Categories
угода про вільну торгівлю

УГОДА ПРО ВІЛЬНУ ТОРГІВЛЮ МІЖ УРЯДОМ УКРАЇНИ ТА УРЯДОМ ТУРЕЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

УГОДА ПРО ВІЛЬНУ ТОРГІВЛЮ

МІЖ УРЯДОМ УКРАЇНИ

ТА

УРЯДОМ ТУРЕЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (ТЕКСТ)

ЗМІСТ

ПРЕАМБУЛА

РОЗДІЛ I ПОЧАТКОВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття І.1 Цілі

Стаття І.2 Зв’язок з іншими угодами

Стаття І.3 Митні союзи та зони вільної торгівлі

Стаття І.4 Визначення

РОЗДІЛ II ДОСТУП ДО РИНКУ ТОВАРІВ

Глава 1 Загальні положення

Стаття ІІ.1 Національний режим внутрішнього оподаткування та регулювання

Стаття ІІ.2 Цілі

Стаття ІІ.3 Класифікація та оцінка товарів

Стаття ІІ.4 Мито

Стаття ІІ.5 Правила походження

Стаття ІІ.6 Обмеження імпорту та експорту

Стаття ІІ.7 Платежі та інші збори

Стаття ІІ.8 Обмін даними щодо використання переваг

Стаття ІІ.9 Експортні субсидії та заходи еквівалентної дії

Стаття ІІ.10 Свобода транзиту

Стаття ІІ.11 Державні торгові підприємства

Глава ІІ МИТО

Стаття ІІ.12 Сфера застосування

Стаття ІІ.13 Мито на імпорт

Стаття ІІ.14 Мита на експорт та платежі з еквівалентною дією

Стаття ІІ.15 Адміністрування та впровадження тарифних квот

Глава ІІІ ІНШІ ПОЛОЖЕННЯ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ТОРГІВЛІ

Стаття ІІІ.1 Санітарні та фітосанітарні заходи

Стаття ІІІ.2 Технічні бар’єри в торгівлі

Стаття ІІІ.3 Двосторонні захисні заходи

Стаття III.4 Глобальні захисні заходи

Стаття III.5 Антидемпінгові та компенсаційні заходи

Стаття ІІІ.6 Інтелектуальна власність

Стаття ІIІ.7 Сприяння торгівлі

Стаття ІIІ.8 Митне співробітництво

РОЗДІЛ ІV ТОРГІВЛЯ ПОСЛУГАМИ

Стаття IV.1 Сфера застосування та охоплення

Стаття IV.2 Включення положень з ҐАТС

Стаття IV.3 Визначення

Стаття IV.4 Режим найбільшого сприяння

Стаття IV.5 Доступ до ринку

Стаття IV.6 Національний режим

Стаття IV.7 Додаткові зобов’язання

Стаття IV.8 Внутрішнє регулювання

Стаття IV.9 Взаємне визнання

Стаття IV.10 Прозорість

Стаття IV.11 Монополії і ексклюзивні постачальники послуг

Стаття IV.12 Ділова практика

Стаття IV.13 Платежі і перекази

Стаття IV.14 Обмеження для захисту платіжного балансу

Стаття IV.15 Графіки специфічних зобов’язань

Стаття IV.16 Зміна Графіків

Стаття IV.17 Перегляд зобов’язань

Стаття IV.18 Винятки, пов’язані з безпекою

Стаття IV.19 Відмова у вигодах

Стаття IV.20 Додатки

РОЗДІЛ V СПРИЯННЯ КОМЕРЦІЙНІЙ ПРИСУТНОСТІ

Стаття V.1 Цілі та сфера застосування

Стаття V.2 Визначення

Стаття V.3 Прозорість та передбачуваність

Стаття V.4 Процедури

Стаття V.5 Збори

Стаття V.6 Оскарження та перегляд

Стаття V.7 Незалежність та неупередженість

Стаття V.8 Цифровізація та електронне управління

Стаття V.9 Переміщення підприємців

Стаття V.10 Робоча група з питань сприяння діяльності через комерційну присутність

РОЗДІЛ VI ЕЛЕКТРОННА КОМЕРЦІЯ

Стаття VI.1 Мета

Стаття VI.2 Сфера застосування та визначення

Стаття VI.3 Постачання послуг за допомогою електронних засобів

Стаття VI.4 Захист персональних даних

Стаття VI.5 Електронна аутентифікація та електронні підписи

Стаття VI.6 Захист споживачів в Інтернеті

Стаття VI.7 Незатребувані комерційні електронні повідомлення

Стаття VI.8 Співпраця з питань регулювання

РОЗДІЛ VII КОНКУРЕНЦІЯ

Стаття VII.1 Правила конкуренції що стосуються підприємств, державна допомога

РОЗДІЛ VIII ВРЕГУЛЮВАННЯ СУПЕРЕЧОК

Стаття VIII.1 Сфера дії та застосування

Стаття VIII.2 Посередництво, примирення чи медіація

Стаття VIII.3 Консультації

Стаття VIII.4 Утворення арбітражної комісії

Стаття VIII.5 Склад арбітражної комісії

Стаття VIII.6 Процедури арбітражної комісії

Стаття VIII.7 Звіт арбітражної комісії

Стаття VIII.8 Призупинення або завершення розгляду справи арбітражною комісією

Стаття VIII.9 Виконання остаточного звіту арбітражної комісії

Стаття VIII.10 Компенсація і призупинення вигод

Стаття VIII.10 Інші положення

РОЗДІЛ IX ПРОЗОРІСТЬ, ІНСТИТУЦІЙНІ ПОЛОЖЕННЯ, ВИЛУЧЕННЯ ТА ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття IX.1 Прозорість

Стаття IX.2 Загальні винятки та винятки з питань безпеки

Стаття IX.3 Платіжний баланс

Стаття ІX.4 Утворення Спільного Комітету

Стаття ІX.5 Процедури Спільного Комітету

Стаття IX.6 Виконання зобов’язань

Стаття IX.7 Додатки, Протоколи та Доповнення

Стаття IX.8 Поправки

Стаття IX.9 Чинність та припинення дії Угоди

Стаття IX.10 Перегляд Угоди

Стаття IX.7 Зміни

Стаття IX.11 Набрання чинності

ДОДАТОК І Скасування тарифів

Таблиця А Тарифний графік України

Таблиця В Тарифний графік Туреччини

ДОДАТОК ІІ Винятки зі Статті ІІ.14 Мита на експорт та платежі з еквівалентною дією

ДОДАТОК ІІІ Графіки специфічних зобов’язань та Переліки вилучень з режиму найбільшого сприяння

Таблиця А Графік специфічних зобов’язань України

Таблиця В Графік специфічних зобов’язань Туреччини

ДОДАТОК IV Фінансові послуги

ДОДАТОК V Транспортно – логістичні послуги

ДОДАТОК VI Переміщення фізичних осіб

ДОДАТОК VII Телекомунікаційні послуги

ДОДАТОК VIIІ Спільна декларація про правила походження

ПРЕАМБУЛА

Уряд України та Уряд Турецької Республіки (далі “Сторони” або “Україна” та “Туреччина” відповідно до контексту)

ПРАГНУЧИ розвивати та зміцнювати дружні відносини, особливо у сферах економічного співробітництва та торгівлі з метою внесення вкладу у розвиток економічного співробітництва між Сторонами та збільшення обсягів взаємного торговельного обміну;

ПІДТВЕРДЖУЮЧИ свій намір брати активну участь у процесі економічної інтеграції в Європу та висловлюючи свою готовність здійснювати співробітництво з метою пошуку шляхів та засобів зміцнення цього процесу;

ВРАХОВУЮЧИ “Угоду про асоціацію між Республікою Туреччина та Європейським Економічним Співтовариством” та Угоду про асоціацію між Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з однієї сторони, та Україною, з іншого сторони;

БЕРУЧИ ДО УВАГИ досвід, набутий у співпраці між Сторонами, а також між ними та основними торговими партнерами;

ЗАЯВЛЯЮЧИ свою готовність здійснювати діяльність з метою сприяння гармонійному розвитку їх торгівлі, а також розширення та диверсифікації їх взаємного співробітництва у сферах спільного інтересу, включаючи сфери, що не охоплюються цією Угодою, створюючи, таким чином, засади та сприятливе середовище на основі рівності, недискримінації та балансу прав та зобов’язань;

БАЖАЮЧИ підвищити рівень життя, сприяти економічному зростанню та стабільності, створити нові можливості для працевлаштування та покращити загальний добробут шляхом лібералізації та розширення взаємної торгівлі;

ПОСИЛАЮЧИСЬ на взаємний інтерес Сторін у постійному зміцненні багатосторонньої торгової системи та враховуючи, що положення та інструменти Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (далі “ГАТТ 1994”) та Світової Організації Торгівлі (далі “СОТ”) складають основу їх зовнішньоторговельної політики;

ВИРІШИЛИ закласти з цією метою положення, спрямовані на поступове усунення перешкод у торгівлі між Сторонами відповідно до положень цих документів, зокрема тих, що стосуються створення зон вільної торгівлі;

ВИЗНАЮЧИ важливість сприяння торгівлі у просуванні ефективних і прозорих процедур для зниження витрат і забезпечення передбачуваності для торгових спільнот Сторін;

ПІДКРЕСЛЮЮЧИ важливість прозорості в міжнародній торгівлі на благо всіх зацікавлених сторін;

ВИРІШИЛИ, відповідно до цих цілей укласти наступну Угоду (далі “ця Угода”).

РОЗДІЛ I

ПОЧАТКОВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття І.1

Цілі

  1. Сторони цим створюють зону вільної торгівлі згідно з цією Угодою та у відповідності до правил СОТ.
  2. Цілями цієї Угоди є:

а) збільшення та посилення економічне співробітництва між Сторонами, а також підвищення рівня життя своїх народів;

b) поступово усунення перешкод та обмеження в торгівлі товарами та поступова лібералізація торгівлі послугами;

c) сприяння через розвиток взаємної торгівлі гармонійному розвитку економічних відносин між Сторонами;

d) сприяння усуненню бар’єрів в торгівлі, гармонійному розвитку та розширенню світової торгівлі;

e) сприяння двосторонній торгівлі та

f) забезпечення справедливі умови конкуренції у торгівлі між Сторонами.

Стаття І.2

Зв’язок з іншими угодами

1. Ця Угода жодним чином не обмежує зобов’язання Сторін, що випливають з їхньої участі в регіональних і субрегіональних об’єднаннях і організаціях, багатосторонніх угодах, а також у міжнародних організаціях.

2. Положення цієї Угоди не впливають на права і зобов’язання, що випливають з угод, укладених між Сторонами до або після набрання чинності цією Угодою.

Стаття І.3

Митні союзи та зони вільної торгівлі

1. Ця Угода не перешкоджає збереженню або створенню митних союзів, зон вільної торгівлі, домовленостей щодо прикордонної торгівлі та інших преференційних угод у тій мірі, у якій вони не призводять до зміни торговельних домовленостей, обумовлених цією Угодою.

2. Коли Сторона стає учасницею митного союзу або угоди про вільну торгівлю з третьою стороною, вона повинна, на запит іншої Сторони, провести консультації із Стороною, яка зробила запит.

Стаття І.4

Визначення

Для цілей цієї Угоди, якщо далі не визначено інше, застосовуються визначення СОТ для цієї Угоди mutatis mutandis.

Угода означає Угоду про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Турецької Республіки

митний орган або митні органи означає:

  1. для Туреччини – Міністерство торгівлі або його правонаступник;
  2. для України – Державна митна служба України або її правонаступник;

митна вартість означає вартість, визначену відповідно до Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, що міститься в Додатку 1A до Угоди СОТ;

день означає календарний день, включаючи вихідні та святкові дні;

підприємство означає будь-яку юридичну особу, створену або організовану відповідно до чинного законодавства, з метою отримання прибутку чи не з метою отримання прибутку, у приватній чи державній власності чи під контролем, включаючи будь-яку корпорацію, траст, партнерство, одноосібне підприємство, спільне підприємство чи подібну організацію;

Гармонізована система (ГС) означає Гармонізовану систему опису та кодування товарів, включаючи її Основні правила інтерпретації, примітки до розділу та примітки до групи та її подальші поправки, прийняті та впроваджені Сторонами у відповідних тарифних законах;

захід включає закон, постанову, правило, процедуру, рішення, адміністративну дію, вимогу, практику або будь-яку іншу форму заходів Сторони;

походження має значення, наведене у Статті II.5;

особа, якщо контекст не вимагає іншого, включає фізичних та юридичних осіб;

територія означає:

  1. щодо Туреччини: сухопутна територія, внутрішні води, територіальне море та повітряний простір над ними, а також морські території, на які Туреччина має суверенні права або юрисдикцію з метою дослідження, експлуатації та збереження природних ресурсів, живих або неживих, відповідно до міжнародного права.
  2. щодо України: сухопутна територія, внутрішні та територіальні води та повітряний простір над ними, виняткова економічна зона та континентальний шельф за межами територіальних вод, щодо яких вона здійснює юрисдикцію, суверенні права відповідно до чинного національного та міжнародного права.

Ця Угода не застосовується до територій, які є невід’ємною частиною території України, але залишаються під іноземною окупацією до відновлення Україною повного та ефективного контролю над ними.

WCO означає Всесвітню митну організацію;

Угода СОТ означає Марракеську Угоду про заснування Світової організації торгівлі, укладену в м. Марракеш 15 квітня 1994 року.

РОЗДІЛ II

ДОСТУП ДО РИНКУ ТОВАРІВ

Глава 1

Загальні положення

Стаття ІІ.1

Національний режим внутрішнього оподаткування та регулювання

Кожна із Сторін застосовує національний режим до товарів іншої Сторони відповідно до статті ІІІ ГАТТ-1994, включно з її примітками щодо тлумачення, з цією метою статтю ІІІ ГАТТ-1994 та її пояснювальні примітки включено до цієї Угоди та вони є невід’ємною її частиною, mutatis mutandis.

