Електронна комерція і право

Вікторія Зінченко, Дар’я Карпенко, ФМ-201, КНЕУ

Презентація

Нині світ бурхливо переживає ще один бум — зміщення акцентів з комунікаційної та інформаційно-пошукової функцій Інтернет на реалізацію з її допомогою сучасного бізнесу. Це відбувається завдяки здатності мережевих технологій докорінно змінювати спосіб взаємодії між людьми і компаніями, методи дослідницької діяльності, купівлі-продажу тощо. Інтернет не тільки забезпечує швидке «розкручування» нового, мережевого, бізнесу, а й змінює та підсилює конкуренцію в більшості традиційних галузей економіки, таких, як ЗМІ, роздрібна торгівля, інформатизація, телекомунікації, фінансові послуги, транспортування, освіта тощо.

З метою визначення організаційно-правових засад діяльності у сфері електронної комерції, встановлення порядку вчинення електронних правочинів із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем парламентом прийнято основний нормативний документ у даній сфері – Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (далі – Закон № 675-VIII). Більш детально на його положеннях ми зупинимось надалі.

Однак, незважаючи на викладене, у вітчизняній нормативно-правовій базі велика кількість питань у даній сфері залишається неврегульованою, що нерідко призводить до порушення прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.  Отже, належне та ефективне правове регулювання розглядуваних проблем на даний час є особливо актуальним.

Згідно з українським законодавством, електронна комерція – це відносини спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Для повного та всебічного розуміння поняття «електронна комерція» слід виділити її основні ознаки:

1) комплексність : електронна комерція є  системним поняттям, котре включає в себе відносини у сфері електронних документів та документообігу, у сфері укладення правочинів, у сфері використання електронних підписів;

2) наявність мережі електрозв’язку : середовищем для вчинення правочинів та надання банківських послуг є мережа електрозв’язку;

3) диспозитивний підхід до вибору мережі електрозв’язку : не вимагається використання конкретної мережі. Звичайно, здебільшого така діяльність здійснюється з використанням Інтернету, однак не виключається можливість використання інших. Враховуючи стрімкість розвитку інформаційних технологій, виникнення нових шляхів обміну електронними документами не виключається;

4)  невичерпність переліку правочинів, які можуть укладатись з використанням мереж електрозв’язку: законодавством не встановлено обмежень ні щодо предмету, ні щодо виду правочинів, які укладаються вищевказаним способом.

Сфера Інтернет-комерції в Україні розвивається не так швидко, як в інших країнах і має більш скромні інвестиції, тому що Інтернет-магазини ще не одержали масового визнання українськими покупцями.

Дуже перспективним в Україні є така форма організації між компаніями через Інтернет, як електронна комерція “бізнес-бізнес”. В умовах активного розвитку спільної комерції, коли підприємства не тільки купують один у одного продукцію, а й спільно працюють над виробництвом нових товарів та послуг, електронна комерція такого напрямку набуває особливого значення.

Україна та інші країни на пострадянському просторі можуть отримати значні переваги від стійкого ринку електронної комерції, а саме:

• доступ до експортного ринку;
• робочі місця для кваліфікованої робочої сили;
• доступ до інвестиційного західного капіталу;
• зростання податкових надходжень від застосування електронних платежів.

Однак, щоб скористатися цими перевагами, слід усунути всі перешкоди на шляху ефективного впровадження електронної комерції, врегулювати використання механізмів її підтримки:

• систем електронних платежів в Інтернет; – стрункої системи законів щодо правового визнання електронних документів і електронного підпису, законодавчого врегулювання електронної комерції загалом;
• розвитку електронного маркетингу і реклами;
• забезпечення захисту комерційної інформації під час передавання мережею тощо.

Варто виділити наступні рівні правового регулювання відносин електронної комерції:

1. міжнародний;

2. регіональний (в межах Європи);

3. національний.

МІЖНАРОДНІ АКТИ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ:

Типовий закон UNCITRAL про електронну торгівлю від 1996 р. Своєрідним взірцем для національного законодавства у розглядуваній сфері для різних країн визнається Типовий закон UNCITRAL про електронну торгівлю, прийнятий у Нью-Йорку у 1996 році (далі – Типовий закон UNCITRAL від 1996 р.)

