Жіноче підприємництво в Україні: тенденції, проблеми, перспективи

Валерія Шатська, ІБО, КНЕУ

Жіноче підприємництво в Україні

В умовах сучасного радикального реформування суспільних відносин докорінно змінюється і роль жінки в суспільстві, по іншому визначаються її соціальні функції. Жінка активно втягується в різні види життєдіяльності, зумовлені потребами ринкової економіки, в тому числі в систему підприємництва. Гендерний аспект сучасних ринкових економічних відносин набуває особливого значення у зв’язку з тим, що жінки не тільки продовжують залишатися одним з вирішальних факторів суспільного виробництва в цілому, але й через те, що саме розгортання жіночого підприємництва створює сьогодні можливості для нарощування інноваційного потенціалу сучасної економіки.

На шляху розвитку ринкової економіки одним з двигунів економічних реформ повинен стати розвинений клас підприємців, для широкомасштабного становлення якого необхідне створення відповідних не тільки економічних, а й соціальних умов.

Жінки беруть активну участь у перетвореннях економіки, змінюють форми трудової активності.

Основне соціальне протиріччя, що склалося в сфері зайнятості жінок, полягає в тому, що, з одного боку, ринкова модель дозволяє вільно розвиватися жіночій економічній ініціативі, самостійності і незалежності у виборі форм зайнятості, з іншого боку, в умовах переходу до ринку, принципово відмінних від сформованих за радянських часів норм, установок трудової поведінки, жінки виявляються менш готові до вільної, ініціативної діяльності, менш адаптовані, ніж чоловіки.

Жінки змушені не просто міняти в масовому порядку свій соціальний та професійний статус, але в більшості випадків його знижувати, стаючи безробітними, вони перекваліфіковуються, як правило, на інші професії і використовуючи форми зайнятості, які не потребують ні освіти, ні накопичених професійних знань.

Жінки беруть активну участь у перетвореннях економіки, змінюють форми трудової активності. Основне соціальне протиріччя, що склалося в сфері зайнятості жінок, полягає в тому, що, з одного боку, ринкова модель дозволяє вільно розвиватися жіночій економічній ініціативі, самостійності і незалежності у виборі форм зайнятості, з іншого боку, в умовах переходу до ринку, принципово відмінних від сформованих за радянських часів норм, установок трудової поведінки, жінки виявляються менш готові до вільної, ініціативної діяльності, менш адаптовані, ніж чоловіки. Жінки змушені не просто міняти в масовому порядку свій соціальний та професійний статус, але в більшості випадків його знижувати, стаючи безробітними, вони перекваліфіковуються, як правило, на інші професії і використовуючи форми зайнятості, які не потребують ні освіти, ні накопичених професійних знань.

Різке погіршення матеріальних умов життя людей сприяло вибору мотивів переходу до підприємницької діяльності, який націлений на отримання швидких прибутків, які перевищували б жебрацькі зарплати, одержувані в державних установах. Тому велика частина підприємців зараз займається посередництвом, яке вимагає найменших матеріальних, фізичних, професійних витрат і приносить за менший час великі доходи. Узята для аналізу будь-яка сторінка газетних оголошень дає уявлення про співвідношення товаровиробників і посередників і свідчить про гіпертрофовану орієнтацію на перепродаж і посередництво. Входження в підприємницьку діяльність через посередництво і торгівлю можна, напевно, вважати в сформованих сьогодні умовах неминучим кроком на шляху до цивілізованого ринку.

Серед тих, хто здійснює яку-небудь підприємницьку діяльність збільшується кількість жінок, які обирають дрібний бізнес. Це звернення до дрібної комерційної діяльності для переважної більшості жінок вимушене, ніяк не пов’язане з колишньою професійною діяльністю; жінки не просто змінюють свій соціальний та професійний статус, але в більшості випадків його знижують, так як ця діяльність не вимагає ні освіти, ні накопичених професійних знань.

Однак при стагнації промисловості, невиплаті зарплат, відсутність соціальних гарантій з боку держави, саме така діяльність для багатьох є єдиною альтернативою пасивному вичікуванню допомоги від держави, багатомісячного очікування затриманої зарплати, а часто і просто напівголодному існуванню. Головним рушійним мотивом прийняття такого рішення стає почуття відповідальності за своїх близьких, яке, якщо можна так сказати, перекриває властивий жінці консерватизм, небажання ризикувати і інші якості, які не сприяють входженню жінок у підприємницьку діяльність.

