ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИЙ КОНТРАКТ: ОСОБЛИВОСТІ УКЛАДАННЯ

Подушка А.Г, КРД-301, КНЕУ

Вступ

Розвиток зовнішньоекономічних стосунків багато в чому залежить від грамотності та докладності міжнародних договорів (контрактів), що укладаються.

Сьогодні, коли більшість держав прагне до інтеграції у світове товарно-грошове співтовариство, врегульована зовнішньоекономічна діяльність та налагоджені міжнародні відносини відіграють значну роль для ефективного економічного розвитку. Основною формою зовнішньоекономічних відносин є зовнішньоекономічний договір (контракт).

Укладання зовнішньоекономічного контракту – є однією з найважливіших елементів зовнішньоекономічної операції, це залежить від того, що саме контракт регламентує умови зовнішньоекономічної операції, її права і обов’язки сторін, а також їх відповідальність в разі невиконання договірних умов.

Сутність та особливості зовнішньоекономічних договорів

Зовнішньоекономічний договір (контракт) – угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Зовнішньоторговельний договір (контракт) укладається відповідно до Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” та іншими законами України з урахуванням міжнародних договорів України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається не лише в письмовій формі, а і в електронній. У разі експорту робіт (послуг), зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунку (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за виконані роботи, надані послуги. Відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору складає:

  • Умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.
  • Умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положення про укладення, істотних умов і форми договору визначені статтями 638 – 647 Цивільного кодексу України.

Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201, визначені обов’язкові умови,  які   повинні  бути  передбачені  в  договорі (контракті),  якщо  сторони   такого   договору   (контракту)   не погодилися   про   інше  щодо  викладення  умов  договору  і  така домовленість не позбавляє договір предмета, об’єкта, мети та інших істотних   умов. До яких зокрема відносяться:

  1. 1. Назва,  номер  договору (контракту),  дата та місце його укладення;
    Преамбула – в якій зазначається   повне   найменування   сторін   –  учасників  зовнішньоекономічної операції,  під якими вони офіційно зареєстровані,  із зазначенням країни, скорочене визначення сторін  як     контрагентів    (“Продавець”,    “Покупець”,    “Замовник”, “Постачальник”  тощо),   особа,   від   імені   якої   укладається зовнішньоекономічний    договір    (контракт),   та   найменування документів,  якими керуються контрагенти  при  укладенні  договору (контракту) (установчі документи тощо).;
    3.  Предмет договору (контракту), що визначає, який товар (роботи,  послуги)
    один з контрагентів зобов’язаний поставити (здійснити)  іншому  із зазначенням  точного  найменування,  марки,  сорту  або  кінцевого результату роботи, що виконується;
    4. Кількість  та  якість  товару  (обсяги  виконання робіт, надання послуг);
    5. Базисні  умови   поставки   товарів  (приймання-здавання виконаних робіт або послуг), де зазначається вид транспорту та базисні  умови поставки  (у  відповідності  до  Міжнародних  правил інтерпретації комерційних термінів,  які  визначають обов’язки  контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої,  а також  конкретний строк поставки товару (окремих партій товару);
    6. Ціна та загальна вартість договору (контракту);
    7. Умови платежів. Цей розділ визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов’язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) зазначаються:
  • умови банківського переказу до (авансового платежу) та/або після відвантаження товару або умови документарного акредитива, або інкасо (з гарантією), визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 р. N 444 “Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті”;
  • умови за гарантією, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії: на вимогу, умовна), умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов договору (контракту) без зміни гарантій.
  1. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг);
    9.  Упаковка та маркування – містить  відомості  про  упаковку  товару (ящики,
    мішки,  контейнери тощо),  нанесене на неї  відповідне  маркування (найменування  продавця  та  покупця,  номер договору (контракту),
    місце  призначення,  габарити,  спеціальні  умови  складування і транспортування  та  інше),  а  за  необхідності  також  умови  її повернення;
    10. Форс-мажорні обставини. Цей розділ містить відомості про те, за яких випадків умови договору (контракту) можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та інше). При цьому сторони звільняються від виконання зобов’язань на строк дії цих обставин, або можуть відмовитися від виконання договору (контракту) частково або в цілому без додаткової фінансової відповідальності. Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.
    11. Санкції та рекламації. Цей розділ встановлює порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред’явлення рекламацій у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов’язань. При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у відсотках від вартості недопоставленого товару (робіт, послуг) або суми неоплачених коштів, строки виплати штрафів – від якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють, або їх граничний розмір), строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов’язки сторін договору (контракту) при цьому, способи врегулювання рекламацій.
    12. Урегулювання спорів у судовому порядку. У цьому розділі визначаються умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання договору (контракту) з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом, та правил процедури судового урегулювання
    13. Місцезнаходження   (місце   проживання),   поштові   та платіжні реквізити сторін.   

