Categories
ЕСЕ

Працевлаштування молодих спеціалістів: проблеми та шляхи вирішення

Едуард Бойко, ЕО-101з, КНЕУ

Вступ

Конституція України проголосила право кожного на працю і встановила умови для його реалізації.

У сучасний період розбудови правової держави в Україні проблеми працевлаштування молоді в Україні є одними з найбільш актуальних, оскільки правові і організаційні проблеми працевлаштування молоді полягають сьогодні не стільки у відсутності робочих місць, як у нездатності держави, роботодавців та самих молодих спеціалістів знайти спільну мову.

Роботодавці не хочуть брати на роботу початківців, мотивуючи це відсутністю у них досвіду. Невирішені проблеми працевлаштування молоді призводять до зростання безробіття та зниження рівня життя.

Молодь – головна рушійна сила сучасного світу, у руках молодих юнаків і дівчат знаходиться майбутнє нашої суверенної, незалежної,демократичної держави.

Водночас молодь є найбільш уразливою та соціально незахищеною категорією населення.

Через відсутність достатнього практичного досвіду, правових та професійних знань, а часто і моральної непідготовленості до конкуренції на ринку праці,реалізувати своє право на працю молодим громадянам сьогодні стає дуже складно.

Сьогодні, коли відбувається різке зниження якості життя, здоров’я населення, у тому числі й молодого покоління, посилення наркотичної залежності, зростання злочинності в молодіжному середовищі, потрібна кардинальна активізація державної політики по відношенню до покоління, яке самостійно вступає в життя.

За роки незалежності України кількість молоді, яка здобуває вищу освіту і є студентами збільшилася майже вдвічі, з яких майже не кожен стикається з найгострішою проблемою сучасності – працевлаштування.

Організаційно-правові проблеми працевлаштування та зайнятості молоді давно є предметом дослідження вчених, представниківдержавних установ та неурядових організацій.

Фундамент у вирішенні окремих проблем в рамках цього питання заклали такі науковціяк Т.П. Збрицька, Ю.М., Щотова, О.О. Голованова, Д.О. Карпенко, Є.О. Монастирський, Б.К. Бегичев.

Вагомий внесок у теоретичнерозроблення проблем зайнятості молоді зроблений представниками економічної науки О. Абашиною, І. Демченко, М. Долішнім, С.Злупком, В. Кравченко, Е. Лібановою, В. Петюхом, М. Хмелярчук, О. Ягірською; юридичної – О. Коваленко, Ю. Щотовою; соціологічної – Н. Боряз, Н. Черниш.

Дослідженню правових проблем працевлаштування молоді присвячено наукові статті В.С. Венедиктова, О.І.Зозулі, О.С. Реус, З. Колесниченко, В.П. Пастухова. Низка українських і російських фахівців з питань державної молодіжної політики, асаме: О. Балакірєва, Є. Бородін, М. Головатий, Я. Немирівський, В. Онікієнко, М. Перепелиця, Ю. Шайгородський, В. Чупров, О. Яременко та інші, розглядають різні питання державного управління зайнятістю молоді крізь призму дослідження теорії та практикисоціального становлення і розвитку молоді.

Проблема працевлаштування та зайнятості молоді

Покликанням молоді є формування майбутнього української держави, її розбудови, зміцнення, виведення на передові економічні,наукові, культурні рубежі. Але зараз молоді люди потребують допомоги і підтримки, аби отримати професію і освіту, влаштуватися нароботу, створити міцну забезпечену сім’ю. І це повинні зрозуміти у владних структурах.

Сучасна молодь вже довела, що має активнужиттєву позицію, вона не байдужа до долі держави, у якій їй жити, працювати, творити.

Однак, актуальність проблемихарактеризують, зокрема, такі цифри, що на сьогодні приблизно половина безробітних – молоді люди віком до 30 років, а рівеньбезробіття серед молоді є значно вищий, ніж серед інших вікових категорій.