Стаття ІІ.2

Цілі

Сторони поступово суттєво лібералізують торгівлю товарами між ними протягом перехідного періоду, починаючи з дати набрання чинності цією Угодою, відповідно до цієї Угоди та до статті XXIV ГАТТ 1994 року.

Стаття ІІ.3

Класифікація та оцінка товарів

  1. Класифікація товарів в торгівлі між Сторонами має бути такою як визначено у відповідній товарній номенклатурі кожної із Сторін, розробленої відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів (далі – Гармонізована система або ГС).
  2. Сторони визначають митну вартість товарів, які є предметами торгівлі між сторонами, у відповідності з положеннями статті VII ГАТТ 1994 року та Угоди СОТ про застосування статті VII ГАТТ 1994 року.

Стаття ІІ.4

Мито

Мито включає будь-яке мито або збори еквівалентної дії, що стягуються у зв’язку з імпортом або експортом товарів, включаючи будь-який додатковий податок або додатковий збір, пов’язаний з таким імпортом або експортом, але не включає будь-які:

а) внутрішні податки або інші внутрішні збори, що стягуються відповідно до статті ІІ.1;

b) антидемпінгові та компенсаційні мита, що застосовуються відповідно до статті ІІІ.5;

c) платежі або інші збори, що стягуються відповідно до статті ІІ.7.

Стаття ІІ.5

Правила походження

1. З метою виконання цієї Угоди, Доповнення I та відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі – “Конвенція”), із можливістю внесення змін до неї, застосовуються та цим включені до Угоди та є її частиною, mutatis mutandis.

Усі посилання на “відповідну угоду” в Доповнення I та, за необхідності, у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції повинні тлумачитися так, щоб означати цю Угоду.

2. До застосування переглянутих правил ПЕМ Конвенції та незважаючи на статті 16(5) і 21(3) Додатку I до Конвенції, де кумуляція включає лише держави ЄАВТ, Фарерські острови, Європейський Союз, Туреччину, учасників Процесу стабілізації та асоціації, Республіку Молдова, Грузію та Україну, доказом походження може бути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або декларація про походження.

  1. Як альтернативу положенням щодо видачі сертифікатів з перевезення товару, Сторони приймають електронні сертифікати з перевезення товару EUR.1, видані в електронній формі. Митні органи Сторони-експортера та Сторони-імпортера мають домовитись про офіційні вимоги до електронної видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1.

Кожна Сторона-експортер інформує Спільний Комітет цієї Угоди про готовність видачі електронних сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та про всі технічні питання, пов’язані з таким впровадженням (видача, подання та перевірка електронного сертифіката).

За згодою митних органів Сторін, параграф 1 та 2 Додатку IIIa до Конвенції не застосовуються, якщо сертифікат з перевезення товару видається та підтверджується в електронному вигляді.

  1. У разі виникнення суперечок, пов’язаних з процедурами перевірки статті 32 Доповнення I Конвенції, які не можуть бути вирішені між митними органами, що вимагають перевірки, та митними органами, відповідальних за проведення цієї перевірки, вони передаються до Спільного Комітету, передбаченого в статті IX.4 (Утворення Спільного Комітету) цієї Угоди.

У всіх випадках вирішення суперечок між імпортером та митними органами Сторони-імпортера здійснюється відповідно до законодавства цієї країни.

5. Якщо Україна або Туреччина письмово повідомить депозитарію про свій намір вийти з Конвенції відповідно до її статті 9, Україна та Туреччина негайно розпочинають переговори в рамках Спільного комітету щодо запровадження нових правил для визначення походження для цілей цієї Угоди.

6. До набрання чинності такими новими взаємно узгодженими правилами походження Сторони застосовують правила походження, що містяться в Доповненні І, а там де доцільно, до Доповненні II Конвенції, що передбачає використання двосторонньої кумуляції виключно між Сторонами.

Стаття ІІ.6

Обмеження імпорту та експорту

Права та обов’язки Сторін щодо обмежень експорту та імпорту регулюються Статтею XI ҐАТТ 1994 року, яка цим включена до цієї Угоди та є її невід’ємною частиною.

Стаття ІІ.7

Платежі та інші збори

Кожна Сторона забезпечує, відповідно до статті VIII ГАТТ 1994 року та приміток до її тлумачення, що всі збори й платежі будь-якого характеру (крім мит, платежів еквівалентних внутрішнім податкам або іншим внутрішнім зборам, що застосовуються згідно з пунктом 2 статті III ГАТТ 1994 та антидемпінгових і компенсаційних мит), що накладаються на або у зв’язку з імпортом або експортом є обмежені за величиною приблизною до вартості наданих послуг і не є непрямим захистом вітчизняних товарів або оподаткування імпорту чи експорту у фіскальних цілях.

Стаття ІІ.8

Обмін даними щодо використання переваг

1. Для цілей моніторингу функціонування цієї Угоди та розрахунку коефіцієнтів використання преференцій і тарифних квот Сторони на запит Сторони обмінюються статистикою щодо імпорту, починаючи через рік після набрання чинності цією Угодою. Спільний комітет може переглянути процес і зміст цього обміну даними.

2. Обмін статистикою щодо імпорту охоплює дані, що стосуються останнього доступного року, включаючи вартість і, якщо це необхідно, обсяг на рівні тарифної лінії для імпорту товарів іншої Сторони, які користуються преференційним режимом мит за цією Угодою, та тих, які отримали непреференційний режим.

Стаття ІІ.9

Експортні субсидії та заходи еквівалентної дії

  1. Для цілей цієї статті, “експортні субсидії” мають значення, визначене до цього терміну у статті 1 (е) Угоди СОТ про сільське господарство, включаючи будь-які поправки до цієї статті.
  2. З моменту набрання чинності цією Угодою жодна із Сторін не буде підтримувати, запроваджувати чи повторно запроваджувати експортні субсидії чи інші заходи з еквівалентним ефектом щодо сільськогосподарських товарів, які спрямовуються на територію іншої Сторони.

Стаття ІІ.11

Свобода транзиту

Сторони забезпечують вільний транзит транспорту, що походить з території держави однієї Сторони і транспортується через територію держави іншої Сторони відповідно статті V ГАТТ 1994 року.

Стаття ІІ.11

Державні торгові підприємства

Права та зобов’язання Сторін щодо державних торгових підприємств регулюються статтею XVII ГАТТ 1994 року та Домовленістю про тлумачення статті XVII ГАТТ 1994 року, які цим включені до цієї Угоди та є її невід’ємною частиною.

Глава 2

Скасування мит

Стаття ІІ.12

Сфера застосування

  1. Положення цієї Глави застосовуються до товарів, які підпадають під Глави 01-97 Гармонізованої системи, походженням з території Сторін.
  2. Відповідно до графіків у Додатку I, виключені товари та товари, на які встановлено тарифні квоти, поза тарифними квотами не входять до сфери дії, визначеної в абзаці першому цієї статті. Туреччина зобов’язується не застосовувати додаткові мита для промислової та переробленої сільськогосподарської продукції, яка підпадає під дію Рішення № 1/95 Рішення Ради асоціації ЄС-Туреччина.

Стаття ІІ.13

Мито на імпорт

  1. Якщо інше не передбачено цією Угодою, кожна Сторона зменшує або скасовує свої мита на товари іншої Сторони відповідно до її Розкладу, включеного в Додаток I.
  2. Базова ставка ввізного мита, щодо якого цією Угодою встановлюються наступні зниження, застосовується до товарів, що імпортуються між Сторонами, і повинна нараховуватися за ставкою мита режиму найбільшого сприяння (далі – “РНС”), яка застосовувалася станом на 1 січня 2012 року, що зазначено в Розкладах у Додатку I.
  3. Якщо в будь-який момент Сторона зменшує свої застосовувані ставки РНС, ставки мита на імпорт після дати набрання чинності цією Угодою, ця ставка мита буде застосовуватися, якщо та до тих пір, поки вона нижча за ставку мита на імпорт, розраховано відповідно до його Розкладу Додатку I.
  4. Знижені тарифи розраховані відповідно до пункту 1 цієї Статті, округлюються до першого десяткового знаку або у випадку специфічних мит до другого десяткового знаку відповідно до загальних арифметичних принципів.
  5. Як зазначено в Додатку I, Сторони скасовують будь-які збори, що мають еквівалентний ефект до митних зборів у торгівлі між ними на імпорт товарів походженням з Туреччини або з України після набрання чинності цією Угодою.

Стаття ІІ.14

Мита на експорт та платежі з еквівалентною дією

1. Якщо інше не передбачено в Додатку ІІ, кожна Сторона може застосовувати мита, податки або збори, що мають еквівалентний ефект, на експорт відповідно до своїх прав та зобов’язань у рамках СОТ.

Стаття ІІ.15

Адміністрування та впровадження тарифних квот

  1. Кожна Сторона впроваджує і адмініструє тарифні квоти, які містяться в Додатку I відповідно до статті XIII ГАТТ 1994, включаючи примітки щодо її тлумачення.
  2. Якщо інше не передбачено цією Угодою, кожна Сторона забезпечує, щоб:
  3. процедури адміністрування тарифних квот були прозорими, доступними для громадськості, застосовувались своєчасно, носили недискримінаційний характер, реагували на зміни ринкових умов і не були занадто адміністративно обтяжливими;
  4. здійснювалося все можливе для адміністрування тарифної квоти у спосіб, що сприяє торгівлі і дозволяє Сторонам повністю використовувати її повною мірою;
  5. будь-яка особа Сторін, яка виконує юридичні та адміністративні вимоги Сторін, мала право на використання тарифної квоти Сторін; і,
  6. тарифні квоти адмініструються виключно її урядовими органами, і щоб їх адміністрування не делегувалося іншій особі.
  7. У перший рік встановлені річні об’єми застосовуються з дати набрання чинності цією Угодою до 31 грудня року, в який ця Угода набирає чинності. Починаючи з другого року та кожний наступний рік встановлені річні об’єми застосовуються з 1 січня до 31 грудня календарного року.
  8. Жодна Сторона не повинна встановлювати умови застосування або використання кількості, передбаченої за тарифною квотою, на реекспорт товарів або будь-яке спеціальне кінцеве використання.
  1. З метою адміністрування тарифних квот Сторони включатимуть до розрахунку обсягу імпорту за тарифними квотами лише товари, що ввозяться до Сторін за митною процедурою, визначеною Спеціальним Додатком B до переглянутої Кіотської конвенції (імпорт для домашнього використання).

Сторони вживають необхідних заходів для того, щоб товари, що підлягають митному оформленню за іншими митними процедурами, визначеними Переглянутою Кіотською конвенцією, не включалися в розрахунок використання тарифних квот згідно з цією Угодою, зокрема товари за митними процедурами, визначеними в Спеціальному Додатку F до переглянутої Кіотської конвенції (обробка).

  1. Упродовж кожного року орган з адміністрування Сторін повинен вчасно і на постійній основі публікувати на спеціалізованому загальнодоступному інтернет-сайті адміністративні процедури, коефіцієнти використання та інші наявні залишки для кожної з тарифних квот, встановлених в рамках цієї Угоди.

Глава ІІІ

ІНШІ ПОЛОЖЕННЯ ЩО СТОСУЮТЬСЯ ТОРГІВЛІ

Стаття ІІІ.1

Санітарні та фітосанітарні заходи

1. Права та зобов’язання Сторін щодо санітарних та фітосанітарних заходів регулюються Угодою СОТ про застосування санітарних та фітосанітарних заходів (далі – “Угода СФЗ”).

2. Сторони обмінюються іменами і адресами контактних пунктів з санітарної та фітосанітарної експертизи з метою сприяння спілкуванню та обміну інформацією.

Стаття ІІІ.2

Технічні бар’єри в торгівлі

1. Права і зобов’язання Сторін щодо технічних регламентів, стандартів і оцінки відповідності регулюються Угодою СОТ про технічні бар’єри у торгівлі (далі – “Угода ТБТ”).

2. З урахуванням пункту 1, Сторони домовляються проводити консультації, якщо Сторона вважає, що інша Сторона вжила заходи, які не відповідають Угоді ТБТ і які можуть створити або створили перешкоду для торгівлі, з метою пошуку відповідного рішення згідно з Угодою ТБТ.

3. Сторони зобов’язані співпрацювати та обмінюватися інформацією в рамках Спільного комітету в сфері технічних регламентів, стандартів, метрології, процедур оцінки відповідності та ринкового нагляду з метою усунення технічних бар’єрів у торгівлі з метою скасування технічних бар’єрів у торгівлі.

4. Кожна Сторона на запит іншої Сторони надає інформацію щодо кожного окремого випадку з питань технічних регламентів, стандартів, технічних питань або подібних заходів.

5. Кожна Сторона після набуття чинності цією Угодою призначає контактний пункт для виконання цієї статті та повідомляє іншу Сторону про контактні дані, включаючи інформацію щодо відповідних посадових осіб.

6. Одночасно з початком переговорів між Україною та ЄС щодо Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції (ACAA) Сторони розпочинають переговори щодо Угоди про взаємне визнання (MRA) відповідно до сфери дії ЄС – Україна ACAA.

Стаття ІІІ.3

Двосторонні захисні заходи

  1. Якщо, у результаті зниження або скасування мита відповідно до цієї Угоди, будь-яка продукція, що походить з території однієї Сторони, імпортується на територію іншої Сторони у такій збільшеній кількості, в абсолютному вираженні чи відносно внутрішнього виробництва, і за таких умов, як виникнення або загроза виникненню серйозної шкоди для внутрішньої галузі виробництва подібної або безпосередньо конкуруючої продукції на території Сторони-імпортера, Сторона-імпортер може вжити двосторонні захисні заходи у мінімальній мірі, необхідній для усунення шкоди або запобігання шкоді з урахуванням положень пунктів з 2 до 11.
  2. Двосторонні захисні заходи вживаються лише за наявності чітких доказів того, що збільшені обсяги імпорту завдали або загрожують завдати серйозної шкоди, після проведення розслідування відповідно до процедур, визначених у статтях 3 і 4 Угоди СОТ про захисні заходи та у зв’язку з цим статті 3 та 4 Угоди СОТ про захисні заходи включено до цієї Угоди та є невід’ємною її частиною, mutatis mutantis.
  3. Сторона, яка має намір вжити двосторонній захисний захід відповідно до цієї статті, повинна негайно, але в будь-якому випадку перш ніж вживати такий захід, повідомити про це іншу Сторону. У повідомленні має міститися вся відповідна інформація, яка включає докази серйозної шкоди або загрози серйозної шкоди, спричиненої збільшеними обсягами імпорту, точний опис продукції, про яку йдеться, і запропонований захід, а також запропоновану дату запровадження, очікувану тривалість і графік поступового скасування заходу.

