Історико-правові аспекти регулювання торгівельних відносин в Україні.

Сагайдак Ю.В.,

к.ю.н., доцент каф. правового регулювання

економіки ЮІ ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана»[1]

На прикладі історичного розвитку правового регулювання інституту легалізації суб’єктів підприємницької діяльності, показано давні традиції торгового права України та їх зв’язок і схожість із європейськими історико-правовими традиціями торгового права. Визначено необхідність подальшого відновлення історико-правових традицій торгового права України, що прискорить політичну та юридичну інтеграцію України в європейську спільноту.

Ключові слова: торгове право, комерційне право, господарське право, легалізація суб’єктів підприємницької діяльності, господарське право, економічні права людини, історія торгового права.

На примере исторического развития правового регулирования института легализации субъектов предпринимательской деятельности, показано давние традиции торгового права Украины и их связь и сходство с европейскими историко-правовыми традициями торгового права. Определена необходимость дальнейшего восстановления историко-правовых традиций торгового права Украины, что ускорит политическую и юридическую интеграцию Украины в европейское сообщество.

Ключевые слова: торговое право, коммерческое право, легализация субъектов предпринимательской деятельности, хозяйственное право, экономические права человека, история торгового права.

An example of the historical development of legal regulation of the institution of legalization of business entities shows the long tradition of commercial law of Ukraine and their relationship and similarity with European historical and legal traditions of commercial law. The necessity of further restoration of historical and legal traditions of commercial law of Ukraine is determined, which will accelerate political and legal integration of Ukraine into the European community.

Keywords: trade law, commercial law, legal traditions, legalization of subjects of entrepreneurial activity, economic law, economic human rights, history of trade law.

Постановка проблеми. В України вже давно назріла необхідність відновлення та закріплення правових традицій, які мали європейські витоки і існували в нашій державі до запровадження радянського режиму. Особливо важливим це видається в контексті підписання Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, яка замінює Угоду про партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами і Україною від 21.03.2014 року. Дана Угода дає змогу перейти від партнерства і співробітництва до політичної асоціації та економічної інтеграції. І спільні державно-правові традиції, які нам необхідно відновити, є необхідним аспектом такої інтеграції.[1]

Для цього необхідно поступово змінювати доктрину господарського права України крізь призму історико-правового досвіду України в сфері правового регулювання торгових відносин.

В статті ми досліджуєм традиції торгового права України на різних історичних етапах, на прикладі розвитку інституту легалізації суб’єктів підприємницької діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загально-правовим підґрунтям вивчення даної тематики стали роботи А.Ю. Бушуева, В. Д. Гончаренка, Д. К. Лаврент’єва, А. А. Попова, О. А. Підопригори, О. О. Підопригори, О. П. А. Й. Рогожина, В. Я. Тація, К. С. Хахуліна, А.Ф.Федорова , А.М. Фемелиди , Л.В. Черепнина, Г.Ф. Шершеневича В. С. Щербини та інших.

Незважаючи на це, дослідженням традицій торгового права України та їх спорідненості із європейськими правовими традиціями, в науці приділено мало уваги.

Постановка завдання. Доказати близькість сучасного господарського права України до торгового права європейських країн крізь призму історико-правового аналізу положень легалізації суб’єктів господарювання. Відновити, тим самим європейські правові традиції на теренах сучасної України і прискорити процес політичної та юридичної євроінтеграції.

Виклад основного матеріалу.

Отже, досліджуючи правові традиції господарського права України через вивчення положень торгового права європейських країн, необхідно, в першу чергу, звернути увагу на те, що, в історичному контексті, інститут легалізації суб’єктів господарювання [2, с.42] в історичному контексті, необхідно розглядати як метод регулювання торгівельної діяльності, яка була первинною формою існування підприємництва.

Сьогодні, ми говоримо про те, що легалізація суб’єктів господарювання це здійснення комплексу організаційно-правових процедур та дій як з боку уповноважених державних органів та державних службовців, так і з боку засновників (власників капіталу), у сфері державного регулювання економіки, що реалізовані у формі правових, юридично значимих, а також організаційних (не правових) дій, з метою створення нового суб’єкта підприємництва) та наділення його відповідним правовим статусом, що на законних підставах дозволяє брати участь новому суб’єкту підприємництва у господарських відносинах. [2, c.76]

Як відомо, торгівля є найбільш давнім та поширеним заняттям людини з давніх часів [3, с. 4; 85, с. 6, 7].

Історично у розвинутих країнах сформувалось два основних підходи щодо правового регулювання діяльності суб’єктів торгівлі, які трансформувалися в подальшому у різні правові системи.

