ВЗАЄМНЕ СТРАХУВАННЯ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

Володимир Мачуський

У сучасному світі взаємне страхування як альтернатива комерційному страхуванню набуло статусу міжнародного явища. За оцінками фахівців, товариства взаємного страхування посідають важливе місце на страхових ринках більшості розвинутих країн [1, 25]. Шість із десяти найбільших страхових компаній у світі є товариствами взаємного страхування [2, 150].

Водночас, в Україні станом на 01.09.2007 р. не зареєстровано жодного товариства взаємного страхування, що здійснюють страхування на безприбутковій основі. Діючі страхові компанії зареєстровані у формі підприємницьких товариств і мають на меті одержання прибутку.

З іншого боку, у науковій літературі відсутні комплексні дослідження, спрямовані на формування правових засад взаємного страхування. Окремі питання правової регламентації взаємного страхування висвітлюються переважно у працях вчених-економістів, які у контексті саме правового регулювання взаємного страхування мають оглядовий характер.

Завдання розбудови цілісної системи страхування в Україні, забезпечення дієвої конкуренції на національному страховому ринку, захист інтересів страхувальників обумовлюють необхідність критичного осмислення ідеї взаємного страхування, з’ясування стану правової регламентації взаємного страхування в Україні з метою удосконалення правових засад взаємного страхування — взагалі і діяльності товариств взаємного страхування — зокрема.

Спробуємо з’ясувати, по-перше, стан правової регламентації взаємного страхування в Україні за допомогою аналізу положень відповідних нормативно-правових актів, які спрямовані на правове регулювання створення і діяльності товариств взаємного страхування; а також, по-друге, визначити напрями удосконалення правових засад взаємного страхування.

Безпосередньо ідея страхування як форма захисту майнових інтересів реалізується через створення страхового фонду. У разі настання обумовлених випадків із страхового фонду здійснюється страхова виплата (страхове відшкодування).

Економічна природа страхування виявляється, зокрема, у трьох основних формах організації страхового фонду: фонд самострахування, страховий фонд страховика і централізований страховий фонд.

Правова природа страхування (з урахуванням права власності на страховий фонд) виявляється в таких основних організаційно-правових формах: самострахування, взаємне страхування, комерційне страхування і державне страхування.

Самострахування і взаємне страхування — це безпосередньо страхування. Комерційне страхування — це страхова діяльність як вид підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Державне страхування — це державна страхова монополія.

Залишаючи поза розглядом самострахування і державне страхування як такі, що потребують окремого дослідження, необхідно зауважити, що взаємне страхування і комерційне страхування мають різну економічну і правову природу.

Метою взаємного страхування є надання страхового захисту шляхом об’єднання страхувальників. Метою комерційного страхування є одержання при бутку.

Звідси виникає основна відмінність між товариством взаємного страхування і комерційною страховою компанією. Товариство взаємного страхування надає страховий захист своїм членам на безприбутковій основі, а для комерційної страхової компанії надання страхового захисту є засобом одержання прибутку.

На відмінність взаємного страхування від комерційного страхування вказували, зокрема: К. Воблий[3, 38–40], В. Серебровський[4, 297–298], Л. Клоченко [2, 147–148], Г. Гришин [5, 47], В. Дядьков і К. Турбіна [6, 3–5], В. Абрамов [7, 4–7].

Таким чином, у науковій літературі є загальновизнаною теза про різну природу взаємного і комерційного страхування, що обумовлює відмінність між товариством взаємного страхування і комерційною страховою компанією.

Крім того, відмінність товариств взаємного страхування від комерційних страхових компаній закріплена в законодавстві окремих країн. Так, у ст. 968 Цивільного кодексу Російської Федерації і в ст. 7 Закону Російської Федерації «Про організацію страхової справи в Російській Федерації» товариства взаємного страхування визначаються як некомерційні товариства. Водночас, ст. 1 Закону Латвійської республіки «Про страхові товариства і нагляд за ними» від 10.06.1998 р. передбачає створення страховика у двох формах: 1) комерційне товариство — акціонерне товариство; 2) безприбуткове товариство — кооперативне товариство взаємного страхування.

Правові засади діяльності товариств взаємного страхування в Україні обмежуються ст. 14 Закону України «Про страхування» (далі Закон) від 07.03.1996 р., ч. 3 ст. 352 Господарського кодексу України (далі — ГК) і Тимчасовим Положенням про товариства взаємного страхування (далі — Положення), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.1997 р. № 132. Положення про взаємне страхування у відповідній главі Цивільного кодексу України (далі ЦК) відсутні.

З метою з’ясування дійсного стану правової регламентації взаємного страхування видається доцільним здійснити аналіз відповідних положень зазначених норматив-ноправових актів, що спрямовані на правове регулювання створення і діяльності товариств взаємного страхування.