4. Якщо умови, викладені у пункті 1, виконуються, Сторона-імпортер може вживати заходи, які полягають у підвищенні ставки мита до рівня, що не перевищує менше із значень:

(а) ставки мита РНС, яка застосовується на момент запровадження заходу; або

(b) базової ставки ввізного мита, зазначена у Додатку І.

5. Двосторонні захисні заходи запроваджуються на період, що не перевищує двох років. За дуже виняткових обставин, після перегляду Спільним комітетом, заходи можуть вживатися на загальний максимальний період у три роки. Жодні двосторонні захисні заходи не застосовуються до імпорту продукції, до якої раніше застосовувався такий захід.

6. Будь-який тимчасовий двосторонній захисний захід припиняється протягом не пізніше ніж 200 днів. Період застосування будь-якого тимчасового двостороннього захисного заходу зараховується як частина тривалості двостороннього захисного заходу, зазначеного у пункті 5 та будь-якого його подовження. Будь-які підвищення тарифів мають бути негайно відшкодовані, якщо розслідування, описане в пункті 2, не дійшло висновку, що умови пункту 1 задоволені.

  1. Протягом 30 днів з дати повідомлення Спільний Комітет розглядає інформацію, надану відповідно до пункту 3, з метою вироблення взаємоприйнятного рішення з цього питання. За відсутності такого рішення, Сторона-імпортер може запровадити захід відповідно до пункту 4 задля вирішення проблеми, а за відсутності взаємноузгодженої компенсації Сторона, по відношенню до продукції якої вжито захід, може вжити компенсаційних заходів. При виборі двостороннього захисного заходу та компенсаційної дії пріоритет повинен надаватися заходу, який найменшим чином порушує функціонування цієї Угоди. Компенсаційні дії, як правило, полягають у призупиненні поступок, які за своєю суттю мають еквівалентні наслідки для торгівлі, або поступок, які є суттєво еквівалентними вартості додаткового мита, що очікується у результаті двостороннього захисного заходу. Сторона, яка застосовує компенсаційну дію, застосовує таку дію лише на мінімальний період, необхідний для досягнення суттєво еквівалентного впливу на торгівлю і, у будь-якому випадку, лише якщо застосовується двосторонній захисний захід відповідно до пункту 4.

8. Після припинення двостороннього захисного заходу, ставка мита є ставкою, яка б діяла до заходу.

9. За критичних обставин, якщо затримка із впровадження двостороннього захисного заходу відповідно до цієї статті призведе до шкоди, яку буде важко виправити, Сторона може вжити тимчасовий двосторонній захисний захід відповідно до попереднього визначення, що є чіткі докази того, що збільшені обсяги імпорту призведе до виникнення або загрози виникнення серйозної шкоди для внутрішньої галузі. Сторона, яка має намір вжити такий захід, негайно надає повідомлення іншій Стороні. Упродовж 30 днів після дати повідомлення повинні бути розпочаті процедури, викладені у пунктах з 2 по 6, включаючи компенсаційну дію. Будь-яка компенсація повинна ґрунтуватися на загальному періоді застосування тимчасового двостороннього захисного заходу і двостороннього захисного заходу.

10. Через п’ять років після дати набрання чинності цією Угодою Сторони розглядають на Спільному Комітеті питання, чи є необхідність зберігати можливість вживати двосторонні захисні заходи між ними. Якщо після першого розгляду Сторони вирішать зберегти таку можливість, з цього часу вони повинні кожні два роки проводити розгляд цього питання на Спільному Комітеті.

11. Документи, надані до органів розслідування можуть бути викладені англійською мовою, крім офіційної мови Сторони розслідування.

Стаття III.4

Глобальні захисні заходи

1. Якщо продукція імпортується незалежно від її походження у такій збільшеній кількості, в абсолютному вираженні чи відносно вітчизняного виробництва, і за таких умов, що це завдає або загрожує завдати серйозну шкоду для внутрішньої галузі, яка виробляє подібну або безпосередньо конкуруючу продукцію, кожна Сторона має право застосувати захисні заходи до такої продукції відповідно до статті XIX ГАТТ 1994 року і Угоди СОТ про захисні заходи, таким чином статті XIX ГАТТ 1994 року і Угода СОТ про захисні заходи включено до цієї Угоди та є невід’ємною її частиною, mutatis mutandis.

2. На запит іншої Сторони та/ або за умови, що вона має суттєвий інтерес, Сторона, яка має намір вжити захисні заходи, негайно надає спеціальне письмове повідомлення, що містить усю відповідну інформацію про порушення розслідування у зв’язку з впровадженням захисних заходів, попередні висновки та остаточні висновки розслідування.

3. Для цілей цієї статті вважається, що Сторона має суттєвий інтерес, якщо вона входить в п’ятірку найбільших постачальників імпортованих товарів протягом останнього трирічного періоду з точки зору абсолютного обсягу чи вартості.

4. Жодна із Сторін не застосовуватиме щодо одного і того ж товару одночасно:

а. двосторонні захисні заходи у відповідності із статтею ІІІ.3; і

b. заходи згідно із статтею ХІХ ГАТТ 1994 та Угоди СОТ про захисні заходи.

  1. 5. Врегулювання суперечок відповідно до Розділу VIII цієї Угоди не застосовується до цієї статті.

Стаття III.5

Антидемпінгові та компенсаційні заходи

1. Обидві Сторони погоджуються, що антидемпінгові та компенсаційні заходи повинні застосовуватися у повній відповідності зі статтею VI ГАТТ 1994, Угодою СОТ про застосування статті VI ГАТТ 1994 і Угодою СОТ про субсидії і компенсаційні заходи та повинні ґрунтуватися на справедливій і прозорій системі.

2. Туреччина підтверджує ринковий статус економіки України для цілей антидемпінгових розслідувань.

3. Одразу після впровадження тимчасових заходів і до того, як буде ухвалене остаточне рішення, Сторони забезпечують розкриття інформації про всі суттєві факти і міркування, які формують основу для рішення про застосування цих заходів достатньо детально. Розкриття інформації здійснюється у письмовій формі і повинне залишити заінтересованим сторонам необхідний час для надання коментарів. Після кінцевого розкриття заінтересованим сторонам надається щонайменше 10 днів для надання цих коментарів. Кожній заінтересованій стороні надається можливість висловити свої точки зору під час антидемпінгового розслідування.

4. У разі якщо Сторона вирішить запровадити антидемпінгове мито, розмір такого мита не повинен перевищувати демпінгову маржу та повинен бути нижче маржі, якщо таке нижче мито є достатнім для усунення шкоди для вітчизняної галузі.

5. Врегулювання суперечок відповідно до Розділу VIII цієї Угоди не застосовується до цієї статті.

Стаття ІІІ.6

Інтелектуальна власність

  1. Сторони визнають важливість інтелектуальної власності для сприяння економічному та соціальному розвитку, технологічним інноваціям, а також у сприянні передачі і розповсюдженню технологій для обопільної вигоди виробників і користувачів технологій.
  2. Сторони підтверджують свої наявні права і обов’язки стосовно одна одної відповідно до Угоди СОТ про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (далі “Угода ТРІПС”), а також будь-яких інших багатосторонніх угод у сфері інтелектуальної власності сторонами яких є обидві Сторони.
  3. Ніщо у Статті не перешкоджає Стороні вживати необхідних заходів для запобігання:

а) порушенню прав інтелектуальної власності з боку правовласників або використанню практики, яка необґрунтовано обмежує торгівлю чи несприятливо позначається на міжнародному трансфері технологій; та

б) антиконкурентній практиці, яка може виникнути в результаті зловживання правами інтелектуальної власності за умови, що такі заходи узгоджуються з цією Угодою.

4. Сторони надають правові засоби для заінтересованих сторін, щоб запобігти комерційному використанню назв країн іншої Сторони щодо товарів, у спосіб який ймовірно, вводить споживачів в оману щодо походження таких товарів.

5. Відповідно до пункту 1, Сторони погоджуються здійснювати співробітництво одна з одною. Така співробітництво може включати в себе, зокрема:

а) повідомлення про контактні пункти;

b) обмін інформацією щодо систем інтелектуальної власності, спрямованих на сприяння ефективній реєстрації прав інтелектуальної власності;

c) інші заходи та ініціативи, які можуть бути спільно визначені між Сторонами.

Стаття ІIІ.7

Сприяння торгівлі

Для сприяння взаємній торгівлі між Туреччина та Україною, Сторони повинні:

(a) спростити, наскільки це можливо, процедури торгівлі товарами згідно з їхніми відповідними зобов’язаними за Угодою СОТ про спрощення процедур торгівлі;

  1. стимулювати багатостороннє співробітництво Сторін для того, щоб посилити їхню участь у розвитку і впровадженні міжнародних правил поведінки та рекомендацій щодо сприяння торгівлі; а також
  2. здійснювати співробітництво у сфері сприяння торгівлі у рамках Спільного Комітету.

Стаття ІIІ.8

Митне співробітництво

  1. Сторони продовжують здійснювати співробітництво з митних питань в рамках “Угоди між Урядом Турецької Республіки та Урядом України щодо взаємної допомоги у митних питаннях”, укладеної 27 листопада 1996 року.
  2. Для цілей пункту 1 цієї статті та сприяння законній торгівлі та боротьби з транскордонною злочинністю,

а) Сторони за власною ініціативою або за запитом допомагатимуть одна одній у забезпеченні правильного застосування митного законодавства в межах своєї компетенції та відповідно до свого національного законодавства та правил;

б) Допомога в митних питаннях повинна поширюватися на будь-який компетентний адміністративний орган Сторін. Це не повинно перешкоджати застосування правил, що регулюють взаємну допомогу у кримінальних справах.

РОЗДІЛ ІV

ТОРГІВЛЯ ПОСЛУГАМИ

Стаття IV.1

Сфера застосування та охоплення

  1. Сторони, підтверджуючи свої відповідні права та зобов’язання у рамках СОТ, зокрема Генеральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС), цим визначають необхідні домовленості з метою взаємної лібералізації торгівлі послугами.
  2. Цей Розділ застосовується до заходів Сторін, що впливають на торгівлю послугами.
  3. Цей Розділ не застосовується до:

а) послуг повітряного транспорту, заходів, що стосуються прав перевезення, яким би чином вони не були надані; або до заходів, що впливають на послуги, безпосередньо пов’язані з реалізацією прав перевезення, за винятком заходів, що стосуються:

(і) послуги з ремонту та сервісного обслуговування літаків;

(іі) продажу та збуту авіатранспортних послуг; та

(ііі) послуг комп’ютерної системи резервування (CRS);

(iv) послуг з наземного обслуговування; та

(v) послуг з управління аеропорту.

b) внутрішньодержавні каботажні перевезення у послугах морського транспорту;

с) субсидій, що надаються Стороною або її державним підприємством, включаючи гранти, позики за підтримки уряду, гарантії та страхування. Сторони розглядають впровадження положень щодо субсидій, які стосуються торгівлі послугами у контексті перегляду цього Розділу з метою включення будь-яких положень, узгоджених відповідно до статті ХV ГАТС.

d) законів, нормативних актів або вимог, що регулюють придбання урядовими установами послуг, що закуповуються для урядових потреб та без мети комерційного перепродажу або з метою використання постачання послуг для комерційного продажу.

e) відповідних систем соціального захисту Сторін.

4. Цей Розділ не застосовується до послуг, що постачаються на виконання урядових повноважень на території кожної Сторони.

5. Відповідно до цього Розділу кожна Сторона зберігає право регулювати та впроваджувати нові регуляторні заходи для досягнення законних політичних цілей.

Стаття IV.2

Включення положень з ГАТС

Там, де положення цього Розділу передбачають, що положення ГАТС включено до цієї Угоди та є частиною цього Розділу, значення термінів, які застосовуються в положеннях ҐАТС слід розуміти таким чином:

(a) “Член” означає Сторона;

(b) “Графік” означає Графік, зазначений у Статті IV.15 і той, що міститься в Додатку III та

(c) “cпецифічне зобов’язання” означає специфічне зобов’язання у Графіку, зазначеному у статті IV.15.

