Сокол Ілона, УБ-101, КНЕУ
Мотиви до заснування чи започаткування бізнесу у жінок інші, ніж у чоловіків. Жінки частіше, ніж чоловіки, керуються таким мотивом започаткування підприємництва, як необхідність. Вони часто стають підприємцями через те, що не бачать іншого шляху входження на ринок праці. Жінки також більше від чоловіків цінують гнучкість робочого графіка, можливість збалансувати час між роботою та сімейним життям.
Для жінок зростання бізнесу, реалізація ідей для виробництва нового продукту чи надання послуг – не такі важливі, як для чоловіків. Але і жінки, і чоловіки прагнуть заснувати прибутковий і сталий бізнес, адже згідно з ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Крім очевидних переваг, які полягають у створенні нових робочих місць, зниженні рівня безробіття, забезпеченні зростання ВВП та надходжень до бюджету, участі у розвитку місцевої інфраструктури, підприємництво забезпечує можливості для реалізації підприємницьких, організаційних та творчих здібностей, розробки та запровадження інновацій, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів та послуг.
Підприємництво, передусім, мале та середнє, сприяє збільшенню чисельності середнього класу, а значить, зміцненню соціальної та політичної стабільності, сприяє більш швидкому та надійному включенню національної економіки в глобальний простір.
Саме підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК) .
Об’єднані в різноманітні асоціації та спілки, підприємці стають реальною владою, здатною чинити вплив на прийняття політичних рішень. Зрештою, підприємництво здатне зробити свій внесок у вирішення гендерних проблем, які існують на ринку праці України.
Підприємництво тісно пов’язане з усіма сферами життєдіяльності суспільства і є одним із найбільш точних індикаторів економічного та соціального рівнів його розвитку. Оцінка його стану, виявлення тенденцій розвитку робить можливим усвідомлення основних проблем, що постають на шляху формування громадянського суспільства в Україні.
Вищезазначене повною мірою стосується і жіночого підприємництва. Спостереження за сучасним розвитком підприємництва говорить про те, що в Україні цією діяльністю займаються як чоловіки, так і жінки.
Проте даних для точної оцінки ролі жінок у розвитку вітчизняного підприємництва поки що не вистачає. Офіційна статистика не проводить гендерного дезагрегування даних щодо розвитку підприємництва в Україні, зокрема стосовно статевої структури власників підприємств, галузевого та територіального розподілу підприємців різної статі.
Це ускладнює та обмежує можливості науковців щодо здійснення глибокого аналізу динаміки проблем жіночого підприємництва та виявлення тенденцій його розвитку.
Сучасний стан розвитку жіночого підприємництва в Україні
Серед працюючих жінок 87 % є найманими працівниками. Для чоловіків цей показник становить 82 %. Водночас частка самозайнятих серед чоловіків сягає 16 % проти 12 % у жінок. Роботодавцями є 0,8 % жінок і 1,5% чоловіків.
Людей, які працюють самі на себе, в Україні не так вже й багато як серед чоловіків, так і серед жінок. Але перші все ж переважають. Серед усіх самозайнятих на жінок припадає 42 %, серед роботодавців – 32 %.
Це підтверджує тезу про наявність гендерної нерівності в економічній сфері, але й показує деякі результати суспільного руху щодо її подолання.
Україна посідає 24 місце у світі за економічною участю жінок у житті суспільства та їхніми економічними можливостями. Відповідно до Реєстру в Україні у 2017 році налічувався 1 708 909 ФОП. Серед них понад 786 тис. жінок. Серед заявленої чисельності в підприємницькій діяльності фізичних осіб – як чоловіків, так і жінок – існує невеликий розрив: на кожні 100 жінок-підприємниць припадає 117 підприємців-чоловіків.
Щоб зареєструватися як юридична особа потрібно згідно з ст.14 закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» подавати всі документи особисто або поштовим представником у паперовій формі, або електронній формі через портал електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, за умови підписання заявником заяви з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри.
