Відділена робота і надомники

На сьогодні трудове законодавство не дає визначення поняттю «віддалена робота». Є поняття «надомна робота», яке є найбільш наближеною до суті віддаленої роботи. Робота надомників регулюється КЗпП (ст. 179) і Положенням про умови праці надомників, затвердженим постановою Державного комітету СРСР із праці та соціальних питань і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.81 р. № 275/17-99, яке діє в частині, що не суперечить Конституції та законам України.

Положення зазначених нормативних актів регламентують працю жінок у період відпустки у зв’язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною, інвалідів, осіб, що навчаються на денній формі навчання і т.і.

Разом з тим трудовим законодавством не заборонено укладати трудові договори про роботу вдома із постійними працівниками за умови додержанням норм чинного законодавства.

Надомниками є особи, які уклали трудовий договір про виконання роботи вдома з матеріалів і з використанням інструментів та механізмів, які надаються роботодавцем. Надомники є штатними працівниками підприємства. При цьому працювати вдома можуть представники різних професій: редактори, перекладачі, коректори, програмісти та інші.

Роботодавець може дозволити надомникам виготовлення виробів для підприємства з власних матеріалів і з використанням особистих механізмів та інструментів.

До власних інструментів і механізмів можна віднести комп’ютери, принтер, модем та офісні меблі, які є власністю працівника, з яким укладено трудовий договір про надомну працю. Разом з тим, це питання має бути вирішено при укладанні трудового договору про надомну праці.

Надомні працівники користуються тими самими правами й обов’язками, що й інші працівники. Вони мають право на відпустку (щорічну, додаткову, без збереження заробітної плати), оплату лікарняного, дотримання гарантій при звільненні.

Згідно з конвенцією Міжнародної організації праці 1996 року N 177 “Про надомну працю” термін “надомна праця” означає роботу, яку особа виконує:

• за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця;

• за винагороду;

• з метою виробництва товарів або послуг, згідно з вказівками роботодавця.

Оскільки надомники розподіляють робочий час на свій розсуд і оплата праці провадиться за фактично виконану роботу, табель обліку робочого часу на таких працівників не ведеться.

Водночас роботодавець зобов’язаний вести облік усіх надомників, яким він надає роботу, та вести реєстраційні листи робочих завдань, доручених надомнику, із зазначенням часу, відведеного для виконання завдань; тарифних ставок оплати праці; витрат, пов’язаних з виконанням для підприємства роботи вдома (електроенергія, вода тощо).

Працевлаштування осіб з інвалідністю: квоти і відповідальність
Share