Так, ст. 14 Закону і ч. 3 ст. 352 ГК є практично ідентичними за змістом (відмінність полягає у колі суб’єктів, які можуть створювати товариства взаємного страхування) і лише декларують можливість створення товариств взаємного страхування. Зокрема, у ст. 14 Закону зазначено, що громадяни і юридичні особи (у ч. 3 ст. 352 ГК — суб’єкти господарювання) з метою страхового захисту своїх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Виходячи із змісту ст. 14 Закону і ч. 3 ст. 352 ГК очевидним є висновок, що в положеннях зазначених статей не міститься визначення взаємного страхування, норми статей є декларативними і лише надають право громадянам (а не фізичним особам) і юридичним особам (у т.ч. суб’єктам господарювання) право на створення товариств взаємного страхування.

Таким чином, правова регламентація взаємного страхування, по суті, зводиться до надання права створювати товариства взаємного страхування. У контексті порядку і умов створення товариств взаємного страхування зазначені статті є бланкетними, тобто містять відсилання до іншого нормативно-правового акта, а саме — Положення.

Зазначене тимчасове Положення існує понад 10 років, складається із 9 пунктів і містить певні недоліки і суперечності, які в основному, на наш погляд, можна звести до такого: 1) положення розроблено відповідно до ст. 13 Закону, яка регламентує діяльність об’єднань страховиків (страхових компаній), що мають відмінну від товариств взаємного страхування природу і, таким чином, відбувається певне ототожнення комерційного і взаємного страхування; 2) положення не досить чітко визначає можливі організаційно-правові форми товариств взаємного страхування; 3) застосування в п. 4 Положення терміна «відповідальність товариства взаємного страхування» є не зовсім доцільним і коректним; 4) п. 4 Положення суперечить п. 2.10 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, у частині отримання товариством ліцензії на здійснення певного виду страхування; 5) у п. 9 Положення не досить чітко врегульовано повернення членові товариства взаємного страхування його внеску у разі виходу із товариства.

Крім того, в Положенні не досить чітко визначені: поняття взаємного страхування, об’єкти взаємного страхування, підстави набуття членства в товаристві взаємного страхування, порядок виходу і порядок виключення членів із товариства взаємного страхування, підстави отримання ліцензії товариством взаємного страхування (враховуючи можливість створення товариства взаємного страхування у вигляді товариства, що не має на меті отримання прибутку) тощо.

Отже, різна природа взаємного і комерційного страхування, відсутність належної правової регламентації взаємного страхування, фактична заміна державної страхової монополії на комерційну страхову монополію, обумовлюють необхідність, на наш погляд, розроблення і прийняття Верховною Радою України спеціального закону «Про товариства взаємного страхування» (далі — Закон «Про товариства взаємного страхування»), що дасть можливість чітко визначити організаційні, правові та економічні засади створення і діяльності товариств взаємного страхування.

На наш погляд, видається доцільним запропонувати таку структуру проекту Закону «Про товариства взаємного страхування»:

Розділ І «Загальні положення»;

Розділ ІІ «Організаційні засади створення, діяльності та припинення товариства взаємного страхування»;

Розділ ІІІ «Учасники товариства взаємного страхування»;

Розділ ІV «Управління товариством взаємного страхування»;

Розділ V «Економічні засади діяльності товариства взаємного страхування»;

Розділ VI «Державне регулювання і нагляд за діяльністю товариств взаємного страхування»;

Розділ VII «Відповідальність за порушення законодавства про товариства взаємного страхування»;

Розділ VIII «Прикінцеві положення».

Підсумовуючи результати аналізу наведених положень нормативно-правових актів, видається можливим зробити такі висновки:

— стан правової регламентації взаємного страхування в Україні є недостатньо задовільним;

— відсутність належної правової регламентації взаємного страхування обумовлює необхідність розроблення і прийняття Верховною Радою України спеціального закону «Про товариства взаємного страхування».

У контексті удосконалення правового регулювання взаємного страхування потребують подальшого дослідження, зокрема, такі питання: організаційно-правова форма товариств взаємного страхування, об’єкти взаємного страхування, ліцензування діяльності товариств взаємного страхування та ін.

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ:

  1. Н а в р о ц к и й С. Товарищества взаимного страхования: становление и развитие // Страховой рынок. — 2001. — № 7–8.
  2. Теория и практика страхования. Учебное пособие / Под общей редакцией К. Е. Турбиной: Автор главы Л. Н. Клоченко. — М.: «Анки», 2003.
  3. В о б л ы й К. Г. Основы экономии страхования. — М.: Изд Центр «Анкил», 1993.
  4. С е р е б р о в с к и й В. И. Избранные труды по наследственному и страховому праву. — М.: «Ста тут», 2003.
  5. Г р и ш и н Г. Общества взаимного страхования // Страховое право. — 2000. — № 4.
  6. Д я д ь к о в В. Н., Т у р б и н а К. Е. Основы взаимного страхования // Страховое право. — 2004. — № 3.
  7. А б р а м о в В. Ю. Общества взаимного страхования. Особенности правового положения // Стра ховое право. — 2005. — № 2.

Рекомендовано до друку кафедрою теорії та історії держави і права КНЕУ ім.Вадима Гетьмана.

Для посилання: Мачуський В.В. Взаємне страхування: організаційно-правові аспекти / В.В. Мачуський // Право України. – 2008. – №4. – С. 63-65.