Categories
національний спротив

Основи національного спротиву

Проект

Вноситься Президентом України

                                           З А К О Н   У К Р А Ї Н И               

Про основи національного спротиву

_________________________________

Цей Закон визначає правові та організаційні засади національного спротиву, основи його підготовки та ведення, завдання і повноваження сил безпеки та сил оборони з питань підготовки і ведення національного спротиву.

РОЗДІЛ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1) національний спротив – складова всеохоплюючої оборони України, що включає в себе комплекс заходів, які організовуються та здійснюються в мирний час і в особливий період в Україні з метою максимально широкого залучення громадян України до дій, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави, стримування і відсіч агресії та завдання противнику неприйнятних втрат, з огляду на які він буде змушений припинити агресію проти України;

2) територіальна оборона – це невід’ємна складова оборони України, яка є системою загальнодержавних, військових і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій;

3) рух опору – невід’ємна складова оборони України, яка є системою воєнних, інформаційних і спеціальних заходів, організація, планування, підготовка і підтримка яких здійснюється з метою відновлення державного суверенітету і територіальної цілісності під час відсічі збройної агресії проти України;

4) підготовка громадян України до національного спротиву – сукупність заходів, які здійснюються державними органами та органами місцевого самоврядування з метою формування патріотичної свідомості та стійкої мотивації, набуття ними знань та практичних вмінь, необхідних для захисту України;

5) добровольче формування територіальної громади – підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади;

6) зона територіальної оборони – частина сухопутної території України, яка включена до території відповідної військово-сухопутної зони та межі якої збігаються з адміністративними межами Автономної Республіки Крим, області, міст Києва, Севастополя;

7) керівник зони територіальної оборони – Голова Ради міністрів  Автономної Республіки Крим, голова обласної державної адміністрації, голова Київської, Севастопольської міської державної адміністрації (керівник відповідної військово-цивільної або військової адміністрації у разі її утворення);

8) керівник району територіальної оборони – голова районної державної адміністрації (керівник районної військово-цивільної або військової адміністрації у разі її утворення);

9) керівник штабу зони територіальної оборони – командир бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України;

10) керівник штабу району територіальної оборони – командир батальйону Сил територіальної оборони Збройних Сил України;

11) органи управління силами і засобами, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони, – Генеральний штаб Збройних Сил України, Командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України, регіональні управління Сил територіальної оборони Збройних Сил України, органи управління інших складових сил безпеки та сил оборони, у підпорядкуванні яких перебувають сили і засоби, що сплановані та/або залучаються до виконання завдань територіальної оборони, штаби зон (районів) територіальної оборони;

12) район територіальної оборони – частина сухопутної території України, яка включена до території відповідної зони територіальної оборони України та межі якої збігаються з адміністративними межами району у складі Автономної Республіки Крим, області, міст Києва, Севастополя;

13) сили і засоби, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони, – визначені планувальними документами територіальної оборони сили і засоби сил безпеки та сил оборони;

14) сили і засоби руху опору – визначені сили і засоби сил безпеки та сил оборони, які залучаються до здійснення заходів з організації, підготовки та виконання завдань руху опору, а також окремі особи, які на добровільній та конфіденційній основі залучаються до виконання завдань руху опору;

15) Сили територіальної оборони Збройних Сил України – окремий рід сил Збройних Сил України, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони;

16) штаб зони територіальної оборони – постійно діючий орган управління територіальною обороною в межах відповідної зони територіальної оборони, який підпорядкований керівнику зони територіальної оборони;

17) штаб району територіальної оборони – постійно діючий орган управління територіальною обороною в межах відповідного району територіальної оборони, який підпорядкований керівнику району територіальної оборони.

2. Інші терміни в цьому Законі вживаються у значенні, наведеному в інших законах України.

Стаття 2. Правова основа національного спротиву

Правову основу національного спротиву становлять Конституція України, цей та інші закони України, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані на виконання Конституції та законів України інші нормативно-правові акти.

РОЗДІЛ ІІ

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО СПРОТИВУ

Стаття 3. Склад, мета і завдання національного спротиву

1. Складовими національного спротиву є  територіальна оборона, рух опору та підготовка громадян України до національного спротиву.

2. Метою національного спротиву є підвищення рівня стійкості та обороноздатності держави, надання обороні України всеохоплюючого характеру, сприяння забезпеченню готовності громадян України до національного спротиву.

3. Завданнями територіальної оборони є:

1) участь у посиленні охорони та захисті державного кордону;

2) участь у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, ліквідації наслідків ведення воєнних (бойових) дій; 

3) участь у підготовці громадян України до національного спротиву;

4) участь у забезпеченні умов для безпечного функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування та органів військового управління;

5) участь в охороні та обороні важливих об’єктів і комунікацій, інших критично важливих об’єктів інфраструктури, визначених Кабінетом Міністрів України;

6) забезпечення умов для стратегічного (оперативного) розгортання військ (сил) або їх перегрупування;

7) участь у здійсненні заходів щодо тимчасової заборони або обмеження руху транспортних засобів і пішоходів поблизу та в межах зон/районів надзвичайних ситуацій та/або ведення воєнних (бойових) дій;

8) участь у забезпеченні заходів публічної безпеки і порядку у населених пунктах;

9) участь у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його введення на всій території України або в окремих її місцевостях;

10) участь у боротьбі з диверсійно-розвідувальними силами, іншими збройними формуваннями агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями;

11) участь в інформаційних заходах, спрямованих на підвищення рівня обороноздатності держави та на протидію інформаційним операціям агресора (противника).