Незважаючи на те, що в Україні робота щодо подолання гендерної нерівності в економіці ведеться досить мляво, цей показник набагато кращий, ніж у деяких європейських країнах. Наприклад, у Франції до 2017 року планувалося довести частку жінок-підприємниць лише до 40 %101.
Основною галуззю діяльності для ФОП в Україні є гуртова та роздрібна торгівля. 53 % усіх ФОП нашої держави зайняті в цій галузі. В самій галузі переважає роздрібна торгівля (80 % ФОП). Водночас 59 % підприємців, зайнятих у роздрібній торгівлі, – жінки.
Гендерне співвідношення ФОП у роздрібній торгівлі
Принагідно зазначимо, що у багатьох видах роздрібної торгівлі жінки становлять від 60 до 76 % загального числа усіх ФОП. В основному їхня діяльність пов’язана з реалізацією продуктів харчування та одягу з лотків, на ринках та у неспеціалізованих магазинах.
|
Вид діяльності (клас за КВЕД) |
Загальна кількість ФОП, тис. осіб |
З них жінок, тис. осіб |
Частка жінок-ФОП, % |
|
Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами |
128,02 |
79,37 |
62 |
|
Роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям |
80,78 |
61,39 |
76 |
|
Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах |
91,33 |
54,80 |
60 |
|
Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами |
55,29 |
34,28 |
62 |
|
Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах |
30,97 |
22,92 |
74 |
Серед інших галузей господарської діяльності незначним переважанням жінок-ФОП характеризується надання послуг проживання та харчування.
Підприємницька діяльність у цих галузях вимагає отримання різноманітних дозволів та часто піддається перевіркам, з чим жінки здатні впоратися.
Галуззю, в якій більшість ФОП (65 %) представлені жінками, є надання інших видів послуг. Ця секція КВЕД включає в себе розділи та групи, в які, зокрема, увійшли суто «чоловічі» та суто «жіночі» види діяльності.
Перші – ремонт комп’ютерів та периферійного устаткування, обладнання зв’язку, побутової електроніки, домашнього і садового устаткування, годинників, ювелірних виробів, спортивних товарів та музичних інструментів.
Другі – пов’язані з ремонтом одягу й аксесуарів, пранням та хімчисткою текстильних і хутряних виробів, послугами перукаря та візажиста, косметолога.
Хочу зазначити, що згідно з ст. 128 ГК України Громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
З-поміж видів діяльності, в яких працює значна кількість підприємців, жінки, крім роздрібної торгівлі, найчастіше проявляють себе в індустрії краси (94 % від усіх ФОП), в бухобліку та аудиті (82 %), ремонті предметів особистого вжитку (71 %), діяльності турагентств (72 %), альтернативних освітніх послугах (76 %). Інші види діяльності, де переважають жінки, є не такими масовими, але підприємниці становлять у них абсолютну більшість.
Серед них соціальна допомога, дошкільна освіта, денний догляд за дітьми, початкова освіта.
Соціальний портрет українських підприємниць формується під впливом низки факторів, серед яких можна виділити дві великі групи:
трансформаційні та соціально-культурні.
В Україні проблеми, пов’язані з трансформацією економіки, які супроводжують розвиток жіночого підприємництва, посилюються соціальнокультурними змінами: відродженням патріархальних традицій, пов’язаних з поверненням до традиційного гендерного розподілу ролей у сім’ї, відновленням авторитету церкви з її традиційними поглядами на місце та роль жінки у суспільстві, використанням символу жінки-матері для здійснення демографічної політики, спрямованої на підвищення рівня народжуваності.
Водночас, усвідомлюючи роль жінок як трудових ресурсів та потенційних суб’єктів підприємницької ініціативи, в умовах зростання споживання та підвищення соціальних стандартів сучасне суспільство не готове повернутися до гендерного розподілу ролей згідно з традиційною патріархальною моделлю.