У таких країнах, як Франція, Італія, Іспанія, Німеччина існує дуалістична система приватного права, в якій торгове право склалось як відокремлена галузь права із власними джерелами правового регулювання.

В країнах англосаксонського типу, Великобританії, США – майнові та немайнові відносини регулюються окремими правовими нормами.

Стає очевидним, що поняття «легалізація суб’єктів підприємницької діяльності», слід вивчати в історичному становленні такої галузі права, як торгове право, адже легалізація суб’єктів підприємництва визначає статус суб’єктів, що займаються господарською діяльністю, яка в історичному контексті ототожнюється із торговою діяльністю, тобто такою, що передбачає певні відносини купівлі-продажу чи надання послуг, спрямовані на отримання прибутку, що в історичному контексті ототожнюється із торговою діяльністю.

В Європі правове регулювання торгової (комерційної) діяльності має давнє історичне походження.

Ще у римському праві необхідно шукати витоки історичного розвитку інституту легалізації суб’єктів підприємницької діяльності (торгівлі).

В Стародавньому Римі не було таких звиклих нам процедур легалізації як державна реєстрація, отримання ліцензії. Проте подібні відносини мали місце і були пов’язані із створенням та існуванням юридичних осіб та індивідуальним статусом певних громадян, що мали право займатися торгівельною діяльністю. Поділ людей на рабів та рабовласників вирішував питання правосуб’єктності (caput) останніх. Суб’єктами права могли називатись лише вільні люди, раби ж, в свою чергу, були знаряддям праці, що вміє говорити (instrumentumvocale) [4, с. 274–286].

Тобто раби були засобами виробництва, якими мали право розпоряджатись вільні люди.

Окрім норм права, які визначали правовий статус певних категорій осіб, в Римському праві були й юридичні документи, що визначали правовий статус юридичних осіб та право на їх створення. Так, Закон ХII таблиць встановлював свободу приватних асоціацій, визначаючи, що їх статути не мають заперечувати закону. В науці подейкує думка, що ця норма витікає із закону Солона, текст якого перераховує як давні так і відомі в сучасну епоху види колегій: сільські общини (pagi), об’єднання воїнів та співтрапезників (curiales, soldates), релігійні та похоронні союзи, а також виробничі та торгові корпорації [5, с. 297–298].

Отже в Стародавньому Римі були відносини подібні до тих, що зараз ми розглядаємо як легалізацію суб’єктів підприємницької діяльності. В основному, право на зайняття підприємницькою діяльністю та її характер залежали від визначення статусу підприємця (торговця) чи статуту юридичної особи. Звичайно, такий стан справ не сприяв розвитку рівних прав на здійснення підприємницької діяльності в сучасному її розумінні. Проте, закон вже розрізняв правовий статус фізичних осіб та юридичних осіб та вказував на обов’язковість існування внутрішнього статуту колегії. Із цього можна зробити висновок про те, що інститут легалізації суб’єктів підприємницької діяльності має давні витоки і почав свій розвиток ще з римського права.

Започатковувати загальний порядок виникнення суб’єкта підприємництва, що передбачав би державну реєстрацію, отримання ліцензії, сертифікату не було потреби, оскільки право на зайняття підприємництвом не було загальнодоступним та залежало від статусу громадянина від народження.

В Україні правове регулювання торгової (комерційної) діяльності також має давні історичні традиції.

Першими офіційними джерелами, що дають нам право вести мову про давній досвід України щодо регулювання торгових відносин та вироблення традицій торгового права України, є закони та договори доби Київської Русі.

Так, Черепин Л.В. стверджує, що вже в «Руській правді» використовувалися спеціальні механізми правового регулювання торгових відносин. Основою регулювання торгових відносин був розвиток феодальних землеволодінь. Основними джерелами феодального права у сфері торгових відносин були норми звичаєвого права, які частково описані у літописах, внутрішніх нормативно-правових актах, таких як «Устав і закон Руський», «Руська правда», устави та уроки князів. Вже в «Уставі і законі Руському», що вважається раннім прототипом «Руської правди», всі соціально-економічні відносини, в тому числі й торгівельні, розглядалися з позиції суспільно-політичного ладу і залежали від суспільного стану їх учасників [6, с. 143–144].

На основі тексту статті даного джерела про торговий займ [7, с. 56], можна зробити висновок, що тоді вже існували підприємства у формі юридичних осіб, і вони мали статус відмінний від індивідуальних торговців, оскільки про них окремо йдеться в правилах займу. Очевидно, що існувала певна процедура, що наділяла об’єднання торговців статусом підприємства. Також можна говорити про існування особливих юридичних осіб в Давній Русі, що були наділені певними господарськими та торгівельними функціями та мали відокремлений статус і привілеї. Такими прототипами юридичних осіб були двори князя на чолі із самим князем.

