Categories
клімат

ЗАКОНОДАВСТВО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У СФЕРІ ЗМІНИ КЛІМАТУ ЯК ДЖЕРЕЛО АДАПТАЦІЇ КЛІМАТИЧНОГОЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ДО ЗАКОНОДАВСТВА ЄС

<strong>Мачуський В.В.</strong>
Мачуський В.В.

старший викладач кафедри іноземних мов, Юридичний інститут, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Стаття в PDF

Анотація

У статті досліджується законодавство Європейського Союзу у сфері зміни клімату у контексті адаптації кліматичного законодавства України до законодавства ЄС. Акцентується увага на тому, що Європейське законодавство про клімат, як один із ключових елементів Європейської Зеленої Угоди, закріплює зобов’язання ЄС досягти кліматичної нейтральності до 2050 року та проміжну мету зменшення чистого викиду парникових газів щонайменше на 55% до 2030 року порівняно з рівнем 1990 року.

Зазначено, що Законодавство ЄС про клімат включає, зокрема, заходи для відстеження прогресу та відповідно коригування спільних дій на основі існуючих систем, таких як процес управління національними енергетичними та кліматичними планами держав-членів, регулярні звіти Європейського агентства з навколишнього середовища та останні наукові дані про зміни клімату та їх наслідки.

Досліджено інтегровані національні енергетичні та кліматичні плани країн ЄС [5] у досягненні цілей на 2030 рік та сприянні відновленню та стійкості європейської економіки.

Наголошується, що в Україні відсутній системний підхід до проблеми зміни клімату у контексті розбудови кліматичного законодавства України, а від так існує об’єктивна необхідність удосконалення правового регулювання відносин у сфері клімату, зокрема, шляхом прийняття Закону України «Про клімат та кліматичні ресурси».

Abstract

The article has examined the EU legislation in the sphere of climate relationships in the context of adaptation of the legislation of Ukraine to that of the EU. Special attention has been given to the fact that EU climate legislation is one of the key elements in the European Green Deal, adopting a set of proposals for the EU to reach climate neutrality by 2050 and the intermediate goal of decreasing greenhouse emissions by 55% by 2030 compared to the level of emissions in 1990.

It has been noted that EU climate legislation, including the measures to track progress and adjust the common efforts accordingly using the existing systems, such as the process of managing national energy and climate resources of the member countries, regular reports to the European agency for environment and the latest scientific data on the climate change and its consequences.

The author has researched the integrated energy and climate plans of the EU countries for reaching the goals for 2030 and facilitating recovery and sustainability of the EU economy.

Attention is brought to the fact that in Ukraine there is no systematic approach to the problem of climate change in the context of creating the climate legislation of Ukraine, thus there is an objective reason to improve the legal regulation of relationships in the sphere of climate, in particular by passing a Law of Ukraine on Climate and climate resources.

Ключові слова: клімат, кліматична нейтральність, право, законодавство ЄС.

Key words: climate, climate neutrality, law, eu legislation.

Постановка проблеми

Відповідно до Концепції реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року [1] виконання нових завдань, спричинених ратифікацією Україною Паризької угоди та подальшою імплементацією її положень, Україна потребує формування цілісної і послідовної державної політики у сфері зміни клімату відповідно до політики міжнародних організацій з урахуванням провідних світових технологій і практики, а також особливостей національних умов, можливостей, потреб і пріоритетів.

Разом з тим, ефективне формування цілісної і послідовної державної політики у сфері зміни клімату утруднюється у зв’язку з наступними негативними чинниками: 1) недосконалість законодавчої бази у сфері кліматичних відносин; 2) відсутністю системного підходу до створення наукового підґрунтя діяльності у сфері зміни клімату.

Таким чином, значення мають виявлення проблем та перешкод на шляху розвитку комплексного правового регулювання кліматичних відносин в Україні, аналіз на предмет оцінки сучасного стану та подальшого розвитку вітчизняної джерельної бази – правового регулювання відносин у сфері зміни клімату.

