кількості вдалих стартапів українських авторів та кількості офіційно висвітлених у ЗМІ бізнес-ідей, стартап рух в Україні                         набирає обертів. Проте, слід зазначити, що таке явище, як стартап важко обмежити географічно. Стартапи можуть бути на 100% українськими, за умови не тільки фактичної праці, а і реєстрації в Україні, виступаючи  при  цьому не тільки джерелом поповнення держбюджету, а і  фактором розвитку  інноваційних економічних  проектів.

На державному рівні необхідно створювати максимально комфортні умови для їх роботи у формі простих процедур реєстрації та лояльного оподаткування.

Тому інтелектуалізація розвитку в Україні потребує детального вивчення з боку державного сектора,  шляхом підтримки та фокусування напрямків їх  розвитку вже не  у якості  стартап-руху, а  конкретної підпріємніцької діяльності.

Вказану діяльність доцільно здійснювати шляхом  формування грантів на стимулювання генерації нових бізнес-моделей і новаторства як з боку  держави, так і через залучення приватного капіталу та інвестиційних вкладень.

Спрямування розвитку стартапів на науково-технічний прогрес  гарантує економічне зростання  держави в цілому та забезпечить  трансформацію   новостворенних бізнес-структур  у  якості не тільки   окремих  функціоналних економічних одиниць, а і  вузькоспрямованих галузей національної економіки.

У якості  прикладу можна навести розповсюдженні  у окремих країнах  технологічні парки, наукові парки, індустріальні парки, науково-технологічні кластери за високотехнологічними напрямами  з  прив’язкою  до  регіону. Наприклад, Туреччина, Китай, Ізраїль, Велика Британія, США тощо. Основне призначення технопарків є створення максимально сприятливих умов для діяльності інноваційних компаній, що здійснюється як за допомогою створення певного середовища та інфраструктури, так і шляхом надання фірмам і дослідницьким організаціям державного фінансування у формі грантів, ряду пільг і преференцій.

Слід зазначити, що в Україні по різному визначено поняття наукового та технологічного парків. Отже, можна зробити висновок, що ці  сучасні екнономічні утворення за  своєю  функціональністю поєднують як науку, освіту так і виробництво.

Формування економічних регуляторів.

Особливе значення набуває питання економічних структур які трансформуються у нову якість – з’являються нові організаційні форми для підприємств інноваційної економіки. Завдяки  утворенню сучасних ринків ідей, інтелектуальної власності, продуктів та розробок, сектор національного господарства набуває  економічно-конкурентної переваги.

Разом із тим, поєднання підприємницького та інтелектуального потенціалів приводять у дію управлінський механізм, забезпечують впровадження модернізації процессів. Необхідність  активізації  інноваційної  діяльності  –  це  аксіома сьогодення   у   розвитку   української   економіки,   підвищення   її конкурентоспроможності. Важливість  інновацій  незаперечна як  для  країни  в  цілому,  так  і  для окремих її громадян. За  допомогою  новітніх  рішень  держава  здатна більш ефективно виконувати   функції,  пов’язані  із  захистом  національної  безпеки  та навколишнього   середовища,   охороною   здоров’я,   підвищенням продуктивності  праці  та розвитком окремих  соціальних ініціатив.

Компаніям,  інновації  створюють  стратегічні переваги  в  найбільш  конкурентних областях. В данному аспекті, формування економічних регуляторів нерозривно пов’язане з правовими аспектами діяльності стартапів, що викликає деякі заперечливі моменти.

Юридичні аспекти діяльності стартапів  споріднені з підприємницькою діяльністю (в деяких випадках їх можна назвати підприємцями). Слід зазначити,  що  у  законодавстві  на  даний момент  термін  «стартап»  відсутній. Тому регулювання такого виду діяльності здійснюється у рамках законів та законодавчих  актів,  які  стосуються  окремих  напрямів  та  особливостей діяльності стартапів. Але, якщо стартап хоче офіційно про себе заявити на ринку, то йому необхідно буде зареєструватися як підприємство (можливі різні форми підприємництва залежно від обігу грошових коштів) або співпрацювати у складі вже існуючого. Стартапи завжди пов’язані з інноваційною та інвестиційною діяльністю, тому законодавчу основу ведення їх діяльності Україні становлять  окремі положення діючих законодавчих  актів (деякі з основних):

– Господарський кодекс України (ст.42-50) – визначає  загальні  правові,  економічні  та  соціальні  засади підприємницької  діяльності  (підприємництва)  громадян  та юридичних осіб  на території  України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки. Прошу звернути увагу, на що постановка питання з посиланням на Господарський кодекс України є в край важливим, положення переконливо вказують на те, що Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Справедливо вказуючи на зазначені аспекти даного матеріалу.

