«Організаційно-правові форми стартапів в Україні»

Мощенська Євгенія Вадимівна, 

КНЕУ, 3 курс, обліково-економічний факультет, 

спеціальність «Облік і аудит», група  ООА-305

Термін «стартап» в українському законодавстві відсутній. Він не закріплений жодним нормативно-правовим актом, відповідно даний термін може бути використаний тільки як характеристика певного виду бізнесу.

Стартап – це тільки що створена компанія (можливо навіть не є юридичною особою), яка знаходиться на стадії розвитку і будує свій бізнес  на основі нових інноваційних ідей або на основі  технологій, які нещодавно з’явилися.

Більшість стартапів розраховані на якнайшвидшу реалізацію і в основному не є великим бізнесом, наприклад, це може бути просто маленький додаток або сервіс для користувачів мобільного телефону.

Наприклад, компанія Apple колись теж була стартапом, а сьогодні вона сама щорічно купує стартапи на суму більш ніж 1 мільярд доларів. Однією з основних причин створення, успішного розвитку та подальшого існування стартапів вважають неповороткість і повільність великих корпорацій, які успішно використовують уже наявні продукти, а розробкою і створенням нових майже не займаються. Тому стартапи, завдяки своїй мобільності в плані втілення нових ідей складають конкуренцію великим корпораціями [3].

Відповідно до українського законодавства, підприємництво є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб’єктами господарювання для досягнення певних результатів та одержання прибутку. Найбільш прийнятними формами для стартап-бізнесу є реєстрація юридичної особи.

Відповідно до ст. 55 Господарського Кодексу України суб’єктами господарювання є: господарські організації- юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці [1].

Беручи до уваги вищенаведене, можна стверджувати, що законне функціонування стартапу передбачає ведення підприємницької діяльності в певній організаційно-правовій формі. Слід зазначити, що організаційно-правових форм здійснення господарської діяльності в Україні існує багато, проте не будемо зупинятись на особливостях усіх, Пропонуєтмо звернути увагу на найбільш доречні для реєстрації діяльності стартапів в Україні [3].

Говорячи про створення стартапів, в сьогоднішніх українських реаліях найбільш прийнятними формами реєстрації стартапів є юридична особа (а саме товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ), приватне підприємство (ПП)) або фізична особа-підприємець (ФОП). Саме ці форми дозволяють в рамках стартапу обрати найбільш прийнятні форми оподаткування, процедура їх реєстрації є більш спрощеною, порівняно з іншими, та й взагалі саме ці форми дозволяють обирати більш прості шляхи вирішення питань оперативної діяльності стартаперів.

Для початку я хочу зупинитись на такій формі створення стартапу як юридична особа у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Порядок створення ТОВ регламентується Законом України «Про господарські товариства», Господарським Кодексом України, а також Цивільним Кодексом України.

Товариство з обмеженою відповідальністю – це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів, і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями усім своїм майном; учасники, які повністю сплатили свої внески, несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах вартості своїх внесків.

Постає питання: «Чому саме ця форма є однією із найбільш зручною для стартапу?» Оскільки засновники ТОВ несуть відповідальність за наслідки своєї стартаперської діяльності виключно майном такого підприємства, а не своїм власним. Розмір статутного капіталу може бути будь-яким. В цьому випадку закон не обмежує у праві вибору. Крім того статутний капітал стартап-бізнесу може формуватись протягом такого періоду часу, який засновники для себе самі визначать.

Вказане є позитивним моментом, зокрема, коли ми говоримо про інвестиції в стартап, адже якщо в планах вкласти в стартап велику суму, то є час для того, щоб накопичити відповідний капітал. Окремо зазначимо, що для іноземних інвесторів функціонування стартапу саме у формі юридичної особи викликає більше довіри, аніж просто до підприємця.

Щодо патентування стартапу необхідно обрати назву стартапу, визначитись із його власниками та їх долями в ньому, за якою адресою він буде знаходитись, хто буде керувати стартапом, скільки коштів та протягом якого часу готові вкласти в стартап, яка його дохідність планується для обрання оптимальної системи оподаткування.

Наступними є паперова робота, адже всі ці питання необхідно належним шляхом оформити документально: протоколами, установчими документами, вирішення питання створення та патентування стартапу саме на державному рівні, тобто, у відповідних реєстраційних органах [4].