Стаття IV.3

Визначення

Для цілей цього Розділу:

а) “торгівля послугами” визначається як постачання послуг наступними способами:

(і) з території однієї Сторони на територію іншої Сторони (спосіб 1);

(іі) на території Сторони споживачу послуги іншої Сторони (спосіб 2);

(ііі) постачальником послуги однієї Сторони через комерційну присутність на території іншої Сторони (спосіб 3);

(iv) постачальником послуги однієї Сторони через присутність фізичних осіб на території іншої Сторони (спосіб 4).

b) термін “послуга” включає будь-яку послугу в будь-якій галузі за виключенням послуг, які постачаються на виконання урядових повноважень;

с) термін “послуга, яка постачається на виконання урядових повноважень” означає будь-яку послугу, яка постачається ні не на комерційній основі, ні на конкурсній основі з одним або більшою кількістю постачальників послуг;

d) термін “постачання послуги” включає виробництво, розподіл, маркетинг, продаж та доставку послуги;

е) термін “постачальник послуги” означає будь-яку особу, яка постачає послугу;[1];

f) термін “споживач послуги” означає будь-яку особу, яка отримує послугу або користується нею;

g) термін “сектор” послуги означає,

(і) із посиланням на специфічне зобов’язання один або більше, або всі підсектори цієї послуги, які визначені у Графіку Сторони,

(іі) навпаки весь сектор послуг, включаючи всі його підсектори;

h) термін “послуга іншої Сторони” означає послугу, яка постачається

(і) із або на територію тієї іншої Сторони, або, у разі морського транспорту, судном, що зареєстровано за законами тієї іншої Сторони, або особою тієї іншої Сторони, яка постачає послуги через операції із судном та/ або його використання повністю або частково; або

(іі) у випадку постачання послуги через комерційну присутність або через присутність фізичних осіб постачальником послуг тієї іншої Сторони;

і) термін “комерційна присутність” означає будь-який тип підприємницької або професійної діяльності, у тому числі через:

(і) заснування, придбання або використання юридичної особи; або

(іі) створення чи використання філії або представництва на території Сторони з метою постачання послуги;

j) термін “особа” означає або фізичну, або юридичну особу Сторони;

k) термін “фізична особа Сторони” означає громадянина Туреччини або України згідно з їхніми відповідними законодавствами;

l) термін “юридична особа” означає будь-яке підприємство, яке має правовий статус, належним чином засноване або організоване в іншій спосіб, згідно із законами, як для отримання прибутку, так і з іншою метою, яке є приватною або державною власністю, в тому числі будь-яка корпорація, трест, товариство, спільне підприємство, одноосібна власність або асоціація;

m) термін “юридична особа іншої Сторони” означає таку юридичну особу, яка:

(і) або заснована чи іншим чином організована відповідно до законів іншої Сторін і здійснює значний обсяг ділових операцій на території цієї Сторони;

(іі) або у випадку, коли надання послуги здійснюється через комерційну присутність, що є власністю чи контролюється:

(а) фізичними особами іншої Сторони, або

(b) юридичними особами іншої Сторони, зазначеними у підпункті (і);

(n) юридична особа є:

(i) “власністю” осіб Сторони, якщо більше 50 відсотків капіталу належить особам такої Сторони;

(ii) “контрольована” особами Сторони, якщо такі особи мають повноваження призначити більшість його директорів або іншим чином законно визначати напрямки його діяльності;

(iii) “афілійованою” з іншою особою, якщо вона контролює чи контролюється такою іншою особою або якщо вона й інша особа контролюються однією і тією ж особою;

o) термін “захід” означає будь-який захід Сторони у формі закону, постанови, правила, процедури, рішення, адміністративної дії або у будь-якій іншій формі;

p) термін “захід Сторони” означає будь-який захід, який вжито:

(і) центральним, регіональним або місцевим органом влади; та

(іі) неурядовими організаціями на виконання повноважень, делегованих центральним, регіональним або місцевим органом влади.

q) термін “заходи Сторін, що впливають на торгівлю послугами” включає заходи щодо:

(і) закупівлі, оплати або використання послуги;

(іі) доступу до та використання у зв’язку з постачанням послуги, послуг, яких потребують Сторони для того, щоб запропонувати їх широкому загалу;

(ііі) присутність, у тому числі комерційна присутність осіб Сторони для постачання послуги на території іншої Сторони;

r) термін “монопольний постачальник послуги” означає будь-яку особу, державну або приватну, яка на відповідному ринку на території Сторони уповноважена або офіційно створена Стороною, або діє як єдиний постачальник такої послуги;

s) термін “прямі податки” містить в собі всі податки на загальний дохід, на сукупний капітал або на елементи доходу чи капіталу, в тому числі податки на виручку від відчуження власності, податки на нерухомість, спадок та пожертвування та податки на загальну суму заробітної платні, виплаченої підприємствами, а також податки на приріст вартості капіталу;

t) визначення, що містяться у параграфі 6 Додатку ГАТС щодо авіаційних послуг застосовуються для цілей цієї Угоди.

Стаття IV.4

Режим найбільшого сприяння (РНС)

  1. Без обмеження заходів, які вживаються у відповідності із статтею VII ГАТС і за винятком поданих у її Списку виключень з режиму найбільшого сприяння, що містяться у Додатку III, Сторона негайно і безумовно надає щодо всіх заходів, які стосуються надання послуг, самих послуг, та постачальників послуг іншої Сторони, режим не менш сприятливий, ніж режим, який вона надає для подібних послуг і постачальників послуг будь-якої не-сторони.

2. Пункт 1 цієї статті не застосовується до режиму, що надається згідно з іншими угодами, укладеними однією із Сторін і нотифікованими згідно із статтею V або статтею  V bis ГАТС.

3. Якщо Сторона укладає угоду, зазначену у пункті 2, вона у відповідь на запит іншої Сторони надає цій Стороні адекватну можливість ведення переговорів щодо вигод, які такою угодою надаються.

4. Права та зобов’язання Сторін щодо переваг, наданих сусіднім країнам, повинні регулюватися параграфом 3 Статті ІІ ҐАТС.

Стаття IV.5

Доступ до ринку

  1. Щодо доступу до ринку через способи постачання, визначені в статті IV.3(а), кожна Сторона надає послугам та постачальникам послуг іншої Сторони режим не менш сприятливий, ніж той, що надається відповідно до умов та обмежень, узгоджених та визначених в її Графіку специфічних зобов’язань у Додатку ІІІ [2].
  2. У секторах, де взято зобов’язання щодо доступу до ринку, заходи, які Сторона не повинна підтримувати або вживати на регіональному рівні або на всій території, якщо інше не визначено у її Графіку специфічних зобов’язань у Додатку ІІІ, визначаються таким чином:

(a) обмеження кількості постачальників послуг або у формі кількісних квот, монополій, виключних постачальників послуг, або вимог підтвердження економічної необхідності;

(b) обмеження загальної вартості операцій з послугами або активів у формі кількісних квот чи вимог підтвердження економічної необхідності;

с) обмеження загальної кількості операцій з послугами або загального обсягу продукції послуг, вираженого у показниках, що встановлюють цифрові одиниці у формі квот чи вимоги підтвердження економічної необхідності [3];

(d) обмеження загальної кількості фізичних осіб, які можуть бути зайняті у певному секторі послуг, або кількості фізичних осіб, яких постачальник послуг може найняти і які необхідні і мають безпосереднє відношення до поставки певної послуги у формі кількісних квот чи вимоги підтвердження економічної необхідності;

(e) заходи, які обмежують або вимагають конкретних видів юридичних осіб або спільних підприємств, через які постачальник послуги може надавати послугу; та

(f) обмеження на участь іноземного капіталу у формі обмеження максимального відсотка іноземного володіння акціями або загальної вартості індивідуальних чи сукупних іноземних інвестицій.

Стаття IV.6

Національний режим

1. У секторах, зазначених у її Графіку специфічних зобов’язань у Додатку III, і за виконання умов та кваліфікаційних вимог, обумовлених у ньому, кожна Сторона надає послугам і постачальникам послуг іншої Сторони щодо всіх заходів, які стосуються постачання послуг, режим не менш сприятливий, ніж той, який вона надає подібним своїм послугам або постачальникам послуг[4].

2. Сторона може виконувати вимоги пункту 1 шляхом надання послугам і постачальникам послуг іншої Сторони формально ідентичного режиму або формально відмінного режиму, порівняно з тим, який він надає своїм подібним послугам або постачальникам послуг.

3. Формально ідентичний або формально відмінний режим вважається менш сприятливим, якщо він змінює умови конкуренції на користь послуг або постачальників послуг Сторони, яка надає такий режим порівняно з подібними послугами або постачальниками послуг іншої Сторони.

Стаття IV.7

Додаткові зобов’язання

Додаткові зобов’язання повинні регулюватися статтею XVIІІ ГАТС, яку таким чином включено до цього Розділу і вона є його частиною.

Стаття IV.8

Внутрішнє регулювання

1. У секторах, де взято специфічні зобов’язання, кожна Сторона повинна забезпечити, щоб усі заходи загального застосування, що впливають на торгівлю послугами, здійснювалися помірковано, об’єктивно і неупереджено.

2. У випадках якщо для постачання послуги необхідним є дозвіл Сторони,

(а) компетентні органи влади цієї Сторони повинні забезпечити публічний доступ до:

(і) вимог, включаючи будь-які необхідні документи для оформлення заявок, які стосуються постачання послуг; та

(іі) всіх критеріїв оцінки та достатній період часу, який зазвичай необхідний для прийняття рішення щодо заявки, яка стосується постачання послуг.

(b) на запит заявника компетентний орган влади Сторони:

(і) інформує заявника чи заявка вважається оформленою після її отримання;

(іі) визначає необхідність подання додаткової інформації для дооформлення заявки у випадку подання недооформленої заявки, та надає можливість внести правки протягом достатнього періоду часу;

(ііі) інформувати заявника без надмірної затримки про стан розгляду заявки; та

(іv) поінформувати у письмовому вигляді про причини відмови у дозволі у випадку відхилення заявки.

  1. Компетентний орган кожної із Сторін приймає адміністративне рішення щодо оформлення заявки на постачання послуг іншої Сторони в частині постачання послуг протягом достатнього періоду часу, який заздалегідь є оприлюдненим, та невідкладно інформує заявника про рішення. Такий період часу може бути подовжений у випадку якщо прийняти рішення протягом визначеного періоду часу неможливо у зв’язку із складністю питання. У такому випадку компетентний орган інформує заявника без невиправданої затримки та після цього докладає зусиль для прийняття рішення протягом достатнього періоду часу. У випадку недооформлення заявки визначений період часу може бути призупинений компетентним органом до отримання всіх документів.
  2. Кожна Сторона гарантує, що будь-яка плата за дозвіл[5] відповідає затратам компетентних органів та сама по собі не обмежує постачання послуги.
  3. У секторах, де взято специфічні зобов’язання, кожна Сторона гарантує, що заходи, які стосуються кваліфікаційних вимог і процедур, технічних стандартів та вимог ліцензування, не створюють невиправданих бар’єрів у торгівлі послугами, визнаючи при цьому право регулювати і вводити нові правила, що стосуються надання послуг з метою виконання завдань державної політики. Кожна Сторона гарантує, що такі заходи:

a) базуються на об’єктивних і прозорих критеріях, таких як компетентність і здатність надавати послугу;

b) не є більш обтяжливими, ніж необхідно для гарантування якості послуги;

c) у випадку процедур ліцензування, – самі не є обмеженням на поставку послуги;

  1. (a) У секторах, у яких Сторона взяла на себе специфічні зобов’язання, в очікуванні введення в дію дисциплін, визначених у пункті 10 цієї статті, ця Сторона не повинна застосовувати ліцензування та кваліфікаційні вимоги і технічні стандарти, що анулюють нанівець або порушують її зобов’язання за цією Угодою у спосіб, який:
    1. не відповідає критеріям, визначеним у підпунктах 5 (a), (b) або (c) цієї статті; та

(ii) не можна було очікувати з боку Сторони, коли були взяті специфічні зобов’язання в цих секторах;

(b) при визначенні того, чи відповідають дії Сторони зобов’язанням згідно з пунктом  6 (a) цієї статті, слід враховувати міжнародні стандарти відповідних міжнародних організацій[6], які застосовує ця Сторона.

  1. У секторах, де взято специфічні зобов’язання щодо професійних послуг, кожна Сторона забезпечує адекватні процедури для перевірки компетентності фахівців іншої Сторони.
  2. Кожна Сторона зберігає або створює так швидко, як це практично можливо, судові, арбітражні або адміністративні трибунали або процедури, які забезпечать на запит постачальника послуг іншої Сторони, інтереси якого порушені, невідкладний розгляд і, якщо це обґрунтовано, необхідні заходи, адміністративні рішення, що впливають на торгівлю послугами. У тих випадках, коли зазначені процедури не є незалежними від структур, уповноважених приймати адміністративні рішення, про які йде мова, Сторона гарантує, що процедури дійсно забезпечують об’єктивний і неупереджений розгляд.
  3. Положення пункту 8 не повинні тлумачитись як вимога до Сторони щодо створення таких органів або процедур, якщо це може бути несумісне з її конституційним порядком або природою її судової системи.
  4. Сторони спільно переглядають результати переговорів щодо дисциплін з внутрішніх заходів відповідно до статті VI.4 ГАТС з метою їх включення до цієї Угоди.

Стаття IV.9

Взаємне визнання

  1. Ніщо у цій Угоді не заважає Стороні вимагати, щоб фізичні особи мали необхідну кваліфікацію та/ або професійний досвід, визначені на території, де надається послуга, для відповідного сектора діяльності.
  2. Сторони заохочують відповідні професійні об’єднання на своїх територіях надавати рекомендації щодо взаємного визнання Спільному Комітету з метою виконання повністю або частково, постачальниками послуг критерію, що застосовуються кожною Стороною для авторизації, ліцензування, функціонування та сертифікації постачальників послуг та, зокрема, професійних послуг.
  3. Після отримання рекомендації, про яку йдеться у попередньому пункті, Спільний комітет, протягом розумно необхідного часу розглянути рекомендацію з метою визначення її відповідності цій Угоді.
  4. Якщо, відповідно до процедури, визначеної у пункті 3, рекомендація, про яку йдеться у пункті 2, визнана як така, що відповідає цій Угоді, та існує мінімальний рівень відповідності між відповідними методами регулювання Сторін, Сторони з метою виконання рекомендації провести переговори через відповідні компетентні органи, з питання домовленості із взаємного визнання вимог, кваліфікації, ліцензій та інших правил.

5. Будь-яка така домовленість повинна відповідати положенням Угоди СОТ, зокрема, статті VII ГАТС.

Стаття IV.10

Прозорість та розкриття конфіденційної інформації

Права та обов’язки Сторін щодо прозорості регулюються параграфами 1 і 2 Статті ІІІ та Статтею ІІІ bis ГАТС, які таким чином включено до цього Розділу і вони є його частиною.

