Бізнес-інкубатор як об’єкт інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва: правовий статус і класифікація

Мачуський В.В., КНЕУ

 

Бізнес-інкубатор як об’єкт інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва: правовий статус і класифікація (PDF)

Інтеграція України в Європейський правовий простір об’єктивно викликає необхідність критичного осмислення законодавчого забезпечення інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва, уточнення понятійного апарату, що застосовується в межах правового забезпечення вказаної інфраструктури, з метою вдосконалення законодавства в сфері підприємництва в Україні

Постанова проблеми. Створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва в Україні реалізується через принцип доступності об’єктів інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва для всіх суб’єктів малого і середнього підприємництва. До об’єктів інфраструктури належать, зокрема, бізнес-інкубатори, які провадять діяльність спрямовану на розвиток суб’єктів малого і середнього підприємництва. На разі має місце законодавча невизначеність поняття бізнес інкубатора, що на практиці викликає непорозуміння стосовно правового статусу останнього, призводить до неоднозначного тлумачення послуг, які повинні надавати бізнес-інкубатори, що, в свою чергу, утруднює розбудову належної інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню питань інкубування бізнесу присвячена значна кількість праць вітчизняних. Так, важливими є праці А.Б. Немченко, Т.Б. Немченко, Л.С. Безуглої, М.Г. Долгополова, Р.І. Завадяка, Я.Ф. Копусяка, Л. Т. Шевчук. Водночас, переважна більшість праць в яких висвітлюються проблеми створення і функціонування бізнес-інкубаторів як об’єктів інфраструктури розвитку малого і середнього підприємництва належить вченим економістам, а питання саме правового забезпечення діяльності бізнес-інкубаторів залишаються дослідженими не в достатній мірі.

Мета даної статі полягає у викладені результатів дослідження особливостей правового статусу бізнес-інкубаторів як об’єктів інфраструктури розвитку малого і середнього підприємництва у контексті, встановлення видів бізнес-інкубаторів, вироблення практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності законодавства в сфері малого і середнього підприємництва в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Більшість розвинених країни світу досягли значних успіхів у соціально-економічному розвитку завдяки цілеспрямованій та виваженій державній політиці, спрямованій на підтримку та розвиток малих та середніх підприємств, які являють собою рушійною силою економіки [1, c. 118].

Так, суб’єкти малого і середнього підприємництва (далі МСП) становлять 99% усіх підприємств в Європейському Союзі і забезпечують більше ніж половину робочих місць в ЄС [2, c.7].

Одним із об’єктів інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва є бізнес-інкубатори. Як зазначають Немченко А.Б. і Немченко Т.Б. бізнес-інкубатор – це однин із варіантів, поряд з «науковими центрами» і «бізнес центрами», тих організаційних форм взаємодії науки і підприємництва, що являє собою складний багатофункціональний комплекс, який забезпечує, поряд з іншим, сприятливі умови для ефективної діяльності новоутворених малих інноваційних фірм, які реалізують цікаві наукові ідеї [3, c. 37].

В свою чергу, Л. Т. Шевчук визначає бізнес-інкубатор як спеціалізовану організацію, яка надає комплекс послуг (бухгалтерських, юридичних, консалтингових, інформаційних, орендних, адміністративно-технічних) суб’єктам підприємницької діяльності на сприятливих умовах з метою їх адаптації до ринкового середовища [4, c. 178].

Л.С. Безугла розглядає бізнес-інкубатор як складний багатофункціональний комплекс, який забезпечує, поряд з іншим, сприятливі умови для ефективної діяльності новоутворених малих та середніх фірм, які реалізують цікаві наукові ідеї [5, c. 13].

Р.І. Завадяк, Я.Ф. Копусяк, викладаючи теоретичні основи функціонування бізнес інкубаторів і встановлюючи такі види бізнес-інкубаторів, як прибуткові, неприбуткові і бізнес-інкубатори, які функціонують при вищих навчальних закладах, водночас, вказують на ту обставину, що досі законодавчо не визначено поняття бізнес-інкубатора, а у Господарському кодексі України взагалі не згадується така організації, як бізнес-інкубатор [6, c. 81].

На недостатній рівень розвитку бізнес інкубаторів, зокрема, через відсутність законодавчого регламентування діяльності останніх вказують також В.Ф. Савченко і М.Г. Долгополов [7, c. 205].