Але існують і певні недоліки стартапу у формі ТОВ. До них можна віднести:

  • будь-яка зміна складу членів товариства, пропорцій їх часток у статутному капіталі або управлінської структури організації передбачає обов’язкове внесення змін в пакет установчих документів.
  • при створенні ТОВ необхідно вивчити об’єктивну інформацію про його особливості з тим, щоб максимально використати його переваги і зменшити вплив можливих недоліків.

Розглянемо стартапера – підприємця. Фізична особа-підприємець – фізична особа, яка реалізує свою здатність до праці шляхом самостійної, на власний ризик діяльності з метою отримання прибутку. Спеціального нормативного акта, який встановлював би правовий статус фізичної особи-підприємця, на сьогодні не існує. Відповідні положення щодо права фізичної особи на зайняття підприємницькою діяльністю містяться у главі 13 Господарського кодексу України, главі 5 Цивільного кодексу України та у деяких галузевих документах.

Тож розглянемо переваги стартапу у формі ФОП. Безумовною перевагою є те, що стартапер працює сам на себе, не зобов’язаний формувати статутний капітал, не зобов’язаний документально оформлювати будь-яке із своїх рішень, як, наприклад, зміна місця знаходження, а просто повідомляти про такі зміни уповноважений орган. Крім того стартапер в такому випадку працює із підрядниками на основі договорів та не зобов’язаний зараховувати їх в штат, сплачувати додаткові податки, що нараховуються на заробітну плату. Але суттєвим недоліком для підприємця – стартапера є те, що, якщо проект фейлиться, то стартапер відповідає за борги усім своїм майном. Хоча, якщо проект існує лише у формі ідеї, який тільки перетворюється в продукт, то краще все ж зупинитись саме на реєстрації ФОП.

Тож, для створення стартапера – підприємця необхідно визначитись лише з питанням системи оподаткування, виходячи із планованої дохідності стартап-проекту, працювати з печаткою чи без, основними напрямами стартапу. Далі безпосередня реєстрація в державному органі стартапу шляхом подачі відповідної реєстраційної заяви.

Щодо приватного підприємства, то механізм його функціонування слабо врегульований (є згадка тільки в Господарському кодексі) і така форма підприємництва не досить знайома іноземним інвесторам (на відміну від ТОВ). Проте прогалина в законодавстві дозволяє водночас самостійно визначити, як працюватиме ПП (порядок внесення вкладів, хто за що відповідає, механізм вибуття учасників), передбачивши ці положення в установчих документах.

Отже, можна зробити висновки, що найбільш прийнятними та простими формами для стартапів є Товариство з обмеженою відповідальністю або у статусі фізичної особи-підприємця. Кожна з яких має свої переваги та недоліки.

Та варто підкреслити, що стартап – не стартап, якщо він не зареєстрований, адже саме легітимність існування дозволить його захищати.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Гоcподapcький кодeкc Укpaїни : зaкон Укpaїни від 16 січня 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, № 19-20, № 21-22, ст.144.
  1. Цивільний Кодекс України : закон України від 16 січня 2003р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
  2. Глібко С. В. Питання фінансового забезпечення інноваційної діяльності/ С. В. Глібко // Правове забезпечення розвитку національної інноваційної системи в умовах глобалізації : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (Харків, Київ, 11 груд. 2015 р.). – Харків : Право, 2015. – С. 45–48.
  3. Пікуль В.С. / ЩО ТАКЕ СТАРТАП? [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://3222.ua/article/scho_take_startap.htm

5.     Створення та юридичний супровід стартапів в Україні [Електроний ресурс] — Режим доступу: http://pravova-rada.com/ua/244-sozdanie-i-juridicheskoe-soprovozhdenie-startapov-v-ukraine

Share

4 thoughts on “«Організаційно-правові форми стартапів в Україні»”

  1. Доброго вечора. Як Ви вважаєте, досвід якої країни має врахувати наша держава (для збільшення кількості успішних стартапів) на етапі їх реєстрації?

    1. Вітаю! На мій погляд Україна має всі шанси стати країною стартапів. Реєстрація не така вже і важка. Досягення успіху – справа інша.

      Можливо варто переглянути цю статтю: https://www.entrepreneur.com/article/287908

      Крім того, цікаві думки висловлює такий гуру як Seth Godin. Його блог тут: http://sethgodin.typepad.com/

      Наостанок, на моєму блозі-дайджесті є сторінка, де містяться цікаві, з моєї точки зору, статті про стартапи:
      http://ukrainianlaw.blogspot.com/p/thousands-of-startups-are-born-every.html

      Приходьте на круглий стіл в цю п’ятницю – думаю там буде обговорюватись це питання)

      В.В.

Leave a Reply

Your email address will not be published.