– Закон України «Про і нвестиційну діяльність» – визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України. Закон спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб’єкт івінвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування народного господарства України, розвиток міжнародного економічного співробітництва та інтеграції;

– Закон України «Про режим іноземного інвестування» − визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України, виходячи з цілей, принципів і положень законодавства України;

– Закон України «Про інноваційну діяльність» − визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом;

– Закон України «Про наукові парки» – регулює правові, економічні, організаційні відносини, пов’язані зі створенням і функціонуванням наукових парків  та спрямований на інтенсифікацію процесів розроблення, впровадження, виробництва інноваційних продуктів та інноваційної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Поза розглядом дослідження залишилися питання законів України “Про господарські товариства”, який визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов’язки їх учасників. Закон України «Про акціонерні товариства», Цивільний кодекс України (починаючи із ст. 80 – юридичні особи). Аналіз міг бути глибшим і змістовним, але в такому випадку фокус доповіді акцентується не на інтелектуалізації економічного розвитку в Україні, але слід зазначити, цьому питанню відводиться значне місце, яке необхідно аналізувати в більш глобальному розрізі для задекларованої тези: уніфікація законодавства щодо стартапів в Україні.

У зв’язку з тим, що більша частина власників стартапів має «ноу-хау», різні винаходи, оригінальні технології, твори науки і навіть зразки мистецтва, а також права власності на знаки для товарів і послуг, до згаданого переліку нормативно-правових актів слід додати і такі, які регулюють відповідні суспільні відносини, а саме: Закон України «Про авторське право та суміжні права», Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» а також  Закон України  «Про захист персональних даних».

Інтелектуалізація економічного розвитку в Україні відкриває можливості сформовані на мотивацію сучасних розробок як для новаторів, так і для менторів, але до числа переваг в першу чергу слід розглядати переваги для державного сектора, для України в цілому, що дозволяє підвищити економічні показники, покращити імідж України в міжнародному товаристві, усунути бюрократичні перешкоди для розвитику молоді, підприємців, інвесторів.

Наразі проблематика інтелектуалізація, особливо на право інтелектуальної власності необґрунтовано звужує можливості  до вирішення питання про ланцюг дій: генератор ідей – інвестор – виробник.

Щодо інтелектуальних прав на стартапи, надзвичайно  важливим є  належне правове забезпечення  захисту інтелектуальних прав власності. Нові проекти масово з’являються і розвиваються, проте  за відсутності належного  захисту  прав інтелектуальної  власності,  наявність яких є  першочерговою передумовою створення  стартапів, у економічному  просторі виживають лише одиниці. Таким чином, цей фактор негативно позначається на економіці в цілому, а новатор – є майбутнє України, і важливим елементом повинно стати саме теза «Український стартап – Українська економіка».

Наведу  такий приклад, відносини, що виникають у зв’язку з набуттям та здійсненням права власності на винаходи (корисні моделі) в Україні, регулюються Цивільним кодексом України та Законом України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”

Винахід (корисна модель) – результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.

Набуття права інтелектуальної власності на винахід (корисну модель) засвідчується патентом.

Патент на винахід – різновид патенту, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки.

Отримання патентів на технологію або продукт є невід’ємною частиною комерціалізації стартапу. При цьому патенти виступають як гарантією збереження прав, так і способом захисту від патентного троллінгу (патентний троль – фізична або юридична особа, що спеціалізується на пред’явленні патентних позовів), здатного погубити навіть зовні міцний і життєздатний стартап.

В останні роки даній проблемі приділялася значна увага, про що свідчить цікавий факт щодо патентного троллінгу.

Звернемося до прикладу, одним з важливих аспектів при виведенні продукту на ринок є навіть не захист, а перевірка на можливе порушення прав третіх осіб. Адже продукт може порушувати як один, так і сотні патентів інших осіб.     Наприклад, в 2013 році компанія Apple, яка, як відомо, володіє найдорожчою торговою маркою в світі, заплатила $60 млн компанії Proview Intelnational Holdings Ltd за передачу прав на торговельну марку iPad на території Китаю. Proview – патентний троль, який зареєстрував торгову марку iPad і почав вимагати гроші? Скоріше ні!