4. Завданнями руху опору є:

1) формування осередків руху опору та набуття ними відповідних спроможностей;

2) перешкоджання діям військ (сил) агресора (противника);

3) участь у проведенні спеціальних (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) операцій.

5. Завданнями підготовки громадян України до національного спротиву є:

1) сприяння набуттю громадянами України готовності до виконання конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України;

2) військово-патріотичне виховання громадян України;

3) підготовка населення до умов життєдіяльності в районах ведення (воєнних) бойових дій.

Стаття 4. Основи побудови територіальної оборони

1. Територіальна оборона ґрунтується на принципах територіальності, добровільності, залученні широких верств населення України, ініціативності та високого рівня готовності до виконання завдань за призначенням.

Територіальна оборона складається з військової, цивільної та військово-цивільної складових.

2. Військова складова територіальної оборони включає органи військового управління, військові частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України, інші сили і засоби сил безпеки та сил оборони, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони.

Провідна роль в організації та виконанні завдань територіальної оборони належить Силам територіальної оборони Збройних Сил України, до яких відносяться:

Командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України;

регіональні управління Сил територіальної оборони Збройних Сил України;

бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України;

батальйони зі складу бригад Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

До виконання завдань територіальної оборони та здійснення заходів підтримки і забезпечення територіальної оборони за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України можуть залучатися інші сили і засоби Збройних Сил України.

Склад сил і засобів сил безпеки та сил оборони, що залучаються до територіальної оборони, визначається Головнокомандувачем Збройних Сил України за узгодженням з керівниками органів управління відповідних сил безпеки та сил оборони.

3. Цивільна складова територіальної оборони включає державні органи, органи місцевого самоврядування, добровольчі формування територіальних громад, які залучаються до територіальної оборони.

4. Військово-цивільна складова територіальної оборони включає штаби зон (районів) територіальної оборони.

Завдання, функції та структура штабу зони (району) територіальної оборони, організація діяльності та забезпечення в мирний час і в особливий період, порядок, терміни та місця їх розгортання визначаються Типовим положенням про штаб зони (району) територіальної оборони, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

5. Для організації підготовки, підтримки, забезпечення та виконання завдань територіальної оборони на постійній основі функціонують:

в органах управління сил безпеки та сил оборони, місцевих органах виконавчої влади – відповідні структурні підрозділи з питань територіальної оборони;

у Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській, Севастопольській міських державних адміністраціях (відповідних військово-цивільних або військових адміністраціях у разі їх утворення) – штаби зон територіальної оборони;

у районних державних адміністраціях (районних військово-цивільних або військових адміністраціях у разі їх утворення) – штаби районів територіальної оборони.

6. В основу побудови територіальної оборони закладається територіально-зональний принцип з урахуванням військово-адміністративного поділу території України.

Стаття 5. Основи побудови руху опору

1. Заходи із організації, планування і підготовки руху опору здійснюються в мирний час.

Ведення руху опору здійснюється з настанням особливого періоду на тимчасово окупованій території України, території України, яка захоплена агресором (противником) під час збройної агресії проти України.   

2. Провідна роль в організації, підготовці, підтримці та виконанні завдань руху опору належить Силам спеціальних операцій Збройних Сил України.

3. До організації, підготовки, підтримання та виконання завдань руху опору за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України можуть залучатися інші сили і засоби сил безпеки та сил оборони за узгодженням з керівниками органів управління відповідних сил безпеки та сил оборони.

Стаття 6. Основи підготовки громадян України до національного спротиву

1. Основою підготовки громадян України до національного спротиву є їх загальновійськова підготовка, яка організовується за територіально-зональним принципом.

Загальновійськова підготовка громадян України полягає в опануванні базовими загальновійськовими практичними вміннями і навичками та поділяється на початкову і базову підготовку.

Початкова підготовка організовується центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, разом з Міністерством оборони України та проводиться в закладах загальної середньої освіти.

Базова підготовка організовується Міністерством оборони України разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та проводиться з громадянами України, які досягли вісімнадцятирічного віку та        не проходять військову службу в Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, службу в правоохоронних органах, шляхом проведення періодичних навчальних зборів, занять, курсів.

Загальновійськова підготовка громадян України організовується та здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Загальновійськова підготовка громадян України до національного спротиву організовується з використанням фондів військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України, військових навчальних закладів, навчальних центрів, інших військових частин (установ) Збройних Сил України, інших складових сил безпеки та сил оборони, об’єктів, які перебувають у сфері управління державних органів та органів місцевого самоврядування. 

