Штучний інтелект і право.

Оксана Дядюра, Наталія Пісьмак, ФМ-201, КНЕУ

Презентація

Вступ.

Штучний інтелект – це унікальний продукт технічного прогресу, що дає змогу машинам вчитися, використовуючи людський і власний досвід, пристосовуватися до нових умов в рамках свого застосування, виконувати різнопланові завдання, які тривалий час були під силу лише людині, прогнозувати події й оптимізувати ресурси різного характеру.

Дискусії з приводу штучного інтелекту все частіше виникають останнім часом, в світлі активного розвитку інформаційних технологій. Нові можливості, які створює прогрес в цій сфері: робота з великими обсягами даних, машинне навчання, інструменти віртуальної та доповненої реальності з поміж іншого, піднімають і питання ризиків, які вони створюють для суспільства і життя людей в цілому. Зокрема, все частіше питання які пов’язані із розробками штучного інтелекту.

Якщо говорити про правову площину цього питання, то воно не є новим для юридичного дискурсу. Перші дослідження та заходи, присвячені різним аспектам штучного інтелекту та права розпочалися ще у 1970-1980-х рр. Особливо можна відзначити дисертацію американської дослідниці Енн Гарднер «Підхід штучного інтелекту до юридичного обґрунтування», яку було захищено у 1984 р. у Стенфордському університеті .

Окрім окремих досліджень, відбувався і розвиток наукової співпраці у цій сфері. Так, у 1987 р. відбулася перша Міжнародна конференція присвячена штучному інтелекту та праву, яка від тоді стала регулярною і проводитися що два роки. Вже у 1991 р. було створено Міжнародну асоціацію штучного інтелекту та права ,а у 1992 Асоціацією розпочалася публікація «Штучний інтелект та право».

Резолюція.

Проте на офіційному рівні здійснюються лише перші кроки в цьому напрямку. Зокрема, певна робота з розробки правових стандартів в цій сфері ведеться в країнах Східної Азії та США. Проте найбільш практичні заходи в цій сфері, наразі, вживаються в Європейському Союзі. Європейський Парламент 16 лютого 2017 р. ухвалив Резолюцію2015/2103(INL) щодо цивільно-правового регулювання робототехніки з рекомендаціями для Європейської Комісії. «Норми цивільного права про робототехніку». Документ, що складається з понад сотні пунктів, присвячено найрізноманітнішим аспектам і проблемам робототехніки та штучного інтелекту. Зокрема, пропонується закріпити правові основи використання штучного інтелекту та впровадження загальноєвропейської системи реєстрації «розумних» машин. За задумом парламентарів, окремим категоріям роботів слід присвоїти індивідуальний реєстраційний номер, який заноситиметься до спеціального реєстру, де можна буде знайти детальну інформацію про робота, включаючи дані про виробника, власника й умови виплати компенсації у разі спричинення шкоди. А підтримкою системи штучного інтелекту та її контролем повинно займатися спеціалізоване агентство з робототехніки, яке могло б взятися і за інші аспекти регулювання у цій області. Крім того, у Європарламенті абсолютно слушно зазначили, що однією з областей, які розвиваються найшвидше, залишається роботизація людського організму, що призводить до зростання нашої залежності від гаджетів. Провідні європейські держави готові законодавчо визнати автором твору комп’ютерну програму і поставити штучний інтелект на один щабель з людським. Проте в Японії законодавці виявилися набагато прогресивнішими. Ще у 2016 р. на засіданні державної комісії з інтелектуального права було прийнято рішення розпочати розробку нормативних документів щодо захисту авторських прав на продукти творчої діяльності, створені штучним інтелектом. На думку очільників агентства, такий крок має стати підтримкою для компаній, що працюють над створенням і впровадженням інновацій.

Особливої уваги заслуговую обґрунтування потреби в правовому регулюванні цього роду питань, яке міститься в п. s) Резолюції, та представлене двома основними аргументами:

  • створити передбачувані та достатньо чіткі умови, згідно з якими підприємства зможуть розвивати власні проекти та планувати власні бізнес-моделі;
  • забезпечити, що ЄС та його держави-члени зберігають контроль над встановленням правових стандартів і не будуть змушені адаптувати та жити за стандартами встановленими іншими

Як бачимо необхідність регулювання розглядається крізь призму об’єктивних потреб ЄС та держав членів та бізнесу, який працює в цій сфері, а не просто через «доцільність» створення нормативної та бюрократичної інфраструктури в сфері, де вона наразі відсутня. У зв’язку із цим в документі наголошується на тому, що такі регуляторні норми «не повинні впливати на процеси дослідження, інновацій та розвитку» та що майбутні ініціативи з регулювання в сфері робототехніки та штучного інтелекту «не обмежують інновації сфері».

Аналіз змісту документу, дозволяє виділити кілька основних блоків питань, які в ньому покривається, в тому числі:

  • основні суспільні, економічні, етичні та правові проблеми та виклики, які необхідно врегулювати у зв’язку із розвитком робототехніки та штучного інтелекту;
  • питання регулювання розробки та використання робототехніки на сучасному етапі;
  • вимоги щодо стандартизації при розробці відповідних технологій; – питання контролю за прийняттям рішень при використанні технологій робототехніки та штучного інтелекту;
  • створення інституціолізованої системи контролю в сфері робототехніки та штучного інтелекту;
  • питання цивільно-правової відповідальності у зв’язку з розробкою та використанням робототехніки та штучного інтелекту;
  • забезпечення захисту персональних даних при використанні цих технологій.