Молодь є специфічною соціально-економічною групою наслення, яка потребує додаткових заходів підтримки на ринку праці, цепідтверджується аналізом причин молодіжного безробіття. Соціальне значення працевлаштування молоді ставить проблему молодіжногобезробіття на одне з перших місць у державній молодіжній політиці. Безробіття це неминучий атрибут ринкової економіки.

Через несвоєчасне влаштування на роботу безробітні молоді люди втрачають свої професійні навички та кваліфікацію, що ще більшеускладнює процес ефективного пошуку роботи. Безробіття впливає на фізичне та психологічне здоров’я молодих людей.

Питання забезпечення зайнятості молоді є важливим для суспільства і держави. Ігнорування вказаної проблеми може призвести довідсутності кваліфікаційного кадрового потенціалу в країні, підвищення рівня незайнятості, злочинності серед молоді.

Хочу зазначити, що сьогодні в Україні молоді віком від 14 до 35 років (а саме ця вікова група відповідно до ст. 1 Закону України «Просприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» є молоддю) більше 10 мільйонів. А це п’ята частина населення України.

Як показує статистика, лише 40% опитаних студентів вузів України вважають, що вони зможуть отримати роботу за спеціальністю, атретина випускників профтехучилищ змінює свою професію і здобуває іншу спеціальність [2].

У своєму дослідженні Хохрякова І.В. зазначає, що молодь у процесі соціалізації підпадає під вплив існуючих у певному типі суспільствасоціальних, економічних і політичних законів і правил. Проте, як тільки молода людина починає будь-які свідомі дії, наприклад, у сферіекономіки, вона в процесі соціалізації змінює стратегію особистісної поведінки і таким чином доповнює існуючі в суспільстві соціально-економічні відносини, вносячи свою діяльність у загальний процес розвитку суспільства і держави, а відтак і впливаючи на нього [4, с. 7].

Не можна не погодитися з О. М. Ярошенком, який вважає, що ситуація, яка протягом останніх років склалася із зайнятістю та працеюмолоді, без перебільшення є напруженою та має тенденцію до погіршення.

Загострення соціально-економічних проблем, недосконалістьправової і нормативної баз, відсутність дієвих механізмів державної підтримки молоді в період її соціального становлення і розвиткузначно ускладнили процеси відновлення інтелектуального потенціалу, трудових ресурсів держави, негативно позначилися наматеріальному становищі молодої сім’ї, здоров’ї, фізичному й духовному розвитку молодих громадян, призвели до зростання безробіттясеред молоді, загострення криміногенної ситуації в суспільстві.

Боротьба за виживання вітчизняних підприємств призводить допогіршення умов праці, в тому числі молоді. Тим часом можливості молодих людей обмежені через їх низьку конкурентоздатністьпорівняно з іншими категоріями населення [6, с.205].

Питання працевлаштування молоді регулюються статтею 7 Закону України “Про сприяння соціальному становленню та розвиткумолоді”, відповідно до якої держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю [1].

Переважна більшість молодих людей, котрі виходять на ринок праці, є недавніми випускниками навчальних закладів різного рівня акредитації.

Щороку навчальні заклади випускають молодих спеціалістів, переважна більшість з яких залишаються з проблемою працевлаштування віч-на-віч.

Тому важливою проблемою на сьогоднішній день є відсутність державною прогнозування потреб економіки у спеціалістах з вищою освітою. Тому й виникають на ринку праці диспропорції попиту й пропозиції дипломованих фахівців.

Зокрема, на вакансію юриста претендують дев’яті, менеджера вісім, бухгалтера шість осіб. Так знайти хорошого менеджера, який би міг успішно організувати виробничий процес, дуже непросто.

Роботодавці не хочуть брати на роботу початківців, мотивуючи це відсутністю у них досвіду. Аби збалансувати попит і пропозицію на ринку праці, слід чітко прогнозувати: скільки, для кого і де готувати кадри. Такі передбачення мають стати невід’ємною частиною макроекономічного прогнозу розвитку галузей. Для підвищення їх достовірності варто поліпшити якість статистичних даних, удосконалити методологію розрахунків.