Якщо говорити про шляхи входження жінок у великий і середній бізнес, то можна сказати, що в даному випадку становлення жіночого бізнесу відрізняється вимушеністю. Фактично нова економічна політика поставила жінок – керівників, адміністраторів і т.д. перед необхідністю освоювати нові зони відповідальності. Наприклад, магазини, кафе, аптеки, перукарні, якими перш керували жінки, в нових економічних умовах змінювали форми власності, а керівник автоматично повинна була стати підприємцем.

Загальне співвідношення чоловіків та жінок серед керівників організацій та підприємців — 60% до 40%. Приватне підприємництво в Україні є наближеним до ґендерного балансу (46% жінок серед ФОП), водночас жінки набагато рідше є керівниками підприємств чи організацій (зокрема урядових та різних неурядових організацій).

Cеред керівників підприємств жінки складають лише 30%.

Результат пошуку зображень за запитом "жінки підприємці статистика 2018"

Багато психологічних характеристик чоловіків і жінок розрізняються. Слід, звичайно, зробити застереження, що прояв чоловічого і жіночого типу визначається не тільки статтю, але і всією сукупністю особистісних особливостей людини. У суспільстві, що базується на нерівності статей, неможливо розділити, де ці відмінності носять чисто психофізіологічний характер, а де сформовані середовищем, в якій жінкам звично відводилися другі ролі. Наслідком цього є велика залежність жінок від обставин, менша самостійність, тривожність, невпевненість в собі. Не дивно, що перехід до ринкових відносин більш негативно позначився на жінках.

У структурі мотивації входження в бізнес чоловіків і жінок існують принципові відмінності: бізнес у жінок орієнтований на стан людей, які поруч, за яких вона несе відповідальність. Внутрішня сенситивність породжує особливу чутливість до стану інших людей, яка в значній мірі регулює мотиваційний потенціал жінки-підприємця.

Якщо уявити мотиваційну шкалу жіночого підприємництва як певну ієрархію, то вона прийме наступний вигляд за результатами опитування жінок-підприємниць:

• самореалізація – 40%;

• інтерес – 35%;

• матеріальна надійність, гроші – 30%;

• турбота про тих, хто поруч – 25%;

• професійне зростання – 20%;

• самоствердження – 15%.

Вельми скромну позицію в системі мотивів жінок-підприємців займає мотив самоствердження, що відрізняє жіночу мотивацію від чоловічої. Матеріальний інтерес завжди змагається з особистісними мотивами і якщо перемагає, то, як правило, в разі загострення страху за фінансове благополуччя тих, хто знаходиться поруч. Дослідження показали, що чим вище самооцінка і задоволеність тим, що відбувається, тим нижчу сходинку займають гроші.

Мотивація жінок, що займають лідируючі позиції в бізнесі, в більшій мірі, ніж у чоловіків, має рухливий характер і переструктурується під впливом певних факторів: стан фірми, склад команди, фінансовий тиск, самооцінка, уявлення про ступінь реалізації цілей. У жінок, які займаються бізнесом, особливо у віковій групі 32-45 років, все більшого значення набувають професійний ріст, прагнення діяти в рамках власних, досить високих професійних вимог.

Порівняння етичних установок чоловіків і жінок-бізнесменів дозволяє зробити наступне твердження: в бізнесі жінки сильніше залежать від інших, і тому їх принципи і етичність бізнесу в більшій мірі визначаються моральними принципами. Соціальна відповідальність жінок в підприємництві вища, ніж у чоловіків.

Порівнявши перелік якостей, що сприяють успіху жінки в бізнесі, з тим же набором у чоловіків, можна помітити, що вони збігаються в 20-25% випадків. Наприклад, якщо у чоловіків лідируюче положення займає «вміння приймати нетривіальні рішення», то у жінок – «здатність до комунікації». Саме жінки з їх комунікабельністю, емоційною орієнтацією на клієнта, умінням встановлювати довірчі відносини отримують необхідну перевагу перед чоловіками в реалізації корпоративних завдань.