Дослідження кліматичного законодавства Європейського Союзу є дієвим засобом ефективного удосконалення вітчизняного правового регулювання відносин у сфері зміни клімату, оскільки обов’язком України відповідно до Угоди про Асоціацію між Україною та ЕС (Додаток XVII “Нормативно-правове наближення”) є забезпечення досягнення поступової сумісності існуючого і майбутнього українського законодавства з правовою системою Європейського Союзу (Acquis communautaire), в тому числі і у сфері кліматичних відносин.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Питання правового регулювання кліматичних відносин в Україні були предметом дослідження багатьох вчених, а саме: Г. В. Анісімової, А. Г. Бобкової, Ю. О. Вовка, Н. С. Гавриш, А. П. Гетьмана, І. В. Гиренко, М.А. Дейнеги, А. С. Євстігнєєва, В. М. Єрмоленка, В. А. Зуєва, І. І. Каракаша, Р. С. Кіріна, Н. Р. Кобецької, Т. О. Коваленко, В. М. Комарницького, В. В. Костицького, І. О. Костяшкіна, О. Г. Котеньова, М. В. Краснової, Ю. А. Краснової, П. Ф. Кулинича, В.І. Курила, Л. В. Лейби, Н. Р. Малишевої, А. М. Мірошниченка, О. Ю. Піддубного, О. О. Погрібного, Е. В. Позняк, В. І. Семчика, В. Д. Сидор, А. К. Соколової, Є. П. Суєтнова, Н. І. Титової, Т. Є. Харитонової, С. В. Шарапової, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульги, В. З. Янчука, та інших науковців.

Предметом дослідження законодавства у сфері кліматичних відносин були роботи таких зарубіжних вчених: L. Benjamin, V. Popovski, J. von Stein, E. Hey, C. Hilson, B. Mayer, H. von Asselt, F. Sindico, M. A. Mehling.

Водночас, у фаховій літературі відсутні комплексні дослідження правового регулювання відносин у сфері зміни клімату в Україні, а наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених носять фрагментарний характер, оскільки науковці розглядають відносини у сфері зміни клімату виключно через призму екологічного і природоресурсного права.. Відсутність системного підходу до створення належного наукового підґрунтя правового регулювання у сфері зміни клімату викликає об’єктивну необхідність дослідження кліматичного законодавства Європейського Союзу з метою врахування досвіду ЄС у контексті підвищення ефективності правового регулювання кліматичних відносин в Україні.

Мета статті

Метою статті є аналіз законодавства Європейського Союзу у сфері зміни клімату з метою вдосконалення кліматичного законодавства України шляхом розроблення і впровадження ефективного забезпечення законодавчого та нормативно-правового врегулювання ринкових і неринкових інструментів скорочення антропогенних викидів.

Виклад основного матеріалу

Зміна клімату та деградація навколишнього середовища є екзистенційною загрозою для світу та Європи.

На світовому рівні вирішення питань, пов’язаних із зміною клімату, на цей час регулюється Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату [2], Кіотським протоколом [3] та Паризькою угодою [4].

Європейське законодавство про клімат, [5] як один із ключових елементів Європейської Зеленої Угоди, [6] закріплює зобов’язання ЄС досягти кліматичної нейтральності до 2050 року та проміжну мету зменшення чистого викиду парникових газів щонайменше на 55% до 2030 року порівняно з рівнем 1990 року.

Кліматична нейтральність до 2050 року означає досягнення нульового рівня викидів парникових газів для країн ЄС загалом, головним чином за рахунок скорочення викидів, інвестицій у екологічно чисті технології та захисту навколишнього середовища.

Кліматичне законодавство ЄС, зокрема, передбачає:

  1. Встановлення довгострокового спрямованого руху для досягнення мети кліматичної нейтральності до 2050 року за допомогою всіх політик, соціально справедливим та економічно ефективним чином;
  2. Встановлення проміжної мети ЄС у сфері клімату до 2030;
  3. Створення системи для моніторингу прогресу у сфері клімату;
  4. Забезпечення передбачуваності для інвесторів та інших суб’єктів економічної діяльності у контексті регулювання кліматичних відносин;
  5. Забезпечення незворотність переходу до кліматичної нейтральності.

Кліматична нейтральність до 2050 року означає досягнення нульового рівня викидів парникових газів для країн ЄС загалом, головним чином за рахунок скорочення викидів, інвестицій у екологічно чисті технології та захисту навколишнього середовища.