Таким чином, у вітчизняній наукові літературі бізнес-інкубатор, зокрема, визначається як: 1) організаційна форма взаємодії науки і підприємництва; 2) спеціалізована організація, яка надає комплекс послуг суб’єктам підприємницької діяльності; 3) багатофункціональний комплекс для забезпечення ефективної діяльності новоутворених малих та середніх фірм.

Крім того, вітчизняними вченими вказується на законодавчу невизначеність поняття бізнес-інкубатора, відсутність законодавчої регламентації діяльності бізнес-інкубаторів, в тому числі відсутність у Господарському кодексі України такої організації, як бізнес-інкубатор.

В цілому погоджуючись із наведеними поглядами вітчизняних вчених стосовно поняття і статусу бізнес-інкубатора, видається необхідним зауважити таке.

Чинне спеціальне законодавство України в сфері підприємництва, спрямоване на правову регламентацію бізнес-інкубаторів, містить суперечливі положення стосовно правового статусу бізнес-інкубатора як складової інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва.

Так, відповідно до Закону України “Про інноваційну діяльність” від 04.07.2002 р. [8] поняття бізнес-інкубатора, інноваційного бізнес-інкубатора, інноваційного центру, технопарку, технополісу тощо охоплюються поняттям інноваційного підприємства. Іншими словами, бізнес-інкубатор, є видом інноваційного підприємства.

Водночас, відповідно до статей 1,16 Закону України “Про інноваційну діяльність” від 04.07.2002 р. інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) -підприємство (об’єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і (або) послуг.

В свою чергу, інноваційним підприємством визнається підприємство (об’єднання підприємств) будь-якої форми власності і таке підприємство може функціонувати у вигляді інноваційного центру, бізнес-інкубатора,  технополісу, технопарку тощо.

Таким чином, виходячи із змісту наведених статей Закону України “Про інноваційну діяльність” від 04.07.2002 р. бізнес-інкубатор є видом інноваційного підприємства будь якої форми власності (приватне, державне, комунальне, змішаної форми власності) що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні  продукти  чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і (або) послуг.

Зазначені інноваційні продукти і послуги визначаються як результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим Законом України “Про інноваційну діяльність” від 04.07.2002 р.

Разом з тим, у контексті підтримки та розвитку малого і середнього підприємництва український законодавець одночасно визначає бізнес-інкубатори і як складову інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва.

Так, в положеннях ст. 14 Закону України “Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва” від 22.03.2012 р. [9], зокрема, зазначено, що до об’єктів інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва належать бізнес-інкубатори, основним завданням яких є сприяння розвитку малого і середнього підприємництва.

Відповідно до положень наведеної статті, інфраструктурою підтримки малого і середнього підприємництва є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, які провадять діяльність, спрямовану на розвиток суб’єктів малого і середнього підприємництва, їх інвестиційної та інноваційної активності, просування вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на внутрішній і зовнішній ринки.

Таким чином, виходячи із змісту ст. 14 Закону України “Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва” від 22.03.2012 р. діяльність бізнес-інкубаторів перш за все спрямована на розвиток суб’єктів малого і середнього підприємництва.

Отже, на даний момент чинне українське законодавство містить два підходи до визначення місця і ролі бізнес-інкубатора в сфері підприємництва.

Перший підхід визначає мету діяльності бізнес-інкубатора як розробку, вироблення і реалізацію інноваційних продуктів, продукції чи послуг. Вказані бізнес-інкубатори визнаються інноваційними підприємствами і обсяг виробленими ними інноваційних продуктів, продукції чи послуг у грошовому вимірі повинен перевищувати 70 відсотків від загального обсягу вироблених продукції і послуг.

Другий підхід відносить бізнес-інкубатори до об’єктів інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва, діяльність яких спрямована перш за все на розвиток суб’єктів малого і середнього підприємництва, просування вироблених ними товарів (робіт, послуг), на внутрішній і зовнішній ринки.

Таким чином, в узагальненому вигляді, відповідно до чинного законодавства, бізнес-інкубатори визнаються як виробниками інноваційних продуктів, продукції чи послуг (інноваційні підприємства), так і об’єктами інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва, діяльність яких спрямована на розвиток суб’єктів малого і середнього підприємництва.

Іншими словами, бізнес-інкубатори одночасно є суб’єктами інноваційної діяльності і об’єктами інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва. Зазначена обставина покладає на бізнес інкубатори практично взаємовиключні функції і з правової точки зору зменшує ефективність правового регулювання в сфері підприємництва.

Разом з тим, виходячи із загальних засад правового регулювання функціонування бізнес-інкубаторів, видається доцільним зауважити таке.

