Міжнародно-правове регулювання діяльності транснаціональних корпорацій

Ілона Дідух, МЕ-107, КНЕУ

Вступ. Інтенсивна глобалізація світової економіки, рушійною силою якої виступають ТНК, надає особливої важливості дослідженню правового регулювання їх діяльності в рамках системи міжнародного права. Ефективність правового регулювання діяльності ТНК позначається на економічному розвиткові приймаючих держав. У сучасному світі ТНК відіграють роль «двигунів світової економіки», міжнародного регулятора виробництва та розподілення продукції.

Актуальність. Іноземний капітал з кожним роком відіграє все більш значну роль в економіках країн світу, тому ефективне регулювання діяльності ТНК, які контролюють більшу частину міжнародних інвестицій, є надзвичайно важливим.

Постановка завдання. Мета статті визначити особливості міжнародно-правового регулювання ТНК на регіональному та універсальному рівнях.

Результати дослідження. ТНК це група компаній, створених за законами різних держав, які характеризуються взаємозалежними відносинами, при яких одна займає домінуюче становище і контролює усіх інших. Вони характеризуються економічною єдністю, проте складаються з формально незалежних юридичних осіб, які входять до її складу та мають різну державну приналежність.

Транснаціональні корпорації є особливими суб’єктами міжнародного права, адже жоден значний процес в світовому господарстві не відбувається без участі ТНК. Вони забезпечують фінансову глобалізацію, опосередковуючи потужні фінансові розрахунки як з дочірніми філіями, так і з місцевими національними підприємствами, а також створюють єдину систему інтегрованого виробництва, що перетворюється на ядро світового господарства. Найчастіше такі корпорації діють за власними комерційними інтересами, що придушує державність країн, у яких вони оперують. Це є причиною протиріччя між ТНК і країнами їх базування та приймаючими країнами.

На сучасному етапі розвитку світової економіки транснаціональні корпорації стали однією з головних рушійних сил глобалізації. На початок 2012 р. було зафіксовано 85 тис. од. транснаціональних компаній та їхніх філій, які контролювали більше 85% світового експорту і 90% прямих іноземних інвестицій. На них припадає понад 50% світового виробництва, більше 75% світової торгівлі та міжнародної міграції капіталу, більше 80% міжнародного обміну технологіями, патентів і ліцензій на нову техніку, технології та ноу-хау, майже 90% прямих закордонних інвестицій [2].

Не зважаючи на, масштабність діяльності ТНК, цей вид господарювання відносно новий, тому не має достатньої законодавчої бази. Врегулювати діяльність всієї транснаціональної корпорації тяжко, адже вона має представництва в різних країн, які у свою чергу мають різні законодавчі норми.

Щодо регіонального рівня регулювання діяльності ТНК потрібно віднести передусім Декларацію ОЕСР про міжнародні інвестиції і багатонаціональні підприємства. Основними принципами якої є дотримання міжнародного права; підпорядкованість праву приймаючої країни; співробітництво з країною перебування з недопущенням практики підкупу, а також обов’язкове невтручання у внутрішні справи.

Значна роль у регулювання міжнародно-правових відносин за участі ТНК відводиться країнам Андської групи, до складу якої входять: Болівія, Колумбія, Перу, Чилі та Еквадор. У межах групи був прийнятий Кодекс iноземних iнвестицій. Цим документом передбачалося обмеження на створення нових підрозділів ТНК, максимізація прибутку корпорацій за рахунок реінвестиції прибутків підрозділів у країнах перебування, контроль за передачею технологій від материнської компанiї до підрозділів. Кінцевою метою Кодексу було перетворення підрозділу ТНК у національну компанію.

Деякі науковці висловлюють думку, що не потрібно обмежувати діяльність ТНК, оскільки вона має загальносвітовий, універсальних характер і притаманна країнам з різною соціально-економічною системою.

Концентруючись на унiверсальному характері міжнародного регулювання транснаціональних корпорацій висуваються пропозиції щодо розгляду ТНК як міжнародних юридичних осіб. Проте тут є певні протиріччя, адже міжнародними юридичними особами є такі, що створюються міжнародним договором або ж на основі національного законодавства, прийнятого відповідно до міжнародного договору. Цим критеріям транснаціональні корпорації не відповідають. Отже, на основі сучасних правових норм ТНК не мають статусу міжнародної юридичної особи.