Відповідно до чинного кліматичного законодавства держави-члени ЄС мають обов’язкові річні цілі викидів парникових газів на 2021-2030 роки для тих галузей економіки, які не виходять за рамки Системи торгівлі викидами ЄС (EU ETS). На ці сектори, включаючи транспорт, будівництво, сільське господарство, промисловість, що не підпадає під дію ЕТС, та відходи припадає майже 60% загальних внутрішніх викидів в ЄС.

Кліматичне законодавство ЄС передбачає також залучення політичних, економічних та соціальних секторів суспільства для досягнення поставленої мети.

Законодавство ЄС про клімат включає, зокрема, заходи для відстеження прогресу та відповідно коригування спільних дій на основі існуючих систем, таких як процес управління національними енергетичними та кліматичними планами держав-членів, регулярні звіти Європейського агентства з навколишнього середовища та останні наукові дані про зміни клімату та їх наслідки.

Так, Регламент (ЄС) Європейського Парламенту і Ради від 11 грудня 2018 року «Про управління Енергетичним Союзом та кліматичні дії» [7] встановлює необхідну законодавчу основу для надійного, всеохоплюючого, економічно ефективного, прозорого та передбачуваного управління Енергетичним Союзом та кліматичними діями (механізм управління), що забезпечує досягнення до 2030 року цілей Енергетичного Союзу відповідно до Паризької угоди 2015 року про зміну клімату [4].

Крім того, важливу роль відіграють інтегровані національні енергетичні та кліматичні плани країн ЄС [8] у досягненні цілей на 2030 рік та сприянні відновленню та стійкості європейської економіки.

27 планів дають огляд того, як держави-члени ЄС наближаються до першої фази свого переходу до кліматичної нейтральності та куди вони хочуть піти у період 2021–2030 рр. за п’ятьма напрямками: декарбонізація, енергоефективність, енергетична безпека, внутрішній енергетичний ринок, дослідження та інновації та конкурентоспроможність.

Кліматичне законодавство ЄС передбачає наступні необхідні кроки до 2050 року:

1. До 2030 року зменшення викидів парникових газів щонайменше на 55% порівняно з рівнями 1990 року.

2. Прийняття загальноєвропейську траєкторію скорочення викидів парникових газів на 2030-2050 роки для вимірювання прогресу та надання передбачуваності для державних органів влади, бізнесу та громадян.

3. До вересня 2023 року та кожні п’ять років після цього Комісія оцінить відповідність заходів ЄС та національних заходів цілям щодо кліматичної нейтральності та траєкторії 2030-2050 років.

4. Комісія буде уповноважена видавати рекомендації державам-членам, чиї дії не узгоджуються з ціллю кліматичної нейтральності, і держави-члени будуть зобов’язані належним чином враховувати ці рекомендації або надавати свої аргументи, якщо вони цього не роблять.

5. Держави-члени також повинні будуть розробити та впровадити стратегії адаптації для посилення стійкості та зменшення вразливості до наслідків кліматичних змін.

Прогрес буде перевірятися кожні п’ять років відповідно до загальносвітових підсумків підсумків згідно Паризької угоди.

Таким чином, Європейське законодавство про клімат, [5] як один із ключових елементів Європейської Зеленої Угоди, [6] закріплює зобов’язання ЄС досягти кліматичної нейтральності до 2050 року та проміжну мету зменшення чистого викиду парникових газів щонайменше на 55% до 2030 року порівняно з рівнем 1990 року.

Крім того, Законодавство ЄС про клімат включає, зокрема, заходи для відстеження прогресу та відповідно коригування спільних дій на основі існуючих систем, таких як процес управління національними енергетичними та кліматичними планами держав-членів, регулярні звіти Європейського агентства з навколишнього середовища та останні наукові дані про зміни клімату та їх наслідки.

Разом з тим, в Україні також має місце поглиблення екологічної кризи і загострення соціально-економічної ситуації в суспільстві, що обумовлює необхідність реформування і розвитку з урахуванням вітчизняного та світового досвіду всієї правової та економічної системи, що регулює використання природних ресурсів у цілому [9] та управління кліматичними ресурсами зокрема.

При цьому, в Україні відсутній закон «Про клімат та кліматичні ресурси», а основні положення щодо регулювання відносин у галузі клімату і кліматичних ресурсів, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів встановлюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. [10] та Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23.05.2017 [11].