Сьогодні нетрадиційний стиль управління, гуманний менеджмент, більш відповідає постійно змінюваним умовам діяльності фірм і сприяє переходу на нову управлінську парадигму. Зміна ціннісних орієнтирів у суспільстві, перехід до демократичних принципів існування сприяють появі «харизматичних лідерів-натхненників», на відміну від традиційно «сильних лідерів». Серед особистісних якостей, що гальмують роботу з людьми, 75% жінок назвали зайву м’якість бажаним вектором зміни в формуванні психологічної дистанції з персоналом і зміну практики санкціонування. Серед рис, що заважають бізнесу, жінки називали відсутність пунктуальності, неможливість переступити через жалість, зайву емоційність, що переходила в нестриманість, довірливість, прагнення зробити добре для всіх.

З особистих якостей, які необхідні в такого роду діяльності, можна відзначити традиційну працьовитість жінок, їх вміння мобілізуватися в потрібний момент, притаманну їм інтуїцію. Серед рис, які сприяють успіху в бізнесі, можна виділити комунікабельність, вміння налагоджувати контакти з людьми, любов до людей, сумлінність і відповідальність, вміння доводити почате до кінця.

До соціальних передумов, що носять зовнішній характер і стримує розвиток жіночого підприємництва, слід перш за все віднести загальні проблеми, пов’язані з положенням жінок в сфері праці. В основі цих проблем лежить домінування патріархальних цінностей, які в умовах переходу до ринкових відносин, не дивлячись на демократизацію суспільства в цілому, тільки посилилися. Основними показниками такого становища жінок є:

• соціальна дискримінація жінок (при прийомі і звільненні, при оплаті праці тощо);

• існування стереотипів рольових функцій жінок, в тому числі і в сфері праці;

• деякі форми соціального захисту жінок, що мають характер обмежень у сфері праці.

Деякі жінки поки вважають себе здатними зайнятися підприємництвом, хоча число тих, хто готовий до інноваційних форм трудової поведінки, за результатами різних досліджень, все-таки неухильно зростає.

Сутнісними рисами малого бізнесу є: орієнтація на ринок і вільну торгівлю, переважне використання нецентралізованих джерел фінансування, висока організаційно-функціональна гнучкість і мобільність, загальна простота організації та управління. Однак малі розміри підприємства ще не означають реальних переваг малого підприємництва. При цьому існують і негативні сторони: обмеження капіталомістких завдань, велика схильність фінансового ризику, менша соціальна захищеність працівників. На шляху розвитку малого бізнесу, тим більше жіночого підприємництва, стоять суттєві перешкоди: нерозвиненість ринку робочої сили, мала соціальна мобільність робочої сили (тим більше відомо, що мобільність жіночої робочої сили завжди нижча чоловічої), з фінансово-економічної точки зору не підготовлена ​​кредитна система для фінансування дрібних фірм, правова незахищеність, відсутність реалізованих державних програм допомоги малому бізнесу. Мале підприємництво не знає собі рівних за здатністю оживити економіку, вивести її з кризи і забезпечити індивідуальний підхід до споживача товарів і послуг, концентруватися в найбільш необхідних споживчих сферах. Саме мале підприємництво в більшій мірі виконує в суспільстві соціальні функції.

Мале підприємництво – це найбільш прийнятна для жінок форма підприємницької діяльності. Поки суспільство дотримується традиційних уявлень про роль жінки, великий і середній бізнес залишиться в основному чоловічим. Треба розуміти, що більшість жінок здатні стати підприємцями в певній галузі і на певному рівні.

Результат пошуку зображень за запитом "жінки підприємці статистика 2018"

Жінка, що займається рукоділлям і сама реалізує свої вироби, жінка, яка тримає торгову палатку і керівник невеликим виробничим підприємством, – це все доступні жінкам різні рівні малого бізнесу. Необхідне створення таких економічних, соціальних і політичних умов, при яких переваги малого підприємництва перекривали б його негативні ефекти. Об’єктивні можливості в суспільстві, що сприяють підприємницькій діяльності, полягають у створенні такої інформаційної, правової, податкової та соціальної інфраструктури, яка б робила підприємницьку діяльність привабливою і безпечною. Інфраструктура, необхідна для нормального розвитку малого підприємництва, включає в себе:

• доступні джерела фінансування для відкриття малого підприємства;

• центри допомоги малим підприємствам, що надають підприємцям необхідну інформацію та консультації;

• правова і податкова політика, що робить відкриття своєї справи привабливою можливістю.

В даний час рівень розвитку такої інфраструктури в нашій країні поки явно недостатній для ефективного розвитку малого бізнесу, а тим більше жіночого підприємництва. Але останнім часом малому підприємництву приділяється все більше уваги з боку урядових органів.

