Нормативні шпарини в господарських правопорушеннях

Ткачук (Тороп) В.Ю., ІБО, КНЕУ

За логікою правознавства, господарсько-правова відповідальність є наслідком вчинення господарського правопорушення. Водночас ГК України не має визначення поняття «господарського правопорушення» і не розкриває його змісту. ЦК України так само не визначає поняття і змісту цивільного правопорушення. Давайте поглянемо, наскільки широкі перспективи для маніпуляцій існують в результаті?

Протиправна поведінка

Протиправною вважається поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи. Господарські правопорушення розділяють на договірні та недоговірні з відповідними підгрупами. Цивільні правопорушення – це протиправні дії або бездіяльність, що порушує норми актів цивільного законодавства або умови договору із якою договір або закон пов’язують виникнення цивільно-правової відповідальності.

Проблема виникає тоді, коли цивільно-правова природа майново-господарських зобов’язань, що випливає із змісту ч. 1 ст. 175 ГК України, зумовлює застосування до порушника зобов’язань встановлених ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених нормами ГК України. Водночас, наявність зобов’язань, які не є предметом регулювання ЦК України, обумовлює автономне правове регулювання заходів відповідальності за порушення господарських зобов’язань.

В якості крайніх наслідків обмеженого дублювання положень кодексів мали місце випадки, коли суди, посилаючись на ч. 1 ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду (наприклад, цивільно-правової) за одне й те саме правопорушення, відмовляли у задоволенні частини позовних вимог.

Так, постановою Вищого господарського суду України від 13 грудня 2011 р. у справі № 06/5026/1052/2011 було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2011 р. в частині стягнення штрафу у розмірі 80255,20 грн. саме на тій підставі, що суд апеляційної інстанції не врахував, що пунктами 4.5, 4.6 договору № 56 від 07.03.2008 року встановлена відповідальність у вигляді штрафу за кожний день прострочення у разі несплати платежів у встановлені строки та пені у разі несвоєчасної сплати та не спростував висновки місцевого суду про те, що у даному випадку відповідальність застосована за одне і те саме правопорушення прострочення (несвоєчасне) виконання грошового зобов’язання, що суперечить вимогам частини 1 статті 61 Конституції України, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України.

Причинний зв’язок

В теорії права визначенням причинного зв’язку традиційно вважають об’єктивно незалежний необхідний зв’язок між явищами. На практиці — з огляду на взаємну залежність явищ у світі, один наслідок у багатьох випадках об’єктивно породжується багатьма причинами, їх взаємодією. Українським судам доводиться з’ясовувати наявний чи відсутній причинний зв’язок, тобто чи є незаконна (протиправна) поведінка відповідача причиною шкоди – іноді так, іноді інакше.

Класичною в цьому плані є справа господарського суду Запорізької області №02-5/9-4/18 (2/3/40), яку наводить Г.Д. Болотова. Суть справи наступна: між суб’єктами господарювання «Х» і «У» був укладений дилерський договір, згідно з яким позивач як дилер повинен був забезпечити реалізацію автомобілів виробництва відповідача у південних регіонах України. Позивач стверджував, що відповідач всіляко перешкоджав йому належним чином виконувати зобов’язання за дилерським договором, зокрема шляхом продажу автомобілів через інші фірми на цій же території. Такі дії відповідача він розцінив як порушення його ексклюзивних прав, що призвело до виникнення у нього збитків у вигляді неодержаного прибутку у сумі 2361133 грн. В результаті, суду першої інстанції не вдалося визначити, що позивач все одно не зміг би отримати вказаний прибуток, оскільки окрім договору він не мав для цього відповідної виробничої інфраструктури (виробничих потужностей, штату працівників і організаційних можливостей).

Таким чином відсутність унормованого переліку методів визначення причинових зв’язків при визначенні правопорушення в господарському праві сприяє стабільному відтворенню типових правопорушень і ускладнює регулювання сфери підприємницької діяльності.

Шкода (збитки)

Загальним принципом господарської відповідальності є державна забезпеченість застосування передбачених договором чи законом майнових та інших господарських санкцій. В теорії відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад (господарського) правопорушення.

Таким чином, щоб отримати відшкодування збитків потрібен весь набір – наявність протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату, причинного зв’язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. Якщо котрогось із елементів бракує – система не спрацьовує.

Серед недоліків у визначенні господарських збитків В.Щербина відзначає відсутність поняття «втрати речі», адже ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків відносить лише вартість втраченого пошкодженого або знищеного майна. У зв’язку існує пропозиція внесення зміни до ч. 1 ст. 232 ГК України шляхом встановлення у ній загального правила щодо застосування за порушення господарського зобов’язання штрафної неустойки.

