Categories
штучний інтелект

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ І ПРАВО

Анастасія Петренко, КНЕУ

ВСТУП

Актуальність цього явища якнайкраще характеризує цитата виконавчого директора Google Сундара Пічаї: “Штучний інтелект — це нова електрика. Зовсім скоро нейронні мережі проникнуть у всі сфери життєдіяльності”.

Тема «Штучного інтелекту» сьогодні дедалі частіше виходить на перший план не тільки в галузі інформаційних систеем і технологій, але й у галузі права. Не секрет, що зараз у багатьох сферах штучний інтелект (ШІ) ефективніший за людину. Наприклад, ШІ-роботи швидше і точніше проводять нескладні (поки що) хірургічні операції.

Штучний інтелект – це унікальний продукт технічного прогресу, що дає змогу машинам вчитися, використовуючи людський і власний досвід, пристосовуватися до нових умов в рамках свого застосування, виконувати різнопланові завдання, які тривалий час були під силу лише людині, прогнозувати події й оптимізувати ресурси різного характеру.

Дискусії з приводу штучного інтелекту все частіше виникають останнім часом, в світлі активного розвитку інформаційних технологій. Нові можливості, які створює прогрес в цій сфері: робота з великими обсягами даних, машинне навчання, інструменти віртуальної та доповненої реальності з поміж іншого, піднімають і питання ризиків, які вони створюють для суспільства і життя людей в цілому. Зокрема, все частіше питання які пов’язані із розробками штучного інтелекту.

Якщо говорити про правову площину цього питання, то воно не є новим для юридичного дискурсу. Перші дослідження та заходи, присвячені різним аспектам штучного інтелекту та права розпочалися ще у 1970-1980-х рр.

Особливо можна відзначити дисертацію американської дослідниці Енн Гарднер «Підхід штучного інтелекту до юридичного обґрунтування», яку було захищено у 1984 р. у Стенфордському університеті .

Окрім окремих досліджень, відбувався і розвиток наукової співпраці у цій сфері. Так, у 1987 р. відбулася перша Міжнародна конференція присвячена штучному інтелекту та праву, яка від тоді стала регулярною і проводитися що два роки.

Вже у 1991 р. було створено Міжнародну асоціацію штучного інтелекту та права ,а у 1992 Асоціацією розпочалася публікація «Штучний інтелект та право».

Тому можемо сказати, що основна проблемака даного питання на сьогодні:

  • відсутність будь-якої нормативно-правової бази в Україні, і досить низька її якість у всьому світі;
  • відсутність регулювання правовідносин між штучним інтелектом та людьми;
  • відсутність кримінальної відповідальності за порушення закону.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Штучний інтелект (далі – ШІ) — це сукупність наук і методів, яка здатна обробляти дані для розробки дуже складних комп’ютерних задач. ШІ наділений людськими якостями й окрім вирішення проблем він здатний навчатися. Тому важливою частиною ШІ є машинне навчання (Machine Learning, або ML). Найважливішою умовою навчання ШІ у сфері правосуддя є наявність великого масиву відкритих даних і безперешкодний доступ до них.

Це дозволяє краще проаналізувати судову практику та спрогнозувати результат. Чим більше доступних даних, тим більше ШІ в змозі вдосконалити моделі й тим самим покращити здатність прогнозування. ШІ імітує роботу людського мозку за допомогою системи нейронних мереж, що побудована на принципі організації і функціонування біологічних нейронних клітин — нервових клітин живого організму. Проте очевидним недоліком ШІ є брак такої людської якості, як емпатія, тобто співпереживання: у той час, як суддя може прийняти доводи відповідача, наприклад, при несвоєчасній сплаті аліментів або ж погашення заборгованості, машина ніяких поступок робити не буде.

Деякі застосунки ШІ:

  • розпізнавання облич;
  • зчитування біометричних показників;
  • обробка геолокацій для забезпечення дотримання режиму переміщень.

Останні мають ризики щодо порушень прав людини, зокрема права на приватність. Традиційно деякі заходи для суспільного блага, на кшталт масового спостереження за людьми, потребують адекватних юридичних гарантій забезпечення цих прав. 

Де вже зараз штучному інтелектові потрібна юриспруденція:

  • захист персональних даних (основа ШІ – це збирання ПЕТАБАЙТів персональних даних);
  • регулювання господарської діяльності з виробництва роботів чи програмного забезпечення;
  • питання цивільно-правової і кримінальної відповідальності;
  • авторські права на твори, створені штучним інтелектом;
  • кібербезпека й застосування ШІ;
  • «змішана юстиція» та «юстиція штучного інтелекту», тобто застосування ШІ в правосудді;
  • роль ШІ в протидії зміні клімату й поширенню фейків;
  • права людини та дискримінація.