Водночас, забезпечення досягнення поступової сумісності існуючого і майбутнього українського законодавства з правовою системою Європейського Союзу (Acquis communautaire), в тому числі і у сфері кліматичних ресурсів, є обов’язком України відповідно до Угоди про Асоціацію між Україною та ЕС (Додаток XVII “Нормативно-правове наближення”) [12].

В свою чергу, відповідно до Концепції реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року [13] виконання нових завдань, спричинених ратифікацією Україною Паризької угоди та подальшою імплементацією її положень, Україна потребує формування цілісної і послідовної державної політики у сфері зміни клімату відповідно до політики міжнародних організацій з урахуванням провідних світових технологій і практики, а також особливостей національних умов, можливостей, потреб і пріоритетів.

Разом з тим, Україна, як сторона Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї повинна забезпечити виконання зобов’язань за цими міжнародними угодами, проте державна політика у сфері зміни клімату має фрагментарний характер і розглядається як складова виключно екологічної політики.

Таким чином, відсутність системного підходу в Україні до проблеми зміни клімату у контексті розбудови кліматичного законодавства в цілому унеможливлює прийняття управлінських рішень щодо забезпечення запобігання зміні клімату та адаптації до неї в масштабах усієї економіки країни та об’єктивно потребує удосконалення правового регулювання відносин у сфері кліматичних ресурсів з урахуванням досвіду кліматичного законодавства Європейського Союзу.

Висновки

Аналіз відповідних положень законодавства Європейського Союзу у сфері зміни клімату дозволяє дійти наступних висновків:

  1. Європейське законодавство про клімат, як один із ключових елементів Європейської Зеленої Угоди, закріплює зобов’язання ЄС досягти кліматичної нейтральності до 2050 року та проміжну мету зменшення чистого викиду парникових газів щонайменше на 55% до 2030 року порівняно з рівнем 1990 року.
  2. Законодавство ЄС про клімат включає, зокрема, заходи для відстеження прогресу та відповідно коригування спільних дій на основі існуючих систем, таких як процес управління національними енергетичними та кліматичними планами держав-членів, регулярні звіти Європейського агентства з навколишнього середовища та останні наукові дані про зміни клімату та їх наслідки.
  3. В Україні відсутній системний підхід до проблеми зміни клімату у контексті розбудови кліматичного законодавства України.
  4. Існує об’єктивна необхідність удосконалення правового регулювання відносин у сфері клімату, зокрема, шляхом прийняття Закону України «Про клімат та кліматичні ресурси».

Література:

1. Концепція реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/249573705

2. Рамкова конвенція Організації Об`єднаних Націй про зміну клімату https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_044#Text

3. Кіотський протокол до Рамкової конвенції Організації Об`єднаних Націй про зміну клімату https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_801#Text

4. Паризька угода https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_l61#Text

5. REGULATION OF THE EUROPEAN PARLIAMENT AND OF THE COUNCIL: establishing the framework for achieving climate neutrality and amending Regulation (EU) 2018/1999 (European Climate Law). URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?qid=1588581905912&uri=CELEX:52020PC0080.

6. COMMUNICATION FROM THE COMMISSION TO THE EUROPEAN PARLIAMENT, THE EUROPEAN COUNCIL, THE COUNCIL, THE EUROPEAN ECONOMIC AND SOCIAL COMMITTEE AND THE COMMITTEE OF THE REGIONS: The European Green Deal. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?qid=1596443911913&uri=CELEX:52019DC0640#document2.

7. REGULATION (EU) 2018/1999 OF THE EUROPEAN PARLIAMENT AND OF THE COUNCIL of 11 December 2018 on the Governance of the Energy Union and Climate Action URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?toc=OJ:L:2018:328:TOC&uri=uriserv:OJ.L_.2018.328.01.0001.01.ENG.

8. An EU-wide assessment of National Energy and Climate Plans. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?qid=1600339518571&uri=COM%3A2020%3A564%3AFIN.

9. Національної стратегії управління відходами в Україні до 2030 року. Url: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/820-2017-%D1%80#Text.

10. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text.

11. Закон України «Про оцінку впливу на довкілля». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2059-19#Text.

12. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони : міжнародна угода від 27 червня 2014. Офіційний вісник України. 2014. №75. Ст. 2125

13. Концепції реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/932-2016-%D1%80#n8

Циркулярна економіка. Організаційно-правові аспекти

Share

By Volodymyr Machuskyy

Prof. at Kyiv National Economic University