МБА: відповідь на задачу

Предметом даного спору є вимоги про визнання недійсним зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу деревини, укладеного між резидентом України та нерезидентом, з огляду на його невідповідність Положенню про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України №42 від 19.02.2007р., оскільки спірний контракт укладено без проведення аукціону, а ціна об’єкту продажу встановлена за згодою сторін.

Застосовуючи до спірних правовідносин норми ст.ст. 1,8 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» ч.1 ст. 380 ГК України, Наказ Державного комітету лісового господарства України щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини від 19.02.2007 року № 42 “Про затвердження Положення «Про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини» суд попереднньої інстанції дійшов висновку про те, що дія Положення розповсюджується на зовнішньоекономічну діяльність відповідачів при укладенні спірного контракту, оскільки реалізація необробленої деревини всіма постійними лісокористувачами саме через аукціони запроваджена для створення однакових умов і можливостей для суб’єктів господарювання при придбанні лісопродукції та є засобом державного регулювання господарської діяльності, в результаті якого забезпечується захист економічних інтересів держави України.

І, так як укладення контракту відбулося з порушенням норм Положення, контракт є таким, що суперечить приписам ст.ст. 203,215 ЦК України.

З такими висновками суду не можна погодитися з огляду на таке.

В силу ст.ст. 203,215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, щодо відповідності змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Законом України “Про міжнародне приватне право” встановлено, що підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом (ст. 29).

Відповідно до ст. 2 ЗУ “Про зовнішньоекономічну діяльність” одним з принципів зовнішньоекономічної діяльності є принцип верховенства закону, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 382 ГК України зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

  Статтею 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” встановлено, що суб’єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України.

Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.

Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Наказ Держкомлісгоспу від 19.02.2007 року № 42 “Про затвердження Положення “Про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини” (надалі – Положення) був прийнятий з метою вдосконалення організації роботи з реалізації необробленої деревини в країні, створення прозорого механізму ціноутворення, розвитку конкурентних засад у торгівлі деревиною, для забезпечення нею зростаючих потреб вітчизняних деревообробних підприємств, установ, організацій та населення.

Висновок суду попередньої інстанції про те, що дія Положення поширюється на спірні правовідносини сторін є необґрунтованим. Так, відповідно до п.п. 1.6 п. 1 Положення учасником аукціону з продажу необробленої деревини – покупцем  може бути лише суб’єкт господарської діяльності незалежно від форми власності, резидент України, який бажає придбати необроблену деревину для забезпечення потреб власного деревообробного виробництва відповідно до умов аукціону від свого імені та за власний рахунок і не перебуває у стані ліквідації або проти якого не порушено справу про банкрутство.

Однак, “Фірма “Craine Ltd” не є резидентом України.

Отже, дія вище зазначеного Положення не розповсюджується на зовнішньоекономічну діяльність відповідачів по справі. Крім того, цей нормативний акт (наказ № 42, яким затверджено Положення) є підзаконним та не містить положень, недотримання яких зумовлює недійсність зовнішньоекономічного контракту. Тому, висновки судe про невідповідність спірного контракту Наказу Державного комітету лісового господарства України щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини від 19.02.2007 року № 42 “Про затвердження Положення «Про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини»є помилковими.

Таким чином, судом неправильно застосовано приписи ст.ст. 203,215 ЦК України до спірних правовідносин, а також норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Share