Стаття IV.11

Монополії і ексклюзивні постачальники послуг

Права та обов’язки Сторін щодо монополій і ексклюзивних постачальників послуг повинні регулюватися параграфами 1, 2 і 5 Статті VIII ГАТС, які таким чином включено до цього Розділу та є його частиною.

Стаття IV.12

Ділова практика

Права та обов’язки Сторін щодо ділової практики регулюються Статтею IX ГАТС, яку таким чином включено до цього Розділу та є його частиною.

Стаття IV.13

Платежі і перекази

1. За винятком обставин, передбачених у статті IV.14 та відповідних статтях цієї Угоди, Сторона не застосовуватиме обмежень щодо міжнародних переказів та платежів для поточних операцій з іншою Стороною.

2. Ніщо у цьому Розділі не повинно впливати на права та обов’язки Сторін згідно з статями угоди Міжнародного валютного фонду (надалі іменується МВФ), включаючи використання заходів з обміну, які проводяться відповідно до статей угоди МВФ, за умови, що Сторона не накладає обмежень на капітальні операції, що суперечить її специфічним зобов’язаннями щодо таких операцій, за винятком зазначеного у статті IV.15 або на вимогу МВФ.

Стаття IV.14

Обмеження для захисту платіжного балансу

1. У разі виникнення або загрози виникнення серйозних труднощів з платіжним балансом та зовнішніми фінансовими обставинами Сторона може зберігати або встановити обмежувальні заходи до торгівлі послугами щодо яких було взято специфічні зобов’язання, у тому числі до платежів та переказів для операцій, пов’язаних з такими зобов’язаннями. Визнається, що особливий тиск на платіжний баланс Сторони у процесі економічного розвитку або перехідної економіки може призвести до необхідності застосування обмежень для гарантування, зокрема, збереження відповідного рівня фінансових резервів для впровадження своїх програм економічного розвитку чи перехідної економіки.

  1. Будь-який обмежувальний захід, прийнятий або застосований згідно з пунктом 1, повинен бути недискримінаційним, з обмеженим строком дії та не виходити за рамки того, що необхідно для поліпшення стану платіжного балансу та зовнішньої фінансової ситуації. Вони повинні відповідати статті ХІІ ГАТС. Сторона зберігає або застосувавши такі обмежувальні заходи чи будь-які зміни до них невідкладно інформує про них Спільний Комітет та надає щонайшвидше план-графік для їх скасування.

Стаття IV.15

Графіки специфічних зобов’язань

  1. Специфічні зобов’язання, взяті кожною Стороною, визначені Додатку III. Цей Додаток, який складається з Графіків специфічних зобов’язань та переліків вилучень з режиму найбільшого сприяння, є невід’ємною частиною цієї Угоди. Щодо секторів за якими такі зобов’язання беруться, кожний Графік визначає:
  2. правила, обмеження і умови щодо доступу до ринку;
  3. умови і вимоги національного режиму;
  4. заходи, що стосуються додаткових зобов’язань, визначених у статті IV.7;

(d) часові рамки впровадження таких зобов’язань, у разі необхідності, та дату набрання чинності таких зобов’язань.

  1. Заходи, несумісні як із статтями IV.5 та IV.6, повинні бути вписані у колонці, яка відноситься до cтатті IV.5. У цьому випадку запис буде вважатись таким, що представляє умову або кваліфікацію також і для статті IV.6.

Стаття IV.16

Зміна Графіків

Сторони на письмовий запит Сторони, проводять консультації для обговорення будь-яких змін або відкликання специфічного зобов’язання з Графіку специфічних зобов’язань Сторони, що подала такий запит. Консультації проводяться протягом трьох місяців після того, як Сторона подала свій запит. На консультаціях Сторони прагнуть забезпечити, щоб загальний рівень взаємовигідних зобов’язань був не менш сприятливим для торгівлі, ніж той, що був відображений у Графіку специфічних зобов’язань до проведення консультацій. Зміни Графіків є предметом процедур, визначених у Статті IX.4 та Статті IX.8.

Стаття IV.17

Перегляд зобов’язань

З метою подальшої лібералізації торгівлі послугами між ними Сторони зобов’язуються переглядати кожні 3 роки свої Графіки специфічних зобов’язань та переліки вилучень із режиму найбільшого сприяння. Перший перегляд відбудеться не пізніше, ніж через 3 роки після набрання чинності цієї Угоди.

Стаття IV.18

Надзвичайні захисні заходи

  1. Сторони звертають увагу на багатосторонні переговори відповідно до статті Х ГАТС з питання надзвичайних захисних заходів на основі принципу недискримінації. Після завершення таких багатосторонніх переговорів Сторони здійснять перегляд з метою обговорення відповідних доповнень до цієї Угоди з тим, щоб врахувати результати таких багатосторонніх переговорів.
  2. У разі, якщо виконання цієї Угоди викликає значний негативний вплив на сектор послуг Сторони до завершення багатосторонніх переговорів, про які йдеться у пункті 1 цієї статті, ця Сторона може вимагати консультацій з іншою Стороною з метою обговорення будь-яких заходів стосовно сектору послуг, який зазнав такого впливу. Консультації проводяться на Спільному Комітеті, згідно з статтею IX.4 для визначення чи значний негативний вплив трапився у зв’язку з впровадженням цієї Угоди та процедур встановлення надзвичайних захисних заходів. Будь-який захід, вжитий відповідно до цього пункту має бути взаємно узгодженим між Сторонами. Сторони беруть до уваги обставини окремої справи та з розумінням ставляться до Сторони, яка має намір вжити захід.

Стаття IV.19

Відмова у вигодах

Сторона може відмовити у вигодах за цією Угодою:

(а) на постачання послуги, якщо встановлюється, що послуга надана з або на територію, яка не є Стороною;

(b) у разі поставки морської транспортної служби, якщо встановлюється, що послуга надана:

(і) через судно, зареєстроване відповідно до законодавства країни, що не є Стороною; і

(іі) особою країни, яка не є Стороною, яка здійснює свою діяльність і / або використовує судно повністю або частково.

(с) постачальнику послуг, який є юридичною особою, якщо встановлюється, що він не є постачальником послуг іншої Сторони.

Стаття IV.20

Додатки

Наступні додатки є невід’ємною частиною цього Розділу:

Додаток ІІІ Графіки специфічних зобов’язань та Переліки вилучень з режиму найбільшого сприяння;

Додаток IV Фінансові послуги;

Додаток V Транспортно-логістичні послуги;

Додаток VI Переміщення фізичних осіб;

Додаток VII Телекомунікаційні послуги.

РОЗДІЛ V

СПРИЯННЯ КОМЕРЦІЙНІЙ ПРИСУТНОСТІ

Стаття V.1

Цілі та сфера застосування

1. Метою цієї Розділу є заохочення взаємних інвестицій, забезпечення спрощення процедур з метою полегшення діяльності через комерційну присутність та створення кращого середовища для ведення бізнесу на території кожної із Сторін.

2. Цей Розділ застосовується до заходів Сторони, що впливають на діяльність через комерційну присутність на її території особи іншої Сторони.

3. Зобов’язання Сторін згідно з цим Розділом поширюються на прийняті заходи або заходи, які здійснюються:

а. центральними, регіональними або місцевими урядами або органами влади; та

b. неурядовими органами при виконанні функцій, делегованих центральними, регіональними або місцевими урядами або органами влади.

4. Сторони визнають право регулювати та запроваджувати нові правила з метою досягнення цілей національної політики у спосіб, що відповідає їх зобов’язанням відповідно до цієї Угоди.

5. Ніщо в цьому Розділі не може тлумачитися як надання будь-яких прав на доступ до ринку.

6. Цей Розділ не поширюється на державні закупівлі та державні концесії.

7. Реалізація цього Розділу здійснюється відповідно до законодавства і правил кожної Сторони.

Стаття V. 2

Визначення

1. Для цілей цього Розділу:

а) “заявник” означає особу Сторони, яка здійснює діяльність через комерційну присутність, яка подала заявку на отримання дозволу на території іншої Сторони,

b) “дозвіл” означає дозвіл на здійснення діяльності через комерційну присутність, що є результатом процедури, якої заявник повинен дотримуватися, щоб продемонструвати відповідність необхідним вимогам;

c) “юридична особа” означає будь-яке підприємство, яке має правовий статус, належним чином засноване, або організоване у інший спосіб, згідно з законами, як для отримання прибутку, так і з іншою метою і яке є або приватною, або державною власністю, у тому числі будь-яка корпорація, траст, товариство, спільне підприємство, одноосібну власність або асоціацію;

d) “комерційна присутність” означає будь-який тип підприємницької або професійної діяльності, у тому числі через заснування, придбання або використання юридичної особи, на території Сторони з метою здійснення діяльності через комерційну присутність;

e) “особа, яка здійснює діяльність через комерційну присутність” означає фізичну особу Сторони, яка згідно із законодавством цієї Сторони є громадянином цієї Сторони; або юридичну особу Сторони, яка прагне заснувати, створює або створила для здійснення діяльності через комерційну присутність на території іншої Сторони;

f) “діяльність через комерційну присутність” означає створення, придбання, розширення, експлуатацію, управління, обслуговування, використання, користування та продаж або інше розпорядження комерційною присутністю в секторах послуг та не пов’язаних з послугами секторах;

g) “рішення” означає рішення про видачу або відмову у видачі дозволу на здійснення діяльності через комерційну присутність, яке приймається компетентним органом кожної зі Сторін відповідно до свого законодавства.

Стаття V.3

Прозорість та передбачуваність

1. Кожна Сторона забезпечує, щоб закони, правила, процедури та інші заходи загального застосування, а також міжнародні угоди, що стосуються комерційної присутності, були невідкладно опубліковані або доступні таким іншим чином, що дозволяє зацікавленим особам та іншій Стороні ознайомитися з ними.

2. Якщо Стороні потрібен дозвіл на діяльність через комерційну присутність, Сторона невідкладно опубліковує або іншим чином робить загальнодоступною в письмовій формі інформацію, необхідну для виконання вимог та процедур для отримання, збереження, зміни та поновлення такого дозволу. Така інформація включає, серед іншого, якщо це можливо:

(a) вимоги та процедури;

(b) контактну інформацію відповідних компетентних органів;

(c) збори;

(г) технічні стандарти;

(e) процедури оскарження чи перегляду рішень щодо заявок;

(f) процедури моніторингу або забезпечення дотримання умов ліцензій або кваліфікаційні вимоги;

(g) можливості для участі громадськості, наприклад, шляхом проведення слухань чи надання коментарів; та

(h) орієнтовні часові рамки для обробки заявки.

  1. Кожна Сторона забезпечує, щоб закони, які вона пропонує прийняти стосовно питань, що підпадають під дію цієї Розділу, оприлюднювались заздалегідь в електронній формі.
  1. Кожна Сторона намагатиметься забезпечити, щоб нормативно-правові акти, які вона пропонує прийняти щодо питань, що підпадають під дію цього Розділу, були заздалегідь опубліковані в електронній формі.

Стаття V.4

Процедури

Подання заявок

1. Кожна Сторона, наскільки це практично можливо, намагатиметься уникати вимоги до заявника звертатися до більш ніж одного компетентного органу щодо кожної заявки, щоб продемонструвати відповідність вимогам щодо отримання дозволу.

2. Наскільки це практично можливо, компетентні органи кожної Сторони приймають заявки в електронній формі з такими ж умовами автентичності, як і при поданні у паперовій формі.

Часові рамки подання заявок

3. Компетентні органи кожної Сторони, наскільки це практично можливо, дозволяють заявнику подати заявку в будь-який час. Там, де існують конкретні періоди часу для подання заявок, вони повинні бути розумної тривалості.

Прийняття копій

4. Компетентні органи кожної Сторони приймають завірені копії замість оригіналів документів.

Обробка заявок

5. Якщо Сторона вимагає дозволу, вона забезпечує, щоб її компетентні органи:

(a) наскільки це практично можливо, надавали орієнтовний часові рамки для обробки заявки;

(b) наскільки це практично можливо, визначили без необґрунтованих затримок повноту заявки на обробку відповідно до внутрішнього законодавства і правил Сторони;

(c) на запит заявника надавати без необґрунтованих затримок інформацію про статус заявки, якщо це можливо, в електронній формі;

(d) якнайшвидше обробляти заявку, яку вони вважають повною відповідно до внутрішнього законодавства та правил Сторони;

(e) письмово[7] повідомляти заявника про остаточне рішення[8] без необґрунтованої затримки.

6. Кожна Сторона забезпечує надання дозволу, коли всі відповідні вимоги виконані і після надання він набирає чинності без необґрунтованої затримки відповідно до визначених у ньому умов.

7. Компетентні органи кожної Сторони протягом розумного періоду часу після отримання заявки, яку вони вважають неповною, наскільки це практично можливо:

(a) повідомляють заявника про те, що заявка вважається неповною;

(b) визначають яка додаткова інформація необхідна для повноти заявки, або іншим чином зазначають чому заявка вважається неповною; та

(c) надають заявнику можливість завершити свою заявку протягом розумного періоду часу або, якщо необхідно, подати нову заявку.

8. Якщо компетентні органи кожної Сторони відхиляють заявку, вони письмово інформують заявника[9] про:

(a) причини відхилення заявки та процедури повторної подачі заявки;

(b) строки та процедури для будь-якого доступного перегляду чи оскарження рішення.

9. Кожна Сторона не повинна перешкоджати заявникові подавати іншу заявку виключно на підставі раніше відхиленої заявки.

Стаття V.5

Збори

Кожна Сторона забезпечує, щоб збір за дозвіл[10] базувався на повноваженнях, визначених у розумній мірі та, якщо це практично можливо, пропорційній до витрат, понесених компетентними органами, включаючи витрати на нагляд за діяльністю через комерційну присутність.