Стаття 7. Керівництво національним спротивом

1. Загальне керівництво національним спротивом здійснює Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України.

2. Безпосереднє керівництво територіальною обороною здійснюється:

на всій території України – Головнокомандувачем Збройних Сил України через Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України;

в межах військово-сухопутної зони  – керівником регіонального управління Сил територіальної оборони Збройних Сил України через регіональне управління Сил територіальної оборони Збройних Сил України;

в межах зони територіальної оборони – керівником зони територіальної оборони через штаб зони територіальної оборони;

в межах району територіальної оборони – керівником району територіальної оборони через штаб району територіальної оборони.

3. Керівництво рухом опору здійснює Головнокомандувач Збройних Сил України через Командувача Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.

4. Керівництво підготовкою громадян України до національного спротиву здійснюється Кабінетом Міністрів України.

РОЗДІЛ ІІІ

ФОРМУВАННЯ ТА КОМПЛЕКТУВАННЯ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН

СИЛ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ, ДОБРОВОЛЬЧИХ ФОРМУВАНЬ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

ТА РУХУ ОПОРУ

Стаття 8. Формування військових частин Сил територіальної оборони

                 Збройних Сил України та добровольчих формувань

                 територіальних громад

1. Військові частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України утворюються та функціонують:

у кожній зоні територіальної оборони та додатково у кожному місті, чисельність населення якого перевищує 900 тисяч мешканців, як бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України;

у кожному районі територіальної оборони та додатково в кожному адміністративному центрі області як батальйони Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

Для розміщення військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць використовується інфраструктура (фонди) Збройних Сил України, а також інфраструктура (фонди) складових сил безпеки та сил оборони, органів місцевого самоврядування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

2. Добровольчі формування територіальної громади утворюються з урахуванням ресурсних та людських можливостей відповідних територіальних громад.

Загальна кількість та місця розташування добровольчих формувань територіальних громад визначаються Командуванням Сил територіальної оборони Збройних Сил України за участю відповідних сільських, селищних, міських рад та затверджуються Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Положення про добровольчі формування територіальних громад затверджується Кабінетом Міністрів України.  

Діяльність добровольчих формувань територіальних громад координується командиром військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України за територіальним принципом.

Командуванням Сил територіальної оборони Збройних Сил України разом з органами місцевого самоврядування, які розташовані в межах території відповідної зони територіальної оборони, розробляється та затверджується єдина символіка для всіх добровольчих формувань територіальних громад, що функціонують у межах території відповідної зони територіальної оборони.

Стаття 9. Комплектування Сил територіальної оборони Збройних Сил

                 України та добровольчих формувань територіальних громад

1. Комплектування органів військового управління, військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України здійснюється:

у мирний час – військовослужбовцями за контрактом та за призовом особами офіцерського складу;

в особливий період – військовослужбовцями за контрактом, за призовом особами офіцерського складу, військовозобов’язаними та резервістами.

2. Комплектування добровольчих формувань територіальних громад здійснюється на добровільній основі.

До складу добровольчих формувань територіальних громад зараховуються громадяни України, які відповідають вимогам, встановленим Положенням про добровольчі формування територіальних громад, пройшли медичний, професійний та психологічний відбір і підписали контракт добровольця територіальної оборони.

Облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.   

Основу добровольчих формувань територіальних громад складають громадяни України, які пройшли військову службу у Збройних Силах України та/або службу в інших військових формуваннях та правоохоронних органах.

Громадяни України, які не проходили військову службу у Збройних Силах України та/або службу в інших військових формуваннях та правоохоронних органах, зараховуються до складу добровольчих формувань територіальних громад після складання ними присяги добровольця територіальної оборони.

Командири добровольчих формувань територіальних громад призначаються Командувачем Сил територіальної оборони Збройних Сил України за погодженням з Командувачем Сил спеціальних операцій Збройних Сил України за поданням командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України з найбільш підготовлених і вмотивованих членів добровольчих формувань територіальних громад.

Кандидати на посаду командира добровольчого формування територіальної громади погоджуються органом місцевого самоврядування, на території якого функціонуватиме таке добровольче формування, та проходять обов’язкову спеціальну перевірку в Службі безпеки України і Національній поліції України у порядку, визначеному законодавством України.

Стаття 10. Формування та комплектування руху опору

1. Порядок проведення відбору осіб, які виявили бажання стати учасниками руху опору, обліку таких осіб, заходи з організації, підготовки, підтримання та здійснення руху опору визначаються Положенням про рух опору, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11. Позапартійність національного спротиву

1. Діяльність політичних партій, включаючи ведення агітації та/або використання будь-яких предметів, на яких зображена символіка політичних партій, у системі національного спротиву заборонена.

