Українські листи або подорож в Європу (III).

… моє відношення до українців тобі відоме – сам українець я ставлюсь до них як до побратимів і добре їх знаю. Тому і мушу сказати, що українці настільки жахливі, що аж прекрасні. Іншими словами, українці прекрасні в своїй жахливості. Ні на чому заснована, безглузда чванькуватість постійно вражає.

Будь-яка прибиральниця вважає президента ідіотом, набагато дурнішим за неї, а містечкова зарозумілість призводить до панування принципу «Люблю себе, плюю на всіх», що в купі з містичним небажанням брати на себе відповідальність набуває дивовижних форм. Форми-імітації взагалі притаманні українському суспільству і, наприклад,  якби в Болоньї взнали, яких форм набула в Україні Болонська система освіти, то були б дуже здивовані.     

Continue reading Українські листи або подорож в Європу (III).
Share

Українські листи або подорож в Європу (II).

…і відкрилася мені гірка правда, друже, – живуть вони тут краще, бо вони набагато за нас розумніші. Не думай, що я наговорюю на побратимів. Українці не глупі і спроможні будувати літаки і ракети. І кожний окремий українець може бути розумніший за кожного окремого жителя західної Європи. Але вже 10 європейців переважають 10 українців по всьому.

Єдина втіха – це повна катастрофа з бабами у них тут. Цілковита Хіросима, їй богу. Абсолютна перемога України, де на касі в супермаркеті сидять дівчата з голівудською зовнішністю.

Ну і, між нами, ця етнічна гендерна і культурна багатоманітна одноманітність виглядає не зовсім здоровою у ментальному сенсі. Люди різні і такими залишається. Штучними примусами змінити людську природу неможливо, як ти це не називай. Чорний, білий, мусульманин чи християнин, можуть мати рівні права, але не можуть мати однакові цінності.

Крім того, стосовно Венеції, то це просто…

Українські листи або подорож в Європу (I)

Share

Українські листи або подорож в Європу (I).

Арсеній Я.

“Арсеній вітає Тараса!”, так би написав Сенека Луцілію, а я давній друже пишу тобі на український манер просто: “Здоров будь, Тарасе!”

Сподіваюсь ти приємно здивуєшься побачивши мою вишукану аву на своєму айфоні. Я уявляю твоє здивоване обличчя – ми ж не бачились стільки років.

Не хвилюйся, не має в мене ані неприємних новин, ані неприємних прохань. Навпаки, я хочу виконати давню мою тобі обіцянку.

Можливо ти і забув про неї, а я так ні. Пам’ятаєш, інколи надані обіцянки ми виконуємо для самих себе, а не для тих, кому вони надавалися.

Continue reading Українські листи або подорож в Європу (I).
Share