У 1974 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Хартію економiчних прав і обов’язків держав. У Хартії зафіксовано, що кожна держава має право регулювати і контролювати діяльність ТНК у межах дії національної юрисдикції та вживати заходів проти діяльності, яка суперечить законам і нормам приймаючої країни. Транснаціональні корпорації не повинні втручатися у внутрішні справи приймальної держави. Кожна держава з урахуванням своїх суверенних прав повинна співробітничати з іншими державами щодо здійснення права, викладеного в цьому підпункті. [3]

У 1974 р. були створені мiжурядові комісії ООН в процесі яких розпочала свою діяльність спеціальна «група 77», основним завданням якої було вивчення та узагальнення матеріалів, що розкривають зміст, форми і методи діяльності транснаціональних корпорацій. Перед ними було поставлено завдання створити Кодекс поведінки ТНК.

Пiд час перших спроб його розробки виникли розбіжностi в поглядах країн. Основні дискусії відбувалися з приводу питання міжнародно-правового регулювання ТНК. Західні країни висували позиції, проти юридичного обмеження діяльності транснаціональних корпорацій, а навпаки легалізувати їх і надати ТНК національний режим. Країни, що розвиваються, вважали, що ТНК не повинні претендувати на стимули і пільги, які надаються національним підприємствам.

У проекті Кодeксу сформульовані принципи, якими мають користуватися ТНК у ході своєї діяльності. Основними з них є:

  • Повага до суверенітету країн, де вони здійснюють свою діяльність;
  • Підпорядкування законам цих країн;
  • Повага до цінностей, соціально-культурних цілей і традицій приймаючих країн;
  • Урахування економічних цілей і завдань політики, що здійснюється в цих країнах;
  • Утримання від корупції;
  • Невтручання у внутрішні справи країн;
  • Відмова від того, щоб займатися діяльністю політичного характеру;
  • Дотримання законів і постанов, що стосуються обмежень у діловій практиці;
  • Дотримання положeнь, про передачу технологій та охорони довкілля.

На початку 90-х років інтерес до прийняття Кодексу з боку розвинутих країн згас. Вони усвідомили, що бiльшість країн «групи 77» неспроможні чинити тиск на діяльність ТНК. Адже багато транснаціональний корпорацій мають настільки потужну економічну i політичну владу у порівнянні з деякими державами, що спільний оборот корпорацій в рази перевищує ВВП приймаючої країни.

Однак Кодекс дотепер не прийнятий. Головна причина цього – розбіжності між позиціями основних груп учасників переговорів з питань визначення ТНК.

Висновки. Транснаціональні корпорації з їх широкою системою зв’язків та великими можливостями організації наукоємного, високотехнологічного виробництва є важливим фактором розвитку світової економіки. По-перше, на сьогодні не прийнято універсальних правил регулювання їх діяльності. По-друге, саме тому на сучасному етапі потрібна міцна законодавча база для правового регулювання їх діяльності як на регіональному та і на універсальному рівнях. По-третє, перед світовою економікою лежить питання поліпшення міжнародних відносин у частині, що стосується діяльності ТНК так, щоб відносини між приймаючою країною і корпорацією будувалося на вигідних двосторонніх зв’язках без обмеження діяльності ТНК і водночас без втручання у внутрішні справи країни корпорацією. Отже, транснаціональні корпорації принципово змінюють картину світу, саме тому надзвичайно важливо створити нормативно-правові акти з міжнародно-правового регулювання їх діяльності.

Список використаних джерел:

1. Опришко В. Мiжнaродне економічне право: Підручник – К.: КНЕУ, 2006. – 496 с.

2. World Investment Report 2012 / United Nations Conference of Trade and Development. – Switzerland: United Nations Publications, 2012. – 203 p.

3. Хартія економічних прав і обов’язків держав п. 6 ст. 2.

4. Кравчук Г. В., Гаврилко О. С. ТНК і національні держави: роль і місце в сучасній міжнародній системі – Наук. стаття – http://www.nbuv.gov.ua/

5. Осмінін Б. І. Міжнародно-правова регламентація діяльності транснаціональних корпорацій //Звістки вузів. Правознавство. 1982. – № 4.

6. Щеглов С. С. Регулювання діяльності транснаціональних корпорацій // «Юрист». 2007. – № 12

Share