Іншою стороною трансформації є пошук додаткових ресурсів та можливостей розвитку, зокрема, шляхом перегляду ролі жінок у суспільстві, стимулювання їхньої економічної активності, визнання традиційних поглядів стереотипами з подальшою відмовою від них, створення нових моделей поведінки жінок, які б схвалювалися суспільством.
Про менталітет та стереотипи
В Україні споконвіку існує шанобливе ставлення до землі, матері та жінки. В уявленні споконвічних землеробів це те, що потрібно берегти і захищати. Водночас жінка в Україні ніколи не була просто красивою лялькою, яку ховали в теремах чи гаремах. Повага до жінки пояснюється тим, що вона завжди працювала нарівні з чоловіком, проте кожен відповідав за свою частину роботи і працював на загальний добробут: «Без хазяїна двір, а без хазяйки хата плаче».
Звідси – сформований образ української жінки-берегині, яка повинна бути вдома і всьому давати лад.
Сила впливу гендерних стереотипів в українському суспільстві ще досить значна. Більшість із них стосується ролі жінки та чоловіка в сім’ї. Причому багато чоловіків та жінок навіть не визнають їх такими, звично сприймаючи усталений порядок. Водночас сформовані у свідомості більшості, такі моделі знижують самооцінку жінок, зменшують їх конкурентоспроможність, обмежують вибір та масштаби діяльності.
Наявний стереотип щодо підприємця як розумної, вольової, але жорсткої та хитрої людини не має нічого спільного з уявленнями про жіночність,яка вважається однією з чеснот цієї статі. До того ж негативний імідж підприємця підтверджується переконанням, що у нашій державі не можна інакше вести справи, як не обманюючи та не порушуючи.
Ці стереотипи більш життєздатні в умовах села та невеликого міста, які характеризуються більшою консервативністю, закритістю для нових впливів, де зберігаються традиційні форми соціального контролю.
Стереотипне сприйняття ролі жінки у суспільстві також більш характерне для старших вікових груп. Молодь демонструє інші моделі поведінки. Старше покоління може ставитися до них скептично чи навіть несхвально.
Яка вона, українська підприємниця?
Типова українська підприємниця має вищу або середню спеціальну освіту, досвід роботи найманої працівниці та обмежені фінансові ресурси.
Українська підприємниця успішно поєднує бізнес та домашні обов’язки (81 % опитаних), хоча ставиться до розподілу домашніх обов’язків неоднозначно: 51 % вважає його справедливим, 22 % жадають більшої залученості до їх виконання членів родини і 20 % вважають, що недостатньо приділяють увагу цій частині свого життя. Діяльність української підприємниці схвально сприймається її чоловіком (95 %), але підтримка часто зводиться до порад та позитивного ставлення. Лише 31 % опитаних жінок отримує від чоловіків фізичну допомогу та 25 % – фінансову.
На думку дослідників, сучасних жінок-підприємниць можна розглядатиу складі шістьох груп:
- заповзяті підприємниці, які використовують ринкові можливості для розвитку власного бізнесу;
- професіоналки, які мають знання, уміння та навички ведення бізнесу, набуті на посадах топ-менеджерів як найманих працівників, а потім, відчувши власні сили, розпочали свою справу;
- власниці або співвласниці ательє, перукарень, крамниць, які, аби не втратити роботу за часів трансформаційної кризи економіки, були змушені приватизувати їх;
- вимушені підприємниці, яких змушує прийти в бізнес необхідність утримувати сім’ю та зневіра влаштуватися на роботу, яка б задовольняла цю потребу;
- власниці сімейного бізнесу, в якому задіяна уся родина, але на підлеглих ролях;
- молоді підприємниці, які потребують особливої уваги, оскільки мають освіту, але не мають досвіду, роблять вибір між кар’єрою та сім’єю, володіють сучасними можливостями ведення бізнесу.
Отже, соціальний портрет української підприємниці є досить суперечливим. Деякі його риси та особливості середовища можуть становити серйозну перешкоду приходу жінки у бізнес та впевненому перебуванню в ньому.
Жіноче підприємництво в Україні: тенденції, проблеми, перспективи