Даний перелік не є вичерпним. За домовленістю сторін  у  договорі  (контракті)  можуть визначатися додаткові умови щодо страхування, гарантій якості,  умов залучення  субвиконавців договору   (контракту),  агентів,  перевізників,  визначення  норм навантаження    (розвантаження),    умов    передачі    технічної документації на товар,  збереження торгових марок,  порядку сплати податків,  митних зборів,  різного роду  захисних  застережень  з якого   моменту   договір   (контракт)  починає  діяти,  кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок унесення змін до договору (контракту) та ін.

Окремі види зобов’язань регулюються розділом III книги п’ятої Цивільного кодексу України, Законами України “Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності”, “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”, “Про фінансовий лізинг ” та інші.

Зразок зовнішньоекономічного контракту на поставку товару.

Зовнішньоекономічні контракти (у цьому випадку контракт на поставку товару) є більш складними версіями внутрішньодержавних договорів, оскільки в них окрім звичайних запитань необхідно урегулювати специфічні умови трансграничної поставки, валютних платежів, міжнародного арбітражу тощо.

Запропонована версія договору містить також особливі розділи, умови яких відповідають сучасним правовим реаліям: «Антикорупційне застереження», «Застереження про персональні дані».

Труднощі, які виникають при виконанні зовнішньоекономічних договорів (контрактів)

Навіть у сфері міжнародних відносин слід завжди пам’ятати про пильність та враховувати особливості зовнішнього ринку. Тому перед тим як укладати зовнішньоекономічний договір (контракт) з закордонним контрагентом, необхідно ретельно перевірити правовий статус контрагента, його конкурентоспроможність та ділову репутацію у країні, де він зареєстрований. Як і при укладанні звичайних договорів, також слід перевірити наявність повноважень у особи, яка укладає з вами даний договір, та витребувати або належним чином оформлену довіреність на вчинення таких дій, або ж пересвідчитись, що дана особа дійсно була призначена на посаду директора (генерального директора, голови тощо), отримавши відповідний документ на підтвердження його повноважень.

Інакше може виявитись так, що адреса, вказана у договорі, є фіктивною, даної юридичної особи взагалі не існує, і висувати позовні вимоги про порушення законних прав та інтересів Вашої компанії фактично нема до кого.

Крім того, сторони дуже часто не враховують, наскільки суттєво розрізняються норми права в їх державах. Так, наприклад, у відповідності до українського,  російського та німецького права включення до контракту умови про стягнення штрафу у загальному порядку, не позбавляє сторону можливості вимагати збитків в частині, непокритій штрафом. В той же час нормами права  Польщі і Чехії встановлено, що договірний штраф визнається виключною неустойкою, тобто усі інші збитки, які перевищують штраф, не можуть бути стягнені у загальному порядку.

Ще однією обставиною, яка породжує труднощі при виконанні зовнішньоекономічних договорів, є недостатня чіткість або двозначність при формулюванні окремих умов договору. Наприклад, при визначенні форс-мажорних обставин, сторони не достатньо точно визначають, що саме є форс-мажорними обставинами, та строк дії таких обставин. В подальшому, кожна з сторін договору матиме усі підстави визначати їх відповідно до свого законодавства, і доведеться вирішувати спір у судовому порядку.

Для уникнення в майбутньому непорозумінь та враховуючи норми права України, а також міжнародні звичаї та рекомендації міжнародних органів та організацій, зовнішньоекономічний договір (контракт) суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності України з іноземною стороною має укладатися двома мовами –  українською мовою та мовою іноземного контрагента. Це дає змогу  зробити зовнішньоекономічний договір (контракт)  зрозумілим для обох сторін, та вирішити усі непорозуміння до його підписання.

Висновок:

Механізм укладання та виконання зовнішньоекономічних договорів на перший погляд дещо складний. Українські  законодавці намагаються адаптувати чинне законодавство до вимог міжнародного права, проте слід пам’ятати, правова система будь-якої країни є не ідеальною, має свої прогалини і колізії. Захист власних інтересів з урахуванням усіх можливих недоліків є прерогативою при укладанні будь-якого зовнішньоекономічного договору (контракту).

Отже, зовнішньоекономічний договір (контракт) – це різновид господарського договору, що, в свою чергу, в даному випадку є різновидом цивільно-правового договору. Тому слід зазначити, що зовнішньоекономічним договорам (контрактам) притаманні як загальні юридичні умови, властиві для цивільно-правових та господарських договорів, так і певні особливості. До останніх слід віднести такі: законодавство, що визначає умови дії міжнародних договорів в Україні; сфера дії зовнішньоекономічних договорів (контрактів) – зовнішньоекономічна діяльність; особливий суб’єктний склад – два або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їхні іноземні контрагенти; спеціальні вимоги щодо форми договору: як загальне правило – письмова форма, якщо інше не встановлено законом або чинним міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України; особливості змісту договору; спеціальні вимоги щодо права, яке застосовується до договору; особливості порядку розгляду договірних спорів у сфері зовнішньоекономічної діяльності