Циркулярна економіка. Організаційно-правові аспекти

Ярослав Федорчук,  Дмитро Серветник, ФББ-201, КНЕУ

Презентація

1. Вступ. Актуальність теми.

2. Визначення Циркулярна економіка та коротка характеристика

3. Циркулярна економіка в Україні ( за кордоном)

4. Для чого потрібна циркулярна економіка

5. Державне регулювання циркулярної економіки

6. Пропозиції до вдосконалення в Україні

7. Висновки

Вступ. Актуальність теми.

Циркулярна економіка є новою економічною моделлю, в якій акцент робиться на повторне використання матеріалів, а також на створення доданої вартості за допомогою послуг та інтелектуальних рішень. Циркулярна економіка передбачає, що ланцюг створення вартості організований так, що виходи одного ланцюга стають входами для іншого, знижуючи залежність від нових видів сировини. У глобальному сенсі циркулярна економіка є дуже актуальною, адже, за оцінками міжнародних організацій, глобальне значення ринку циркулярної економіки становить понад трильйон доларів США.

Відповідно, нині приватний і державний сектори працюють на міжнародному рівні у сприянні здійснення ініціатив щодо усунення перешкод і створення нових рішень, які прискорили б перехід до циркулярної економіки. Сучасний стан циркулярної економіки на рівні ОЕСР, ООН і ЄС розглядається як засіб прискорення переходу суспільства до більш ресурсозберігаючої системи, тим самим підвищуючи конкурентоспроможність і реагування на глобальні екологічні виклики та загрози. Китай і США, які є найбільшими в світі за викидами парникових газів і споживачами ресурсів, також нещодавно визнали можливості циркулярної економіки. Водночас ЄС, який відомий жорсткими еко логічними нормами, у 2015 р. представив документарний пакет циркулярної економіки, що спрямований на підвищення ефективності витрат, сальдо рахунку поточних операцій, підвищення самодостатності, збільшення кількості нових робочих місць та досягнення цілей у боротьбі з кліматичними змінами.

Визначення Циркулярна економіка та коротка характеристика

Економіка замкненого циклу або циркулярна економіка (англ. closed-loop economy, circular economy) — модель економічного розвитку, заснована на відновленні та раціональному споживанні ресурсів, альтернатива традиційній, лінійній, економіці. Характеризується створенням нових альтернативних економічних підходів, завданням яких є мінімізація негативного людського впливу на довкілля.

Характеристика

Економіка замкнутого циклу покликана змінити класичну лінійну модель виробництва, концентруючись на продуктах і послугах, які мінімізують відходи та інші види забруднень.

Основні принципи економіки замкнутого циклу засновані на відновленні ресурсів, переробці вторинної сировини, перехід від викопного палива до використання відновлюваних джерел енергії.

Даний тип економіки розглядається як частина Четвертої промислової революції, в результаті якої в цілому підвищиться раціональність використання ресурсів, в тому числі природних, економіка стане більш прозорою, передбачуваною, а її розвиток швидким і системним. «Циркулярная економіка» дозволяє створювати нові бізнес-моделі, через зменшення кількості використовуваної сировини і ресурсів, їх повторне використання, захист екології. Ключова ідея полягає в тому, щоб заново переосмислити споживчі навички від «взяти, використати і викинути» до моделі, коли продукти виготовляються і просуваються таким чином, щоб їх матеріали і компоненти можна використовувати багато разів.

Циркулярна економіка в Україні ( за кордоном)

Попередні оцінки показують, що запуск програми економіки замкнутого циклу на першому етапі тільки в рамках Євросоюзу зможе економити матеріалів на $300−380 млрд на рік. Сьогодні в ЄС працює програма Horizon 2020 року, яка підтримує інноваційні проекти в таких сферах, як управління відходами виробництва і харчовими відходами, стала переробна промисловість, промисловий симбіоз і біоекономіка. Іншими словами, ремонт, повторне використання і переробка перетворюються на стрімко зростаючий бізнес з великою кількістю нових робочих місць. Україна не повинна втрачати цю нагоду.