Стаття V.6

Оскарження та перегляд

1. Кожна Сторона забезпечує особі іншої Сторони, яка здійснює діяльність через комерційну присутність на її території, якій компетентний орган видав рішення, право на своїй території та відповідно до процедур, передбачених національним законодавством цієї Сторони, яка видала рішення, яке оскаржується на:

а. адміністративне оскарження до компетентного органу, який видав рішення або перегляд адміністративним органом вищого або незалежного від компетентного органу, який видав рішення та / або

б. судове оскарження або перегляд рішення.

2. Кожна Сторона забезпечує, щоб її процедури щодо оскарження чи перегляду здійснювалися у недискримінаційний спосіб.

Стаття V.7

Незалежність та неупередженість

1. Кожна Сторона забезпечує, щоб процедури, якими користуються компетентні органи, та їх відповідні рішення, були неупередженими щодо всіх заявників.

2. Компетентні органи повинні бути незалежними в здійсненні своєї діяльності та непідзвітними будь-якій особі, яка здійснює діяльність через комерційну присутність, якій необхідний дозвіл.

Стаття V.8

Цифровізація та електронне управління

Електронні документи

1. Сторони прагнуть досягти максимально можливого рівня цифровізації процедур, пов’язаних із виконанням цього Розділу.

2. Для цілей цієї Угоди електронні документи та електронні підписи мають таку ж юридичну силу, що документи, складені на папері та власноручні підписи, з урахуванням внутрішнього законодавства та процедур Сторони про електронні документи та електронні підписи.

Єдиний контактний пункт

3. Кожна Сторона намагатиметься створити єдиний контактний пункт (далі – контактний пункт) для подання документів, які вимагаються органом або регулюючими органами, які беруть участь у діяльності через комерційну присутність.

4. Документи, що завантажуються через контактний пункт, не повинні згодом вимагатися жодним органом чи регуляторним органом будь-якими іншим способом, за винятком випадків, коли автентичність електронного документа не може бути встановлена або підтверджена лише за допомогою електронних засобів.

5. На веб-сайті контактного пункту надається інформація щодо політики, законів та нормативних актів, що стосуються діяльності через комерційну присутність.

6. Контактний пункт містить інформацію, зазначену в частині другій статті V.3 цього Розділу.

7. Положення щодо контактних пунктів мають бути впроваджені, наскільки це практично можливо, протягом 5 (п’яти) років після набрання чинності цього Розділу.

Стаття V.9

Переміщення підприємців

Положення Додатка про переміщення фізичних осіб застосовуються до заходів, що стосуються підприємців Сторони. Для цілей цієї статті “підприємці Сторони” означають фізичні особи Сторони, які займаються або намагаються здійснювати діяльність через комерційну присутність на території іншої Сторони.

Стаття V.10

Робоча група з питань сприяння діяльності через комерційну присутність

1. Цим створюється Робоча група з питань сприяння діяльності через комерційну присутність.

2. Робоча група збирається за необхідності, але не менше одного разу на рік, з метою надання Сторонам можливості порушувати будь-які питання, пов’язані з реалізацією цього
Розділу або досягненням його цілей.

3. Робоча група виконує такі обов’язки:

а. здійснення моніторингу за виконанням цього Розділу;

b. обговорення питання щодо сприяння діяльності через комерційну присутність;

c. пропонування порядку денного співробітництва та сприяння, які можуть включати такі питання, як: передача коштів, мобільність персоналу та логістичні питання, серед іншого;

d. обмін досвідом щодо сприяння діяльності через комерційну присутність;

е. обговорення пропозицій та запитів осіб, які здійснюють діяльність через комерційну присутність та інших відповідних заінтересованих сторін, якщо це можливо, з конкретних питань; та

f. узагальнення та поширення найкращої міжнародної практики.

РОЗДІЛ VI

ЕЛЕКТРОННА КОМЕРЦІЯ

Стаття VI.1

Мета

Сторони, визнаючи економічне зростання та можливості торгівлі, які надає електронна комерція, важливість усунення перешкод для її використання та розвитку, а також необхідність заходів, які сприяють довірі споживачів до електронної комерції, погоджуються сприяти розвитку електронної комерції між собою.

Стаття VI.2

Сфера застосування та визначення

  1. Цей Розділ застосовується до заходів, прийнятих або підтримуваних Стороною, які впливають на торгівлю електронними засобами.

2. Для цілей цього Розділу:

a) “електронна автентифікація” означає процес або вчинення перевірки ідентичності Сторони до електронного повідомлення чи транзакції або забезпечення цілісності електронного повідомлення;

(b) “електронний підпис” означає дані в електронній формі, які є в електронному документі, прикріплені до електронного документа або логічно пов’язані з ним з урахуванням національного законодавства Сторін, і які можуть використовуватися для ідентифікації особи, яка підписала електронний документ, та зазначати погодження підписантом інформації, що міститься в електронному документі;

(c) “персональні дані” означають будь-яку інформацію про ідентифіковану або доступну до ідентифікації особу;

(d)“небажане комерційне електронне повідомлення” означає електронне повідомлення, яке надсилається в комерційних цілях на електронну адресу особи без згоди одержувача або незважаючи на явну відмову одержувача з використанням телекомунікаційних послуг, що включає принаймні електронну пошту в обсязі, передбаченому національним законодавством та нормативними актами кожної із Сторін або інші види повідомлень.

Стаття VI.3

Постачання послуг за допомогою електронних засобів

Сторони підтверджують, що заходи, що впливають на надання послуг, які надаються або виконуються в електронному вигляді, підпадають під дію зобов’язань, що містяться у відповідних положеннях Розділу IV (Торгівля послугами), які підлягають будь-яким обмеженням, умовам, кваліфікаціям або виняткам, викладеним у Графіку специфічних зобов’язань у Додатку III, які застосовуються до таких зобов’язань.

Стаття VI.4

Захист персональних даних

  1. Сторони визнають економічні та соціальні переваги захисту персональних даних користувачів електронної комерції та внесок, який це робить у підвищенні довіри споживачів до електронної комерції.
  2. З цією метою кожна Сторона приймає або зберігає національну правову базу, яка забезпечує захист персональних даних користувачів електронної комерції.
  3. Сторони публікують інформацію про захист персональних даних, яку вони надають користувачам електронної комерції, у тому числі:
  4. як особи можуть використовувати засоби правового захисту; і

(b) як підприємство може виконувати будь-які вимоги законодавства.

Стаття VI.5

Електронна аутентифікація та електронні підписи

1. За винятком випадків, коли інше передбачено її законодавством, Сторона не заперечує юридичну дійсність підпису виключно на підставі того, що підпис в електронній формі.

2. Жодна Сторона не може вживати або підтримувати заходи для електронної аутентифікації, які б:

  1. забороняли Сторонам електронної транзакції взаємно визначати відповідні методи аутентифікації для цієї транзакції; або
  1. не дозволяли Сторонам доводити до судових або адміністративних органів, що їх електронна операція відповідає будь-яким вимогам законодавства щодо аутентифікації.

3. Незважаючи на параграф 2, Сторона може вимагати, щоб для певної категорії операцій метод аутентифікації відповідав певним стандартам ефективності або був сертифікований органом, акредитованим або уповноваженим відповідно до законів і правил Сторони.

Стаття VI.6

Захист споживачів в Інтернеті

  1. Сторони визнають важливість підтримки та прийняття прозорих та ефективних заходів для захисту прав споживачів в електронній комерції.
  2. Сторони визнають важливість співробітництва між їхніми відповідними компетентними органами захисту прав споживачів щодо діяльності, пов’язаної з транскордонною електронною комерцією, з метою покращення захисту прав споживачів.

3. Національні органи захисту прав споживачів кожної Сторони намагатимуться співробітництво з органами іншої Сторони, у відповідних випадках, що становлять взаємний інтерес, у забезпеченні виконання своїх відповідних законів, що стосуються захисту прав споживачів в електронній комерції.

Стаття VI.7

Небажані комерційні електронні повідомлення

  1. Кожна Сторона вживає або зберігає заходи щодо небажаних комерційних електронних повідомлень, які:
  2. вимагають від постачальників небажаних комерційних електронних повідомлень сприяти тому, щоб одержувачі могли зупинити такі повідомлення; або

b) вимагають згоди одержувачів на отримання комерційних електронних повідомлень відповідно до законів та правил кожної із Сторін.

2. Кожна Сторона забезпечує правовий захист проти постачальників небажаних комерційних електронних повідомлень, які не дотримуються її заходів, вжитих відповідно до пункту 1 цієї статті.

Стаття VI.8

Співробітництво з питань регулювання

  1. Сторони ведуть діалог з питань регулювання електронної комерції, який, серед іншого, розглядатиме такі питання:
  2. визнання сертифікатів електронних підписів, виданих для громадськості, та сприяння транскордонним сертифікаційним послугам, у тому числі шляхом укладення угоди про взаємне визнання сертифікатів;
  3. відповідальність постачальників послуг-посередників щодо передачі або зберігання особистої інформації;

(c) процедури з небажаними комерційними електронними повідомленнями; і

(d) будь-які інші питання, що стосуються розвитку електронної комерції.

2. Діалог може включати обмін інформацією про відповідне законодавство Сторін з цих питань, а також про виконання такого законодавства.

РОЗДІЛ VII

КОНКУРЕНЦІЯ

Стаття VII.1

Правила конкуренції що стосуються підприємств, державна допомога

1. Наступне є несумісним з належним виконанням цієї Угоди, настільки наскільки це може негативно впливати на торгівлю між Сторонами:

(a) всі угоди між підприємствами, рішення асоціацій підприємств та практики змов між підприємствами, які мають на меті або здійснюють перешкоджання, обмеження або викривлення конкуренції на території кожної Сторони;

(b) зловживання одним або декількома підприємствами домінуючим становищем на територіях Сторін у цілому або на частині території;

(с) будь-яка державна допомога, яка спотворює або загрожує спотворити конкуренцію на користь певних підприємств або виробництва певних товарів.

2. Кожна Сторона забезпечує прозорість у сфері надання державної допомоги. На запит однієї Сторони інша Сторона надає інформацію щодо окремих випадків надання державної допомоги.

3. Кожна Сторона застосовує своє національне законодавство, щоб врівноважувати ці антиконкурентні практики, викладені в підпунктах (а), (b) пункту 1 цієї статті, на своїй території через рішення і заходи, які вона вважає необхідними і ефективними для подолання такої практики. Кожна Сторона забезпечує роботу своєї установи, що відповідає за вжиття заходів, спрямованих на захист конкуренції. Правозастосовні практики відповідних органів Сторін, повинні відповідати принципам прозорості, точності, недискримінації та процедурної об’єктивності.

4. У випадку практики, несумісної з підпунктом (c) пункту 1 цієї статті, такі відповідні заходи там, де застосовується СОТ/ГАТТ 1994, можуть бути вжиті тільки згідно з процедурами та на умовах, викладених у СОТ/ГАТТ 1994 та будь-якому іншому відповідному документі, погодженому під егідою СОТ, який застосовується у відносинах між Сторонами.

5. Положення пункту 1 цієї статті також поширюються на діяльність державних підприємств та підприємств, яким Сторони надають спеціальні або виключні права, тільки якщо застосування цих положень не перешкоджає виконанню, згідно із законом або фактично, відповідних державних завдань, покладених на них.

6. Ніщо у пункті 5 цієї статті не повинно тлумачитися як таке, що перешкоджає будь-якій Стороні створювати або зберігати державні підприємства, надавати підприємствам спеціальні або виключні права або залишати в силі такі права.

7. Положення пунктів 1 та 5 цієї статті не повинні тлумачитись як такі, що створюють будь-які прямі зобов‘язання для підприємств.

8. Сторони визнають важливість співробітництва та проведення консультацій з метою припинення антиконкурентних практик, зазначених у пунктах 1 і 3 цієї статті, або усунення їх негативного впливу на торгівлю. Сторони можуть здійснювати таке співробітництво та проводити консультації через свої компетентні органи. Співробітництво включатиме обмін відповідною інформацією, доступною Сторонам. Жодна Сторона не повинна розкривати інформацію, яка є конфіденційною, відповідно до її законодавства.

9. У разі проведення однією із Сторін розслідування з приводу конкуренції проти підприємств, розташованих на території іншої Сторони, якщо Сторона, що проводить розслідування, запрошує іншу Сторону до співпраці у наданні офіційних документів, необхідних для розслідування, Сторона, яка отримала запит, робить все від неї залежне для вчасного надання відповідних документів через компетентні державні установи.

10. За винятком права на консультації відповідно до пункту 8 цієї статті, жодна зі Сторін не може вдаватися до врегулювання суперечок відповідно до Розділу VІII цієї Угоди з будь-якого питання, що виникає згідно з цією статтею.

Розділ VIІІ

Врегулювання суперечок

Стаття VIII.1

Сфера дії та застосування

1. Положення цього Розділу застосовуються до врегулювання спорів, що стосуються тлумачення або застосування цієї Угоди, якщо інше не передбачено цією Угодою.

2. Спори щодо будь-яких питань, що виникають як у рамках цієї Угоди, так і Угоди СОТ, можуть вирішуватися у будь-якому форумі на розсуд Сторони-позивача. Обраний форум буде використовується для виключення іншого.

3. Для цілей пункту 2, процес вирішення спорів відповідно до Угоди СОТ вважається розпочатим на підставі подання Стороною запиту про створення групи експертів згідно з статтею 6 (Створення груп експертів) Домовленості про вирішення спорів, що міститься у Додатку 2 до Угоди СОТ, тоді як процедура вирішення спорів відповідно до цієї Угоди вважається ініційованою у разі подання запиту про створення Арбітражної Групи відповідно до пункту 1 статті VІІI.4 цієї Угоди.

4. Перш ніж Сторона розпочне процедуру вирішення спорів згідно з Угодою СОТ проти іншої Сторони, ця Сторона повідомляє іншу Сторону про свій намір.

Стаття VIII.2

Добрі послуги, примирення чи посередництво

1. Добрі послуги, примирення і посередництво – це процедури, які застосовуються добровільно, якщо Сторони погодяться на це. Вони можуть початися, бути призупинені і бути завершені на будь-якому етапі процедури вирішення спорів між Сторонами за цією Угодою. Вони можуть продовжуватися, поки тривають процедури Арбітражної Групи, створеною відповідно до цього розділу.