РОЗДІЛ ІV

ПОВНОВАЖЕННЯ З ПИТАНЬ НАЦІОНАЛЬНОГО СПРОТИВУ

Стаття 12.  Повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств та

                    інших центральних органів виконавчої влади           

1. Кабінет Міністрів України:

1) спрямовує і координує роботу центральних та інших органів виконавчої влади з питань національного спротиву;

2) затверджує перелік важливих об’єктів та комунікацій, інших критично важливих об’єктів інфраструктури, які підлягають охороні та обороні, порядок їх дообладнання та приймання під охорону;

3) затверджує Типове положення про штаб зони (району) територіальної оборони;

4) визначає порядок використання інфраструктури (фондів) Збройних Сил України, а також інфраструктури (фондів) складових сил безпеки та сил оборони, органів місцевого самоврядування для розміщення військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

5) визначає порядок організації та здійснення загальновійськової підготовки громадян України;

6) здійснює керівництво підготовкою громадян України до національного спротиву;

7) затверджує Положення про добровольчі формування територіальних громад;

8) визначає Порядок організації, забезпечення та проведення підготовки добровольчих формувань територіальних громад до виконання завдань територіальної оборони;

9) затверджує Положення про рух опору;

10) здійснює інші повноваження, визначені цим та іншими законами.

2. Міністерство оборони України:

1) забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національного спротиву;

2) розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів з питань національного спротиву;

3) організовує та забезпечує в межах відповідних видатків Міністерства оборони України належне фінансування і ресурсне забезпечення Сил територіальної оборони Збройних Сил України, Сил спеціальних операцій Збройних Сил України та заходів підготовки громадян України до національного спротиву;

4) забезпечує накопичення озброєння, військової, спеціальної техніки, інших матеріальних ресурсів у непорушному запасі та мобілізаційному резерві для виконання завдань територіальної оборони;

5) формує та вносить в установленому порядку пропозиції щодо обсягів фінансового забезпечення національного спротиву.

3. Центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки:

1) бере участь у реалізації державної політики з питань підготовки громадян України до національного спротиву;

2) організовує та здійснює реалізацію заходів з початкової підготовки громадян України до національного спротиву;

3) формує та вносить в установленому порядку пропозиції щодо обсягів фінансового забезпечення заходів підготовки громадян України до національного спротиву.

4. Інші центральні органи виконавчої влади:

1) беруть участь в межах компетенції у реалізації державної політики з питань національного спротиву;

2) беруть участь у навчаннях (тренуваннях) з територіальної оборони, забезпечують участь у таких навчаннях (тренуваннях) підприємств, установ і організацій, які належать до сфери їх управління;

3) забезпечують виконання законів та інших нормативно-правових актів з питань національного спротиву.

Стаття 13. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим,

                   обласних, Київської та Севастопольської міських, районних

                   державних адміністрацій

1.  Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації (відповідні військово-цивільні або військові адміністрації у разі їх утворення):

1) беруть участь в організації та проведенні заходів національного спротиву;

2) беруть участь у створенні штабу зони (району) територіальної оборони, спрямуванні його діяльності та забезпеченні його функціонування;

3) беруть участь у створенні системи управління територіальної оборони в зоні (районі) територіальної оборони та підготовці громадян України до національного спротиву;

4) беруть участь у здійсненні заходів контролю за створенням, зберіганням та обслуговуванням запасів матеріально-технічних і сировинних ресурсів, передбачених для виконання завдань національного спротиву;

5) беруть участь у навчаннях (тренуваннях), оперативно-польових поїздках з територіальної оборони та підготовці громадян України до національного спротиву;

6) здійснюють інші повноваження, визначені законом.

Стаття 14. Повноваження обласних та районних рад, сільських, селищних

                   та міських рад

1. Обласні та районні ради:

1) сприяють підготовці та виконанню завдань національного спротиву в мирний час та в особливий період;

2) забезпечують у межах відповідних видатків місцевих бюджетів належне фінансування заходів національного спротиву місцевого значення та заходів підготовки громадян України до національного спротиву;

3) сприяють створенню добровольчих формувань територіальних громад;

4) забезпечують життєдіяльність населення і функціонування об’єктів у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

5) сприяють популяризації участі в заходах національного спротиву.

2. Сільські, селищні та міські ради:

1) беруть участь у підготовці та виконанні завдань національного спротиву в мирний час та в особливий період;

2) забезпечують у межах відповідних видатків місцевих бюджетів належне фінансування заходів національного спротиву місцевого значення та підготовки громадян України до національного спротиву;

3) сприяють створенню добровольчих формувань територіальних громад;

4) забезпечують життєдіяльність населення і функціонування об’єктів інфраструктури у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

5) сприяють популяризації участі в заходах національного спротиву.

3. Сільський, селищний, міський голова:

1) сприяє підготовці територіальної громади та відповідної території до національного спротиву;

2) взаємодіє з питань територіальної оборони з органами державної влади, органами управління, сили і засоби яких залучаються до виконання завдань територіальної оборони у відповідній адміністративно-територіальній одиниці;

3) сприяє створенню добровольчих формувань територіальних громад;

4) сприяє реалізації заходів національного спротиву.

Стаття 15. Повноваження органів військового управління Збройних                    

                   Сил України

1. Генеральний штаб Збройних Сил України:

1) забезпечує реалізацію Головнокомандувачем Збройних Сил України повноважень щодо керівництва територіальною обороною та рухом опору;

2) організовує планування територіальної оборони в рамках стратегічного планування застосування Збройних Сил України, інших складових сил оборони;

3) здійснює в межах, визначених законодавством України, контроль за підготовкою та станом готовності сил і засобів, які сплановані до виконання завдань територіальної оборони.

2. Командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України:

1) організовує територіальну оборону в межах сухопутної території України;

2) розробляє проект Зведеного плану територіальної оборони України та бере участь у розробці проекту Стратегічного плану застосування Збройних Сил України та інших складових сил оборони;

3) готує пропозиції щодо концептуальних засад функціонування територіальної оборони, напрямів її розвитку;

4) готує пропозиції щодо визначення складу сил і засобів Збройних Сил України, інших сил і засобів сил безпеки та сил оборони, які залучатимуться до виконання завдань територіальної оборони;

5) забезпечує реалізацію Командувачем Сил територіальної оборони Збройних Сил України повноважень щодо організації та керівництва територіальною обороною;

6) організовує створення і забезпечення функціонування системи управління територіальною обороною та здійснює контроль за її станом;

7) організовує і координує інформаційно-аналітичну діяльність, необхідну для підготовки та ведення територіальної оборони;

8) вивчає, аналізує та оцінює обстановку, яка впливає на підготовку і ведення територіальної оборони, розробляє прогнози її можливого розвитку;

9) розробляє та доводить до органів управління, сили і засоби яких залучаються до виконання завдань територіальної оборони, а в особливий період також до центральних та місцевих органів виконавчої влади, накази і директиви з питань територіальної оборони Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, Головнокомандувача Збройних Сил України, Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України, організовує їх виконання і здійснює контроль за їх реалізацією;

10) визначає перелік військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України, які залучаються до посилення охорони сухопутних ділянок державного кордону України;

11) узагальнює потребу в особовому складі, військовій, спеціальній та іншій техніці, озброєнні, боєприпасах, паливно-мастильних, інших матеріально-технічних, енергетичних, фінансових, інформаційних ресурсах, продовольстві, земельних ділянках, комунікаціях, фондах та майні, необхідних для розгортання (формування та доукомплектування) військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України та сил і засобів, які сплановані та/або залучаються до виконання завдань територіальної оборони;

12) подає в установленому порядку Кабінету Міністрів України пропозиції щодо залучення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади до навчань (тренувань) з територіальної оборони;

13) організовує проведення навчань (тренувань), оперативно-польових поїздок з територіальної оборони та підготовку громадян України до національного спротиву;

14) організовує та підтримує взаємодію з органами військового управління Збройних Сил України, органами управління інших складових сил безпеки та сил оборони, сили і засоби яких залучаються до виконання завдань територіальної оборони;

15) розробляє проекти Доктрини з підготовки та ведення територіальної оборони, Типового положення про штаб зони (району) територіальної оборони, Положення про добровольчі формування територіальних громад;

16) бере участь у розробці проектів законів України, інших нормативно-правових актів з питань територіальної оборони та підготовки громадян України до національного спротиву.

3. Регіональне управління Сил територіальної оборони Збройних Сил України:

1) організовує територіальну оборону у військово-сухопутній зоні  відповідальності;

2) забезпечує реалізацію керівником регіонального управління Сил територіальної оборони Збройних Сил України повноважень щодо організації та керівництва територіальною обороною у військово-сухопутній зоні відповідальності;

3) організовує створення та забезпечення функціонування системи управління територіальною обороною у військово-сухопутній зоні  відповідальності, здійснює контроль за її станом;

4) організовує і координує інформаційно-аналітичну діяльність, необхідну для ведення територіальної оборони у військово-сухопутній зоні відповідальності;

5) вивчає, аналізує та оцінює обстановку, яка впливає на підготовку та ведення територіальної оборони, розробляє прогнози її можливого розвитку у військово-сухопутній зоні  відповідальності;

6) організовує планування територіальної оборони у військово-сухопутній зоні відповідальності;

7) розробляє та доводить до регіональних (територіальних, міжтериторіальних) органів управління сил безпеки та сил оборони, а в особливий період – до місцевих органів виконавчої влади накази і директиви з питань територіальної оборони, організовує їх виконання і здійснює контроль за їх реалізацією у військово-сухопутній зоні відповідальності;

8) готує пропозиції щодо переліку військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України, які залучаються до посилення охорони сухопутних ділянок державного кордону України у військово-сухопутній зоні  відповідальності;

9) організовує проведення заходів щодо підготовки до розгортання  військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України, що сплановані до виконання завдань територіальної оборони у військово-сухопутній зоні відповідальності;

10) визначає потребу в особовому складі, військовій, спеціальній та іншій техніці, озброєнні, боєприпасах, паливно-мастильних, інших матеріально-технічних, енергетичних, фінансових, інформаційних ресурсах, продовольстві, земельних ділянках, комунікаціях, фондах та майні, необхідних для розгортання військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України, що сплановані до виконання завдань територіальної оборони у військово-сухопутній зоні відповідальності;

11) організовує проведення навчань (тренувань), оперативно-польових поїздок з територіальної оборони та підготовку громадян України до національного спротиву у військово-сухопутній зоні відповідальності;

12) організовує та підтримує взаємодію з питань територіальної оборони з органами управління сил безпеки та сил оборони, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони та знаходяться в межах відповідної військово-сухопутної зони відповідальності.