Історія сягає корінням в далекий 2001 рік, коли тайванська компанія Proview зареєструвала ТМ iPAD, яка розшифровувалась як «Internet Personal Access Device» (пристрій персонального доступу в інтернет). Через вісім років ТМ була продана британській компанії, і ще через рік марку викупила Apple.   Через кілька років виявилося, що передача прав стосувалася тільки території Тайваню, а не Китаю. Компанія Proview внесла ТМ до митного реєстру та заблокувала експорт-імпорт iPad, а також звернулася до місцевих підприємств з вимогою не продавати планшет, тим самим поставивши під загрозу успіх одного з флагманських продуктів Apple на найбільшому після США ринку.

Щоб уникнути подібних проблем, перед стартом проекту необхідно провести патентне дослідження, яке західні фахівці називають Freedom to Operate (FTO).

У разі, якщо стартап фінансується не самостійно, а припускає пошук інвесторів, наявність патентів надають ваги і серйозності стартапу, знижуючи ризики відносно недобросовісних дій збоку інвестора.

Переваги патентування стартапів:

  1. Захист технології або продукту від копіювання та комерційного відтворення конкурентами.
  2. Зниження ризику патентного троллінгу.
  3. Можливість передачі прав третім особам (ліцензії, переуступка прав).
  4. Полегшення пошуку інвесторів і регулювання взаємин з ними.

Також, відповідно до напрямку функціонування стартапу (комерція, енергетика, інформаційні технології, освіта) беруться до уваги всі нормативно-правові акти з конкретних напрямків бізнесу, які регулюють ті чи інші сфери діяльності.

Таким чином, правове поле для стартапів в Україні  створено, проте запропоновані нормативні документи не дають можливості сформуфати єдину базу закондавства, що чітко визначає формат в якому напрямку розвивати стартап, тому однією з актуальних проблем є вдосконалення законодавства  в цьому напрямку, про це свідчить значна  кількість нормативних актів, які, на мою думку, потребують уніфікації для більш швидкого і простого орієнтування в юридичних аспектах інтеграторів ідей, інвесторів та оперативного формування стартапів у якості окремої одиниці інтелектуального бізнесу. Важливо, що і в данному випадку потрібен нестандартний підхід до вирішення проблеми.

У звязку  з наведеним пропонується  на законодавчому рівні  розробити законопроект щодо стартапів, який передбачатиме не тільки державну підтримку початкового етапу створення  таких бізнес-проектів, а і започаткування етапів їх розробки у ВНЗ та наукових установах.

До числа основних розділів, вважаю слід віднести:

1.Назва «Про правове регулювання діяльності стартапів в Україні»

2.Визначення термінів (наводяться короткі термінологічні визначення  стартапів та інших споріднених понять).

3.Види  стартапів (розмежування стартапів за їх видами  співвідносно до галузей економіки, організаційно-правової форми функціонування та  виду інвестиційного капіталу).

4.Особливості  функціонування стартапів за їх видами (згідно попереднього пункту).

5.Відповідальність за порушення законодавства, яке регулює діяльність стартапів.

Характерною ознакою, має стати фундаментальна робота в розробці закона, адже одним законом можно або сформувати стимули, або розгорнути все в зворотньому напрямку.

У вказаному законодавчому  акті  необхідно визначити  та розмежувати поняття соціального та інноваційного стартапу. Важливість нормативного регулювання зазначених різновидів стартапів полягає  не тільки у   економічній доцільності   функціонування таких  підприємств,  а і  у швидких темпах   інтеграції «інтелектуальних» галузей  економіки у  світові ринкові структури.

Розглянемо на прикладі інтеграції «інтелектуальних» галузей у міжнародні економіки, Zipline: дрон, який спасає життя, або Швейцарська компанія HomePad яка була створена для перекладу управління майном у цифрову форму через однойменний додаток. Зараз HomePad, як професійне рішення досить швидко розвивається вже в 5 європейських країнах (Бельгія, Данія, Люксембург, Франціяі, Швейцарія), співпрацюючи з більш 1170 агентствами нерухомості. Стартап Swissmic застосовує технології хмарних обчислень для оптимізації промисловості, зокрема, для організації «гнучкого» виробництва електроніки. Використовувана концепція дозволяє в інтерактивному режимі управляти запасами або зовсім їх усунути, організовуючи випуск електронних схем на вимогу. Даний приклад дає підстави говорити, що іноваціїї охоплюють не тільки IT-сферу, виробництво, а й управління запасами та ланцюгами поставок. Головним результатом є запроваження інноваціїної діяльності майже у кожній галузі економіки.