Правова регламентація створення і функціонування бізнес-інкубатора як суб’єкта господарювання здійснюється, зокрема, відповідно до норм, що містяться в Конституції України [10], Господарському кодексі України (далі ГК) [11], Цивільному кодексі України (далі ЦК) [12], а також вже названими Законом України “Про інноваційну діяльність” від 04.07.2002 р., і Законом України “Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва” від 22.03.2012 р.

Так, загальні положення щодо захисту прав всіх суб’єктів господарювання містяться в положеннях ч. 4 ст. 13 Конституції України, а саме: «Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і суб’єктів господарювання…».

У широкому сенсі, враховуючи положення ст. 55 ГК, бізнес інкубатор необхідно визнати як суб’єктом господарювання, що здійснює господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), має відокремлене майно і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

У вузькому сенсі, враховуючи положення ГК і спеціального законодавства, бізнес-інкубатор є суб’єктом господарювання, що провадить діяльність, спрямовану на розвиток суб’єктів малого і середнього підприємництва, їх інвестиційної та інноваційної активності, просування вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на внутрішній і зовнішній ринки. Вказана діяльність може буди визнана окремим видом господарської діяльності – інкубування бізнесу. Інкубування бізнесу як вид господарської діяльності має власне коло учасників: бізнес-інкубатори, суб’єкти малого і середнього підприємництва, органи державної влади і місцевого самоврядування, наділені відповідною компетенцією, споживачі і громадські організації.

Разом з тим, бізнес інкубатор як господарська організація може бути створений як юридична особа відповідно до ЦК і як підприємство відповідно до ГК.

Виходячи із змісту глави 7 ЦК бізнес-інкубатор як юридична особа є організацією створеною і зареєстрованою в установленому законом порядку (ст. 80 ЦК). Крім того, враховуючи загальний поділ на види юридичних осіб і організаційно-правові форми юридичних осіб, бізнес інкубатор може бути створений у формі товариств, установ та інших формах встановлених законом.

В свою чергу, враховуючи загальний поділ товариств на підприємницькі і непідприємницькі, бізнес-інкубатор, створений у формі товариства може бути як підприємницьким товариством, яке здійснює підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками, так і непідприємницьким товариством . Бізнес-інкубатор як підприємницьке товариство може бути створений лише у формі господарського товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничого кооперативу. Бізнес-інкубатор, створений як непідприємницьке товариство не має на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Вказаний поділ бізнес-інкубаторів на підприємницькі і непідприємницькі товариства певним чином кореспондується із положеннями ст. 3 ГК в частині поділу господарської діяльності на підприємництво і некомерційне господарювання.

Правовий статус бізнес-інкубатора як підприємства регламентується главою 7 ГК, яка має назву «Підприємство». В Україні підприємство визнається організаційною формою господарювання і законодавчим визначенням «підприємство» охоплюються перш за все суб’єкти господарювання, створені компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Законодавець, вказуючи на пріоритет створення підприємств державними органами або органами місцевого самоврядування, обережно згадує і «інших» суб’єктів, які можуть бути засновниками підприємств.

Так, в ст. 62 ГК зазначено, що підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ГК та іншими законами. Привертає увагу та обставина, що Законодавець визначає також і мету створення підприємств, а саме – задоволення, в першу чергу, суспільних, а потім особистих потреб.

Виходячи із змісту ст. 63 ГК, бізнес-інкубатори, створені як підприємства можуть бути таких видів: 1) приватні, що діють на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи); 2) колективні, що діють на основі колективної власності; 3) комунальні, що діють на основі комунальної власності громадян; 4) державні, що діють на основі державної власності; 5) бізнес-інкубатори засновані на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності); 6) бізнес-інкубатор як спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу бізнес-інкубатор може бути унітарним підприємством або корпоративним підприємством.

Бізнес-інкубатори залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб’єктів малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.

Бізнес-інкубатори як суб’єкти мікропідприємництва – це юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Бізнес-інкубатори як суб’єкти малого підприємництва – це юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Бізнес-інкубатори як суб’єкти великого підприємництва – це юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Інші бізнес-інкубатори належать до суб’єктів середнього підприємництва.