Так, в Типовому законі UNCITRAL від 1996 р. розкрито наступні моменти:

• наведено використаний термінологічний і понятійний апарат;
• регламентовано питання про юридичну силу повідомлень і передачі даних;
• врегульовано укладення договорів в електронній формі та викладено їх основні ознаки;
• окреслено принципи міжнародної торгівлі в “епоху інформаційних магістралей”;
• врегульовано питання документообігу перевезення вантажів тощо.

Не буде перебільшенням стверджувати, що даний документ заклав фундамент правового регулювання діяльності у сфері електронної торгівлі та використовується для уніфікації міжнародного та національного законодавства. На доцільність імплементації Типового закону ЮНСІТРАЛ від 1996 р. вказано в Резолюції Генеральної Асамблеї ООН А/51/628 ід 30.01.1997 р.

Типовий закон UNCITRAL про електронні підписи від 2001 р.

Як вбачається з його преамбули, закон застосовується в тих випадках, коли електронні підписи використовуються в контексті торгівельної діяльності та не має переважної сили по відношенню до будь-яких норм права, призначених для захисту споживачів.

Закон UNCITRAL про електронні підписи від 2001 р. встановлює:

•     режим для технологій створення електронних підписів;
•     положення про дотримання вимоги щодо наявності підпису;
•     поведінку підписанта;
•     поведінку постачальника сертифікаційних послуг;
•     процедуру визнання іноземних сертифікатів і електронних підписів.

НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

Правове регулювання електронної комерції здійснюється Цивільним кодексом, Законом України «Про електронну комерцію» та іншими законодавчими актами. При цьому, такі сфери як електронні платіжні системи, митне оформлення та оподаткування, конфіденційність, безпека, захист інтелектуальної власності потребують удосконалення правового регулювання. Слід вказати, що Закон  № 675-VIII, в цілому, є прогресивним актом, оскільки регулює значний масив суспільних відносин, які до його прийняття взагалі знаходилися поза рамками правового поля. Однак, закон працює недовго, окремі його положення потребують вдосконалення, а тому практикою в нього будуть вноситись корективи.

Серед позитивних нововведень Закону № 675-VIII слід виділити наступні:

• узаконено принципи електронної комерції;
• наведено тлумачення основних термінів;
• введено положення про учасників електронної комерції та визначено їх правовий статус;
• на покупця продукції через Інтернет розповсюджено правовий режим Закону України «Про захист прав споживачів»;
• викладено права та обов’язки сторін;
• наведено вимоги щодо інформації про об’єкти торгівлі;
• детально регламентовано процедуру укладення електронних правочинів;
• введено положення про захист персональних даних.

Відтепер укладена у електронному вигляді угода прирівняна до паперової. У зв’язку з цим, такі угоди можуть бути використані як доказ в суді, що є прогресивним кроком. Однак, складнощі щодо доведення зацікавленою стороною змісту угоди залишаються.

Серед інших, варто виділити наступні акти у даній сфері, які застосовують в Європі: Конвенція про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних від 28 січня 1981 р. (Страсбург);

Пропозиції та висновки:

У кожній країні потрібні закони, що визначають юридичну силу електронного документа, повинні бути прийняті нормативні документи для юридичних осіб з метою забезпечення якісної експлуатації системи електронної торгівлі, вирішені правові питання щодо конфіденційності, оподаткування при електронній комерції, контролю за експортом криптографічних технологій, використання даних про характер поведінки відвідувачів сайту, інформації про покупки, забезпечення анонімності операцій і т. д.

Стратегічним завданням всіх країн стає спільна розробка типового проекту про електронну торгівлю, який містив би перелік основних принципів регулювання електронної торгівлі і визначав її сферу, учасників, необхідний комплекс нормативних актів, параметри її саморегулювання за допомогою “кодексів поведінки”, умови безперешкодного здійснення комерційної діяльності, вільного переміщення товарів, послуг і фінансових коштів та гарантії судового захисту прав учасників електронної торгівлі.

При створенні і вдосконаленні законодавства про електронну комерцію слід всебічно використовувати положення відповідних міжнародних конвенцій та досвід учасників Європейського союзу. У багатьох країнах ЄС прийняті спеціальні нормативно-правові документи, що регулюють електронні підписи, наприклад, в Німеччині вже в 1997 році – закон “Про електронний цифровий підпис”. У США такі закони мають навіть окремі штати. Маються на увазі Закон Штату Юта “Про електронний цифровий підпис” (1996р.), відповідні закони штатів Каліфорнія і Массачусетс і т. д.