Розвиток зеленої економіки в Україні (організаційно-правові аспекти)

Надія Терно, ФББ-201, КНЕУ

Презентація

І. Сутність зеленої економіки

Зелена економіка — напрям в економічній науці, який сформувався в останні два десятиліття, в межах якого вважають, що економіка є залежним компонентом природного середовища, в якому вона існує і є його частиною.

До концепції зеленої економіки належать ідеї багатьох напрямків в економічній науці та філософії, таких як:

  • феміністська економіка,
  • постмодернізм,
  • ресурсо-орієнтована економіка,
  • екологічна економіка,
  • економіка довкілля,
  • антиглобалістика,
  • теорія міжнародних відносин та ін.

Теорія зеленої економіки базується на 3 аксіомах:

  • неможливо нескінченно розширювати сферу впливу в обмеженому просторі;
  • неможливо вимагати задоволення нескінченно зростаючих потреб в умовах обмеженості ресурсів;
  • все на поверхні Землі є взаємопов’язаним.

На сьогоднішній день світові зелені економісти пропонують встановити податок Тобіна у розмірі 1% від усіх міжнародних торгових угод, для того, щоб направляти зібрані кошти бідним країнам з метою гальмування диференціації між розвиненими і не дуже розвиненими країнами, котра посилюється. Крім цього, пропонують використовувати категорію «природний капітал» (Natural capital) замість категорії «природні ресурси», котра свідчить про пасивну роль природи в економіці.

Багато країн використовують різні інструменти «зеленої економіки» в своїй національній політиці і стратегії розвитку. Республіка Корея була першою країною, яка оголосила реалізацію концепції «зеленого» зростання в якості національної стратегії. Частка Бразилії, Китаю та Індії в світові інвестиції у відновлювану енергетику збільшилася з 29% у 2007 році до 40% у 2008. У 2003 році Південна Африка ввела податок на поліетиленові пакети. У Бразилії утилізуються 95% всіх алюмінієвих банок і 55% всіх пластикових пляшок, повторно використовуються половина всього паперу і половина всього скла. А данська столиця Копенгаген планує стати першою в світі столицею з нульовими викидами парникових газів.

II. Актуальність теми

Я можу стверджувати, що надзвичайно актуальним за сучасних тенденцій високої ресурсоємної економіки є перехід до соціальноорієнтованої економіки за допомогою політики під назвою “зелена економіка”, яка дасть змогу вийти із екологічної кризи, підвищить конкурентоспроможність української економіки, істотно вплине на наявний ринок праці та нарешті визначить концепцію відтворення зеленої економіки на макроекономічному рівні в Україні.

ІІІ. Історія виникнення зеленої економіки

Основним поштовхом до розвитку “зеленої економіки” стала культурна революція 60-х років ХХ ст., ідеологічним базисом якої стала книга Р. Карсон “Мовчазна весна” (1962 р.) В той час як вперше поняття “зелена економіка” було використано у звіті Уряду Великої Британії “Концепція зеленої економіки” (1989 р.) в рамках вирішення питань сталого розвитку.

ІV. Організаційно-правові аспекти зеленої економіки

Зелена економіка не могла б існувати без тісного взаємозв’язку із законодавством. Тому, я пропоную розглянути основні організаційно-правові аспекти зеленої економіки, які використовують різні країни світу, в тому числі і Україна.

  1. Податок Піґу

Податок Піґу, або пігувіанський податок — податок на економічну діяльність, яка генерує негативні побічні наслідки (наприклад, податок за забруднення довкілля) — податок (від імені англійського економіста Артура Сесіля Піґу, який вперше звернув увагу на зовнішні ефекти господарської діяльності), виплачуваний підприємством забруднювачем і рівний граничним зовнішнім витратам, які несуть ті, хто піддається зовнішнім наслідкам забруднень від даного підприємства. Таким чином, підприємство-забруднювач виявляється поінформованим про повні громадські (регіональні або глобальні) витрати його функціонування, а жертва забруднення отримує справедливе відшкодування за завдані збитки.