2. Процедури, пов’язані з добрими послугами, примиренням або посередництвом, є конфіденційними та не обмежують права Сторін у будь-яких провадженнях за цією Угодою.

Стаття VIII.3

Консультації

1. Сторони повинні досягати згоди щодо тлумачення і застосування цієї Угоди, а також докладати зусиль шляхом співробітництва та консультацій з метою досягнення взаємоприйнятного вирішення будь-якого питання, яке може виникнути відповідно до цієї Угоди.

2. Сторона може звернутися із запитом про проведення консультацій з іншою Стороною, якщо вона вважає, що захід або інше питання суперечать цій Угоді. Сторона, що звертається з запитом про проведення консультацій, направляє відповідний письмовий запит іншій Стороні, у якому зазначаються причини подання запиту, зокрема спірний захід та правову підставу запиту, а також надається достатня інформація для розгляду цього питання.

3. Сторона, до якої подається запит, надає відповідь на цей запит протягом 10 днів після дати його отримання. Консультації проводяться у Комітеті за винятком випадків, коли Сторона, яка зробила запит, і Сторона, яка одержала запит, домовляться про інше.

4. Консультації починаються протягом 30 днів з дати отримання запиту про проведення консультацій. Консультації з невідкладних питань, у тому числі стосовно швидкопсувних товарів, розпочинаються протягом 15 днів після отримання запиту про проведення консультацій.

Якщо Сторона, до якої звернулися із запитом, не відповідає на нього протягом 10 днів або не вступає в консультації протягом 30 днів з дати отримання запиту про проведення консультацій, або протягом 15 днів з невідкладних питань, Сторона, що подала запит про проведення консультацій, має право подати запит про створення Арбітражної Групи у відповідності із статтею VІІI.4 цієї Угоди.

5. Сторони спору повинні надати достатню інформацію для здійснення повної перевірки того, яким чином захід чи інші дії можуть впливати на тлумачення та застосування цієї Угоди, а також зберігати конфіденційність будь-якої конфіденційної або приватної інформації, якою було обміняно в ході консультацій, таким же чином, як і Сторона, що її надала.

6. Консультації проводяться на території Сторони, до якої направлено запит, якщо Сторони не домовляться про інше, у тому числі через використання будь-яких доступних технологічних засобів.

7. Консультації повинні бути конфіденційними і не обмежувати прав Сторін у будь-яких подальших процедурах.

Стаття VIII.4

Створення Арбітражної Групи

1. Сторона-позивач може подати запит про створення Арбітражної Групи якщо:

  1. Сторона-відповідач не відповідає на запит про проведення консультацій відповідно до визначених у статті VІІI.3 цієї Угоди строків;
  2. консультації, зазначені у статті VI.3 цієї Угоди, не було проведено або вони не вирішили спір протягом 60 днів, або 30 днів з невідкладних питань, у тому числі стосовно швидкопсувних товарів, після дати отримання запиту про проведення консультації Стороною- відповідачем;

2. Сторона-позивач подає письмовий запит про створення Арбітражної Групи Стороні- відповідачу, зазначаючи причини подання запиту, конкретні заходи або інші питання, і надаючи коротке викладення правових підстав запиту, зокрема із посилання на відповідні положення цієї Угоди та фактичну підставу для подання запиту.

Стаття VIII.5

Список кандидатів до Арбітражної групи

1. Сторони повинні протягом одного року після набрання чинності цієї Угодою створити і вести список з 15 осіб, які мають бажання і можуть виконувати функції арбітрів. При формуванні списку Сторони можуть враховувати індикативний перелік урядових та неурядових осіб, створений СОТ.

2. Кожна Сторона призначає до 5 осіб до списку. Спільний комітет ухвалює рішення щодо решти 5 осіб. Сторони зобов’язані вжити заходів, необхідних для ведення списку, і повинні прагнути досягти консенсусу щодо призначення осіб. Якщо якась зі Сторін не внесе осіб до списку, Сторони все одно можуть подавати запит про створення Арбітражної Групи.

3. Ці особи не повинні бути громадянами жодної із Сторін, мати звичне місця проживання в країнах Сторін, бути працевлаштованими жодною зі Сторін, а також не розглядати суперечку в будь-якій якості, до якої були залучені Сторони.

Стаття VIII.6

Склад Арбітражної Групи

1. Арбітражна група складається з трьох членів.

  1. Кожна Сторона протягом 20 днів з дати направлення запиту визначає одного члена з списку кандидатів до Арбітражної групи, створеного відповідно до статті VІІI.5.
  2. Арбітри, визначені Сторонами, обирають протягом 20 днів з дати направлення третього арбітра, який буде виконувати функції Голови.

4. Якщо будь-який член Арбітражної Групи не був призначений відповідно до пунктів 1 і цієї статті, будь-яка сторона спору може звернутися до Генерального секретаря Постійної палати третейського суду в Гаазі (ППТС) призначити відсутнього члена Арбітражної Групи протягом наступних 30 днів.

5. Для цілей пунктів 2 і 3 у випадку, якщо Генеральний секретар ППТС є громадянином будь-якої із Сторін, заступник Генерального секретаря ППТС або наступній за посадою посадовій особі, яка не є громадянином жодної із Сторін, буде запропоновано зробити необхідні призначення.

6. Датою створення Арбітражної групи є дата призначення її Голови.

7. Всі члени Арбітражної Групи мають:

(a) бути обрані суворо на основі об’єктивності, надійності та розумного судження та;

(b) мати спеціальні знання або досвід у права, міжнародної торгівлі або інших питань, що стосуються цієї Угоди, або у вирішення спорів, що виникають у рамках міжнародних торговельних угод;

(c) бути незалежними, виконувати свої обов’язки відповідно до компетенції та не бути пов’язаними і не отримувати вказівок з боку будь-якої Сторони або організації, пов’язаної з цим спором;

(d) не бути залученими до альтернативних процедур вирішення спорів, на яку посилається ця Угода, стосовно того самого спору.

Стаття VIII.7

Повноваження

1. Якщо Сторони не домовилися про інше, Арбітражній Групі повинні бути надані наступні повноваження протягом 20 днів з дати отримання запиту про створення Арбітражної Групи:

“Розглянути, у світлі відповідних положень цієї Угоди питання, зазначені у запиті про створення Арбітражної Групи відповідно до статті VІІI.4, і зробити правові висновки та висновки щодо фактів разом із обґрунтуванням, чи відповідає оскаржуваний захід цій Угоді, та надати письмовий звіт для вирішення спору. Якщо Сторони погодяться, Арбітражна Група може надати рекомендації щодо вирішення спору.”

Стаття VIII.8

Процедури Арбітражної Групи

1. Якщо Сторони не домовляться про інше, Арбітражна Група дотримується правил процедури, прийнятими Спільним комітетом на його першому засіданні після набрання чинності цієї Угоди. Арбітражна Група може за погодженням із Сторонами прийняти додаткові правила процедури, що не суперечать правилам, прийнятим Спільним комітетом.

2. За погодженням зі Сторонами Спільний комітет може попросити Генерального секретаря ППТС забезпечити вирішення організаційних питань правил процедури Арбітражної Групи.

3. Арбітражна Група розглядає питання, зазначені у запиті про створення Арбітражної Групи у світлі відповідних положень цієї Угоди, які тлумачаться відповідно до правил тлумачення міжнародного публічного права.

4. Якщо Сторони спору не домовляться про інше, слухання Арбітражної Групи проводяться на території Сторони-відповідача. Мовою будь-якого провадження є англійська. Слухання Арбітражної Групи є закритими, якщо Сторони спору не домовляться про інше.

5. З Арбітражною Групою не має бути жодних ex parte комунікацій щодо питань, що розглядаються.

6. Сторони мають:

(а) мати можливість надати щонайменше одне письмове подання;

(b) мати можливість бути присутніми на слуханнях та засіданнях Арбітражної Групи;

(с) передавати всю інформацію чи письмові подання, письмові версії усних заяв та відповідей на питання, поставлених Арбітражною Групою, іншій Стороні спору, одночасно з поданням Арбітражній Групі;

(d) зберігати конфіденційність будь-якої інформації, наданої іншою Арбітражній Групі, яку ця Сторона визначила як конфіденційну.

7. Обговорення Арбітражної Групи та документи, що подані до неї, повинні бути конфіденційними.

8. Сторона, яка стверджує, що захід, який вжито іншою Стороною, не відповідає положенням цієї Угоди, несе обов’язок доказування такої невідповідності. Сторона, яка стверджує, що захід підпадає під виняток згідно з цією Угодою, несе обов’язок доказування, що виняток застосовується.

9. Арбітражна Група повинна консультуватись із Сторонами, якщо це необхідно, та надавати належні можливості для вироблення взаємоприйнятного рішення.

10. Арбітражна Група повинна прагнути приймати свої рішення, включаючи свій звіт, шляхом консенсусу. У разі неможливості досягнення Арбітражною Групою консенсусу, її рішення, включаючи звіт, можуть прийматися більшістю голосів. Будь-який член Арбітражної Групи може висловлювати окремі думки з питань, що не погоджені одноголосно. Арбітражна Група не може розголошувати, які члени відносяться до більшості, чи до меншості щодо прийнятого рішення.

11. На запит Сторони або за власною ініціативою та згідно із умовами, про які Сторони можуть домовитися протягом 10 днів, Арбітражна Група може шукати інформацію з будь-якого відповідного джерела та може консультуватись з експертами для отримання їхньої думки або консультації з певних аспектів справи. Арбітражна Група надає Сторонам копії будь-якої отриманої думки чи консультації та можливість представити свої коментарі.

12. Незважаючи на пункт 6, будь-яка із Сторін може робити публічні заяви про свої погляди щодо спору, але повинна зберігати конфіденційність інформації та письмових документів, поданих іншою Стороною до Арбітражної групи, якщо така інформація була визначена іншою Стороною як конфіденційна. Якщо Сторона надала інформацію чи письмові подання, визначені як конфіденційні, ця Сторона протягом 30 днів після запиту іншої Сторони надає неконфіденційний короткий виклад цієї інформації, яка може бути в подальшому оприлюднена.

13. Кожна Сторона несе витрати, пов’язані з веденням провадження, у рівних частках. До дати створення Арбітражної Групи Сторони домовляються про винагороду та витрати, які підлягають виплаті арбітрам та їхнім помічникам, якщо такі є, які повинні відповідати практиці СОТ або ґрунтуватися на стандартах схожих міжнародних механізмів вирішення спорів у двосторонніх чи багатосторонніх угодах. Суми, які підлягають сплаті арбітрам, не включають жодних можливих податків або зборів, що застосовуються до гонорару арбітрів. Сторони зобов’язані сплачувати будь-які такі податки або збори.

Стаття VIII.9

Звіт Арбітражної Групи

1. Звіт Арбітражної Групи складається без присутності Сторін. Арбітражна Група повинна обґрунтовує свій звіт відповідними положеннями цієї Угоди та базуючись на поданнях і аргументах Сторін та може брати до уваги будь-яку іншу відповідну інформацію, надану Арбітражній Групі.

2. За загальним правилом Арбітражна Група повинна надати Сторонам проміжний звіт, що містить її висновки і рішення, не пізніше ніж через 90 днів з дати створення Арбітражної групи. У будь-якому випадку це не може бути пізніше ніж через 5 місяців з цієї дати.

3. Сторона може надати Арбітражній Групі письмові коментарі щодо проміжного звіту з урахуванням обмежень, які можуть бути встановлені Арбітражною Групою. Після розгляду цих коментарів Арбітражна Група за власною ініціативою або на запит Сторони може:

(а) зробити запит про точку зору Сторони;

(b) переглянути свій звіт; або

(с) провести додаткові дослідження, які вважатиме за доцільне.

4. Арбітражна група надає Сторонам спору остаточний звіт протягом 30 днів з дати отримання ними проміжного звіту.

5. Щодо невідкладних питаннях, включаючи ті, що стосуються швидкопсувних товарів, Арбітражна Група докладає всіх зусиль, щоб надати Сторонам свій проміжний та остаточний звіти протягом половини часових строків, передбачених пунктом 2 цієї статті. У будь-якому надати, для цілей цього пункту, Арбітражна Група повинна видати свій проміжний звіт протягом 60 днів, а остаточний звіт – протягом 120 днів. Арбітражна Група вирішує, чи є справа невідкладною, протягом десяти днів після її створення.

6. Звіт повинен містити як описову частину, яка узагальнює подання та аргументи Сторін, так і висновки та рішення Арбітражної Групи. Якщо Сторони погоджуються, Арбітражна Група може надавати у своєму звіті рекомендації для вирішення спору. Висновки та рішення Арбітражної Групи та, якщо доречно, будь-які рекомендації, не можуть додавати чи зменшувати права та обов’язки Сторін, передбачені цією Угодою.

7. Остаточний звіт, так само як і будь-яке рішення згідно з будь-яким положенням цього Розділу, повинні надаватися Сторонам.

8. Будь-які висновки та рішення Арбітражної Групи згідно з будь-яким положенням цього Розділу є остаточними і обов’язковими для Сторін спору.

9. Звіт Арбітражної Групи є публічно доступним у повному обсязі, за винятком конфіденційної інформації та якщо Сторони не домовляться про інше.

Стаття VIII.10

Призупинення або завершення розгляду спору Арбітражною Групою

1. Якщо сторони спору домовляться, Арбітражна Група може призупинити свою роботу в будь-який час на строк, що не перевищує 12 місяців. У разі такого призупинення строки роботи Арбітражної Групи подовжуються на час, протягом якого робота була призупинена. Якщо робота Арбітражної Групи була призупинена більш, ніж на 12 місяців, повноваження Арбітражної Групи щодо розгляду спору втрачають силу, якщо Сторони спору не домовляться про інше.