Ще одним особливим суб’єктом підприємницьких відносин на Русі була церква – яка в сучасному розумінні була юридичною особою, що володіла землями та залежним людом [8, с. 76–87].

Вагоме значення для дослідження розвитку торгового права України має вивчення міжнародних договорів давньої Русі із Візантією – 911, 944, 971 років, які регулювали торгівельні відносини, визначаючи коло прав, якими користуються руські купці у Візантії [9, с. 72].

Наступним етапом правового регулювання та становлення відносин легалізації суб’єктів підприємницької діяльності в Україні є період Литовсько-Руської доби та Речі Посполитої. Специфіка правового регулювання торгових відносин вказаної доби засвідчена документами збірника нормативно-правових актів «Торгівля на Україні, XIV – середина XVII століття: Волинь і Наддніпрянщина» [10].

Вивчаючи історичні документи, можна говорити про значний вплив на торгові відносини українських земель митної системи, складського права (полягало в тому, що купці мали зупинятися у складських містах (за часів Великого Князівства Литовського, такими містами були Київ та Луцьк [10, с. 125] та дорожнього примусу. Так, відповідно до положень складського права, право на торгівлю мали лише певні верстви населення. Це були купці та шляхта.

Новим етапом розвитку торгового права України став історико-правовий досвід правового регулювання господарських відносин України в складі Російської імперії, з кінця XVIII ст. – до початку XX ст.

За часів царської Росії в теорії права прийнято було розглядати окремо торгове й цивільне право. Про це говорять праці таких відомих науковців, як Г. Ф. Шершеневича, П. П. Цитовича, А. Ф. Федорова, Д. К. Лаврент’єва, А. І. Камінки.

Виходячи із того, що в торговому праві дореволюційної Росії поняття «комерція» прийнято було розглядати виключно як посередницьку діяльність між виробником та споживачем,   формувалися й принципи правового статусу торговця, який тісно пов’язаний із поняттям легалізації суб’єктів підприємницької діяльності [12].

Г. Ф. Шершеневич у курсі торгового права приділяє цьому питанню серйозну увагу. Він розглядає статус суб’єктів торгових (комерційних) відносин в контексті цивільного права.

Існував певний порядок, закріплений відповідними нормативно-правовими актами, який мав пройти суб’єкт, що має бажання отримати правовий статус суб’єкта торгівлі.

Індивідуальними суб’єктами на тай час були купці, а юридичні особи поставали у вигляді фірм.

У часи царської Росії купцями мали право називатися лише ті, хто були внесені у спеціальний реєстр – in matricula, що пов’язано було із приналежністю до певного класу (стану) [13, с. 62].

Крім того, вже наприкінці ХІХ ст. існувала думка, що на відміну від суб’єкта цивільного права, торговець (так називалися особи, що здійснювали підприємницьку діяльність) мав особливі риси статусу – місцезнаходження (заклад), яке не завжди могло співпадати із його цивільним місцем проживання (маєтком); іншим комплексом обов’язків, які не знали звичайні громадяни: мав особливі обов’язки – обов’язок тримати торгову книгу: мав окремий обсяг відповідальності.

Тобто, можна передбачити те, що існувала певна процедура, за допомогою якої цивільна особа набувала іншого статусу – статусу торговця. За правовими характеристиками така процедура збігається із сучасною легалізацією суб’єктів підприємницької діяльності. Держава таким чином регулювала кількість торгових суб’єктів і одночасно встановлювала їх статус.

Назва «купець» закріпилась за тими, хто торгує, ще за часів «Руської правди». Існувало декілька різновидів назви – «купець», «купчина», що походить із давньогрецької мови із відповідного по змісту слова «Kopman», сьогодні «Kaufmann» [14, с. 5]. Таке положення, знову таки, підтверджує давні традиції торгового права в Україні.

Щодо такого етапу легалізації суб’єктів підприємницької діяльності, як державна реєстрація, що є обов’язковою процедурою для заняття господарською діяльністю за сучасним законодавством [15], Г. Ф. Шершеневич не вказує порядок її проходження, але, говорячи про торгові товариства, вказує на необхідність таких умов їх виникнення як письмова форма та реєстрація. Вчений не пояснює, що значить письмова форма, але, в контексті можна здогадатись, що він має на увазі документи, які відіграють роль установчих документів, які потім реєструються державними органами, без реєстрації вказаних документів юридична особа – торгове товариство існувати не буде [14, с. 106].