Важливо розуміти, що ШІ – це також чергова нова технологія, яку варто врегулювати з правового погляду.

Проте на офіційному рівні здійснюються лише перші кроки в цьому напрямку. Зокрема, певна робота з розробки правових стандартів в цій сфері ведеться в країнах Східної Азії та США.

Проте найбільш практичні заходи в цій сфері, наразі, вживаються в Європейському Союзі. Європейський Парламент 16 лютого 2017 р. ухвалив Резолюцію2015/2103(INL) щодо цивільно-правового регулювання робототехніки з рекомендаціями для Європейської Комісії. «Норми цивільного права про робототехніку».

Документ, що складається з понад сотні пунктів, присвячено найрізноманітнішим аспектам і проблемам робототехніки та штучного інтелекту.

Зокрема, пропонується закріпити правові основи використання штучного інтелекту та впровадження загальноєвропейської системи реєстрації «розумних» машин.

За задумом парламентарів, окремим категоріям роботів слід присвоїти індивідуальний реєстраційний номер, який заноситиметься до спеціального реєстру, де можна буде знайти детальну інформацію про робота, включаючи дані про виробника, власника й умови виплати компенсації у разі спричинення шкоди.

А підтримкою системи штучного інтелекту та її контролем повинно займатися спеціалізоване агентство з робототехніки, яке могло б взятися і за інші аспекти регулювання у цій області.

Крім того, у Європарламенті абсолютно слушно зазначили, що однією з областей, які розвиваються найшвидше, залишається роботизація людського організму, що призводить до зростання нашої залежності від гаджетів. Провідні європейські держави готові законодавчо визнати автором твору комп’ютерну програму і поставити штучний інтелект на один щабель з людським.

Проте в Японії законодавці виявилися набагато прогресивнішими. Ще у 2016 р. на засіданні державної комісії з інтелектуального права було прийнято рішення розпочати розробку нормативних документів щодо захисту авторських прав на продукти творчої діяльності, створені штучним інтелектом. На думку очільників агентства, такий крок має стати підтримкою для компаній, що працюють над створенням і впровадженням інновацій.

Особливої уваги заслуговую обґрунтування потреби в правовому регулюванні цього роду питань, яке міститься в п. s) Резолюції, та представлене двома основними аргументами:

  • створити передбачувані та достатньо чіткі умови, згідно з якими підприємства зможуть розвивати власні проекти та планувати власні бізнес-моделі;
  • забезпечити, що ЄС та його держави-члени зберігають контроль над встановленням правових стандартів і не будуть змушені адаптувати та жити за стандартами встановленими іншими

Як бачимо необхідність регулювання розглядається крізь призму об’єктивних потреб ЄС та держав членів та бізнесу, який працює в цій сфері, а не просто через «доцільність» створення нормативної та бюрократичної інфраструктури в сфері, де вона наразі відсутня.

У зв’язку із цим в документі наголошується на тому, що такі регуляторні норми «не повинні впливати на процеси дослідження, інновацій та розвитку» та що майбутні ініціативи з регулювання в сфері робототехніки та штучного інтелекту «не обмежують інновації сфері».

Аналіз змісту документу, дозволяє виділити кілька основних блоків питань, які в ньому покривається, в тому числі:

  • основні суспільні, економічні, етичні та правові проблеми та виклики, які необхідно врегулювати у зв’язку із розвитком робототехніки та штучного інтелекту;
  • питання регулювання розробки та використання робототехніки на сучасному етапі;
  • вимоги щодо стандартизації при розробці відповідних технологій; – питання контролю за прийняттям рішень при використанні технологій робототехніки та штучного інтелекту;
  • створення інституціолізованої системи контролю в сфері робототехніки та штучного інтелекту;
  • питання цивільно-правової відповідальності у зв’язку з розробкою та використанням робототехніки та штучного інтелекту;
  • забезпечення захисту персональних даних при використанні цих технологій.

Велика увага в Резолюції присвячена саме питанням цивільно-правової відповідальності за негативні наслідки використання робототехніки та штучного інтелекту.

Найперше слід відзначити, що в документі наголошується, що: «…згідно із чинною правовою базою, роботи (а з ними і технології штучного інтелекту- Прим.Авт.) не можуть бути притягненими до відповідальності за дії. що спричинили шкоду третім сторонам» (п. ad) та, що «на цьому етапі відповідальність повинна покладатися на людину» (п. 56) .У п. ad) вказується, що відповідальність в такому випадку може бути покладена на одного з «агентів» : а) виробника, б) оператора, в) власника чи г) користувача. Одним із ключових критерії, які передбачені для такого встановлення відповідальності в цьому випадку є доведення факту, що «агент» міг передбачити і запобігти шкідливим наслідкам.