Малий бізнес, соціально-активні підприємці відіграватимуть тут основну роль. Індустрія ремонту і відновлення може сформувати велику кількість нових робочих місць, справити позитивний вплив на добробут населення.

Візьмемо європейський приклад — виробництво по відновленню запасних деталей до автомобілів, Renault. Відновлені запчастини (від водяних помп до двигунів) продаються з гарантією 1 рік за ціною 50−70% від вартості нових. На підприємстві працює понад 300 осіб, річний виторг становить близько $ 270 млн, рентабельність не гірше, ніж на основному виробництві автомобілів. Загалом за оцінками Європейської Асоціації постачальників автокомпонентів європейський ринок відновлених запчастин має річний потенційний обсяг в € 10−12 млрд. Щорічно на суму більше ніж $ 1,5 млрд США продають на експорт б/в мобільні телефони та побутову електроніку, відправляючи її на відновлення або переробку в Мексику, Індію, Гонконг і Китай.

Певно багатьом відомі ці вивіски «Майстерня з ремонту …», на які можна натрапити в спальних районах. Так ось в глобальному масштабі це високоприбутковий транснаціональний бізнес.

Де може знайти себе Україна прямо зараз

Є кілька напрямків переробки:

•   Папір, картон, PET і скло — золота класика. В Європі переробляють до 50%, у нас все ще дуже мало — настав час перетворювати це на бізнес.

•   Будівельне сміття — це найбільший за обсягами вид відходів в Європі. Однак на відміну від європейців ми не так успішно справляємося із завданням утилізації такого роду матеріалів. Часто це закінчується скидання на віддаленому пустирі, фактично формується нове звалище. Між тим, дроблення будівельного сміття, сортування і перепродаж (на підсипку, дороги і повторну будівництво) — це стабільний і прибутковий бізнес

•   Старий одяг — H&M і Marks & Spencer збирають використаний одяг, використовуючи спеціальні програми стимулювання. Лідер в сфері переробки компанія I: CO (Дочірнє підприємство SOEX). Вона має найбільші сортувальні потужності в Німеччині і 600 працівників там. Ще є підприємства в Індії та США. Зі старого одягу витягають пряжу, волокна для утеплювачів, автопромисловості тощо.

•   Органічні відходи — це потенційне джерело натуральних добрив для сільського господарства. Раціональне використання такого ресурсу допоможе Україні скоротити імпортозалежність цілої галузі, згладити ціновий тиск на сільськогосподарських виробників за рахунок підвищення конкуренції в секторі добрив і скоротити використання мінеральних добрив, які можуть чинити негативний вплив на навколишнє середовище.

•   Ремонт і відновлення побутової техніки — у нас є приклади майстерень і народних умільців, які ремонтують пральні машини або холодильники, але в промислових масштабах ніхто цього не робить. Ринок країн, що розвиваються хоче отримувати всі блага цивілізації, але за менші гроші. Відновлені побутові товари за конкурентною ціною — це хороший продукт. Хто перший призведе до в нас в країну таке виробництво буде пожинати плоди нової економіки в дії.

•   Автомобільні шини — їх, безумовно, необхідно переробляти. З них, наприклад, можна робити мати для дитячих та спортивних майданчиків, метал і волокна вдруге продавати.

Для чого потрібна циркулярна економіка

Центральною темою є питання про значне підвищення ефективності використання ресурсів. Пропозиція полягає у тому, щоб циркулярна економіка, яка передбачає легкість переробки, повторного використання, демонтажу та відновлення продукції, замінила традиційну лінійну модель «бери, виробляй і викидай», що домінувала в економіці до цього часу. Це, без сумніву, є основною передумовою для того, щоб залишитися у Планетарних межах.

