Фінансовий лізинг: порівняльно-правовий аспект

Олександр Дудка, Костюченко Ірина, ФМ-201, КНЕУ

Презентація

Фінансовий лізинг – господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов’язаних з правом користування та володіння об’єктом лізингу

Визначення фінансового лізингу міститься у ст. 292 ГК, ст. 806 ЦК та ст. 1 Закону № 723. Для наочності суть цього поняття пояснимо на прикладі. Припустимо, ви хочете придбати обладнання для виробництва продукції, але у вас зараз немає грошей. Ви домовляєтеся з контрагентом, що він купить це обладнання (тієї марки, яка вам потрібна) і здасть його вам в оренду (лізинг), як правило, з подальшим викупом. За свою послугу він отримає прибуток (лізинговий платіж). Таким чином, за договором фінансового лізингу одна сторона (лізингодавець) зобов’язується придбати у продавця певну річ і передати цю річ у користування лізингоотримувачу на певний строк (не менше року) за встановлену плату (лізингові платежі).

Чи є фінлізинг фінансовою послугою?

Так, фінансовий лізинг є фінансовою послугою в розумінні ч. 5 ст. 1 Закону № 2664.

● об’єкт фінлізингу передається в користування на строк, протягом якого буде замортизовано не менше 75 % його первісної вартості, а користувач (лізингоотримувач) протягом строку дії договору зобов’язаний придбати об’єкт лізингу за ціною, зазначеною в договорі фінлізингу;

● балансова (залишкова) вартість об’єкта фінлізингу на момент закінчення договору становитиме не більше 25 % його первісної вартості, зафіксованої у момент укладення договору;

● сума лізингових платежів, сплачених із початку строку оренди, дорівнює первісній вартості об’єкта лізингу або перевищує її;

● майно, передане у фінлізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача і після закінчення дії договору фінлізингу не може бути використане іншими особами, крім лізингоотримувача.

Які існують обмеження?

Не можуть здаватися у фінансовий лізинг (ч. 2 ст. 3 Закону № 723): земельні ділянки та інші природні об’єкти; цілісні майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Майно, що знаходиться в комунальній або державній власності, стосовно якого існує заборона на передачу в користування або володіння, може бути передане в лізинг тільки за узгодженням з органом, який управляє цим майном (ст. 292 ГК, ч. 3 ст. 3 Закону № 723).

Яким чином майно переходить у власність лізингоотримувача?

Протягом строку дії договору фінлізингу право власності на предмет договору належить лізингодавцеві. Якщо майно купувалося лізингоотримувачем, сторонам потрібно оформити перехід права власності (ч. 2 ст. 8 Закону № 732). Для цього треба зробити операцію купівлі-продажу, а саме: або укласти договір купівлі-продажу окремо від договору фінлізингу; або включити умову про викуп до самого договору фінлізингу (у цьому випадку договір фінансового лізингу набуває статусу змішаного). За загальним правилом право власності на об’єкт переходить до лізингоотримувача після повної сплати суми договору. Але сторони за своїм бажанням можуть зазначити в договорі й іншу дату переходу права власності.

Фінансовий лізинг в порівнянні з банківським кредитом:

● відсутня потреба у додатковому забезпеченні;

збільшення можливостей залучення кредитних коштів за рахунок відсутності впливу на обмеження нормативу НБУ по кредитуванню окремого позикоодержувача;

відсутні будь-які платежі за оформлення справи;

на предмет фінансового лізингу не може бути звернено стягнення зі сторони третіх осіб;

можливість побудови більш гнучкого графіку лізингових платежів;

можливість використання широкого спектру фінансових інструментів для зменшення витрат лізингоодержувача.

оформлення одного договору фінансового лізингу замість оформлення багатьох необхідних договорів пов’язаних з отриманням кредиту (кредитний договір, договір застави, договір купівлі-продажу, договір з транспортною організацією, договір страхування, тощо).

Фінансовий лізинг в порівнянні з купівлею-продажем:

● придбання основного фонду у фінансовий лізинг дозволяє не відволікати значні грошові кошти з обороту підприємства.

Фінансовий лізинг в порівнянні з орендою:

● підприємство – лізингоодержувач отримує податковий кредит на суму ПДВ від загальної вартості предмета лізингу в момент отримання його у фінансовий лізинг;

прозора структура лізингового платежу (відображені складові лізингового платежу);

ПДВ не нараховується на комісію лізингодавця.

ЗАСТОСУВАННЯ НА ПРАКТИЦІ

Укладаючи договір фінлізингу, слід пам’ятати про декілька важливих моментів, а саме: 1. На відносини фінлізингу поширюються загальні положення про наймання (оренду), установлені ст. 806 ЦК. Наприклад, деякі договори фінлізингу підлягають нотаріальному посвідченню на підставі ст. 793 та 799 ЦК. 2. Договір фінлізингу укладається у письмовій формі (ст. 6 Закону № 723). У ньому повинні бути істотні умови, передбачені ч. 2 ст. 6 Закону № 723, зокрема: строк лізингу – визначається за угодою сторін, але не може бути менше одного року (ч. 2 ст. 1 Закону № 723); розмір лізингових платежів, а також їх склад і порядок сплати. Рекомендуємо скласти графік сплати лізингових платежів і зробити його невід’ємною частиною договору.

3. Майно, яке здається у фінлізинг, повинне мати індивідуальні ознаки. Тобто ознаки, які відрізняють його від інших однорідних речей і додають індивідуальності. Наприклад, серійний номер обладнання, номер двигуна автомобілі тощо. 4. Майно, яке здається у фінлізинг, повинне бути законодавчо віднесене до об’єкта основних засобів (далі – ОЗ). Наприклад, згідно з пп. 14.1.138 ПК для цілей податкового обліку об’єктом ОЗ є матеріальні активи, вартість яких перевищує 6 000 грн.

Закон України «Про фінансовний лізинг» фактичнон побудованно виключнон на цивільнон-правовій основі, його предметонм є регулюванння в першу чергу саме договірних відносин. Між тим існує необхідність у врегулювнанні лізинговної діяльноснті як різновидну господарнської, зокрема як різновидн інвестицнійної діяльноснті, що здійснюєнться суб’єктами ринку фінансовних послуг.

Share