Із цього можна зробити висновок, що вже в праві України 18-19 ст.ст. , легалізація суб’єкта підприємництва була й поділялась на два етапи: внутрішній – оформлення угоди про створення підприємства та зовнішній, який відбувався з моменту представлення виписки із угоди про створення підприємства у купецькі управи міст Санкт-Петербурга, Москви та Одеси [14, с. 335].

Під час НЕПу починається відродження торгових відносин і традицій правового регулювання. У 1925 році інститут торгової реєстрації набув особливого значення, а посилення державної монополії на господарське життя, навпаки, ознаменувало його скасування [16, с. 11].

В країнах колишнього Радянського Союзу торговому або комерційному праву приділялося мало уваги. До цього призводило негативне ставлення радянської влади до діяльності, що пов’язана із отриманням прибутку, вигоди.

Про торгівлю говорили лише в контексті розвитку народного господарства. Так, у статистичних щорічниках доби Радянського Союзу вживається термін «народне господарство» [17]. Тож, можна констатувати, що саме із початком радянської доби, торгове право занепало і правові традиції правового регулювання торгівельної діяльності (комерційної) були на довгий час перервані.

З початком доби незалежної України, в нашій державі поступово почали відновлюватися традиції правового регулювання економічних відносин, проте лексична традиція називати торгові відносини господарськими – зберіглася.

Висновки і перспективи подальших досліджень.

Можна зробити висновок, що якщо б в історії України було відсутнє тоталітарне втручання радянської влади у державно-правові процеси, то традиції правового регулювання торгових (комерційних) відносин призвели до розвитку зрілого правового дуалізму, що ми можемо споглядати на прикладах таких розвинутих країн Європи, як Німеччина, де комерційні відносини регулюються Німецьким цивільним уложенням (BGB – Buergerliches Gesetzbuch) та Германським торговим уложенням (HGB – Deutches Handelsgesetzbuch) [18, с. 28].

Отже, відродження історико-правових традицій торгового права України є логічним етапом та історичною необхідністю, що зможе ефективніше інтегрувати українську держави у європейське співтовариство та відновить історику-правову справедливість, що була втрачена за часів радянської України.

Крім того, детальний аналіз історичних документів, що регламентували порядок здійснення торгівельної діяльності на теренах України допоможе встановити ефективний механізм правового регулювання створення суб’єктів підприємництва за європейськими традиціями задля усунення бюрократичних перепон у міжнародній торгівлі та економічних зв’язках України із Європейським Союзом.

Нові економічні та політичні умови підштовхують науковців до розроблення абсолютно нової доктрини господарського права України, і в цьому плані, історичний досвід правового регулювання торгових відносин на територіях сучасної України відіграє ключову роль.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

  1. Рада Європи: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.consilium.europa.eu/en/press/press-releases/2017/07/11/ukraine-association-agreement/
  2. Сагайдак Ю.В., Адміністративно-правові засади легалізації суб’єктів підприємницької діяльності в Україні; дис…канд.юрид.наук: 12.00.07 / Сагайдак Юлія Вікторівна. – К., 2012. -228 с.
  3. Попов А. А. Торговое право : [учеб. пособие] / Попов А. А. – Харьков : Каравелла, 1999. – 308 с.
  4. Підопригора О. А. Римське право : підручник / О. А. Підопригора, Є. О. Харитонов. – [2-е вид.]. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 528 с.
  5. Дождев Д. В. Римское частное право : учебник для вузов / [под общ. ред. В. С. Нерсесянца]. – [2-е изд., изм. и доп.]. – М. : НОРМА, 2003. – 784 с.
  6. Черепнин Л. В. Общественно-политические отношения в Древней Руси и Русская Правда / Л. В. Черепнин // Древнерусское государство и его международное значение. – М. : Наука, 1965. – С. 128– 278.
  7. Федоров А. Ф. Торговое право / Федоров А. Ф. – Одесса : «Славянская» типография Е. Хрисогелос, 1911. – 896 с.

8. Ричка В. М. Духовенство в класово-становій структурі давньоруського суспільства / В. М. Ричка // Український історичний журнал. – 1989. – № 6. – С. 76–87.

9. Історія держави і права України : підручник : у 2 т. / [за ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина, В. Д. Гончаренка]. – К. : Ін Юре, 2003–2003. –

Т. 1. – 2003. – 656 с.

10. Торгівля на Україні, XIV – середина XVII століття: Волинь і Наддніпрянщина / [упоряд.: В. М. Кравченко, Н. М. Яковенко ; відп. ред. М. Ф. Котляр]. – К. : Наукова думка, 1990. – 408 с.