На даний час Землі потрібно майже півтора року для відновлення того, що ми використовуємо за рік (так званий «екологічний відбиток»). Як урядові, так і бізнесові структури починають усвідомлювати, що наявні лінійні системи використання ресурсів наражають суспільство та підприємства на серйозні ризики. Обмеження щодо ресурсів, а також збільшення обсягів відходів та забруднення, може призвести до посилення загроз для добробуту та благополуччя людей та, з точки зору комерційної діяльності, – для конкурентоспроможності, прибутків та безперервності бізнесу. Простіше кажучи, існує гостра потреба у декаплінгу (аналізу функціонування галузей економіки України, або, іншими словами, у переході до інклюзивної та циркулярної економіки. «Циркулярною економікою» є промислова система, яка за своїм наміром та замислом є відновною. Ідея полягає у тому, щоб замість викидання продуктів до того, як їхня цінність буде повністю реалізована, ми повинні використовувати їх – не тільки одноразово, але й багаторазово. На даний час лише кілька процентних пунктів вартості первісного продукту окупається після використання.

Державне регулювання циркулярної економіки

Як справи в Україні?

Певно, вам уже зрозуміло, що циркулярна економіка мусить базуватися не на зміні поведінки окремої людини, а на зміні системи?

Але щоб її законам підкорилася велика промисловість, для неї у цій моделі мають бути очевидні переваги. І вони є. Для конкретних компаній на ринку – це:

• суттєва економія матеріалів,

• стійке ресурсокористування,

• стимулювання інновацій,

• можливість задовольнити потреби постійно зростаючого населення Землі,

• зростання економіки і доходів: збільшення рівня переробки та повторного використання може створити додатково один трильйон доларів для глобальної економіки до 2025 року.

«Сьогодні в Україні ринок вторинної сировини є непрозорим. Більш ніж на 50% він перебуває в тіні. Крім цього, ринок переробки твердих побутових відходів, а отже, також вторинних ресурсів, в Україні є на початковій стадії розвитку.

Причиною цьому є відсутність тарифу на переробку твердих побутових відходів. Незважаючи на те, що законодавство України передбачає роздільний збір твердих побутових відходів, виконання його положень є обмеженим. Для ефективного розвитку ринку вторинної сировини в Україні необхідно прийняти європейські прозорі закони (не лобістські).

Але першочерговим кроком має бути прийняття тарифу на переробку вторинної сировини. А також – створення та впровадження всеукраїнської концепції розвитку сфери поводження з відходами, яка була б базовою для розвитку таких концепцій на регіональному та місцевому рівнях».

«Веолія» – міжнародна компанія, яка надає послуги у сферах поводження з відходами, водопостачання і водовідведення та енергопостачання, вже понад 160 років веде успішну діяльність і присутня у майже 50 країнах світу. В Україні компанія «Веолія» працює у сфері поводження з відходами від 1995 року і представлена чотирма дочірніми підприємствами: в Києві, Чернівцях, Тернополі та Ялті. Збираючи відходи роздільно, компанія забезпечує їх переробку, – частину відправляє на утилізацію компаніям-переробникам, а частину сортує, пресує та реалізує як вторинну сировину. У другому випадку, залежно від попиту на ринку, йдеться, зокрема про макулатуру, різні види пластику, різні кольори скла, жерстяні бляшанки, тетра-пак тощо. У листопаді 2017 року прийнято Національну стратегію управління відходами в Україні до 2030 року . В ній відмічається незадовільний стан поводження з відходами в Україні та ставиться головною ціллю «впровадження системного підходу до поводження з відходами на державному та регіональному рівні, зменшення обсягів утворення відходів та збільшення обсягу їх переробки та повторного використання», тобто наближення до основних принципів циркулярної економіки.