Дійсно, молоді люди досить часто зазнають труднощів при реалізації права на працю. Роботодавцям потрібні досвідчені кадри, тому молодій людині без досвіду роботи працевлаштуватися нині непросто.

Сьогодні зростає необхідність підвищити соціально-правовий захист права на працю молоді (особливо у віці до 18 років).

Значні зміни характеру та умов праці, пов’язані з впливом соціально-економічних умов, потребують введення нових та перегляду діючих норм про умови праці й надання додаткових гарантій щодо трудових прав молоді.

Хоча державою передбачено деякі додаткові гарантії зайнятості, надання першого робочого місця, обмеження щодо звільнення, додаткові соціальні гарантії, обов’язкові щорічні профілактичні медичні огляди тощо, їх не можна назвати значними заходами соціального захисту молоді.

На думку О. М. Ярошенка, основною причиною низької конкурентоздатності молоді на ринку праці є брак професійних знань, відсутність необхідної кваліфікації і трудових навичок.

Поряд із цим молодь досить вигідно відрізняється від інших категорій населення своєю здатністю до творчої діяльності, високою працездатністю і мобільністю, сприйнятливістю до інновацій, гарним здоров’ям, тривалим періодом майбутньої працездатності [6, с. 206].

Тому досить важливо, щоб надалі законодавство про працю молоді розвивалось і враховувало ті вимоги, які ставлять різноманітні трудові процеси щодо несформованого організму молодого робітника.

Важливою складовою успіху молоді в пошуку роботи є ініціативність, активна позиція та наявність необхідних знань і навиків особи, котра бажає отримати роботу.

Можливі шляхи вирішення

На нашу думку потрібно директивним чином зобов’язати роботодавців подавати не тільки фактичні, а й усі потенційно вільні вакансії до Центру зайнятості.

Проблема в тому що більшість великих структур мають свої відділи кадрів, які як тільки поступить заява від працівника як намір звільнятись вони починають підшуковувати одразу йому заміну, щоб не було простоїв по даній ділянці роботи. Тільки прозора ситуація із пропозицією на ринку праці може дати хороший результат по працевлаштуванню безробітних.

Тому потрібен законодавчий акт, який би примушував комерційні та державні структури уже після подачі заяв працівником на звільнення надсилати до Центру зайнятості потенційну вакансію. В цьому разі безробітний матиме реальний шанс продовжуваністю два тижні щоб знайти кваліфіковану та високооплачувану роботу у великій структурі.

Основним заходом зі сприяння працевлаштуванню молоді є відпрацювання порядку надання профорієнтаційних та профдіагностичних послуг як в навчальних закладах різного рівня, так і в центрах зайнятості та громадських організаціях.

Актуальним залишається й проведення перенавчання, оскільки молодь є більш відкритою до освоєння нової спеціальності. Причому перенавчання повинно проводитися тільки після аналізу кон’юнктури ринку праці та професійної придатності молодої людини.

На думку Щотової Ю.М., в сучасних умовах доцільним є зниження мінімального віку отримання допомоги для організації підприємницької діяльності з вісімнадцяти до шістнадцяти років, що надасть можливість неповнолітнім у виключних випадках самостійно забезпечувати себе роботою з допомогою служби зайнятості, необхідно створити новий механізм надання першого робочого місця – систему стажування майбутніх кваліфікованих працівників на підприємствах та в установах під час навчання на останньому курсі та гарантоване працевлаштування [5, с.15].

Також до можливих шляхів розв’язання проблеми працевлаштування молоді, на мою думку, можна віднести:

* надання випускникам навчальних закладів першого робочого місця у рамках державного замовлення на підготовку кваліфікованих робітників і спеціалістів;

* збори-семінари керівників підприємств, установ, організацій з питань працевлаштування та проходження практики студентів влітку;

* бронювання на підприємствах, в установах та організаціях, незалежно від форми власності з чисельністю понад 20 чоловік, до 5 відсотків загальної кількості робочих місць за робітничими професіями для молоді, яка закінчила загальноосвітні, професійно-технічні навчальні заклади, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби та якій надається перше робоче місце, адресного бронювання на підприємствах робочих місць для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

