Відповідь на Задачу 1

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення , зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу при укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк договору.

Вказані договори відповідають вимогам чинного законодавства, є дійсними, укладені з дотриманням вимог ст. 203 ЦК України, містять усі суттєві умови, передбачені ч. 3 ст. 180, ч. 1 ст. 265 ГК України. Крім того, зміст зазначених договорів не суперечить актам цивільного законодавства.

Зазначені договори не містять ознак, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, яка визначає нікчемність правочину, який порушує публічний порядок, а також ознак, передбачених ч. 1 ст. 207, ст. 208 Господарського кодексу України.

Судом також не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання цих договорів.

Передача товару (сільськогосподарської продукції) покупцю та його часткова оплата покупцем підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, податковими накладними та виписками банку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, як підтверджується дослідженими у судовому засіданні матеріалами, відповідачем зобовязання по оплаті отриманого товару за вищевказаними договорами поставки сільськогосподарської продукції виконані частково, заборгованість складає 10400,00 грн. Факт наявності заборгованості у зазначеній сумі підтверджується матеріалами справи. Доказів повної сплати боргу відповідачем не надано.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача у наданих до суду запереченнях на норми ст. 268 Господарського кодексу України з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначають у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Частиною 3 ст. 268 Господарського кодексу України передбачено, що у разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 Господарського кодексу України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, – вимагати повернення сплаченої суми.

Строки і порядок предявлення покупцем претензій у звязку з недоліками поставленого товару визначаються ст. 269 Господарського кодексу Українист. 680 ЦК України.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом встановлено, що сільськогосподарська продукція згідно укладених з позивачем вищезазначених договорів поставки відповідачем була прийнята та частково оплачена, претензій у звязку з якістю поставленого товару з боку відповідача на адресу позивача не надходило, відповідач не відмовлявся від укладених договорів та не вимагав повернення позивачем сплачених сум. Будь-яких доказів тому, що поставлена сільськогосподарська продукція мала низьку якість, відповідачем також не надано.

Таким чином, приймаючи до уваги викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 10400,00 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Share