Велика увага в Резолюції присвячена саме питанням цивільно-правової відповідальності за негативні наслідки використання робототехніки та штучного інтелекту. Найперше слід відзначити, що в документі наголошується, що: «…згідно із чинною правовою базою, роботи (а з ними і технології штучного інтелекту- Прим.Авт.) не можуть бути притягненими до відповідальності за дії. що спричинили шкоду третім сторонам» (п. ad) та, що «на цьому етапі відповідальність повинна покладатися на людину» (п. 56) .У п. ad) вказується, що відповідальність в такому випадку може бути покладена на одного з «агентів» : а) виробника, б) оператора, в) власника чи г) користувача. Одним із ключових критерії, які передбачені для такого встановлення відповідальності в цьому випадку є доведення факту, що «агент» міг передбачити і запобігти шкідливим наслідкам. Також, в п. 59) пропонується впровадження обов’язкової системи страхування для такого роду технологій (на зразок тієї, що існує для автомобільного транспорту), в рамках якої виробники та власники таких технологій будуть зобов’язані здійснювати страхування потенційної шкоди від їх використання.

Підсумовуючи, варто зазначити, що ця Резолюція є одним з перших реальних кроків на шляху до законодавчого закріплення стандартів розробки та використання штучного інтелекту. Попри те, що вона носить винятково рекомендаційний характер її положення дають можливість сформувати уявлення про те, що буде лежати в основі норм, що регламентуватимуть відповідну діяльність в найближчій перспективі.

Україна.

Для України аналіз змісту цієї Резолюції є важливим як в розрізі того, що з’являється все більше компаній, які здійснюють діяльність із розробки технологій на основі та/чи із залученням штучного інтелекту, так і розробки власних правових стандартів регулювання з цього приводу. Враховуючи курс на європейську інтеграцію нашої держави, очевидно, що саме стандарти ЄС в цій сфері будуть покладені в основу відповідних норм українського законодавства в майбутньому.

Відповідно, завданням штучного інтелекту, у випадку притягнення його до юридичної відповідальності, є коригування своїх дій та поведінки, тобто виправлення та демонстрація такого виправлення. Тут варто згадати ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України, яку дуже добре адаптовано до питань відповідальності штучного інтелекту: «Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами».

На жаль, наразі Україна відстає у багатьох напрямах розвитку, а саме: практично у всіх галузях економіки; у частині виконання державою своїх функцій, перш за все правоохоронної; взагалі у функціонуванні державного механізму. Відтак, розробка штучного інтелекту та середовища, у якому буде функціонувати штучний інтелект, як суб’єкт, у нас перебуває на початковій стадії своєї розробки та становлення. Потрібна державна програма щодо стимулювання розробки штучного інтелекту та його середовища, яка має бути обачною й виваженою, адже вчені вже сьогодні попереджають, що безконтрольний розвиток цих технологій становить для людства велику загрозу, бо такі системи давно використовуються збройними силами різних країн і їх автономність піднімає питання на рівень міжнародного права, прав людини та гуманітарного права

Світ.

Як приклад, світова спільнота нині вже обговорює британський стартап Jukedeck, який розробив штучний інтелект, здатний писати музику, пророкуючи, що вже через 10 –15 років авторство чи не половини популярних музичних творів належатиме штучному інтелектові.

Вчені з Університетського коледжу Лондона і Університету Шеффілда створили“комп’ютерного суддю”, який передбачає рішення Європейського суду з прав людини з точністю до 79 %. Розроблений алгоритм бере до уваги не лише законні докази, але й моральний бік справи. “Комп’ютерний суддя” аналізує текст справи, використовуючи «алгоритм машинного навчання”. Науковці не розглядають винахід як заміну суддів чи адвокатів, але вважають його корисним для швидкого виявлення закономірностей у прийнятті рішень суддями. “Це може бути цінним інструментом для визначення справ, у яких є порушення Європейської конвенції про права людини”, – зазначено у повідомленні. Для розробки алгоритму команда дозволила “комп’ютерному судді” просканувати опубліковані рішення з 584 справ щодо катувань, приниження гідності та “Інформація і право” № 2(21)/2017 126 справедливих суддів: “електронний суддя” встановив вердикти з 79 % точності. Одночасно вчені встановили, що рішення Європейського суду з прав людини часто базуються на моральних аспектах, а не правових аргументах.

Висновки.

Дослідження в сфері робототехніки та їх втілені результати вже сьогодні значною мірою впливають на життя сучасних суспільств. Можливість створення штучного інтелекту, який дорівнює інтелекту людини або перевищує його, є доволі реальною та такою, що може бути досягнута у найближчому майбутньому, у найближчі десятиріччя. “Інформація і право” № 2(21)/2017 131 Неминуче наближається час, коли людство буде поділяти середовище свого існування зі штучним інтелектом. Доволі реальною та перспективною вбачається можливість визнання штучного інтелекту суб’єктом правовідносин, наділення його правовим статусом “електронної особистості (електронної особи)”. Цілком реальною є перспектива застосування до штучного інтелекту заходів кримінально-правового характеру, поява у зв’язку з цим в Особливій частині КК України розділу під умовною назвою XIV-2 “Заходи кримінально-правового характеру щодо електронних осіб”. Роздуми щодо відповідальності штучного інтелекту мають сенс тільки в тому випадку, якщо людство збереже контроль над останнім.

Використані джерела

  1. http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=3728:do-problemi-pravovogo-regulyuvannya-shtuchnogo-intelektu&catid=8&Itemid=350
  2. http://aphd.ua/publication-388/
  3. http://ippi.org.ua/sites/default/files/17_1.pdf

М. Баковецький, Р. Бараненко Штучний інтелект і право

Share