Важливим підходом до вирішення питань щодо економічної та правової оцінки пришвидшення темпів розвитку стартапів в Україні, має стати висока інформативність зацікавленних сторін через спеціалізовані видання, соціальні мережі, та інше, що дасть змогу привернути увагу до росту економічних показників результативності в сфері розробок інтелектуальних продуктів та спрощення процедурних, в тому числі юридичних питаннь запровадження будь-якої новаторської ідеї.

Вважаю, що необхідно також чітко  визначити конкретні, співвідносно до найбільш економічно доцільних для інноваційного розвитку держави стартапів  алгоритми, які дозволять збільшити комерціалізацію українських розробок та  кількість малих «інтелектуальних» підприємств, передбачити  небюджетні джерела фінансування  зазначеної  діяльності.

Алгоритм певного стартапу  повинен  передбачати   наявність бізнес – проекту, організаційно-правової форми  його функціонування, розрахування   видатків  і прибутків на певний період часу а також стратегії  його діяльності.

Динамічний розвиток ринку стартапів в Україні зумовлює  необхідність  у  визначенні  особливостей  правового регулювання їх діяльності та питань охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. Відсутність  у вітчизняному законодавстві визначення терміну «стартап» зумовлює регулювання їх діяльності шляхом використанням законів та  законодавчих  актів  відповідно до окремих  напрямів  діяльності компаній, які їх запроваджують.

Поетапне запровадження  на правовому рівні вищевказаних доробок дозволить  у  найближчому майбутньому змінити  на законодавчому рівні модель фунціонування стартапів та  значно спростить  початковий, організаційний етап їх функціонування.

 

Висновки та пропозиції:

Проведені дослідження дозволяють зробити висновки про те, що  беззаперечною є теза, що будь-яка економіка ґрунтується на інтелекті та знаннях. Але при цьому не будь-яка економіка, що ґрунтується на інтелекті є інтелектуальною економікою. Основою економіки є виробництво.

Тому варто відзначити, що необхідно  створити  належне правове поле для діяльності стартапів: розробити уніфікований законопроект, внести зміни до діючих нормативно-правових актів стосовно мотивації діяльності стартапів в Україні.

Таким чином, інтелектуальне виробництво варто розглядати як поєднання виробничого та науково-дослідного процесу, що передбачає безперервне вдосконалення технологій за рахунок економічну впливу стартапу на національний економічний сектор.

Бізнес з обережністю інвестує в стартапи, необхідні дієві механізми для прискорення  напрямку  розвитку приватних інвестицій шляхом  створення фондів спільного інвестування — держави і приватних інвесторів, підтримки державою високотехнологічних хабів, акселераторів, екосистем.

Важливо на загальнодержавному рівні вживати  заходів до поліпшення бренду “Україна», тому резюмуючи попередні міркування, треба докласти максимум зусиль, щоб вислів: «Український стартап – Українська економіка» став реальністю, не тільки в національній економічній сфері, а й на міжнародній арені.

Як переконливо свідчить практика, не всі ідеї витримали випробування сучасною проблематикою регулювання. Незважаючи на дискусійність та неоднозначність основної концепції щодо проблем стартапів, варто відзначити актуальність розвитку інтелектуалізації економіки в форматі стартапів  для України.

Інтелектуалізації економіки перетинається з інтелектуальною власністю, тому метою має стати не тільки уніфікація законодавства, а й фундаментальна робота з захисту прав інтелектуальнї власності не з формальної точки зору, а на рівні повноцінної довіри розробників та інвесторів в інноваційну діяльність.

Інтерес до проблеми викликаний тим, що держава наразі зацікавлена в розвитку стартапів, відповідно такий підхід вже набуває значення макроекономічного рівня.

 

Список використаних джерел

  1. Березовская Н. Я не люблю слово «стартап» / Н.Березовская // FORBES Украина. Приложение Forbes

WOMAN – 2016. − Май 2016, С.22-23;

  1. Збанацький Д. Стартапи: юридичні та практичні аспекти. Ознайомча частина/ Д. Збанацький // Незалежний АУДИТОР. – 2013 − No3 (14), С.97-99.
  2. Закон України «Про і нвестиційну діяльність»;
  3. Закон України «Про режим іноземного інвестування»;
  4. Закон України «Про інноваційну діяльність»;
  5. Закон України «Про наукові парки»;
  6. Господарський кодекс України (ст.42-50);
  7. Закон України “Про господарські товариства”;
  8. Закон України «Про авторське право та суміжні права»;
  9. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»;

11.Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Published by

Mykhailo Tymofeiev

Эгоист – человек, любящий только себя и не любящий других эгоистов | Хроника беспорядочных мыслей