Пропозиції до вдосконалення в Україні

В Україні поводження із сміттям включає переважно утилізацію, спалювання та видалення у спеціально відведені місця чи об’єкти. За статистикою, 1/7 усієї території країни завалена сміттям, а на переробку йде лише 4%; в більшості своїй воно піддається видаленню у спеціально відведені місця (близько 70%), значна частка утилізується (близько 30%), невелика частка (< 0,3%) спалюється. Станом на 2017 рік в Україні накопичено 12,4 млрд. т відходів, у тому числі 0,37 млрд. т за 2017 рік. А в структурі відходів у 2017 році найбільшу частку все ще займають відходи збагачення вугілля та відходи, які проводяться під час розривних робіт у процесі будівництва шахт, розрізів, видобування вугілля, шлам та «хвости» збагачення руд залізних, відходи розроблення кар’єром руди залізної, залишки видобування вапняку в кар’єрах, шлаки доменні та сталеплавильні конверторні, феромарганцеві, нікелеві, паливні, зольні, металобрухт . Щодо часткової утилізації цих відходів, то спостерігається нарощування вторинного використання шлаків доменного, сталеплавильного та феросплавного виробництва, але проблема все ще залишається гострою . Наразі в країні припинив свою діяльність єдиний сміттєпереробний завод у м. Рівне та чотири сміттєспалювальних заводи, з яких працював до серпня 2018 року лише Київський завод «Енергія». Він переробляв до 25% обсягу твердих побутових відходів життєдіяльності Києва, при цьому створюючи теплоенергію, що спрямовувалася на обігрів житла. Запровадження принципів циркулярної економіки поряд із модернізацією виробництва забезпечить українській економіці подвійні вигоди. По-перше, при повторному використанні вже одноразово спожитих ресурсів підприємство економить на їх закупці та зменшує залежність від постачальників, при цьому вартість компанії зростає, а витрати на виробництво та утилізацію відходів можуть значно скоротитися. По-друге, це зменшує навантаження на навколишнє середовище, вирішує проблему утилізації відходів та зберігає ресурсний потенціал країни.

Висновки

Досвід запровадження циркулярної економіки у європейських країнах задає нові тренди у формуванні стратегічних пріоритетів національного розвитку. Практика європейських країн дозволяє оцінити потенційні зміни, що відбудуться в країнах, де розбудова циркулярної економіки стає одним з найпріоритетніших завдань, а саме: 1) держава як головний драйвер «зеленого» розвитку має змінити структуру державних закупівель та орієнтуватися на екологічно доцільні види виробництва; 2) органи законодавчої та виконавчої влади мають розробити законодавче та нормативно-правове забезпечення функціонування циркулярної економіки, використовуючи досвід європейських країн, що мають схожі правові та інституціональні системи; 3) суб’єкти господарювання мають передбачати зміни в кон’юнктурі ринку та глобальних трендах, модернізуючи свої виробництва та інвестуючи у переробку; 4) відбудеться формування нових бізнес-моделей – від простих, пов’язаних із заміною одних комплектуючих на інші, сировини та матеріалів, до складних, що передбачають формування нових ланок виробництва в рамках підприємства та повну чи часткову зміну технологічного процесу; 5) зміниться структура попиту на робочу силу, знадобляться нові фахівці із проектування виробництва; 6) мають бути створені фінансово-кредитні установи та розроблені програми фінансування проектів з переробки відходів або з інших напрямів їх утилізації.

Список використаних джерел

  1. https://economics.opu.ua/files/archive/2018/No5/30.pdf
  2. https://nv.ua/ukr/biz/experts/nova-model-svitovoji-ekonomiki-yak-ukrajini-ne-zagubitisya-zamknutiy-cikl-spozhivannya-50051924.html
  3. https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Економіка_замкненого_циклу
  4. http://csr-ua.info/csr-ukraine/news/головні-тренди-ксв-циркулярна-економ/
  5. http://www.clubofrome.org.ua/wp-content/uploads/2017/08/The-Circular-Economy-CoR_UA-2.pdf
Розвиток зеленої економіки в Україні (організаційно-правові аспекти)
Share