Тасенко Альона, ЕМП – 501, КНЕУ
Вступ
Правове регулювання інституту банкрута в Україні суттєво змінилося у зв’язку з прийняттям нової редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України: «Про банкрутство»: Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що привело до потреби переосмислити та дослідити за новим Законом про банкрутство норми ст. 20 та ч. 9 ст. 22 Закону про банкрутство, які регулюють питання визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника у процедурах банкрутства за заявами арбітражного керуючого, комітету кредиторів, конкурсних кредиторів, особливо при застосуванні цього інституту в судовій процедурі розпорядження майном.
Обов’язковим учасником провадження у справі про банкрутство є боржник – один із ключових суб’єктів права неспроможності. Інститут банкрутства має на меті не лише задоволення грошових вимог кредиторів, але і фінансове оздоровлення боржника, нормалізацію господарської діяльності останнього. У зв’язку з прийняттям нової редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» виникла необхідність комплексного дослідження правового статусу боржника у справі про банкрутство з урахуванням новел у законодавстві про неспроможність. Ряд проблем і прогалин у правовому регулюванні становища боржника потребують нагального виявлення та розв’язання.