4. Командування Сил спеціальних операцій Збройних Сил України:

1) забезпечує реалізацію Командувачем Сил спеціальних операцій Збройних Сил України повноважень щодо керівництва рухом опору;

2) організовує та здійснює підготовку, ведення та підтримку руху опору;

3) розробляє проект Положення про рух опору;

4) здійснює відбір осіб, які виявили бажання стати учасниками руху опору;

5) вивчає, аналізує та оцінює обстановку, яка впливає на здійснення заходів щодо підготовки та ведення руху опору;

6) готує необхідні розрахунки та пропозиції, аналітичні матеріали для прийняття Командувачем Сил спеціальних операцій Збройних Сил України рішень з питань руху опору;

7) організовує виконання наказів та директив з питань руху опору;

8) визначає потреби у ресурсах, необхідних для підготовки, підтримання та ведення руху опору.

5. Інші органи військового управління Збройних Сил України:

1) беруть участь у вивченні, аналізі та оцінці обстановки, яка впливає на здійснення заходів національного спротиву;

2) беруть участь у плануванні територіальної оборони, створенні системи управління територіальною обороною;

3) в межах компетенції організовують і здійснюють заходи підтримки та забезпечення територіальної оборони;

4) організовують підготовку підпорядкованих сил і засобів, які сплановані до участі у територіальній обороні, та здійснюють управління ними під час виконання завдань територіальної оборони;

5) беруть участь у навчаннях (тренуваннях), оперативно-польових поїздках з територіальної оборони, забезпечують участь у них підпорядкованих сил і засобів;

6) забезпечують використання навчальної матеріально-технічної бази військових частин, центрів підготовки, полігонів для підготовки військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України та громадян України до національного спротиву.

Стаття 16. Повноваження штабів зон (районів) територіальної оборони,

                   керівників зон (районів) територіальної оборони

1. Штаб зони (району) територіальної оборони:

1) здійснює збір, аналіз та оцінку обстановки, яка впливає на підготовку та виконання завдань територіальної оборони;

2) організовує та здійснює планування територіальної оборони в межах території відповідної зони (району) територіальної оборони;

3) організовує територіальну оборону в межах території відповідної зони (району) територіальної оборони;

4) забезпечує реалізацію повноважень керівників зон (районів) територіальної оборони щодо управління територіальною обороною у відповідній зоні (районі) територіальної оборони;

5) бере участь у створенні системи управління територіальною обороною в межах території відповідної зони (району) територіальної оборони;

6) відпрацьовує на підставі рішень керівника зони (району) територіальної оборони та доводить до виконавців розпорядження керівника зони (району) територіальної оборони з питань територіальної оборони, організовує та контролює їх виконання;

7) готує необхідні розрахунки та пропозиції, аналітичні матеріали для прийняття керівником зони (району) територіальної оборони рішень з питань територіальної оборони;

8) організовує та підтримує взаємодію між штабами зон (районів) територіальної оборони та військовими частинами (органами, загонами, підрозділами) під час підготовки та виконання завдань територіальної оборони;

9) здійснює в межах, визначених законодавством України, контроль за готовністю сил і засобів, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони;

10) бере участь у навчаннях (тренуваннях), оперативно-польових поїздках з територіальної оборони та підготовці громадян України до національного спротиву в межах території відповідної зони (району) територіальної оборони.

2. Керівник зони (району) територіальної оборони:

1) несе персональну відповідальність за стан готовності зони (району) територіальної оборони до виконання завдань територіальної оборони;

2) організовує та здійснює керівництво територіальною обороною в межах території відповідної зони (району) територіальної оборони;

3) організовує створення та функціонування системи управління територіальною обороною в зоні (районі) територіальної оборони та здійснює контроль за її станом;

4) організовує виконання у зоні (районі) територіальної оборони завдань щодо підготовки і ведення територіальної оборони, реалізацію наказів і директив з питань територіальної оборони;

5) забезпечує взаємодію з питань територіальної оборони з органами місцевого самоврядування у відповідній зоні (районі) територіальної оборони;

6) організовує підготовку та проводить навчання (тренування), оперативно-польові поїздки з територіальної оборони в зоні (районі) територіальної оборони;

7) бере участь в організації підготовки громадян України до національного спротиву в межах зони (району) територіальної оборони;

8) здійснює контроль за готовністю сил і засобів, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони у відповідній зоні (районі) територіальної оборони.

