Українські листи або подорож в Європу (III).

… моє відношення до українців тобі відоме – сам українець я ставлюсь до них як до побратимів і добре їх знаю. Тому і мушу сказати, що українці настільки жахливі, що аж прекрасні. Іншими словами, українці прекрасні в своїй жахливості. Ні на чому заснована, безглузда чванькуватість постійно вражає.

Будь-яка прибиральниця вважає президента ідіотом, набагато дурнішим за неї, а містечкова зарозумілість призводить до панування принципу «Люблю себе, плюю на всіх», що в купі з містичним небажанням брати на себе відповідальність набуває дивовижних форм. Форми-імітації взагалі притаманні українському суспільству і, наприклад,  якби в Болоньї взнали, яких форм набула в Україні Болонська система освіти, то були б дуже здивовані.     

Вибач, що мимохіть збиваюсь на переказ деяких добре тобі відомих тез із моєї книжки «Агресивне жлобство, як прояв ницої волі» і, щоб хоч якось загладити свою провину, лагідно  зауважу: наші українські жлоби не гірші за тутешніх європейських жлобів. Навпаки, українські жлоби набагато делікатніші за європейських колег, тут я віддаю їм належне. Коли я бачу словенців і угорців які справляють природні потреби на очах жінок і дітей на заправках і в місцях відпочинку на автобанах (такі собі європейські сцикуни), я з приємністю згадую вишуканих українських жлобів. Одна їхні коронна фраза: «А шо такоє?!», вже є потужним свідченням неабиякої естетичної глибини і філософського світосприйняття.

 Так що, нехай вони тут у Європі не дуже козиряться своєю білизною (не плутати з білизною як одягом, а подивитись Про білизну кита із «Мобі Діка»)  і пухнастістю. Крім того, ще не так багато часу минуло з тих пір, як Тацит все розповів нам про германців, а в листах Анни Ярославни прямо сказано, що французи…  

Українські листи або подорож в Європу (II).

Share

One thought on “Українські листи або подорож в Європу (III).”

Comments are closed.