Висновки. Враховуючи наведені погляди вітчизняних вчених, аналіз чинного законодавства України, видається можливим дійти таких висновків:

1. На даний момент чинне законодавство містить два підходи до визначення місця і ролі бізнес-інкубатора в сфері підприємництва. Перший підхід визначає мету діяльності бізнес-інкубатора як розробку, вироблення і реалізацію інноваційних продуктів, продукції чи послуг. Вказані бізнес-інкубатори визнаються інноваційними підприємствами і обсяг виробленими ними інноваційних продуктів, продукції чи послуг у грошовому вимірі повинен перевищувати 70 відсотків від загального обсягу вироблених продукції і послуг. Другий підхід відносить бізнес-інкубатори до об’єктів інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва, діяльність яких спрямована перш за все на розвиток суб’єктів малого і середнього підприємництва, просування вироблених ними товарів (робіт, послуг), на внутрішній і зовнішній ринки.

2. Бізнес-інкубатор є суб’єктом господарювання, що провадить діяльність, спрямовану на розвиток суб’єктів малого і середнього підприємництва, їх інвестиційної та інноваційної активності, просування вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на внутрішній і зовнішній ринки. Вказана діяльність може буди визнана окремим видом господарської діяльності – інкубування бізнесу. Інкубування бізнесу як вид господарської діяльності має специфічні ознаки і власне коло учасників: бізнес-інкубатори, суб’єкти малого і середнього підприємництва, органи державної влади і місцевого самоврядування, наділені відповідною компетенцією, споживачі і громадські організації.

3. Бізнес інкубатор як господарська організація може бути створений як юридична особа відповідно до ЦК і як підприємство відповідно до ГК. Як юридична особа відповідно до ЦК бізнес-інкубатор може бути створений у вигляді підприємницького товариства або непідприємницького товариства. Бізнес-інкубатори, створені як підприємства можуть бути таких видів: 1) приватні, що діють на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи); 2) колективні, що діють на основі колективної власності; 3) комунальні, що діють на основі комунальної власності громадян; 4) державні, що діють на основі державної власності; 5) бізнес-інкубатори засновані на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності); 6) бізнес-інкубатор як спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу бізнес-інкубатор може бути унітарним підприємством або корпоративним підприємством.

Бізнес-інкубатори залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб’єктів малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.

4. Враховуючи специфіку діяльності бізнес-інкубатора як об’єкта інфраструктури розвитку малого і середнього підприємництва, можливо доцільно ставити питання про встановлення спеціальної форми для створення бізнес-інкубатора на законодавчому рівні.

Перспективними подальшими розвідками у контексті правового забезпечення діяльності бізнес-інкубаторів в Україні вбачаються питання правової регламентації інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва із можливим використанням досвіду правового регулювання сільськогосподарської дорадчої діяльності в Україні [6].

ЛІТЕРАТУРА

1. Стрельбіцька Н.Є., Редько Т.В. Мале та середнє підприємництво як фактор економічного зростання ЄС. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Випуск 7. Част. 3. 2016. C.118-124.

2. David J. Storey Understanding the Small Business Sector . London and New York. Routledge, 2016. 355 p.

3. А.Б. Немченко, Т.Б. Немченко Бізнес інкубатори в сфері сучасної державної підтримки розвитку регіональної інноваційної інфраструктури. Наукові праці КНТУ, Тернопіль. Економічні науки, 2010. Випуск 17. С. 36-41.

4. Шевчук Л. Т. Світовий і вітчизняний досвід створення і функціонування бізнес-інкубаторів. Регіональна економіка. 2013. № 1. С. 178-184.

5. Безугла Л.С. Державне регулювання розвитку малого та середнього підприємництва в умовах інформаційного суспільства : автореф. дис… канд. наук з держ. управління : 25.00.02. К., 2011. 20 с.

6. Завадяк Р.І., Копусяк Я.Ф. Теоретичні основи функціонування та види бізнес-інкубаторів в Україні. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Еономіка. Випуск 2 (43). 2014. С. 78-81

7. Савченко В. Ф., Долгополов, М. Г. Бізнес-інкубатори як інструмент державної підтримки розвитку малого підприємництва. Науковий вісник Полісся № 4 (8), ч. 2, 2016. С. 202-207.

8. Про інноваційну діяльність: закон України від 04.07.2002 № 40-IV // Офіційний сайт ВРУ. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/40-15

9. Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва: закон України від 22.03.2012 № 4618-VI // Офіційний сайт ВРУ. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4618-17

10. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 р. №254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

11. Господарський кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. № №436-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 18. Ст. 144.

12. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. № №435-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40. Ст. 356.

13. Ровний В.В. Проблеми правового регулювання діяльності дорадників та експертів дорадників сільськогосподарської дорадчої діяльності. Наше право. 2015. №5. С. 124-130.

 

Share

Leave a Reply

Your email address will not be published.