Соціально-психологічні передумови до розвитку жіночого підприємництва поступово складаються, все більше число українок стають більш адаптованими до нових економічних умов, багато жінок, з їх високим освітнім рівнем, при пом’якшенні об’єктивних умов входження в підприємницьку діяльність, захочуть і зможуть досягти успіхів в цій області. Напрошується висновок про необхідність створення організації, що підтримує жіночі ініціативи різного рівня, організації, яка могла б надати реальну підтримку жінкам, які мають інноваційні ідеї і бажання стати підприємцями.

Варто ще раз наголосити, що жіноче підприємництво має особливу структуру мотивацій занять бізнесом, яка відрізняється від мотивацій чоловіків. Це гендерна відмінність дозволяє розглядати жіноче підприємництво як особливий вид підприємницької діяльності. По-перше, у жінок присутня інша ієрархія рангів в системі підприємницької орієнтації. На перше місце в їх ієрархії виходить саме бажання соціальної самореалізації і досягнення незалежного положення. По-друге, жінки вважають за краще вибирати сфери бізнесу, в яких від початку притаманні їм особливості характеру і соціальної поведінки дають певну перевагу. Мабуть, саме завдяки цьому жінки більшою мірою, ніж чоловіки, досягають успіху в таких галузях, як торгівля, побутове обслуговування (салони краси, перукарні, громадське харчування і т.д.). Навіть в тому випадку, якщо цими підприємствами володіють чоловіки, на практиці основний менеджмент і технологію цих сфер народного господарства здійснюють саме жінки. По-третє, на початковому етапі, в умовах перехідного періоду в суспільстві, коли здійснювалася приватизація державної власності і формувалися нові ринкові відносини, жінки мали спочатку більш «слабку стартову позицію». Це пов’язано з тим, що в умовах колишньої соціально-політичної системи вони мали головним чином педагогічну, гуманітарну, а не технічну освіту, не мали можливості керувати виробничо технічними циклами і т.д. Нарешті, по-четверте, не можна обійти увагою такий важливий елемент в здійсненні сучасного бізнесу жінками, як необхідність, по можливості, гармонійного поєднання занять підприємницькою діяльністю із здійсненням продиктованих їй соціальними функціями в сім’ї, з виконанням ролей дружини, матері, «доброї берегині домашнього вогнища».

Причини, що зумовлюють виробничо-трудову активність жінок в сучасній ринковій економіці, в основному пов’язані з фактором гендерної самореалізації жінки, прагненням досягти незалежного матеріального становища, професійного рівня і соціального статусу в цілому. У цьому, швидше за все, проявляється прагнення жінки «перестати бути тінню чоловіка» і мати свою траєкторію соціальної еволюції. Даний висновок підтверджується результатами соціологічних досліджень не тільки в Україні, але і результатами компаративного аналізу матеріалів опитувань у багатьох країнах Східної Європи. Так, наприклад, професор Варшавської школи економіки Е. Лісовська, зіставляючи результати досліджень в Польщі, Литві та Україні, прийшла до висновку, що основними причинами, які змушують жінку почати свій бізнес, виступають у відповідній ієрархії такі мотиви:

а) загроза втрати роботи або усвідомлення обмеженого вибору в пошуку роботи;

б) незалежність і впевненість у своїх силах щодо планування свого життя та досягнення особистих цілей;

в) можливість застосувати на практиці свої потенційні навички та здібності, особисту креативність;

г) шанс заробити гроші;

д) активна участь у громадському житті, відчуття власної значущості, відповідальність у виробництві необхідної для населення продукції, а також надання послуг, які користуються великим попитом у населення. При цьому приблизно 33-40% жінок підтвердили, що бажання довести свою власну значимість їх чоловікам або партнерам стало вирішальним фактором у прагненні відкрити свій бізнес.

Проблеми, виділені жінками як перешкоди були згруповані за такими напрямами:

1) Майнові. В першу чергу проблема стосується офісних і виробничих приміщень.

2) Інформаційні. Тут проблема полягає не тільки в обмеженому доступі до інформації про реалізовані програми, можливості для реалізації бізнес-ідей, даних про розвиток певої галузі, потреби ринку, можливості реалізації продукції. Як відзначають учасники проекту, при бажанні можна знайти будь-яку інформацію, але проблема в формі її викладу, яка не завжди може бути доступна для сприйняття пересічного громадянина, відсутність систематичності і структури.