  1. Торгівля викидами

Програма економічного стимулювання, за якою джерелам певних забруднень (найчастіше — забруднюючих атмосферу Землі) надаються дозволи на викиди певної кількості тон забруднювачів. Уряд видає тільки обмежену кількість дозволів, що відповідає бажаному рівню викидів. Власники цих дозволів, можуть, користуючись ними, викидати дозволену кількість забруднюючих речовин, або, знизивши об’єм власних викидів, продати ці дозволи. Той факт, що дозволи мають товарну вартість, стимулює власника до зменшення викидів.

У наш час найбільшою схемою торгівлі викидів у світі є EU ETS (Схема торгівлі викидами Європейського Союзу).

  1. Зелений тариф

Наступний правовий аспект зеленої економіки використовується також в Україні і відомий під назвою зелений тариф – економічний механізм, спрямований на заохочення генерації електроенергії відновлюваною енергетикою. Застосування зеленого тарифу зазвичай включає використання наступних інструментів:

  • гарантований доступ до енергомережі;
  • довгострокові контракти на придбання електроенергії;
  • встановлення відносно високих закупівельних цін, які враховують вартість відновлюваних джерел енергії.
  • регіональні або національні енергопостачальники зазвичай зобов’язані купувати електроенергію, вироблену з відновлюваних джерел.

Станом на 2009 рік зелені тарифи використовувались в тій чи іншій формі у 63 країнах світу.

  1. Плата за забруднення довкілля, екологічний податок

Податки, пов’язані з охороною навколишнього середовища, що відносяться в документах Європейського союзу до однойменної категорії. Екологічні податки або екологічні платежі мають різну форму і часто по-різному називаються. В даний час екологічні податки практикуються більшістю країн ЄС. Згідно з визначенням Європейського агентства з навколишнього середовища, екологічні податки можуть бути в широкому плані визначені як «всі податки… за специфічний негативний вплив на навколишнє середовище»

Збір за забруднення довкілля — плата, що справлялась в Україні за:

  • викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;
  • скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти та у системи каналізації;
  • розміщення відходів;
  • утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);
  • тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками.

Якщо далі говорити про практику правового забезпечення зеленої економіки в Україні, варто згадати партію зелених.

Партія зелених України — політична екологічна партія України, заснована 30 вересня 1990 р. в Києві групою активістів Всеукраїнської екологічної асоціації «Зелений світ». Зареєстрована у травні 1991 року.

Одна з найстарших партій України, представники партії присутні у регіональних і місцевих органах влади.

Партія стверджує, що майбутнє України у раціональному використанні ресурсів, в узгодженні інтересів різних соціальних груп та у беззастережній відмові від насильства людини над природою.

Якщо говорити про зелену економіку в Україні сьогодні, то можна твердити, що в процесі підготовки проектів Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» та Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки були внесені численні пропозицій, спрямованих на екологізацію усіх галузей економіки та упровадження таких інструментів «зеленої» економіки:

  • технології більш чистого виробництва;
  • органічне сільськогосподарське виробництво;
  • «зелене» будівництво;
  • «зелені» закупівлі в державному та приватному секторах.

Ці законопроекти були схвалені Кабінетом Міністрів України від 17 жовтня 2007 року.

Стратегічні пріоритети нашої держави у цій сфері зафіксовані і в Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020»(указ Президента від 12 січня 2015 року) та в Енергетичній стратегії України на період до 2035 року. Ці документи мають на меті впровадження в Україні європейських стандартів життя через забезпечення зростання економіки екологічно невиснажливим способом.