Стаття 17. Повноваження інших сил безпеки та сил оборони

1. Національна поліція України, Національна гвардія України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державна спеціальна служба транспорту, Управління державної охорони України, центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту:

1) беруть участь у проведенні аналізу та оцінки обстановки, яка впливає на виконання завдань територіальної оборони та руху опору;

2) беруть участь у плануванні територіальної оборони;

3) беруть участь у створенні системи управління територіальною обороною;

4) здійснюють підготовку підпорядкованих сил і засобів, що залучаються до територіальної оборони, та управління ними під час виконання завдань територіальної оборони;

5) підтримують взаємодію під час підготовки та виконання завдань територіальної оборони;

6) беруть участь у навчаннях (тренуваннях), оперативно-польових поїздках з територіальної оборони, забезпечують участь у них підпорядкованих органів та підрозділів.

2. Національна поліція України та Служба безпеки України крім завдань, визначених частиною першою цієї статті, проводять у визначеному законодавством України порядку обов’язкову спеціальну перевірку кандидатів на посаду командира добровольчого формування територіальної громади.

РОЗДІЛ V

ПІДГОТОВКА, РОЗГОРТАННЯ ТА ВЕДЕННЯ

ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Стаття 18. Підготовка територіальної оборони

1. Підготовка територіальної оборони є складовою підготовки держави до оборони та поділяється на підготовку в мирний час і підготовку в особливий період.

Заходи щодо підготовки територіальної оборони не здійснюються на тимчасово окупованих територіях України та в межах районів, де ведуться воєнні (бойові) дії.

2. Основи підготовки та виконання завдань територіальної оборони, порядок організації управління, взаємодії, підтримки та забезпечення сил і засобів, які залучаються до територіальної оборони, визначаються в Доктрині з підготовки та ведення територіальної оборони, яка затверджується Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Порядок організації, забезпечення та проведення підготовки добровольчих формувань територіальних громад до виконання завдань територіальної оборони визначається Кабінетом Міністрів України. 

Стаття 19. Розгортання територіальної оборони

1. Розгортання територіальної оборони на всій території України або в окремих її місцевостях здійснюється  з урахуванням розвитку суспільно-політичної обстановки у військово-сухопутних зонах та зонах (районах) територіальної оборони або воєнно-політичної обстановки навколо України для своєчасного реагування та вжиття необхідних заходів щодо захисту незалежності і територіальної цілісності України та усунення загроз національній безпеці України у воєнній сфері.

Підставою для розгортання територіальної оборони є введення в дію Зведеного плану територіальної оборони України або планів територіальної оборони в окремих її місцевостях.

2. Рішення про введення в дію Зведеного плану територіальної оборони України або планів територіальної оборони в окремих її місцевостях приймається Радою національної безпеки і оборони України, у якому зазначаються:

1) обґрунтування необхідності введення в дію Зведеного плану територіальної оборони України або планів територіальної оборони в окремих її місцевостях;

2) межі території, на якій вводиться Зведений план територіальної оборони України або плани територіальної оборони в окремих її місцевостях, час введення і строк, на який вони вводяться;

3) завдання органів управління територіальною обороною, органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо запровадження і здійснення заходів, передбачених Зведеним планом територіальної оборони України або планами територіальної оборони в окремих її місцевостях;

4) обмеження щодо введення в дію окремих складових Зведеного плану територіальної оборони України або планів територіальної оборони України за умов відсутності правового режиму воєнного стану;

5) інші питання, що випливають із цього Закону.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України про введення в дію Зведеного плану територіальної оборони України або планів територіальної оборони в окремих її місцевостях вводиться в дію указом Президента України, який підлягає негайному оголошенню через засоби масової інформації або оприлюдненню іншим способом. 

Стаття 20. Виконання завдань територіальної оборони

1. Виконання завдань територіальної оборони здійснюється поза районами, де ведуться воєнні (бойові) дії.

2. Військові частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України можуть залучатися до виконання завдань територіальної оборони поза межами своєї зони територіальної оборони з метою нарощування сил і засобів для стабілізації обстановки у відповідних зонах.

Стаття 21. Припинення та скасування дії планів територіальної оборони

1. Дія Зведеного плану територіальної оборони України або планів територіальної оборони в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який їх було введено.

2. До закінчення строку, на який було введено Зведений план територіальної оборони України або плани територіальної оборони в окремих її місцевостях, за умови усунення загроз національній безпеці України у воєнній сфері, стабілізації обстановки Рада національної безпеки і оборони України приймає рішення про скасування дії відповідних планів територіальної оборони.   

Дія планів територіальної оборони також скасовується в межах окремих місцевостей у разі розгортання в межах таких місцевостей угруповання військ (сил) або/чи угруповання об’єднаних сил, призначених для ведення воєнних (бойових) дій з відсічі збройній агресії проти України.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України про скасування дії Зведеного плану територіальної оборони України або планів територіальної оборони в окремих її місцевостях вводиться в дію указом Президента України, який підлягає негайному оголошенню через засоби масової інформації або оприлюдненню іншим способом. 

3. У випадку, передбаченому абзацом другим частини другої цієї статті, сили і засоби, які залучалися до виконання завдань територіальної оборони на відповідній місцевості, відповідно до рішення Головнокомандувача Збройних Сил України можуть передаватися в підпорядкування командувачу (командиру) угруповання військ (сил) або/чи угруповання об’єднаних сил.