3) Освіта. В силу відсутності спеціальних знань, необхідних для відкриття своєї справи багато підприємців стикаються з проблемами вже при реєстрації своєї справи.

4) Фінансові. Учасники опитування часто відзначали проблему відсутності стартового капіталу для запуску свого проекту, діючі підприємці відзначають складності із засобами для подальшого розвитку бізнесу. Діючі програми пільгового кредитування малодоступні, а вимоги банків жорсткі.

5) Інфраструктура. Щодо інфраструктури для розвитку бізнесу коло проблем досить широкий, починаючи від доступу до інформаційних ресурсів у віддалених регіонах, закінчуючи функціонуванням внутрішніх і зовнішніх ринків збуту і реалізації товарів і услуг.

6) Взаємодія з державними органами та фондами щодо підтримки підприємництва. На жаль, на сьогоднішній день немає чіткої схеми співпраці державних органів з підприємцями-початківцями, представники держструктур і різних Фондів не зацікавлені в успішній реалізації того чи іншого проекту, їх робота носить формальний характер.

7) Перевірки. Велика кількість постійних перевірок, контролю, в тому числі і бізнесменів.

Аналіз результатів досліджень показує, що в основі всіх проблем підприємців лежить відсутність знань з юридичних аспектів, фінансової грамотності, податкових аспектів. Тому дуже важливо поширити досвід проведення безкоштовних навчальних курсів для початківців жінок-підприємниць поширити його по всіх країні, з обов’язковим охопленням сільських жінок.

Не слід також нехтувати діяльністю громадських організацій, що сприяють розвитку жіночого підприємництва. В Україні до таких належать:

―Центр зайнятості вільних людей,

―Жіноча професійна Ліга, ―Рада жінок фермерів України,

―Ділові Українські Жінки та ін. Кожна із зазначених організацій має свої особливі завдання.

Проте всі вони мають єдину мету – розвиток підприємництва, особливо жіночого. Їхня діяльність спрямована на розвиток економічних можливостей жінок, корпоративної соціальної відповідальності, освіти дорослих, розвиток кар’єри жінок, гендерну рівність та захист трудових прав. Слід відзначити дії українського уряду, що стосуються розвитку жіночого підприємництва. Відтак, у Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій відзначають, що проблеми гендерної рівності критично важливі оскільки 58% внутрішньо переміщених осіб – це жінки. Сьогодні необхідно зосередитись на профорієнтації, освіті жінок, а також на розвитку жіночого або сімейного підприємництва. Затяжний характер переміщення, гендерне насильство, проблеми з житлом, землею, майном можуть бути частково вирішені, якщо вирішити проблему працевлаштування і таким чином розвиток жіночого підприємництва – один із шляхів вирішення проблем внутрішньо переміщених осіб.

Жіноче підприємництво формується в нашій країні суперечливо і зі значними труднощами. У той же час жіноче підприємництво потребує подальшого розвитку і вдосконалення, отже, потрібна розробка заходів по здійсненню відповідної державної політики в цій галузі. По-перше, жіноче підприємництво саме по собі є важливим фактором еволюції вітчизняної економіки, сприяє її стабілізації і динамічному зростанню. По-друге, масштаби розвитку жіночого бізнесу в нашій країні, як показують статистичні дані, поки що відстають від відповідних показників високорозвинених країн світу. По-третє, з точки зору гендерної соціалізації жіноче підприємництво також потребує подальшого вдосконалення для подолання гендерних стереотипів, що вимагає створення певних преференцій з точки зору соціально-економічної політики держави. У нашій країні існує усталена думка, що підтверджується різними соціологічними дослідженнями, що в сфері підприємництва велика частина жінок відчуває нерівність своїх можливостей для досягнення успіху в порівнянні з чоловіками.

Основною перешкодою на шляху до розвитку жіночого підприємництва самі жінки називають гендерні стереотипи, які жінці доводиться постійно долати. Крім того, розвитку жіночого бізнесу, на думку всіх опитаних жінок, заважають «об’єктивні труднощі», пов’язані з тим, що конкурувати з чоловіками в підприємництві жінкам заважає подвійне навантаження: сім’я і робота. Цікаво відзначити, що якщо серед жінок в цілому ще зустрічаються випадки прояву низької самооцінки, то серед підприємниць дана тенденція, як правило, не спостерігається. Таким чином, зайнявшись бізнесом, жінка остаточно розлучається з комплексами і стереотипами, викликаними «мускулінна ідеологією», у жінки зростає рівень самооцінки і відчуття незалежності від чоловіків.