Також, хочу відмітити позитивну практику нашого ВНЗ у впровадженні зеленої економіки, а саме введення освітньої програми на факультеті маркетингу. Програма є практично-орієнтованою. Її структура передбачає оволодіння сучасними методами прийняття рішень щодо управління економічною діяльністю на засадах зеленої економіки як для потреб державного чи регіонального управління, так і для ведення бізнесу різного масштабу. Випускники програми матимуть переваги на ринку праці за рахунок умінь:

  • аналізувати бізнес-процеси у перспективних секторах зеленої економіки, які стрімко розвиваються: відновлюваній енергетиці, електротранспорті, «зелених» фінансах тощо;
  • збирати й аналізувати необхідну інформацію, розробляти управлінські рішення та рекомендації з питань екологічної модернізації бізнесу, екологічного маркетингу та ін.;
  • започатковувати green-стартапи;
  • залучати «зелені» фінанси;
  • запроваджувати системи екологічного менеджменту;
  • проводити міждисциплінарний аналіз соціально-економічних явищ і проблем при розробці програм розвитку зеленої економіки або ж «зелених»бізнес-проектів із застосуванням статистичних та інших програмних продуктів.

V. Висновки

Отже, проаналізувавши та синтезувавши інформацію про організаційно-правові аспекти зеленої економіки, я можу зробити такі висновки:

  1. «Зелена» економіка ґрунтується на альтернативних джерелах енергії і палива, технології екологічно чистого виробництва, чистих технологіях у веденні сільського господарства, «зеленому будівництві», а також програмах очищення повітря, води і ґрунту від забруднень, переробки та утилізації відходів.
  2. На сьогодні є достатньо очевидним, що «зелена» економіка лише спонукає до створення робочих місць та виробництва матеріальних благ, адже все актуальніше постає питання інвестування в «зелений» сектор в Україні. Хоча для переходу до «зеленої» економіки потрібно створити нові умови, що потребує термінових дій. Політика, необхідна для здійснення цього переходу, вимагає скорочення або ліквідації екологічно шкідливих субсидій, використання ринкових стимулів, удосконалення регулювання, здійснення «зелених» державних закупівель, а також стимулювання інвестицій.
  3. Держава на правовому рівні робить кроки для все стійкішої позиції зеленої економіки в Україні, але поки ми надзвичайно відстаємо від держав Європейського союзу.

VI. Власні пропозиції щодо впровадження зеленої економіки в Україні

  1. На мою думку, перше, що треба зробити Україні – створити на вищому законодавчому рівні орган, який би повністю відповідав тільки за сферу розвитку зеленої економіки. Цей орган повністю відповідав би за визначення вектору напрямку руху, створював би цілісну концепцію розвитку, розробляв би нові стратегії та цілі, визначав би міри покарання за порушення проти навколишнього середовища та за заохочення народу до підтримки зеленої економіки.
  2. Не зайвим було б створення спеціалізованого видання з новинами, які стосуються тільки простору розвитку зеленої економіки. Таким чином, законодавство наблизилось би до народу, конкретно донесло б свої цілі стосовно економічного збереження природного середовища.
  3. Також, як на мене, було б чудово надати можливість українському народу отримувати прибуток та одночасно слідувати європейським тенденціям розвитку зеленої економіки. Наприклад, створення приватних пересувних сміттєпереробних заводів. Які б не лише очистили нашу країну, а й змогли б виробляти електроенергію з мінімальною шкодою викидами в атмосферу.

Список використаних джерел

  1. Закон України про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року: [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2818-17.
  2. UNEP. Green Economy Developing Countries Success Stories. (2010) // [Електронний ресурс] / Режим доступу: www.unep.org//greeneconomy_successstories
  3. Чирнихівська, А. В. «Зелена» економіка – стратегічний вектор сталого розвитку в Україні / А. В. Чирнихівська // Глобальні та національні проблеми економіки. – 2014. – № 2. – С. 921– 924.
  4. Сайт КНЕУ, сторінка факультету маркетингу [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://fm.kneu.edu.ua/ua/bachelour_degree_programs_fm/green_economy_2019/
  5. Електронний ресурс: Вікіпедія
Share

One thought on “Розвиток зеленої економіки в Україні (організаційно-правові аспекти)”

Comments are closed.