Нові часи, здохлі кобили і менеджмент- марсіани.

Викладачам вищих навчальних закладів присвячується

Все своє свідоме життя кобила працювала у шахті. Обертаючи поворотне колесо, кобила піднімала шахтарів на поверхню. Робота була звична і незмінна – вічне ходіння по колу.

Кобила всім подобалась. Шахтарі були вдячні – вона піднімали їх нагору до світла. Керівники були вдячні – кобила, піднімаючи шахтарів нагору, наставляла шахтарів на розум.

І сама кобила була задоволена – годували добре, а робота була не така вже і важка.

Настали нові часи. Змінився менеджмент – такі собі безжальні відморозки марсіани. Кобилу витягли з шахти і привезли на іпподром. Придивилась кобила, а той іпподром повний геть ущент такими, як вона кобилами.

Марсіани вже тут і кажуть: Будете бігти як скажені, вести дистанційні заняття, заповнюватимите електронні журнали, писатимите статті на англійській мові в скопус і, тремтіть шкапи!, кожного серпня ми будемо неугодних різати на мило, як снопи.

Тут уже і нові жокеї повсідалися на спини і луплять немилосердно та ще й приказують: біжи, співай і кланяйся.

Нема чого робити, побігла кобила. Непросто зрозуміло, але біжить бідолаха та й ще співає на англійській мові.

Придивилась, на трибунах сидять нові шахтарі і новий менеджмент (марсіани). Нові шахтарі кричать кобилам: ми платимо за навчання! Біжить чимдуж!

Слава богу! Прибігла не останньою. Останніх кобил, ну тих, що не добігли і здохли, марсіани дійсно різали, переробляли їх на шпали і укладали під рейки бізнесу на освіті.

Але кобила не була і в перших, хоча і слухняна. Пожаліли її марсіани і поставили на конвейер – пакувати дипломи про вищу освіту.

Самі ж ці марсіани, зазвичай, сидять на верхній палубі “Тітаніка”, слухають музику і розповідають один одному, які вони розумні і, як вони хвацько ріжуть кобил. Але кобили-кочегари вже бачать величезну пробоїну і повний трюм води…

Share