11. Каталог документів з історії Києва XV–XIX ст. / [упоряд.: Г. В. Боряк, Н. М. Яковенко ; відп. ред. Ф. П. Шевченко]. – К. : Наукова думка, 1982. – 203 с.

12. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права / Г. Ф. Шершеневич ; [вступ. ст. Е. А. Суханова]. – [По изд. 1907 г.]. – М. : Спарк, 1995. – 556 с.

13. Шершеневич Г. Ф. Учебник торгового права / Шершеневич Г. Ф. – [По изд. 1914 г.]. – М. : Спарк, 1994. – 335 c.

14. Фемелиди А. М. Репетиториум по торговому праву / Фемелиди А. М. – Аккерман, 1900. – 140 с.

15. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців : Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31, 8 серп. – Ст. 263.

16. Ионова Ж. А. Правовые проблемы государственной регистрации и лицензирования предпринимательства : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.04 «Предпринимательское право; арбитражный процесс» / Ж. А. Ионова. – М., 1997. – 29 с.

17. Народне господарство Української РСР в 1959 році : Статистичний щорічник / [відп. за вип. П. С. Булгаков]. – К. : Держ. стат. вид-во, 1959. – 732 с.

18. Бушуев А. Ю. Коммерческое право зарубежных стран / А. Ю. Бушуев, О. А. Макарова ; под общ. ред. В. Ф. Попондопуло – CПб. : Питер, 2004. – 288 с.

References

1.Council of Europe (2017). Text of Ukraine association agreement. Retrieved from: http://www.consilium.europa.eu/en/press/press-releases/2017/07/11/ukraine-association-agreement/

2. Sagaydak Y. V. (2012) Administrative and legal principles legalization of businesses in Ukraine; dis.Phd in law: 12.00.07 / Sagaydak Yuliya. – K., 2012. -228 p. [In Ukr]

3. Popov A.A. (1999). Commercial law. Kharkov [in Russian]

4. Pidopryhora O.A. (2009) Roman law: a textbook. Kyiv [in Ukr]

5. Dozhdev D.V. (2003) Roman private law: a textbook . Moscow [in Rus]

6.Tcherepnin L. V. Political relations in ancient Russia and Russian True / L. V. Tcherepnin // Old Russian state and its international significance. – Moscow: Nauka, 1965. – 278 p.[In Russian]

7. Fedorov A.F. (1911) Trade law. Odessa [in Rus]

8. Rychka V.M. (1989). Clergy in class and caste structure of ancient society.Kyiv.[In Ukr]

9. Tacij V.Y., Rogozhyn A.Y. (2003) History of State and Law of Ukraine: the textbook: in 2 vol . Kyiv: In Jure[In Ukr]

10. Kravchenko V.M., Yakovenko N.M. (1990) Trading in Ukraine, XIV – middle of XVII century, Volyn and Dnieper . Kyiv: Naukova Dumka [In Ukr]

11. Boriak G.V., Yakovenko N.M. (1982). Kyiv: Naukova Dumka [In Ukr]

12. Shershenevich G.F. (1995) The textbook of Russian civil rights .Moscow: Spark, [In Rus]

13. Shershenevich G.F. (1994) Textbook commercial law [By ed. 1914]. Moscow: Spark [In Russian]

14. Femelidi A.M. (1900) Repetitorium trade law.Ackerman [In Rus]

15. On state registration of legal entities and individual entrepreneurs: the Law of Ukraine (2003) № 755-IV // Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine. – 2003. – № 31 Aug 8. – Art. 263. [In Ukr]

16. Ionova J.A. (1997) Legal problems of state registration and licensing of business: Author. Dis. on scientific. PhD degree. law: spec. 12.00.04 “Business Law; arbitration process “.Moscow [In Rus]

17.The economy of the Ukrainian SSR in 1959: Statistical Yearbook / [ed. by vol. PS Bulgakov]. – K.: Gos. stat. publishing house, 1959. – 732 p. [In Ukrainian]

18. Bushuev A.Y. (2004) Commercial law of foreign countries. St.Petersbourg: Piter.[in Rus]

  1. Autor:Yuliya Sagaydak, Phd in Law Associated Professor, Juridical institute of Kyiv National Economic University. TRADE OF LAW OR ECONOMIC LAW OF UKRAINE? HISTORICAL REFLECTIONS ON THE TRADITIONS OF LEGAL REGULATION OF TRADE RELATIONS IN UKRAINE.

 

Share

Leave a Reply

Your email address will not be published.