Окремо варто зупинитись на правопорушеннях з боку органів державної влади як учасників відносин у сфері господарювання – оскільки ці органи не є суб’єктами господарювання, а отже, і не можуть порушити правила здійснення господарської діяльності, державні компанії являються чарівними виключеннями з господарського законодавства. Так сталося, що в ГК України немає чіткого розмежування господарських і адміністративно-господарських санкцій, включаючи суб’єктів відповідальності та підстав застосування зазначених видів санкцій.

Абсолютно формальною є норма абз. 1 ч. 2 ст. 231 ГК України, згідно з якою у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються в розмірах, встановлених цією статтею. Проте, пряму дію цієї норми зведено нанівець застереженням “якщо інше не передбачено законом чи договором”.

Вина

Ст. 218 «Підстави господарсько-правової відповідальності» стверджує, що підґрунтям господарсько-правової відповідальності є вчинення правопорушення у сфері господарювання (ч. І)… якщо учасник господарських відносин не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення такого правопорушення. Таким чином в якості загального правила в господарських відносинах визнається дія презумпції вини зобов’язаної сторони ч.2 ст.218 ГК: суб’єкт господарювання визнається винним лише за вчинення господарських правопорушень. Вина суб’єкта господарювання проявляється через невикористання ним наданих прав або організаційно-економічних можливостей, необхідних для належного виконання зобов’язання.

Таким чином в господарському праві діє принцип вини зобов’язаної сторони, якщо не доведено протилежне, причому класичний поділ на умисел і необережність тут має досить відносне значення.

Для прикладу, припустимо ситуацію, що в результаті несвоєчасного звільнення складів вантажоодержувачем частина швидкопсувного товару пошкоджена, а перед тим затримка розвантаження товарних вагонів зумовила затримку залізницею подачі та звільнення контейнерів залізницею для інших перевезень. Виходить, що суб’єкт правопорушення повинен вжити об’єктивні заходи недопущення правопорушення, характер яких залежить не від особливості конкретного суб’єкта, а обумовлений специфікою правовідносин.

Деякі норми ГК, зокрема ч.2ст.205, ч.3ст.314, допускають наявність змішаної вини сторін господарського зобов’язання. Якщо господарським судом буде встановлений факт умисного сприяння порушенню зобов’язань, розмір відповідальності зобов’язаної сторони може бути зменшений, або вона взагалі може звільнятися від виконання додаткових обов’язків. При цьому, якщо за загальним правилом доведення невинуватості покладається на порушника, то при вирішенні питання про наявність змішаної вини завдання щодо її доведення покладається на зобов’язану сторону.

Таким чином, при застосуванні господарської відповідальності маємо діючу презумпцію вини зобов’язаної сторони і при цьому найважливішим з практики судів критерієм є ступінь вини, при цьому правила ступенювання в господарському законодавстві звичайно ж відсутні.

Висновок

Виходячи з вкладеного, є всі підстави для висновку про те, що господарсько-правова відповідальність, маючи специфічні ознаки, які відрізняють її від цивільно-правової та адміністративно-правової відповідальності, є самостійним видом юридичної відповідальності. Разом з тим критично важливим є визначення правової категорії господарського правопорушення із врахуванням існуючих проблем дублювання окремих положень ГК і ЦК, виключення державних компаній з-під дії ГК попри активну економічну діяльність, відсутності унормованого переліку методів визначення причинних зв’язків, а також дію презумпції вини (що суперечить Конституції України) при відсутності унормованих принципів ступенювання вини в господарському праві.

Джерела:

  1. Актуальні проблеми господарського права: навч. посіб. / за ред. В.С. Щербини.
  2. Баганець В.О. Господарсько-правова відповідальність органів державної влади (на прикладі Прокуратури) – file:///C:/Users/Vi/Downloads/evpe_2014_6_26.pdf
  3. Боднар Т.В., Щербина В.С. Деякі проблеми правового регулювання відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань
  4. Болотова Г.Д. До питання причинного зв’язку у господарських спорах про відшкодування збитків – file:///C:/Users/Vi/Downloads/191-1-310-1-10-20180521.pdf
  5. Господарське право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / В.М. Гайворонський, В.П. Жушман, Н.В. Погорецька
  6. Дончик М. П., Коваль І. Ф. Щодо поняття складу збитків – file:///C:/Users/Vi/Downloads/5453-10950-1-SM.pdf
  7. Заярний О., Вина в системі умов господарсько-правової відповідальності – http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:http://papers.univ.kiev.ua/1/jurydychni_nauky/articles/zajarny-o-the-guilt-in-the-system-of-causes-of-economy-legal-responsibility_16802.pdf
  8. Щербина В. Господарсько-правова відповідальність: галузевий підхід, особливості застосування та напрямки подальших наукових досліджень – file:///C:/Users/Vi/Downloads/VKNU_Yur_2013_3_3.pdf
Share