Основні перешкоди на шляху до розвитку жіночого підприємництва в країнах з перехідною економікою можна розділити на три види.

1. Економічні бар’єри: нечіткі і часто мінливі юридичні положення, що стосуються відкриття та розвитку бізнесу; надмірно високі податки; недостатній стартовий капітал і складність доступу до фінансових ресурсів; низький попит як результат високого безробіття і низьких показників зростання економіки; конкуренція з боку великих вітчизняних або зарубіжних компаній; обмежений вихід на закордонні ринки через невідповідності стандартам, встановленим більш розвиненими країнами; високі витрати, необхідні для просування бізнесу на ці ринки; несприятлива державна політика по відношенню до розвитку бізнесу; відсутність підтримки з боку уряду.

2. Освітні бар’єри: обмежений доступ до консультаційних послуг центрів для тих, хто бажає відкрити свій бізнес або просувати його; обмежений доступ до знань та інформації; висока вартість професійних тренінгів, що надаються на ринку (лише кілька країн розробляють програми з рефінансування витрат на участь в тренінгах для підприємців, серед яких Польща); обмежені можливості в постійному навчанні.

3. Культурні бар’єри: неповне прийняття суспільством приватної економічної діяльності; недостатньо шанобливе ставлення до підприємців; відсутність традицій, що стосуються навчання людей підприємницької діяльності; побоювання з приводу майбутніх змін; гендерна дискримінація в бізнесі. Культурні бар’єри стають ще більш жорсткими для жінок з моменту прийняття ними рішення про відкриття власної справи. Тому причиною є той факт, що підприємництво завжди асоціювалося з чоловіками. Жінки не входять в неформальні мережі, які сприяють завоюванню позицій у бізнесі, тому вони частіше, ніж чоловіки, відчувають себе безпорадними, незахищеними, невпевненими в собі і в своєму успіху.

Виходячи з вищевикладеного необхідно зробити наступний висновок: вдосконалення жіночого бізнесу необхідно здійснювати саме в тих напрямках, де воно має незаперечні переваги, спирається на специфічні «жіночі» особливості поведінки, психіки, менталітету і т.д. Не обов’язково йти шляхом врівноваження сфер бізнес-діяльності жінок і чоловіків. Розвиток жіночого бізнесу має бути відповіддю на особливості бурхливого розвитку бізнесу в нашій країні в початковий період, коли підприємництво, необхідно це визнати, було в значній мірі «мускулінним» явищем.

По-перше, жіноче підприємництво саме по собі є важливим фактором еволюції вітчизняної економіки, сприяє її стабілізації і динамічному зростанню. Разом з тим жіночий бізнес виконує в значній мірі і суттєві соціально значущі функції. Так, саме розвиток жіночого бізнесу сприяє більшою мірою подоланню феномену бідності, створює умови для домінування «здорового способу життя», націлене на поліпшення якості життя людини. По-друге, масштаби розвитку жіночого бізнесу в нашій країні, як показують статистичні дані, поки що відстають від відповідних показників високорозвинених країн світу. Незважаючи на те, що це явище характерне для всіх країн з перехідною економікою, в Україні воно додатково посилюється під впливом численних специфічних факторів.

На жаль, сьогодні в Україні є невирішеною проблема розвитку жіночого підприємництва, оскільки багато українських жінок не можуть реалізувати свої можливості в той час, коли в США та у інших розвинених країнах відбувається стала орієнтація на поглиблення навичок ведення бізнесу, підвищення кредитоспроможності, балансування роботи та сімейного дозвілля. Україна все ще залишається у проблемах більш глобального рівня, таких як: бюрократія, відсутність підтримки з боку держави, відсутність фінансування, відсутність кваліфікованих кадрів та відсутність впевненості у завтрашньому дні, а звідси і відсутність впевненості у своїй діяльності. Це ті проблеми, які варто нашій країні вирішувати якомога швидше. Та попри такі проблеми в Україні прослідковується розвиток громадських організацій, які також здатні вплинути на велику кількість процесів, та розвиток комунікації між жінкамипідприємцями. Тому варто поєднати позитивні аспекти та вирішувати існуючі проблеми, адже розвиток жіночого підприємництва дозволить жінкам підвищити свою фінансову незалежність та реалізувати власний лідерський потенціал, що вплине на суспільно-економічний розвиток суспільства.

Share