Силам і засобам, які передані в підпорядкування  командувачу (командиру) угруповання військ (сил) або/чи угруповання об’єднаних сил, визначаються бойові (спеціальні, оперативно-службові) завдання відповідно до їх призначення, структури та спроможностей.

4. У ході відсічі збройній агресії проти України військові частини та окремі військовослужбовці Сил територіальної оборони Збройних Сил України, добровольчі формування територіальних громад та окремі члени добровольчих формувань територіальних громад можуть залучатися до виконання окремих завдань руху опору на тимчасово окупованих територіях в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Стаття 22. Порядок зберігання і застосування зброї, бойової техніки та

                   спеціальних засобів під час виконання завдань територіальної

                   оборони

1. Індивідуальна штатна зброя військовослужбовців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, членів добровольчих формувань територіальних громад зберігається у визначених та спеціально обладнаних приміщеннях на території пунктів постійної дислокації або у визначених місцях зберігання.

2. Застосування зброї, бойової техніки та спеціальних засобів Збройними Силами України, іншими складовими сил безпеки та сил оборони під час виконання завдань територіальної оборони здійснюється відповідно до законодавства України.

Члени добровольчих формувань територіальних громад мають право застосовувати під час виконання завдань територіальної оборони особисту мисливську зброю та набої до неї.

РОЗДІЛ VІ

ФІНАНСУВАННЯ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО СПРОТИВУ

Стаття 23. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення

                   національного спротиву

1. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення національного спротиву здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також з інших не заборонених законодавством України джерел.  

2. Видатки на здійснення та забезпечення заходів з організації, підготовки, підтримання та здійснення руху опору належать до таємних видатків Державного бюджету України.

3. Забезпечення добровольчих формувань територіальних громад індивідуальною штатною зброєю та боєприпасами до неї здійснюється в загальній системі забезпечення Збройних Сил України.

РОЗДІЛ VII

СОЦІАЛЬНИЙ І ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ

Стаття 24. Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців

                   та членів добровольчих формувань територіальних громад, які

                   беруть участь у національному спротиві

1. Соціальний і правовий захист військовослужбовців, які беруть участь у заходах підготовки та виконанні завдань територіальної оборони, здійснюється згідно із Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

2. На членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Стаття 25. Гарантії соціального і правового захисту осіб, які на

                   добровільній та конфіденційній основі залучаються

                   до виконання завдань руху опору 

1. Особам, які на добровільній та конфіденційній основі залучаються                    до виконання завдань руху опору, гарантуються нерозголошення факту їх участі у русі опору, а також соціальний і правовий захист з боку держави у порядку та на умовах, визначених законодавством України.

2. З метою забезпечення безпеки і захисту осіб, які на добровільній та конфіденційній основі залучаються до виконання завдань руху опору, а також їх близьких родичів Командуванням Сил спеціальних операції Збройних Сил України можуть здійснюватися спеціальні заходи безпеки.

3. Залучені до конфіденційного співробітництва особи, які брали участь у виконанні завдань руху опору на тимчасово окупованій території України, у районі проведення антитерористичної операції, районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, або на інших територіях, де в період виконання цих завдань велися воєнні (бойові) дії, мають право на отримання статусу ветерана війни відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”          у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку, що унеможливлює розкриття факту залучення таких осіб до конфіденційного співробітництва.

4. У разі смерті (загибелі), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, що настали у зв’язку з виконанням завдань руху опору, особи, які на добровільній та конфіденційній основі залучені до виконання завдань руху опору, або члени їх сімей мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, медичне забезпечення в розмірах і порядку, визначених для співробітників кадрового складу Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.

5. У разі затримання, арешту або засудження на тимчасово окупованих територіях України осіб, які на добровільній та конфіденційній основі залучені до виконання завдань руху опору, у зв’язку з виконанням ними завдань руху опору держава вживає всіх можливих заходів для їх звільнення. Збитки, завдані таким особам у зв’язку з виконанням ними завдань руху опору, відшкодовуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

6. Залучені до конфіденційного співробітництва іноземці та особи без громадянства, які зробили вагомий внесок у розвиток України, за клопотанням Міністра оборони України можуть бути прийняті до громадянства України за спрощеною процедурою або отримати статус біженця в Україні чи притулок в Україні. З дня прийняття до громадянства України або надання статусу біженця в Україні чи притулку в Україні на таких осіб поширюється дія положень частин другої – четвертої цієї статті.

РОЗДІЛ VIII

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

З ПИТАНЬ НАЦІОНАЛЬНОГО СПРОТИВУ

Стаття 26. Відповідальність за порушення законодавства України з питань

                   національного спротиву

1. Керівники та посадові особи центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, органів військового управління, військових частин, підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування та форми власності несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання вимог цього Закону відповідно до закону.

2. Громадяни України, визнані винними у порушенні законодавства України з питань національного спротиву, несуть відповідальність відповідно до закону.

РОЗДІЛ ІX

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2022 року.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України законопроекти про внесення змін до законодавчих актів України у зв’язку із прийняттям цього Закону;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Голова

Верховної Ради України

Share

Leave a Reply

Your email address will not be published.