2. Сторона-позивач, може у будь-який час до опублікування остаточного звіту відкликати свою скаргу. Таке відкликання не позбавляє її права подати нову скаргу щодо того самого питання пізніше.

3. Сторони спору можуть у будь-який час погодитись припинити розгляд спору Арбітражною Групою, створеною згідно з цією Угодою, спільно повідомивши про це Голову цієї Арбітражної Групи.

4. Арбітражна Група може на будь-якому етапі розгляду до видання остаточного звіту запропонувати сторонам спору спробувати вирішити спір мирним шляхом.

Стаття VIII.11

Виконання остаточного звіту Арбітражної Групи

1. Сторона повинна негайно виконати рішення Арбітражної Групи. Якщо рішення неможливо здійснити негайно, сторони спору повинні намагатися домовитися про обґрунтований строк для виконання рішення Арбітражної Групи. У разі відсутності такої домовленості, протягом 30 днів, і з невідкладних питань, у тому числі щодо швидкопсувних товарів, протягом 15 днів, з дати видачі остаточного звіту сторона спору може звернутися до Арбітражної Групи з проханням визначити обґрунтований строк для виконання рішення Арбітражної Групи з огляду на конкретні обставини ситуації. Рішення Арбітражної Групи має бути винесено протягом 30 днів, а щодо невідкладних питань, у тому числі щодо швидкопсувних товарів, протягом 15 днів з моменту запиту.

2. Сторона-відповідач повідомляє іншу сторону суперечки про захід, вжитий для виконання рішення Арбітражної Групи, а також надає детальний опис, як захід забезпечує відповідність із Угодою, достатній, щоб дозволити іншій стороні оцінити захід до закінчення обґрунтованого строку, визначеного відповідно до пункту 1.

3. У разі якщо сторони не погодяться щодо існування заходу для виконання рішення Арбітражної Групи, або відповідності цього заходу рішенню Арбітражної Групи, такий спір вирішується тією ж Арбітражною Групою до того, як Стороною може вимагатися компенсація або призупинення зобов’язань відповідно до статті VІІI.12. Рішення Арбітражної Групи, як правило, виноситься протягом 90 днів.

Стаття VIII.12

Компенсація і призупинення переваг

1. Якщо Сторона-відповідач не повідомляє про заходи з метою виконання рішення Арбітражної Групи до закінчення обґрунтованого строку, або повідомляє Сторону-скаржника про те, що рішення Арбітражної Групи не може бути виконаним, або Арбітражна Група, яка спір справу відповідно до пункту 3 статті VIII.11, вирішує, що Сторона-відповідач не може усунути невідповідності протягом обґрунтованого строку, Сторона-відповідач, якщо цього вимагає Сторона-скаржник, повинна розпочати консультації з метою погодження взаємоприйнятної компенсації. Якщо такої домовленості не було досягнуто протягом 20 днів після запиту, Сторона-скаржник має право призупинити застосування гарантованих цією Угодою переваг, але лише рівнозначно до заходу, який Арбітражна Група визначила як такий, що не відповідає цій Угоді.

2. При розгляді того, які переваги або зобов’язання слід припинити, сторона-позивач повинна спочатку добиватися припинення переваг, які стосуються того самого сектору або секторів, що й сектори, які зазнали негативного впливу від застосування заходу або дій, що визнані Арбітражною Групою відповідно до статті VІІI.9 такими, що не відповідають цій Угоді. Якщо Сторона-скаржник вважає, що припинення переваг, які стосуються того самого сектору, неможливе або неефективне, то вона може призупинити переваги в інших секторах. При визначенні переваг, які слід призупинити, Сторона-скаржник повинна звертати увагу на ті переваги, призупинення яких заважатиме виконанню положень цієї Угоди у найменшій мірі.

3. Сторона-скаржник повідомляє іншу Сторону про переваги, які вона має намір призупинити, підстави для такого призупинення і час, коли таке призупинення почнеться, не пізніше, ніж за 30 днів до призупинення переваг. Протягом 15 днів після повідомлення, Сторона-відповідач може звернутися до первинної Арбітражної Групи для винесення рішення щодо того, чи переваги, які Сторона-скаржник має намір призупинити, рівнозначні тим, яким було завдано шкоди прийнятим заходом, який визнаним таким, що не відповідає цій Угоді, а також вирішити, чи запропоноване призупинення відповідає пунктам 1 і 2 цієї статті. Рішення Арбітражної Групи має бути прийнято протягом 45 днів після такого запиту. Переваги не повинні призупинятися поки Арбітражна Група не прийме відповідного рішення.

  1. 4. Компенсація і призупинення переваг є тимчасовими заходами і повинні застосовуватись Стороною-скаржником лише до моменту, поки захід або дію, які визнані такими, що не відповідають цій Угоді, не буде усунуто або змінено з метою приведення їх у відповідність до цієї Угодою або поки сторони спору не вирішать спір іншим способом.
  2. 5. За запитом сторони суперечки, первинна Арбітражна Група приймає рішення про відповідність остаточному звіту будь-яких впроваджених заходів, прийнятих після призупинення переваг та згідно з цим рішенням вирішує щодо припинення чи зміни призупинення переваг. Рішення Арбітражної Групи виноситься протягом 30 днів з дати такого запиту.

Стаття VIII.13

Інші положення

1. Якщо це можливо, Арбітражна Група, про яку йдеться у статтях VIII.11 і VIII.12, повинна складається з тих самих членів що і Арбітражної Групи, яка видала остаточний звіт. Якщо член первинного складу Арбітражної Групи недоступний, призначення нового члена Арбітражної Групи повинне проводитися відповідно до процедури відбору до первинного складу Арбітражної групи.

  1. Будь-який період часу, зазначений у цьому розділі, може бути змінений за взаємною згодою Сторін.

РОЗДІЛ IХ

ПРОЗОРІСТЬ, ІНСТИТУЦІЙНІ ПОЛОЖЕННЯ,

ВИЛУЧЕННЯ ТА ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття IХ.1

Прозорість

1. Сторони публікують або іншим чином оприлюднюють свої закони, нормативно-правові акти, судові рішення, адміністративні постанови загального застосування та їхні відповідні міжнародні угоди, що можуть впливати на дію цієї Угоди.

2. Сторони невідкладно відповідають на конкретні запитання і надають на запит інформацію одна одній з питань, зазначених у пункті 1 цієї статті. Вони не зобов’язані розкривати конфіденційну інформацію.

Стаття IХ .2

Загальні винятки та винятки з питань безпеки

Для цілей цієї Угоди статті XX і XXI ГАТТ 1994 року та пояснювальні примітки до неї та статті XIV і XIV bis GATS включено до цієї Угоди та є невід’ємною її частиною, mutatis mutandis.

Стаття IХ.3

Труднощі платіжного балансу

1. Сторони намагатимуться уникати введення обмежувальних заходів для цілей платіжного балансу.

2. Сторона, яка переживає серйозні труднощі з платіжним балансом або знаходиться під їх безпосередньою загрозою, може відповідно до умов, встановлених ГАТТ 1994 і Домовленістю СОТ про положення ГАТТ 1994 щодо платіжного балансу, прийняти обмежувальні заходи щодо торгівлі, які мають обмежену тривалість і недискримінаційний характер, і не можуть виходити за межі того, що необхідно для виправлення ситуації з платіжним балансом.

3. Сторона, яка вживає захід відповідно до цієї статті, негайно повідомляє про це іншу Сторону.

Стаття IХ.4

Утворення Спільного Комітету

1. Цим створюється Спільний комітет з метою забезпечення належного та ефективного виконання цієї Угоди.

2. Завданнями Спільного Комітету є:

(a) контролювати і здійснювати нагляд за виконанням цієї Угоди, зокрема, за допомогою повного перегляду застосування положень цієї Угоди, з належною увагою до будь-яких конкретних переглядів, що передбачені цією Угодою;

(b) стежити за можливістю подальшого усунення бар’єрів в торгівлі та інших обмежувальних заходів, що стосуються торгівлі між Сторонами;

(c) здійснювати нагляд за подальшим розвитком цієї Угоди;

(d) докладати зусиль до вирішення спорів, які можуть виникати у зв’язку з тлумаченням або застосуванням цієї Угоди;

  1. проводити консультації якщо Сторона вимагає застосування надзвичайних захисних заходів у зв’язку з істотним шкідливим впливом на один з її секторів послуг внаслідок впровадження цієї Угоди;

(f) розглядати будь-які інші питання, що можуть стосуватися дії цієї Угоди.

(g) вивчати шляхи посилення двосторонніх інвестиційних відносин ; та

(h) розглядати зміни до цієї Угоди.

3. Спільний Комітет проводить засідання в міру необхідності на запит однієї із Сторін, але зазвичай не менше, ніж один раз на рік, погодивши дату та місце.

Стаття IХ.5

Процедури Спільного Комітету

  1. Спільний Комітет приймає рішення та надає рекомендації шляхом консенсусу Сторін.
  2. Спільний комітет очолюють представники обох Сторін на рівні міністрів або уповноважені ними відповідні особи, які приймають на своєму першому засіданні власні правила процедури.
  3. Спільний комітет може прийняти рішення про створення таких підкомітетів і робочих груп, які він вважає необхідними для надання йому допомоги у виконанні його завдань.

Стаття IХ.6

Виконання зобов’язань

Сторони вживають усіх заходів, необхідних для забезпечення досягнення цілей цієї Угоди та виконання своїх зобов’язань за цією Угодою.

Стаття IХ .7

Додатки

Додатки є її невід’ємною її частиною.

Стаття IХ.8

Поправки

Зміни до цієї Угоди, а також Додатків, набирають чинності в перший день другого місяця після отримання останнього письмового повідомлення дипломатичними каналами, яким Сторони повідомляють одна одну про те, що всі необхідні вимоги, передбачені їх національним законодавством на момент набрання чинності цією Угодою, були виконані.

Стаття IХ.9

Чинність та припинення дії Угоди

  1. Ця Угода укладається на необмежений термін.
  2. Кожна Сторона цієї Угоди може припинити дію цієї Угоди шляхом надання письмового повідомлення іншій Стороні. Припинення дії цієї Угоди набирає чинності в перший день сьомого місяця після дати отримання повідомлення іншою Стороною.

Стаття IХ.10

Перегляд Угоди

1. Якщо будь-яка із Сторін вважає, що було б корисним та і в інтересах економік Сторін розвивати відносини, встановлені цією Угодою, шляхом їх поширення на сфери, нею не охоплені, Сторона подає обґрунтований запит іншій Стороні.

2. Сторони не пізніше ніж через два роки після дати набрання чинності цією Угодою доручають Спільному комітету розглянути цей запит, провести переговори щодо заміни, модернізації будь-яких існуючих сфер цієї Угоди та розширення охоплення цієї Угоди на додаткові сфери Угоди та, за необхідності, надавати їм рекомендації. Переговори можуть включати, але не обмежуватися: торгівлю товарами, торгівлю послугами, сталий розвиток, навколишнє середовище, зміна клімату, робоча сила, цифрова економіка, малі та середні підприємства та інтелектуальна власність.

Стаття VII.11

Набрання чинності

Ця Угода набирає чинності у перший день другого місяця після дати отримання дипломатичними каналами останнього письмового повідомлення, яким Сторони інформують одна одну про те, що всі необхідні вимоги, передбачені їх національними законодавствами для набрання чинності цією Угодою, виконані.

НА ЗАСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчезазначені, належним чином уповноважені на те представники підписали цю Угоду.

УКЛАДЕНО у м. Київ 3 лютого 2022 року в двох примірниках, кожний українською, турецькою та англійською мовами, при цьому всі тексти мають однакову силу. У разі розбіжностей у тлумаченні, текст англійською мовою має переважну силу.

Від Уряду України

Від Уряду Турецької Республіки

  1. У разі, якщо послуга не надана безпосередньо юридичною особою, а через інші форми комерційної присутності таких як філії або представництва, постачальнику послуг (тобто юридична особа), тим не менш, через комерційну присутність буде надано режим, передбачений для постачальників послуг відповідно до цього розділу. Такий режим має поширюватись на комерційну присутність, через яку послуга надана або її хотіли надати і може не поширюватися на будь-які інші частини постачальника послуг, що знаходиться за межами території, де булла надана послуга.

  2. Якщо Сторона бере на себе зобов’язання з доступу до ринку щодо постачання послуг через спосіб поставки визначений у статті IV.3(а)(і) та якщо транскордонний рух капіталу є істотною частиною послуги, та Сторона таким чином дозволяє такий рух капіталу. Якщо Сторона бере на себе зобов’язання з доступу до ринку в частині постачання послуги через спосіб поставки, зазначений у статті IV.3(а)(ііі), таким чином допускаючи відповідний трансфер капіталу на її територію.

  3. Стаття IV.5.2(с) не охоплює заходи Сторони які обмежують витрати для постачання послуг.

  4. Специфічні зобов’язання, взяті на себе згідно з цією Статтею, не повинні тлумачитись як запит будь-якої із Сторін на компенсацію за будь-які недоліки притаманні конкуренції які є наслідком іноземного характеру відповідних послуг або постачальників послуг.

  5. Плата за дозвіл не включає в себе плату на аукціон, конкурсні торги чи інші способи недискримінаційного надання пільгових умов, або санкціоновані внески для постачання універсальних послуг.

  6. термін «відповідні міжнародні організації» стосується міжнародних органів, членство в яких є відкрите для обох Сторін.

  7. “письмово” може включати електронну форму.

  8. Компетентні органи можуть задовольнити цю вимогу, завчасно повідомивши заявника в письмовій формі, у тому числі шляхом опублікування, що відсутність відповіді через визначений період часу від дати подання заявки свідчить про прийняття або відхилення заявки.

  9. “письмово” може включати електронну форму.

  10. Для цілей цього пункту збори не включають платежі за аукціон, тендер або інші недискримінаційні способи надання концесій, включаючи концесії або ліцензії на використання обмежених ресурсів, або обов’язкові внески для надання універсальних послуг.

Share

Leave a Reply

Your email address will not be published.