Також, в п. 59) пропонується впровадження обов’язкової системи страхування для такого роду технологій (на зразок тієї, що існує для автомобільного транспорту), в рамках якої виробники та власники таких технологій будуть зобов’язані здійснювати страхування потенційної шкоди від їх використання.

Підсумовуючи, варто зазначити, що ця Резолюція є одним з перших реальних кроків на шляху до законодавчого закріплення стандартів розробки та використання штучного інтелекту.

Попри те, що вона носить винятково рекомендаційний характер її положення дають можливість сформувати уявлення про те, що буде лежати в основі норм, що регламентуватимуть відповідну діяльність в найближчій перспективі.

Україна.

Для України аналіз змісту цієї Резолюції є важливим як в розрізі того, що з’являється все більше компаній, які здійснюють діяльність із розробки технологій на основі та/чи із залученням штучного інтелекту, так і розробки власних правових стандартів регулювання з цього приводу.

Враховуючи курс на європейську інтеграцію нашої держави, очевидно, що саме стандарти ЄС в цій сфері будуть покладені в основу відповідних норм українського законодавства в майбутньому.

Відповідно, завданням штучного інтелекту, у випадку притягнення його до юридичної відповідальності, є коригування своїх дій та поведінки, тобто виправлення та демонстрація такого виправлення.

Тут варто згадати ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України, яку дуже добре адаптовано до питань відповідальності штучного інтелекту: «Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами».

На жаль, наразі Україна відстає у багатьох напрямах розвитку, а саме: практично у всіх галузях економіки; у частині виконання державою своїх функцій, перш за все правоохоронної; взагалі у функціонуванні державного механізму.

Нещодавно з’явилася напрацьована колегами з Мінцифри і комітету з питань ШІ Концепція розвитку ШІ в Україні. Останню потрібно затвердити на рівні уряду. Крім того, заснували Асоціацію розвитку ШІ. 

Відтак, розробка штучного інтелекту та середовища, у якому буде функціонувати штучний інтелект, як суб’єкт, у нас перебуває на початковій стадії своєї розробки та становлення.

Потрібна державна програма щодо стимулювання розробки штучного інтелекту та його середовища, яка має бути обачною й виваженою, адже вчені вже сьогодні попереджають, що безконтрольний розвиток цих технологій становить для людства велику загрозу, бо такі системи давно використовуються збройними силами різних країн і їх автономність піднімає питання на рівень міжнародного права, прав людини та гуманітарного права

Як приклад, світова спільнота нині вже обговорює британський стартап Jukedeck, який розробив штучний інтелект, здатний писати музику, пророкуючи, що вже через 10 –15 років авторство чи не половини популярних музичних творів належатиме штучному інтелектові.

Вчені з Університетського коледжу Лондона і Університету Шеффілда створили“комп’ютерного суддю”, який передбачає рішення Європейського суду з прав людини з точністю до 79 %.

Розроблений алгоритм бере до уваги не лише законні докази, але й моральний бік справи. “Комп’ютерний суддя” аналізує текст справи, використовуючи «алгоритм машинного навчання”.

Науковці не розглядають винахід як заміну суддів чи адвокатів, але вважають його корисним для швидкого виявлення закономірностей у прийнятті рішень суддями. “Це може бути цінним інструментом для визначення справ, у яких є порушення Європейської конвенції про права людини”, – зазначено у повідомленні.

Для розробки алгоритму команда дозволила “комп’ютерному судді” просканувати опубліковані рішення з 584 справ щодо катувань, приниження гідності: “електронний суддя” встановив вердикти з 79 % точності. Одночасно вчені встановили, що рішення Європейського суду з прав людини часто базуються на моральних аспектах, а не правових аргументах.

ВИСНОВКИ

Розглянуті питання є дискусійними та відкритими для широкого обговорення з огляду на їх актуальність та важливість для забезпечення сталого розвитку суспільства і збереження людства.

Дослідження в сфері робототехніки та їх втілені результати вже сьогодні значною мірою впливають на життя сучасних суспільств. Можливість створення штучного інтелекту, який дорівнює інтелекту людини або перевищує його, є доволі реальною та такою, що може бути досягнута у найближчому майбутньому, у найближчі десятиріччя.

Отже, і створення, і застосування ШІ має бути врегульованим – для блага всього суспільства. Саме лиш законодавче визначення поняття «штучний інтелект» відкриє доступ ШІ до нових сфер і галузей економіки.

Платформа рекрутингу на основі штучного інтелекту для юридичних компаній – Suited

Share

One reply on “ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ І ПРАВО”