* створення маркетингових служб навчальних закладів з метою сприяння працевлаштуванню випускників;

* на регіональному рівні повинні проводитись маркетингові дослідження ринку праці щодо визначення пропозиції та попиту на робочу силу з метою складання програм зайнятості; проводити профорієнтаційну роботу серед випускників навчальних закладів [3, с.4];

* створення роботодавцями додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, у першу чергу випускників навчальних закладів і жінок, зареєстрованих у державній службі зайнятості, та надання роботодавцями дотацій у розмірі витрат на заробітну плату працівників, прийнятих на роботу з цієї категорії осіб;

* виплачування дотацій роботодавцям, які беруть на роботу молодих спеціалістів без досвіду роботи. На рівні підприємств необхідно надавати молодим спеціалістам можливість першого працевлаштування; систематично здійснювати прогнозування в сфері кадрів;

* залучення молодіжних центрів праці до вирішення питань працевлаштування, навчання новим професіям та підвищення кваліфікації молоді; надання підтримки підприємцям-початківцям;

* формування підприємницької ініціативи молоді.

Необхідно у нашій державі розробити ефективніші механізми, які б стимулювали працевлаштування молоді і сприяли б розвитку молодіжних підприємницьких ініціатив. Це повинно знайти відображення у державній молодіжній політиці.

Зокрема, доцільно фінансувати молодіжні програми за рахунок бюджетів усіх рівнів та проводити конкурси програм, на державному рівні, в основу яких входило б надання пільгових державних кредитів на придбання житла, надання одноразової допомоги при переїзді на постійне місце проживання в сільську місцевість, прогнозувати потреби ринку у кваліфікованих спеціалістах.

Немає сумніву, що впровадження та розвиток програм державою і всебічне сприяння їм є важливим заходом у поліпшенні зайнятості молоді. Допомога молодим людям правильно почати свою трудову діяльність сприяє забезпеченню їх успішного руху на шляху до гідної праці.

Висновок

Для вирішення проблем працевлаштування молоді необхідно вжити заходів щодо поліпшення діяльності державних органів у напрямках забезпечення зайнятості молоді, розробити та впровадити ділові механізми фінансової та іншої підтримки підприємств, установ, організацій. Адже допомога молодим людям правильно почати свою трудову діяльність сприяє забезпеченню їх успішного руху на шляху до гідної праці. Значні зміни характеру та умов праці, пов’язані з впливом соціально-економічних умов, потребують введення нових та перегляду діючих норм про умови праці й надання додаткових гарантій щодо трудових прав молоді.

Література

1. Пілігрім А.С. Правові проблеми працевлаштування молоді: / А.С. Пілігрім, Е.В. Красовська //[Електронний документ] Режим доступу:http://www.rusnauka.com/11_EISN_2011/Pravo/4_82774…

2. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні. Закон України від 05.02.1993 № 2998-XII.

3. Реус О.С. Правове регулювання трудової діяльності неповнолітніх в Україні: автореф. дис. на здобуттянаук. ступеня канд. юрид. наук: за спеціальністю 12.00.05 – трудове право, право соціального забезпечення / О.С. Реус; Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2013.-19 с.

4. Хохрякова І.В. Державне управління зайнятістю молоді в контексті формування нових державно-суспільних відносин в Україні: автореф. дис…. канд. наук з держ. упр.: 25.00.01 / І.В. Хохрякова / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Дніпропетр. регіон. ін-т держ. упр. — Д., 2015. — 20 с.

5. Щотова Ю. М. Правове регулювання працевлаштування молоді в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 «Трудове право; право трудового забезпечення» / Ю. М. Щотова. – X., – 2018. -19 с.

6. Ярошенко О. М. Проблеми та перспективи правового регулювання зайнятості та праці молоді / О. М. Ярошенко // Вісник Академії правових наук України. – 2016. – № 4. – С. 205-213.

Працевлаштування молоді у сучасному суспільстві (організаційно-правові аспекти)

Share

2 replies on “Працевлаштування молодих спеціалістів: проблеми та шляхи вирішення”

Leave a Reply

Your email address will not be published.